номер провадження справи 27/223/19
28.01.2020 Справа № 908/3299/19
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С. при секретарі судового засіданні Шолоховій С.В., розглянувши матеріали справи
За позовом: Концерну "Міські теплові мережі" (юридична адреса: 69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; поштова адреса: 69002 м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 79а, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035 м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926)
про стягнення 31332 грн. 03 коп.
за участю
представника позивача: Шикун О.Ф., дов. № 572/20-19 від 11.07.2019
представник відповідача: Шульга Ю.О., дов. № 33 від 01.01.2019
27.11.2019 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Концерну "Міські теплові мережі" про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" 20 072 грн. 21 коп. основного боргу, 456 грн. 04 коп. інфляційних витрат, 861 грн. 09 коп. 3 % річних, 9 942 грн. 69 коп. пені.
Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 27.11.2019 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3299/19 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.
У позовній заяві позивач просив суд розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження.
За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Ухвалою суду від 02.12.2019, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3299/19, присвоєно справі номер провадження 27/223/19
Справа № 908/3299/19 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 16.12.2019.
16.12.2019 представник позивача підтримав заяву б/н від 06.12.2019 про зменшення розміру позовних вимог, що надійшла на адресу суду 11.12.2019 (вх. № 08-08/25832/19), обґрунтовуючи її тим, що 25.11.2019 відповідачем повністю здійснено оплату суми основного боргу за спірний період на суму 20 072 грн. 21 коп. просить стягнути з відповідача 861 грн. 09 коп. -3 % річних, 456 грн. 04 коп. втрат від інфляції, 9 942 грн. 69 коп. пені, а також 1 921 грн. 00 коп. судового збору.
Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог прийнята судом, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Розгляду підлягали позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 861 грн. 09 коп.-3 % річних, 456 грн. 04 коп. втрат від інфляції, 9 942 грн. 69 коп. пені, а також 1 921 грн. 00 коп. судового збору.
Представник відповідача в судовому засіданні підтвердив сплату основного боргу в розмірі 20 072 грн. 21 коп. на підтвердження надав оригінал платіжного доручення № 3538 від 25.11.2019, у зв'язку з чим просив суд закрити провадження у справі в частині стягнення основного боргу за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600277 від 11.09.2006 за квітень 2019 у розмірі 20 072 грн. 12 коп. Також відповідач зазначив, що позивачем період заборгованості починається з 25 числа місяця наступного за розрахунковим, коли, на його думку, період повинен починатись з 26 числа місяця наступного за розрахунковим.
Також від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 2282-юр від 13.12.2019, відповідно до якого зазначено, що заявлена до стягнення сума пені не відповідає наслідкам здійсненого відповідачем правопорушення і позивачем не надано суду жодних документів в підтвердження понесених ним збитків та інших негативних наслідків, які настали для нього через несвоєчасну оплату теплової енергії, та зважаючи на неможливість відповідача самостійно впливати на своєчасність розрахунків споживачів, та приймаючи до уваги майновий стан відповідача та погашення заборгованості за договором №600277 в повному обсязі, останній звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру пені на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України до 2000 грн.
Ухвалою суду від 16.12.2019, відповідно до ст. 231 ч.1 п.2 ГПК України, господарський суд закрив провадження у справі № 908/3299/19 в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 20 072 грн. 21 коп., сплаченої на підставі платіжного доручення № 3558 від 25.11.2019 р. Розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 861 грн. 09 коп.-3 % річних, 456 грн. 04 коп. втрат від інфляції, 9 942 грн. 69 коп. пені, а також 1 921 грн. 00 коп. судового збору.
В судовому засіданні 16.12.2019, на підставі ст. 216 ГПК України, судом оголошено перерву до 13.01.2020, про що свідчить ухвала суду.
26.12.2019 від позивача надійшла відповідь на відзив № 1346/юр від 19.12.2019, відповідно до якої вказано, що оплата основної заборгованості відповідачем не позбавляє його відповідальності за порушення умов чинного договору та несвоєчасне здійснення розрахунків.
Ухвалою суду від 13.01.2020 р. на підставі ст. 216 частина 2 ГПК України оголошено перерву в судовому засіданні до 28.01.2020р.
У судовому засіданні 28.01.2020р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Оберіг".
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
Представник позивача в судовому засіданні 28.01.2020 підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання 28.01.2020 заперечив проти стягнення штрафних санкцій на підставах викладених у відзивів № 2282-юр від 13.12.2019 (вх. № 08-08/26145/19 від 16.12.2019).
Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, заслухавши представників позивача та відповідача, суд
Відповідно до Статуту Концерну "Міські теплові мережі", основною метою діяльності Концерну "МТМ" (позивача у справі) є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну..
Згідно з пунктом 2.2 Статуту Концерну "МТМ" предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут.
Статтею ст. 1 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об'єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання.
Відповідно до частини 4 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії та частини 1 статті 25 цього Закону, теплопостачальна організація має право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами.
Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання", закріплено права та основні обов'язки споживача теплової енергії, яка містить обов'язок споживача на своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.
Згідно з пунктом 4 "Правил користування тепловою енергією", затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 року, користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору, а пунктом 14 Правил передбачений обов'язок споживача до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.
01.09.2006 року між Концерном "Міські теплові мережі" (Теплопостачальна організація) та Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (в подальшому перейменовано в Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго») (Споживач) укладено Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600277 (Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього Договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.
Під час виконання умов договорів, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені даними Договорами, сторони зобов'язуються керуватися Законом України "Про теплопостачання", «Правилами користування тепловою енергією», «Правилами підготовки теплових господарств до опалювального періоду», «Правилами будови і безпечної експлуатації трубопроводів пари та гарячої води», «Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж», та іншими актами цивільного законодавства і нормативно-правовими актами та документами (п. 1.2 Договору).
У відповідності із п. 2.1 Договору, теплова енергія відпускається споживачу в Гкал згідно з Додатком 1 до цього договору в гарячій воді на такі потреби: опалення та вентиляцію на протязі опалювального періоду; підігрів води - за наявної можливості; кондиціювання - по замовленню Споживача; інші технологічні потреби - по замовленню Споживача.
Підпунктом 3.2.6 п. 3.2 договору визначено, що Споживач теплової енергії зобов'язується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.
Об'єкт теплопостачання розташований за адресою: вул. Горького, буд. 73, м. Запоріжжя.
Теплове навантаження на вказане приміщення, відповідно до Додатку № 1 до договору складається з приєднаного теплового навантаження 0,187526 Гкал/год.
На виконання умов укладеного між сторонами договору теплопостачальна організація відпустила споживачу теплову енергію в період з березня по квітень 2019 року на загальну суму 85220 грн. 61 коп., часткову оплату відповідачем було здійснено своєчасно, а суму в розмірі 20072 грн. 21 коп. з простроченням.
Згідно із положеннями п. 6.1 Договору, розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій формі або іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (додаток № 5 до договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.
Розрахунковим періодом є календарний місяць (п. 6.2).
Пунктом 6.3 Договору визначено, що оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді на поточний рахунок Теплопостачальної організації. Остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюються Споживачем на підставі акту приймання-передачі теплової енергії у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Ухвалою суду від 16.12.2019, відповідно до ст. 231 ч.1 п.2 ГПК України, господарський суд закрив провадження у справі № 908/3299/19 в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 20 072 грн. 21 коп., сплаченої на підставі платіжного доручення № 3558 від 25.11.2019 .
Позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 861 грн. 09 коп.-3 % річних, 456 грн. 04 коп. втрат від інфляції, 9 942 грн. 69 коп. пені.
Вирішуючи спір по даній справі по суті спору суд виходив з наступного.
Відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» серед основних обов'язків Споживача є додержання вимог договору та нормативно-правових актів. П. 40 Правил користування тепловою енергією № 1198 від 03.10.2007 р. передбачає, що споживач зобов'язаний дотримуватись вимог нормативно-технічних документів та договору, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
У відповідності до ст. 276 ГК України оплата енергії, що відпускається здійснюється відповідно до умов договору.
Згідно ст. 276 ГК України відповідач зобов'язаний був оплатити відпущену теплову енергію у встановлений термін за встановленими цінами.
Отже, Концерном "Міські теплові мережі" були виконані всі умови Договору.
Відповідач виставлені рахунки за фактично спожиту теплову енергію сплатив з порушенням встановленого договором строку.
Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.
За приписами ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК).
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правовідносини сторін врегульовано договором купілі-продажу теплової енергії в гарячій воді.
За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. (ст. 714 ЦК України).
Як передбачає ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений строк.
Як свідчать надані суду документи, між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Таким чином, укладений між сторонами Договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.09.2006 № 600277, є підставою для виникнення у його сторін майново-господарських зобов'язань.
Як свідчать матеріали цієї господарської справи, відповідач у строк передбачений п. 6.3 Договору взятих на себе договірних зобов'язань належним чином не виконав, оплату за спожиту теплову енергію здійснив з порушенням строку, внаслідок чого позивач просить суд стягнути з відповідача 861 грн. 09 коп. 3 % річних, 456 грн. 04 коп. інфляційних втрат, 9942 грн. 69 коп. пені.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України. Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов'язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов'язання.
Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Інфляційні нарахування - це спосіб захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 7.2.8 Договору передбачено, що у разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.
Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
Факт порушення грошових зобов'язань відповідачем є доведеним. Судом перевірено правильність нарахування 3 % річних, інфляційних втрат та пені за загальний період з 25.04.2019 по 01.09.2019 за допомогою комп'ютерної юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство" та встановлено, що заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, в межах заявлених позовних вимог.
Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву щодо невірно зазначеного періоду заборгованості, який починається з 25 числа місяця наступного за розрахунковим, коли як, на його думку, період повинен починатись з 26 числа місяця наступного за розрахунковим спростовуються п. 1.9 постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013, а саме: день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.
Пунктом 6.3 Договору встановлено, що остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюються Споживачем на підставі акту приймання-передачі теплової енергії у термін до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим, отже, останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 861 грн. 09 коп. 3 % річних, 456 грн. 04 коп. інфляційних втрат, 9942 грн. 69 коп. пені.
Розглянувши клопотання відповідача, яке було викладене у відзиві на позовну заяву про зменшення розміру пені на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України до 2000 грн., суд відмовив у його задоволенні, з огляду на наступне.
Обґрунтовуючи дане клопотання, відповідач посилається на те, що на даний час останній знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані у зв'язку з наявною багатомільйонної заборгованості з податкового боргу. Станом на 15.11.2019 у відповідача наявний податковий борг, який становить 1,053 млрд. грн. Окрім першочергової виплати податкового боргу товариство має щомісячно проводити виплату інших обов'язкових платежів, зокрема, таких як оплата за: сировину та матеріали; паливо для автотранспорту та його утримання; закупівлю лічильників, оренду приміщень, охорону праці; витрати на зв'язок тощо. Сума мінімально необхідних платежів ПАТ «Запоріжжяобленерго» (лікарняні, відрядження, ПДВ, комісійний збір банкам, комунальні платежі тощо) в межах, передбаченою структурою тарифів з 01.10.2019 року складає 170 464 тис. грн. на місяць. Також, на рахунках ПАТ «Запоріжжяобленерго» відсутні грошові кошти, відповідач не може розраховувати на кошти, що надходять на його рахунки, оскільки на ці рахунки постановою від 22.09.2017 № 53254372 накладено арешт. Станом на 18.11.2019 кредиторська заборгованість ПАТ «Запоріжжяобленерго» за роботи, послуги, ТМЦ (без врахування заборгованості за електроенергію та штрафних санкцій ДП «Енергоринок») становить 118,71 млн. грн. Станом на 01.07.2019 дебіторська заборгованість становила: - 1 693,8 млн. грн. - споживачів за електроенергію, відпущену до 01.01.2019, у тому числі найбільші боржники: ТОВ «ЗТМК» - 778,2 млн. грн., ПАТ «ЗЗФ» - 414,9 млн. грн., ДП «Кремнійполімер» - 172 млн. грн., Запорізьке ДП «Радіоприлад» - 30, 8 млн. грн., ТОВ «Завод напівпровідників» - 20, 9 млн. грн., ДП «Доркомунгосп» - 27, 1 млн. грн. Недостатність обігових коштів виникла в наслідок: вилучення з поточного рахунку зі спеціальним режимом використання товариства коштів за спожиту електроенергію в погашення реструктуризованої заборгованості в ДП «Енергоринок» термін сплати якої не настав; несвоєчасної та неповної сплати зобов'язань з послуг розподілу електричної енергії. Станом на 01.11.2019 заборгованість ТОВ «Запоріжжяенергопостачання» становить 80,7 млн. грн. та ДПЗД «Укрінтеренерго» - 17,9 млн. грн. Станом на 31.10.2019 загальний розмір заборгованості відповідача перед ДП «Енергоринок» становить 412,4 млн. грн. Відповідач, зі свого боку, приймає всі можливі заходи по недопущенню неналежного виконання договірних зобов'язань споживачів, оскільки здійснює всі можливі заходи спрямовані на погашення заборгованості, зокрема направляє претензії, звертається до суду з позовними заявами про стягнення заборгованості, здійснює обмеження або припинення електропостачання, бо повне відключення деяких споживачів може призвести до соціальної та технологічної катастрофи на території всієї Запорізької області. Основною причиною зростання дебіторської заборгованості відповідача визначає падіння рівня платоспроможності споживачів. Отже, ступінь виконання зобов'язання відповідача перед ДП «Енергоринок» знаходиться в прямій залежності від ступеню виконання зобов'язання споживачів перед відповідачем. Таким чином, наявна дебіторська заборгованість не тільки не приносить прибутку, але і поставила відповідача у скрутне становище при здійсненні розрахунків з іншими підприємствами.
Одним із джерел інформації, які об'єктивно відображають майнове і фінансове становище підприємства і використовуються для аналізу господарської діяльності підприємства є: баланс підприємства (ф.1) та звіт про фінансові результати (ф.2), з яких вбачається збиток підприємства. Також, критичний фінансово-господарський стан, на думку відповідача, підтверджується висновком судового експерта, наданого в рамках проведеного економічного дослідження №282 від 17.05.2018. За наслідками експертного дослідження, мотивованим висновком судового експерта встановлено, що станом на 31.12.2017 основні економічні показники (ліквідність, платоспроможність, рентабельність) характеризують фінансовий стан ПАТ «Запоріжжяобленерго» ознаками критичної неплатоспроможності, фінансової нестабільності та потенційного банкрутства. Велика частка дебіторської заборгованості в загальній структурі активів знижує ліквідність і фінансову стійкість підприємства та підвищує ризик фінансових збитків підприємства. ПАТ «Запоріжжяобленерго» не може погасити свої короткострокові зобов'язання та не має резервів для розширення діяльності, чистий фінансовий результат Товариства за 2017 є збиток (копія висновку № 282 від 17.05.2018).
Крім того, у зв'язку з тяжким фінансовим станом споживачів - юридичних осіб, ПАТ «Запоріжжяобленерго» змушене укладати договори про реструктуризацію заборгованості, що по суті є перенесенням термінів оплати за спожиту електричну енергію.
ПАТ «Запоріжжяобленерго» є підприємством державного сектору економіки та включено до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 р. № 83. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 № 36-р. ПАТ «Запоріжжяобленерго» включено до переліку об'єктів великої приватизації державної власності.
На сьогоднішній день у ПАТ «Запоріжжяобленерго» відсутні кошти для фінансування в необхідному обсязі першочергових та обов'язкових витрат товариства, таких як податковий борг, проведення поточних ремонтів мереж, тому задоволення судом у повному обсязі вимоги позивача щодо стягнення пені призведе до появи додаткового фінансового тягаря на підприємство.
Заявлена до стягнення сума пені не відповідає наслідкам здійсненого відповідачем правопорушення і позивачем не надано суду жодних документів в підтвердження понесених ним збитків та інших негативних наслідків, які настали для нього через несвоєчасну оплату теплової енергії, та зважаючи на неможливість відповідача самостійно впливати на своєчасність розрахунків споживачів, та приймаючи до уваги майновий стан відповідача та погашення заборгованості за Договором №600277 в повному обсязі останній звернувся до суду з клопотанням про зменшення розміру пені до 2000 грн.
Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та наявність інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.
Суд зазначає, що зобов'язання з оплати теплової енергії за договором покладалися саме на відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Відповідач відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик.
Підписавши договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, відповідач був обізнаний про існуючий порядок розрахунків та правові наслідки порушення строків розрахунку.
За приписами ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Сума заявлених позивачем до стягнення з відповідача неустойки (пені) не є надмірно великою, про що свідчать матеріали справи.
Статтею 42 ГК України передбачено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Це означає, що за порушення договірних зобов'язань, та інших правил здійснення господарської діяльності підприємство самостійно несе відповідальність, передбачену законодавством України.
Крім того, підприємництво є ініціативною діяльністю. Це означає, що зайняття підприємницькою діяльністю є добровільним вчинком. Жоден державний орган, недержавна організація, посадова особа не можуть примусити до зайняття підприємницькою діяльністю. Проте це не означає, що особа не може бути примушена до виконання добровільно взятих на себе зобов'язань (наприклад, за договором, укладеним в процесі провадження підприємницької діяльності) або зобов'язань, що передбачені державою і випливають зі здійснення особою підприємницької діяльності.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність у боржника необхідних коштів.
Незалежно від того, що стало причиною відсутності у боржника необхідної суми грошей (об'єктивні обставини чи суб'єктивна недбалість боржника), це не звільняє його від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Дослідивши наведені відповідачем обставини та подані в їх обґрунтування докази, суд вважає, що надані документи жодним чином не свідчать про відсутність вини відповідача у виникненні заборгованості і здійсненні з його боку конкретних дій щодо вжиття усіх можливих заходів для виконання зобов'язань за спірним Договором.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що представлені відповідачем в обґрунтування свого клопотання докази не свідчать про винятковість розглядуваного випадку та наявність об'єктивних обставин, що виключали б можливість Споживача належним чином виконати свої зобов'язання за Договором. Крім того, розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача, є співрозмірним з порушенням та не є надмірно великим.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд відмовляє відповідачу в задоволенні клопотання щодо зменшення суми пені.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі "Горнсбі поти Греції" зазначено: "…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.
Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст.ст. 73, 77 ГПК України).
З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.
В порядку ст. 129 ГПК України, в зв'язку з тим, що спір виник з вини відповідача, судовий збір у сумі 1 921 грн. 00 коп. покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Концерну "Міські теплові мережі", м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035 м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) на користь Концерну "Міські теплові мережі" (юридична адреса: 69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; поштова адреса: 69002 м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, 79а, ідентифікаційний код юридичної особи 32121458) 456 (чотириста п'ятдесят шість) грн. 04 коп. інфляційних витрат, 861 (вісімсот шістдесят одну) грн. 09 коп. 3 % річних, 9 942 (дев'ять тисяч дев'ятсот сорок дві) грн. 69 коп. пені, 1 921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення оформлено та підписано 03.02.2020.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення буде розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя С.С. Дроздова