вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
22.01.2020м. ДніпроСправа № 904/5043/19
за позовом Акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ"
до Національної металургійної академії України
про стягнення 552 251,79 грн. та зобов'язання вчинити певні дії
Суддя Юзіков С.Г.
При секретарі судового засідання: Кулебі Т.Ю.
Представники:
Позивача - Вангер Д.В. дов. № 1-2052 від 28.12.19р. (адвокат)
Відповідача - Кухарова Т.Є. дов. № б/н від 05.02.18р. (адвокат)
Позивач просить зобов'язати Відповідача повернути Позивачеві в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 82,641 тис. куб. метрів; стягнути з Відповідача 552 251,79 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 82,641 тис. куб. метрів.
Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що предметом судового розгляду в даній справі є альтернативні вимоги Позивача до Відповідача, що не передбачено діючим законодавством. Заява альтернативних вимог не відповідає засобам захисту порушеного права встановленим ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України. Задоволення позовної вимоги в частині стягнення з Відповідача на користь Позивача вартості майна - природного газу, при умові неможливості повернення його в натурі, є передчасним, адже Позивач припускає неможливість виконання судового рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння та передчасно констатує порушення свого права Відповідачем за відсутності такого порушення, що є неприпустимим. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що предметом позовних вимог є зобов'язання повернути в натурі безпідставно набуте майно - природний газ та стягнення вартості безпідставно набутого майна (природного газу), яке Відповідач за твердженням Позивача набув у січні 2016 року. Позовна заява подана 01.11.19р., тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, що відповідно до ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові. У зв'язку з цим Відповідач просить до позовних вимог застосувати позовну давність.
У відповіді на відзив Позивач зазначив, що вимоги заявлені в позовній заяві не є альтернативними, оскільки Позивач, одночасно просить суд задовольнити, як першу так і другу вимогу, за які сплачено судовий збір в повному обсязі у відповідності до вимог Закону України "Про судовий збір". У даному випадку Позивачем не заявляються позовні вимоги, які залежать від настання або ненастання певних обставин, а є цілком самостійними вимогами, які підлягають з'ясуванню та дослідженню кожна окремо від іншої. У випадку, якщо буде встановлено відсутність у Відповідача безпідставно набутих обсягів природного газу, то Відповідач на підставах, передбачених ч.2 ст. 1213 ЦК України, буде зобов'язаний відшкодувати вартість такого майна. Відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження обставин, якими він заперечує проти позовних вимог, зокрема доказів, які б підтверджували факт правомірного отримання природного газу від постачальника (підписання актів приймання-передачі). Оскільки Відповідачеві в січні 2016 не було подано до газотранспортної системи жодного обсягу природного газу жодним постачальником, то відбір 82,641 тис.куб.м природного газу Відповідач здійсненив з обсягів природного газу Позивача, що були придбані останнім за результатами проведення публічних закупівель та подані до газотранспортної системи на виконання функцій Оператора ГТС. Відповідач набув природний газ Позивача у січні 2016 в обсязі 82,641 тис.куб.м без будь-якої підстави. Виходячи з такого, Відповідач зобов'язаний повернути Позивачеві безпідставно набуте майно, а саме природний газ у загальному обсязі 82,641 тис.куб.м. Щодо строків позовної давності, то Відповідач, у тому числі у вказаний період, здійснив несанкціонований відбір обсягів природного газу з газотранспортної системи, що призвело до порушення співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли до газотранспортної системи через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраних з точки виходу ПАТ "Дніпрогаз", яке було врегульовано саме Позивачем за рахунок вжитих заходів фізичного балансування, шляхом подання до газотранспортної системи відповідних обсягів природного газу, придбаних у НАК "Нафтогаз України". Вжиття таких заходів передбачається нормами спеціального законодавства, зокрема, Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газотранспортної системи. Несанкціонованим відбором природного газу, зокрема, є відбір природного газу: за відсутності по суб'єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період. Позивач для забезпечення фізичного балансування здійснював комерційне балансування, яким є діяльність оператора газотранспортної системи, що полягає у визначенні та врегулюванні небалансу, який виникає з різниці між обсягами природного газу, що надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, відібраного через точку виходу, у розрізі замовників послуг транспортування, що здійснюється на основі даних, отриманих у процедурі алокації. Тобто, для фізичного балансування, а саме, забезпечення співвідношення обсягів природного газу, що фізично надійшли через точки входу, і обсягів природного газу, фізично відібраного з точок виходу, Позивач, у випадку виявлення різниці між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації (небаланс), здійснив комерційне балансування, завдяки якому відновлено співвідношення обсягів природного газу в газотранспортній системі. Небалансом є різниця між обсягами природного газу, поданими замовником послуг транспортування для транспортування на точці входу, та відібраними замовником послуг транспортування з газотранспортної системи на точці виходу, що визначається за процедурою алокації. Отже, для виявлення Позивачем у газотранспортній системі небалансів обсягів природного газу Позивач здійснив алокацію - віднесення Оператором ГТС обсягу природного газу в точках входу/виходу до/з газотранспортної системи по замовниках послуг транспортування (у тому числі в розрізі їх контрагентів (споживачів) та визначив за певний період обсяги небалансу таких замовників (п.5 глави 1 Розділу І Кодексу ГТС). При здійсненні алокації Позивач, як Оператор ГТС, використовував у т.ч. фактичні дані стосовно обсягів природного газу, які були передані через точку виходу з газотранспортної системи до суміжних систем - інших газотранспортних систем, газорозподільних систем, газосховищ, установок LNG, систем суміжного газовидобувного підприємства, інших систем, що мають фізичне з'єднання з газотранспортною системою (п.5 глави І Кодексу ГТС). Алокація фактичних обсягів споживача можлива тільки на постачальника, зазначеного у відповідній підтвердженій номінації/місячній номінації/реномінації, крім випадків, передбачених нижче. У разі несанкціонованого відбору газу споживачем весь відповідний обсяг вноситься в алокацію на відповідного оператора газорозподільної системи - ПАТ "Дніпрогаз" (п.10 глави 3 Розділу ХІІ Кодексу ГТС). Отже, виходячи з вищевказаних норм спеціального законодавства, Позивач намагався захистити свої порушені права ще з того часу, як Відповідачем було здійснено несанкціонований відбір природного газу та Позивачем було здійснено фізичне балансування, а також у встановленому порядку за утворений небаланс Позивачем були висунуті вимоги по оплаті: спочатку АТ "НАК "Нафтогаз України", якого Позивач помилково вважав постачальником, потім ПАТ "Дніпрогаз", як оператору газорозподільної системи в межах комерційного балансування шляхом надання відповідної послуги, яка в результаті була залишена без задоволення і, відповідно, стали порушеними права Позивача, а отримання відшкодування вартості безпідставно набутих обсягів природного газу, збалансованих Позивачем. Таким чином, Позивач захищає свої порушені права ще з того часу, як довідався про порушення свого права. Вказане стало підставою для звернення до суду за захистом своїх порушених прав, які Позивач протягом 2016-2019 років намагався захистити. спочатку у передбачений вказаними нормами спеціального законодавства спосіб шляхом пред'явлення вимог по оплаті послуг балансування АТ "НАК "Нафтогаз України" (справа №910/10225/16), потім ПАТ "Дніпрогаз" (справа №904/2734/18). Аналогічна ситуація за той період часу мала місце також із несанкціонованими відборами природного газу іншими споживачами по всій Україні, які несанкціоновано відбирали природний газ не лише з точки виходу оператора газорозподільної системи ПАТ "Дніпрогаз", а і з точок виходу з газорозподільних мереж інших суб'єктів господарювання по іншим регіонам, до яких АТ "Укртрансгаз" так само заявляв аналогічні позовні вимоги, захищаючи в судах протягом 2016-2019 років свої порушені права. АТ "Укртрансгаз" не позбавлений права продовжувати захищати свої порушені права іншими способами, встановленими нормами цивільного та господарського кодексів, враховуючи, що у спосіб, визначений нормами спеціального законодавства захистити своє порушене право Позивачу не вдається. Враховуючи, що позивач ще з 2016 року намагається захистити свої порушені права всіма можливими законними способами, то пропущений строк позовної давності щодо позовних вимог до Відповідача за викладених обставин є пропущеним з поважних причин та підлягає судовому захисту.
У судовому засіданні досліджено надані сторонами докази.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що Відповідач, незважаючи на відсутність у нього Постачальника природного газу та будь-яких підстав для відбору газу з газотранспортної системи, безпідставно та без оформлення будь-яких договірних відносин з Позивачем здійснив відбір 82,641 тис.куб.м природного газу, на підтвердження чого Позивач надав звіт АТ "Дніпрогаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за січень 2016 року, в якому в графі "Фактично спожитий обсяг за місяць всього" по рядку "Категорія/Назва постачальника" вказано фактично відібраний Відповідачем з газотранспортної системи у січні 2016 року обсяг природного газу в розмірі 82,641 тис.куб.м.
Позивач вважає, що оскільки Відповідачеві у січні 2016 року не подавалося до газотранспортної системи жодного обсягу природного газу жодним постачальником, то відбір 82,641 тис.куб.м природного газу Відповідачем здійснено з обсягів природного газу Позивача, придбаних останнім за результатами проведення публічних закупівель за договором купівлі-продажу природного газу та акту приймання-передачі газу та подані до газотранспортної системи на виконання функцій Оператора ГТС, що підтверджується Договором № 1504000825-ВТВ від 27.04.15р. про закупівлю природного газу АТ "Укртрансгаз" з ПАТ "НАК "Нафтогаз України", актами приймання-передачі газу від 31.01.16р., довідкою Головного бухгалтера ПAT "Укртрансгаз".
На підтвердження заявлених вимог Позивач надав до матеріалів справи копію Договору № 1504000825-ВТВ від 27.04.15р. про закупівлю природного газу, укладений АТ "Укртрансгаз" з ПАТ "НАК "Нафтогаз України", акту приймання-передачі газу від 31.01.16р., довідку Головного бухгалтера ПAT "Укртрансгаз", звіт АТ "Дніпрогаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за січень 2016 року, в якому в графі "Фактично спожитий обсяг за місяць всього" по рядку "Категорія/Назва постачальника" вказано фактично відібраний Відповідачем з газотранспортної системи у січні 2016 року обсяг природного газу в розмірі 82,641 тис.куб.м.
Позивач стверджує, що Відповідач набув природний газ Позивача у січні 2016 року в розмірі 82,641 тис.куб.м без будь-якої правової підстави, що відповідно до ст.1212, 1213 ЦК України породжує обов'язок останнього повернути відповідне майно в натурі, а в разі неможливості здійснити таке повернення, відшкодувати його вартість.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Предметом доказування у даній справі є факт набуття або збереження Відповідачем належного Позивачеві майна, а саме: 82,641 тис.куб.м природного газу, без достатньої на це правової підстави, наявність можливості у Відповідача повернути в натурі безпідставно набутого майна.
Частиною 1 ст. 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України)
Об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші (ч. 1 ст. 177 ЦК України).
Згідно зі ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).
Згідно з п. 5 глави 1 розділу І Кодексу газотранспортної системи, під несанкціонованим відбором природного газу розуміється - відбір природного газу: за відсутності по суб'єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під'єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу.
Номінація - заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності).
Відповідно до ст. 74, 77 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтями 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач позов заперечує з наведених вище підстав.
У ч.1 ст. 1212 ЦК України визначено, що безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Отже, для виникнення зобов'язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.
Відповідно до ст. 1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.
Для застосування зазначеної норми необхідно, по-перше, щоб одна особа набула (зберегла) майно за рахунок іншої. Збільшення або збереження в попередньому розмірі майна однієї сторони є результатом відповідного зменшення майна у іншої сторони. По-друге, необхідно, щоб набуття майна однією особою за рахунок іншої відбулося без достатньої правової підстави, передбаченої законом або угодою. Безпідставно набуте майно повертається тому, за рахунок кого було набуте.
Відповідач не спростував надані Позивачем докази на підтвердження позовних вимог щодо споживання Відповідачем у січні 2016 року природного газу в обсязі 82,641 тис.куб.м, а саме: Договір № 1504000825-ВТВ від 27.04.15р. про закупівлю природного газу укладений АТ "Укртрансгаз" з ПАТ "НАК "Нафтогаз України", акти приймання-передачі газу від 31.01.16р., довідку Головного бухгалтера ПAT "Укртрансгаз", звіт АТ "Дніпрогаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за січень 2016 року, в якому в графі "Фактично спожитий обсяг за місяць всього" по рядку "Категорія/Назва постачальника" вказано фактично відібраний Відповідачем з газотранспортної системи у січні 2016 року обсяг природного газу в розмірі 82,641 тис.куб.м, також Відповідач не надав доказів на підтвердження правомірного споживання природного газу у січні 2016 року у зазначених обсягах. У зв'язку з цим, суд вважає, що Позивач довів безпідставне споживання Відповідачем у січні 2016 року природного газу в обсязі 82,641 тис.куб.м на загальну суму 552 251,79 грн.
При цьому, суд бере до уваги, що сторонами не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що у Відповідача є природний газ у необхідних обсягах і він має можливість повернути Позивачеві в натурі безпідставно набуте майно.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення 552 251,79 грн., які є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 82,641 тис.куб.м, є обґрунтованими. Вимоги про повернення Позивачеві в натурі безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 82,641 тис. куб. м не підлягають задоволенню.
Однак, під час судового розгляду справи Відповідач заявив про застосування до позовних вимог АТ "Укртрансгаз" позовної давності.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
При цьому, встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.
Це правило пов'язане не тільки із часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об'єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що "позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі відкрите акціонерне товариство "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (ст. 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Аналіз ст. 261 ЦК України дає підстави для висновку, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов.
При цьому, Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення відповідного права можна було отримати раніше (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).
Як вбачається з матеріалів справи, отримання Відповідачем послуг з транспортування природного газу в обсязі 82,641 тис.куб.м (а, відповідно, і споживання цього газу) підтверджується звітом АТ "Дніпрогаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за січень 2016 року, в якому в графі "Фактично спожитий обсяг за місяць всього" по рядку "Категорія/Назва постачальника" вказано фактично відібраний Відповідачем з газотранспортної системи у січні 2016 року обсяг природного газу в розмірі 82,641 тис.куб.м.
Пунктом 1 глави 2 розділу XII Кодексу газотранспортної системи в редакції до 28.04.2017 було встановлено, що у точках виходу, в яких природний газ з газотранспортної системи направляється до суміжної газотранспортної системи, газосховища або до прямого споживача, алокація обсягів природного газу здійснюється відповідним оператором суміжної газотранспортної системи, оператором газосховища або прямим споживачем, яка має бути направлена ними до оператора газотранспортної системи в строки, описані в пункті 6 цієї глави. Алокація обсягів природного газу для віртуальної точки виходу до газорозподільної системи здійснюється відповідним оператором газорозподільної системи з урахуванням глави 3 цього розділу.
З огляду на наведене, суд доходить висновку, що Позивач знав або повинен був знати про несанкціонований відбір саме Відповідачем природного газу, який належить Позивачеві, ще у січні 2016 року. Натомість з позовною заявою до суду Позивач звернувся лише у жовтні 2019 року, тобто з пропуском строку позовної давності.
За таких обставин, суд відхиляє посилання Позивача на те, що він захищає свої порушені права з того часу, коли довідався про їх порушення під час розгляду справ №910/10225/16 та № 904/2734/18, оскільки Позивач не надав належних доказів, що лише після вирішення спорів у наведених справах він дізнався або міг дізнатися про особу, яка порушила його права.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що Позивач правомірно звернувся за захистом свого порушеного права про стягнення 552 251,79 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 82,641 тис.куб.м, однак з пропуском позовної давності.
Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З урахуванням викладеного, позов не підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на Позивача.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Національної металургійної академії України про стягнення 552 251,79 грн. та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Витрати у справі покласти на Позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, з дня його проголошення. Оскільки в судовому засіданні проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 03.02.2020
Суддя С.Г.Юзіков