15.01.2020 Справа № 904/8052/16
м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 зал №511
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),
суддів: Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В.
секретар судового засідання Мацекос І.М.
за участю представників:
від позивача: Тищенко Т.А., довіреність №837 від 08.11.2019, посвідчення №1166 від 15.12.2017, адвокат
від відповідача: Колєснікова Є.О., довіреність №9 від 27.05.2019, посвідчення №1820 від 28.01.2019, адвокат
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська будівельна компанія "Містобудівник" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 у справі №904/8052/16 (суддя Бєлік В.Г.; ухвалу постановлено о 12:04 год. у місті Дніпро, повний текст ухвалено складено та підписано 19.11.2019)
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська будівельна компанія "Містобудівник" про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2016 за нововиявленими обставинами у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго", м.Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровська будівельна компанія "Містобудівник", м.Дніпро
про стягнення 133382,45 грн. за договором постачання електричної енергії №7390/18-394 від 09.07.2008
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 у справі №904/8052/16 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська будівельна компанія "Містобудівник" від 17.10.2019 року про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2016 року у справі №904/8052/16 за нововиявленими обставинами - відмовлено.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2016 у справі №904/8052/16 - залишено без змін.
Означена ухвала суду першої інстанції вмотивована тим, що як встановлено місцевим господарським судом, подаючи заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відповідач намагається встановити обставини, які існували на момент розгляду справи та були відомі сторонам, але про які не було заявлено сторонами. Більш того, факт розірвання договору не змінює зобов'язання відповідача оплатити отриману електричну енергію, вартість якої стягнуто за рішенням, що переглядається.
Не погодившись ухвалою місцевого господарського суду, відповідач (ТОВ "Дніпровська будівельна компанія "Містобудівник") подав до Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 у справі №904/8052/16 скасувати та ухвалити судове рішення, яким заяву ТОВ "Дніпровська будівельна компанія "Містобудівник" про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задовольнити у повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт (відповідач) вказує, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають встановленим обставинами, що призвело до прийняття незаконного рішення, яке підлягає скасуванню, та ухваленню нового - про задоволення заяви.
Так відповідач вказує, що посилання суду першої інстанції на те, що відповідач не оскаржив рішення, що переглядається, не може бути підставою для відмови у задоволенні заяви про перегляд рішення в силу закону. Також чинне законодавство не містить обмежень щодо права на звернення до суду з позовом, в даному випадку про розірвання договору.
Із посилання на практику Європейського суду з прав людини, відповідач вказує, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.
Відповідач вважає, що суд першої інстанції не обґрунтував нормами чинного законодавства свій висновок про те, що факт розірвання договору не змінює зобов'язання відповідача оплатити отриману електричну енергію, вартість якої стягнута за рішенням, що переглядається. Вказує, що Верховним Судом встановлено факт розірвання договору з 01.08.2012, про який не могло бути відомо відповідачу, в силу встановлення такого факту після набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2016, яке підлягає перегляду. Вважає, що в даній справі не дотримано принципу юридичної визначеності та принципу поваги до остаточного рішення суду, оскільки судом надано перевагу одному рішенню суду у справі №904/8052/16 перед іншим, також остаточним рішенням - постановою Верховного Суду у справі №904/5791/18. Тобто відповідач знаходиться в ситуації юридичної невизначеності, що є неприпустимим.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Дніпровська будівельна компанія "Містобудівник" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 у справі №904/8052/16.
Позивач (АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі") у відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "Дніпровська будівельна компанія "Містобудівник" вважає її такою, що не підлягає задоволенню.
В обґрунтування своїх заперечень позивач вказує, що:
- по-перше, у даному спірному випадку не може йти мова про наявність істотних для справи обставин, що не були встановлені судом у справі №904/5791/18 та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи №904/8052/16. Тому позивач вважає, що істотні обставини, на які посилається Заявник, не є ново виявленими обставинами в розумінні пункту 1 частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України;
- по-друге, у даному спірному випадку ТОВ "Дніпровська будівельна компанія "Містобудівник" не виявило бажання відстоювати та захищати інтереси у Господарському суді Дніпропетровської області під час розгляду ним справи №904/8052/16, хоча суд повідомляв відповідача про дату та час проведення судових засідань у справі №904/8052/16;
- по-третє, вважає, що апелянт подачею заяви про перегляд справи за нововиявленими обставинами саме і намагається домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, оскільки, нововиявлені обставини у зазначеній справі відсутні, а подачею цієї заяви відповідач намагається виправити процесуальні помилки (неподання до суду необхідних доказів), допущені ним при розгляді Господарським судом Дніпропетровської області справи №904/8052/16;
- по-четверте, Верховний Суд дійшов висновку про те, що Договір про постачання електричної енергії є розірваним з 01.08.2012 на підставі обставин, які були відомі апелянту (заявнику) на момент розгляду Господарським судом Дніпропетровської області справи №904/8052/16, та про які він не повідомив господарський суд без поважних причин;
- по-п'яте, позивач категорично не погоджується із твердженням відповідача, що про факт розірвання договору з 01.08.2012 йому стало відомо лише з постанови Верховного Суду. Позивач наголошує на тому, що відповідачу на момент розгляду Господарським судом Дніпропетровської області справи №904/8052/16 були відомі обставини (численні звернення про розірвання договору, наявність акту приймання-передачі житлових будинків на баланс ОСББ), на підставі яких Верховний Суд виніс постанову про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання договору розірваним.
Отже позивач вважає, що рішення господарського суду, про перегляд якого подана заява, прийняте у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України, є законним і обґрунтованим та повністю відповідає доказам, які містяться у матеріалах справи.
У судових засіданнях 09.01.2020 та 15.01.2020 представники сторін надали суду апеляційної інстанції пояснення по обставинах справи, в яких представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а представник позивача заперечував на задоволенні апеляційної скарги з підстав, наведених у відзиві.
Крім того, 15.01.2019 відповідачем надані додаткові пояснення у справі, в яких відповідач вказує, що Верховним Судом встановлено, що після закінчення будівництва житлового будинку №3 по пр. Миру у м. Дніпро, для здійснення повноцінного обслуговування житлового будинку ТОВ "Містобудівник", як забудовник, 27 грудня 2010 року за актом приймання-передачі передав будинок ОСББ "Миру-7", як власникам майна для здійснення повноцінного обслуговування житлового будинку. Даний акт було підписано керівником ОСББ "Миру-7" Легкоступом Д. І. та президентом ЗАТ "ДБК "Містобудівник" Дичком Д. О . Копію цього Акту відповідачем додано до додаткових пояснень. Таким чином, за твердженням відповідача, з 27.12.2010 ТОВ "ДБК "Містобудівник" перестав бути споживачем електричної енергії. Натомість, як вказує відповідач, електрична енергія споживалася ОСББ "Миру-7", що також підтверджується безпосередньо матеріалами даної справи (а.с.12-30 т.1). Так у актах контрольного огляду розрахункових засобів у графі "Представник споживача" вказані прізвища осіб без зазначення посади (такі особи не працювали на підприємстві) та відсутня печатка підприємства ТОВ "ДБК "Містобудівник". Більш того, акти на сторінках 17, 22, 28-29 в графі "представник споживача" підписані головою правління ОСББ "Миру-7" ЛегкоступомД.І., який, власне, і підписував Акт від 27.12.2010 року про передачу будинку від ТОВ "ДБК "Містобудівник" ОСББ "Миру-7". Таким чином, як вважає відповідач, Верховним Судом надано повну правову оцінку висновкам судів першої та апеляційної інстанції та встановлено факт розірвання договору з 01 серпня 2012 року, а також те, що ТОВ "ДБК "Містобудівник" перестав бути споживачем електричної енергії з вказаної дати, рахунки на його адресу не надходили та представником ТОВ "ДБК "Містобудівник" жодні акти не підписувались.
Представник позивача зі своєї сторони наголошував на тому, що підписання між ТОВ "ДБК "Містобудівник" та ОСББ "Миру-7" акту приймання-передачі будинка свідчить про обізнаність відповідача про розірвання договору постачання електричної енергії, що був укладений з позивачем, на час вирішення судом даної справи, проте відповідач не скористався своїм процесуальним правом прийняти участь в розгляді справи та не повідомив суду про таку обставину.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до положень статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судом першої інстанції встановлено такі обставини.
Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровська будівельна компанія "Містобудівник" про стягнення 129266,74 грн. боргу за активну електроенергію, спожиту у період вересень 2015 року - червень 2016 року, 393,11 грн. 3% річних, 3722,60 грн. пені.
Господарським судом Дніпропетровської області винесено рішення від 24.11.2016 у справі №904/8052/16, яким позов Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровська будівельна компанія "Містобудівник" на користь позивача заборгованість за спожиту активну електричну енергію у сумі 129266,74 грн., 3% річних у сумі 393,11 грн., пеню у сумі 2038,68 грн. та витрати по сплаті судового збору у сумі 1975,48 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
06.12.2016 року на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2016 року судом було видано наказ про примусове виконання.
22.10.2019 року від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська будівельна компанія "Містобудівник" до канцелярії Господарського суду Дніпропетровської області надійшла заява вих. б/н від 17.10.2019 року про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2016 року у справі № 904/8052/16 за нововиявленими обставинами.
Ухвалою суду від 28.10.2019 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська будівельна компанія "Містобудівник" про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2016 у справі №904/8052/16 за нововиявленими обставинами до розгляду та відкрито провадження за нововиявленими обставинами. Призначено заяву до розгляду у судовому засіданні на 14.11.19 року о 11:00 год.
13.11.2019 представник позивача подав до суду відзив на заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, яким просив суд відмовити в задоволенні заяви.
Відповідно до частини першої статті 320 Господарського процесуального кодексу України, рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до частини другої статті 320 Господарського процесуального кодексу України, підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Судом першої інстанції встановлено, що як на нововиявлену обставину заявник посилається на висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №904/5791/18, якою встановлено факт розірвання договору про постачання електроенергії №7390/18-394 з 2012 року.
Надаючи оцінку доводам заявника суд першої інстанції виходив з того, що:
- рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2016 у справі №904/8052/16, про перегляд якого просить заявник, набрало законної сили 06.12.2016 та не оскаржувалось відповідачем;
- позов про визнання договору розірваним був поданий до Господарського суду Дніпропетровської області в грудні 2018, тобто після спливу двох років після прийняття рішення у справі № 904/8052/16;
- обставини, що були предметом розгляду в справі № 904/5791/18, стосовно розірвання договору про постачання електроенергії були відомі ТОВ "Дніпропетровська будівельна компанія "Містобудівник" на момент розгляду справи про стягнення заборгованості за отриману електричну енергію проте відповідачем не було заявлено про такі обставини під час розгляду справи судом.
Відтак, суд першої інстанції визнав, що подаючи заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, відповідач намагається встановити обставини, які існували на момент розгляду справи та були відомі сторонам, але про які не було заявлено сторонами.
Також суд першої інстанції відзначив, що факт розірвання договору не змінює зобов'язання відповідача оплатити отриману електричну енергію, вартість якої стягнуто за рішенням, що переглядається.
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що у даному спірному випадку відсутні істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Тому в задоволенні заяви відповідача про перегляд рішення за нововиявленими обставинами слід відмовити.
Однак колегія суддів суду апеляційної інстанції, переглядаючи цю справу за апеляційною скаргою відповідача, не погоджується з означеним вище висновком суду першої інстанції з наступних мотивів.
Одним із загальновизнаних принципів побудови системи перевірки судових рішень, в тому числі в господарському судочинстві, є принцип правової визначеності, реалізація якого має на меті досягнення стабільності правового регулювання та наявних правовідносин, необхідної для того, щоб кожен з учасників цих правовідносин міг у розумних межах бути впевненим у незмінності свого досягнутого правового статусу, набутих прав та обов'язків.
Судове рішення, яке набуло ознак чинного та остаточного за наслідками його апеляційного та касаційного перегляду, може бути переглянуто в подальшому, однак виключно у законодавчо встановлених межах, які мають на меті забезпечити принцип правової визначеності.
Перегляд судового рішення за новововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин. Тобто ця судова процедура не має за мету виправлення судової помилки.
Першочерговим обов'язком суду є встановлення відсутності або наявності нововиявлених обставин.
До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.
Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на правову оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Лише за умови одночасного існування цих трьох нерозривно пов'язаних ознак, суд може визнати наведені заявником обставини нововиявленими (висновок про застосування норм права, який викладений у постанові Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №908/1043/17).
Отже, необхідними ознаками нововиявлених обставин є: їх наявність на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; істотність таких обставин для розгляду справи.
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які були покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимим доказами.
Судом встановлено, що як на нововиявлену обставину заявник посилається на те, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.09.2019 у справі №904/791/18 було встановлено, що договір постачання електричної енергії №7390/18-394 від 09.07.2008, що був підставою для стягнення боргу, є розірваним з 01.08.2012, а відтак не може бути підставою стягнення боргу, що виник після цієї дати.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що будь-яких відомостей про розірвання договору постачання електричної енергії №7390/18-394 від 09.07.2008 під час вирішення спору про стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію в період вересень 2015 року - червень 2016 року матеріали справи, що розглядались судом при первісному розгляді справи, не містять. Позивач про такі обставини умовчав, а оскільки представники відповідача не приймали участь в судових засіданнях при первісному розгляді справи, то такі обставини були повідомлені суду відповідачем лише в його заяві від 22.10.2019 про перегляд означеного судового рішення за нововиявленими обставинами.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 321 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів частини першої цієї статті заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами може бути подана з підстави, визначеної пунктом 1 частини другої статті 230 цього Кодексу, - не пізніше трьох років з дня набрання таким судовим рішенням законної сили. Частиною третьою статті 321 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що строки, визначені в частині другій цієї статті, не можуть бути поновлені.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішення по суті спору у даній справі було прийнято 24.11.2016, тобто менше ніж через три роки після винесення постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.09.2019 у справі №904/791/18, а тому відповідач наразі не втратив права на перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Щодо доводів сторін стосовно існування нововиявлених обставин, які впливають на перегляд означеного судового рішення, то надаючи їм правову оцінку колегія суддів виходить з такого.
Як правильно вказав суд першої інстанції, одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторонам не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з метою домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.
Разом із цим рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2016 не є остаточним, в розумінні норм господарського процесуального права, оскільки не переглядалося судами апеляційної та касаційної інстанцій.
Отже, апелянт (відповідач) правильно посилається, що не оскарження ним рішення суду від 24.11.2016 в апеляційному порядку, не може бути підставою для відмови в його перегляді за нововиявленими обставинами.
Як встановлено судом вище, рішення у цій справі набрало законної сили 06.12.2016.
Колегія суддів погоджується з доводами позивача, що про окремі обставини спору щодо розірвання договору заявнику (відповідачу) достеменно було відомо ще в 2012 році, але позов про визнання договору розірваним (справа №904/5791/18) був поданий заявником до Господарського суду Дніпропетровської області в грудні 2018 року.
Разом із цим убачається, що неможливість для сторін за взаємною згодою визначення такого юридично значимого факту як дата, з якої слід вважати договір постачання електричної енергії №7390/18-394 від 09.07.2008 припиненим внаслідок його розірвання, й спричинила відповідний спір, за результатами якого було прийнято Верховним Судом остаточне судове рішення - означену постанову від 18.09.2019 у справі №904/5791/18.
При цьому колегія суддів приймає до уваги явну неочевидність для сторін такого факту, що підтверджується тим, що за результатами вирішення спору у справі №904/5791/18 Верховним Судом скасовано як рішення суду першої інстанції, так і постанову суду апеляційної інстанції та прийнято нове рішення.
Тобто обізнаність відповідача із таким фактом на момент прийняття судового рішення, яке переглядається за нововиявленими обставинами, є непідтвердженим припущенням, оскільки визнання означеного факту залежало від суб'єктивної оцінки кожної із сторін дійсного стану їх правовідносин, яка була неоднакова та в подальшому й стала причиною спору, що розглядався у справі №904/5791/18 про розірвання договору.
Відтак, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що факт розірвання договору з 01.08.2012 слід вважати встановленим остаточно саме в судовому порядку - в означеній постанові Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №904/791/18. Отже саме з цієї дати відповідач вважається обізнаним про цю обставину, як нововиявлену, тобто таку яка існувала, але не була та не могла бути йому достеменно відомою на момент прийняття судового рішення про перегляд якого наразі звернувся відповідач.
Тому колегія суддів не погоджується з доводами позивача та відповідно з висновком суду першої інстанції, який вказав на те, що подаючи таку заяву відповідач намагається встановити обставини, які існували на момент розгляду справи та були відомі сторонам, але про які не було заявлено сторонами, оскільки у даному випадку йдеться про конкретний юридично-значимий факт, встановлений безпосередньо судовим рішенням у іншій справі, що була розглянута пізніше ніж справа, рішення у якій переглядається за нововиявленими обставинами.
Щодо істотності обставин, які є нововиявленими, колегія суддів враховує наступне.
Як убачається з позовної заяви позивача, його позовні вимоги у цій справі ґрунтувались на тій обставині, що між сторонами був укладений договір постачання електричної енергії №7390/18-394 від 09.07.2008, в порушення умов якого відповідач не здійснив оплату за поставлену йому електричну енергію в період вересень 2015 - червень 2016 року.
Водночас постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського від 18.09.2019 у справі №904/5791/18 встановлений факт розірвання договору постачання електричної енергії №7390/18-394 від 09.07.2008 з 01.08.2012, тобто значно раніше ніж спірний період, у якому позивач здійснив нарахування відповідачеві заборгованості.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України:
1. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
2. Договір набирає чинності з моменту його укладення.
3. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
4. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Положення частини другої статті 653 Цивільного кодексу України встановлюють, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Отже, відповідно до наведених вище норм цивільного законодавства слід визнати, що правовідносини сторін за означеним договором постачання електричної енергії №7390/18-394 від 09.07.2008 припинились з 01.08.2012, а закінчення строку дії цього договору лише не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Між тим, як убачається із обґрунтування позовних вимог позивача та відповідного розрахунку, предметом спору є стягнення вартості спожитої електричної енергії у період вересень 2015 - червень 2016 року, тобто коли правовідносини за означеним договором припинились.
Відтак, встановлені у зазначеній постанові Верховного Суду обставини, зокрема факт припинення дії укладеного між сторонами договору постачання електричної енергії з 01.08.2012, - є істотною обставиною, що не була встановлена судом під час розгляду даної справи за позовом ПАТ "ДТЕК Дніпрообленерго" із вимогами до ПрАТ "Дніпропетровська будівельна компанія "Містобудівник" про стягнення 133382,45 грн. заборгованості за договором постачання електричної енергії №7390/18-394 від 09.07.2008.
За викладеного вище колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції неповно встановлено обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають встановленим обставинами, що відповідно до пунктів 1 та 3 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування оскарженої у цій справі ухвали суду про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Дніпровська будівельна компанія "Містобудівник", та прийняття судом апеляційної інстанції нового рішення, згідно повноважень, встановлених пунктом 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до частини сьомої статті 325 Господарського процесуального кодексу України судове рішення, ухвалене за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, може бути переглянуте на загальних підставах.
Переглянувши заяву відповідача на загальних підставах з урахуванням нововиявлених обставин, колегія суддів встановила такі обставини.
Між відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" (далі постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровська будівельна компанія "Містобудівник", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська будівельна компанія "Містобудівник" (далі - споживач, відповідач) укладено Договір №7390/18-394 від 09.07.2008 про постачання електричної енергії (далі - договір), за умовами якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 308 кВт, величини якої на площадках вимірювання та точках продажу визначені додатком "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії", а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до пункту 2 додатку №3 до Договору, обсяги використаної електричної енергії, що підлягають оплаті, визначаються за показами засобів розрахункового обліку електричної енергії про її фактичне споживання за винятком випадків, передбачених Правилами користування електричною енергією.
Пунктом 4.2. Додатку 3 до Договору встановлено, що остаточний розрахунок здійснюється на підставі самостійно отриманого у постачальника рахунка протягом доби після подання Акту про використану електричну енергію відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, згідно п. 2.3. цього Додатку, протягом п'яти операційних банківських днів з дня отримання рахунку.
У разі несвоєчасного подання Акту про використану електричну енергію Споживач забезпечує остаточний розрахунок за спожиту електроенергію протягом п'яти операційних банківських днів з дня закінчення розрахункового періоду.
Взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії) регулюються Законом України "Про електроенергетику" та Правилам користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ №28 від 31.07.1996 (далі - Правила або ПКЕЕ).
Як стверджує позивач, він належним чином виконував взяті на себе зобов'язання за договором щодо постачання електричної енергії споживачу, зокрема за період з вересня 2015 по червень 2016 року, але відповідач виставлені рахунки за спожиту електроенергію не сплатив, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем за поставлену з вересня 2015 року по червень 2016 року активну електроенергію у розмірі 129266,74 грн.
Наявна заборгованість і стала причиною звернення позивача до суду захистом свого порушеного права.
Звертаючись до суду з позовною заявою позивач заявив до стягнення заборгованість за спожиту активну електричну енергію у сумі 129266,74 грн., 3% річних у сумі 393,11 грн., пеню у сумі 3722,60 грн., що і є предметом цього спору.
В прохальній частині позовної заяви вказано вимогу про стягнення 133382,45 грн. основного боргу, але це є опискою, зазначена сума є загальною сумою усіх вимог, а виходячи з наявних матеріалів та тексту позовної заяви розмір основного боргу складає 129266,74 грн.
Дослідивши обставини справи з урахуванням нововиявлених, надані матеріали, оцінивши докази у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість позовних вимог, а тому про відсутність підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
За частиною другою статті 275 Господарського кодексу України відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 10.2. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 (з подальшими змінами та доповненнями), споживач електричної енергії зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих Правил та умов договору.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Приписами статті 530 Цивільного кодексу України, зокрема встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Порушення зобов'язання, у відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.
За твердженням позивача відповідач допустив порушення своїх зобовязань зі сплати вартості активної електричної енергії, що була спожита в період з вересня 2015 року по червень 2016 року, в підтвердження чого посилався на відповідні акти контрольного огляду засобів обліку електричної енергії.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в матеріалах справи (а.с.12-30 т.1) містяться Акти контрольного огляду точок обліку споживача особовий/рахунок 7390/18-394 Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровська будівельна компанія "Містобудівник" та Акти контрольного огляду розрахункових засобів обліку, які підписані зі сторони споживача такими особами як: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 тощо, посада яких не зазначена (а.с.12- 30 т.1).
Відповідач під час перегляду справи за нововиявленими обставинами не визнав факт підписання зі своєї сторони Актів контрольного огляду уповноваженими на це особами.
Позивач у своїй позовній заяві також не наводить відомостей про те, на підставі яких повноважень діяли особи, які підписували означені Акти контрольного огляду, будь-які докази про повноваження цих осіб в матеріали справи не надані.
Втім, як убачається з преамбули Договору про постачання електричної енергії №7390/18-394 від 09.07.2008, зі сторони Закритого акціонерного товариства "Дніпропетровська будівельна компанія "Містобудівник" цей договір підписаний президентом цього товариства Дичок Віктором Григоровичем, що діє на підставі Статуту.
Відповідно до витягу з Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, ОСОБА_7 є засновником та керівником Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровська будівельна компанія".
За умовами Договору про постачання електричної енергії №7390/18-394 від 09.07.2008 сторони не визначили будь-яких відповідальних осіб зі сторони відповідача, на яких покладається облік електроенергії, спожитої Споживачем та (або) Субспоживачами.
Також матеріали справи містять рахунки-розшифровки, які були сформовані позивачем на підставі означених актів контрольного огляду, в яких відсутні відомості про їх отримання споживачем, докази направлення цих рахунків відповідачу суду не надані (а.с.32-50 т.1).
За встановлених вище обставин колегія суддів доходить висновку, що наявними у справі доказами не підтверджений факт споживання саме відповідачем електричної енергії у спірному періоді.
Як убачається з листа ПАТ "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" від 09.02.2011 №1067/600, цим листом доведено до відома керівника ЗАТ "ДБК "Містобудівник" про надання Договору про постачання електричної енергії №7390/18-394 від 09.07.2008 нового номеру з 31.01.2011, у зв'язку з чим за текстом Договору, в усіх його додатках до нього, а також у додаткових угодах до договору, укладених раніше, №7390/18-394 змінено на №018394. Проте цей лист також не підтверджує факт споживання відповідачем електричної енергії у спірному періоді.
Не може слугувати таким доказом й Додаткова угода №12/Н/18-394 від 04.07.2013 до Договору про постачання електричної енергії №018394 від 09.07.2008, копія якої надана в матеріали справи (а.с.70 т.1), за змістом якої йдеться, що метою її укладання є зміна назви Споживача з Закритого акціонерного товариства "Дніпропетровська будівельна компанія "Містобудівник" на Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровська будівельна компанія "Містобудівник", а інші умови договору залишаються без змін.
Відтак доводи позивача про те, що споживання відповідачем у спірному періоді активної електроенергії підтверджено Актами про використану електричну енергію відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, відхиляються судом апеляційної інстанції, як необґрунтовані.
Дослідивши надані відповідачем судові рішення у справі №904/5791/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська будівельна компанія "Містобудівник" до Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" , третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миру-3 Дніпро", третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Миру-7" про визнання розірваним договору про постачання електричної енергії від 09.07.2008 №7390/18-394, колегія суддів встановила такі обставини.
Предметом та підставами позову є те, що з посиланням на те, що відповідач не реагує на його неодноразові звернення про розірвання договору про постачання електричної енергії від 09.07.2008 №73390/18-394, укладеного між ТОВ "Містобудівник" і АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" (далі - договір №7390/18-394), та враховуючи, що оплата за цим договором ТОВ "Містобудівник" здійснювалася до 01.08.2012 включно, а датою останнього звернення до відповідача про розірвання договору є 08.08.2018, позивач й просив вважати договір №7390/18-394 розірваним з 01.08.2012.
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 18.09.2019 у справі №904/5791/18 встановлено, зокрема, наступне.
Судами встановлено, що позивач є будівельною організацією, якам збудувала та ввела в експлуатацію багатоквартирний житловий будинок №3 по пр. Миру у м. Дніпро і спірний договір укладався саме для забезпечення проведення будівельних робіт.
Судами встановлено, що після закінчення будівництва житлового будинку №3 по пр.Миру у м.Дніпро, для здійснення його повноцінного обслуговування ТОВ "Містобудівник", як забудовник, 27.12.2010 за актом приймання-передачі передав цей будинок на баланс ОСББ "Миру-7" про що позивач неодноразово повідомляв відповідача як це передбачено пунктом 2.3.8. Договору №7390/18-394.
При цьому судами встановлено, що відповідач з вересня 2012 року не виставляв позивачу рахунків про сплату електричної енергії за спірним договором.
Як відзначив Верховний Суд, встановивши зазначені обставини та врахувавши добросовісну поведінку позивача (ТОВ "ДБК "Містобудівник"), суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про те, що укладений між сторонами договір №7390/18-394 є розірваним за ініціативою ТОВ "Містобудівник", що відповідає пункту 9.8.2. спірного договору, пункту 6.18 Правил користування електричною енергією та вимогам частини 3 статті 651 Цивільного кодексу України.
З огляду на викладене в постанові, Верховний Суд дійшов висновку, що у суду були відсутні підстави для прийняття рішення про розірвання договору №7390/18-394, який вже є розірваним з 01.08.2012.
Таким чином, встановлені судом апеляційної інстанції обставини під час перегляду цієї справи за нововиявленими обставинами, вказують на те, що з 01.08.2012 - моменту розірвання Договору №7390/18-394 від 09.07.2008 у позивача припинився обов'язок постачати електричну енергію відповідачу, а у відповідача відповідно припинився обов'язок зі сплати за спожиту після цієї дати електричну енергію.
Відповідно у відповідача не виникло перед позивачем договірних зобов'язань по сплаті вартості активної електричної енергії в сумі 129266,74 грн., що була поставлена в період вересень 2015 - червень 2016 року на об'єкти, електроустановки на яких були передані в користування іншій особі. Відсутність у відповідача перед позивачем означених грошових зобов'язань не створює для відповідача й обов'язку по сплаті нарахованих позивачем суми 393,11 грн. - 3% річних та суми 3722,60 грн. пені, які є похідними від основного зобов'язання.
Статті 15 та 16 Цивільного кодексу України визначають, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення. невизнання або оспорення; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Разом із цим, частини перша і друга статті 14 Цивільного кодексу України містять приписи, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства; особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Отже, за результатами перегляду цієї справи за нововиявленими обставинами судом апеляційної інстанції не встановлено порушення майнових прав позивача у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором №7390/18-394 від 09.07.2008, оскільки такий обов'язок є припиненим з 01.08.2012, а здійснені позивачем відповідачу нарахування на загальну суму 133382,45 грн. у період вересень 2015 року - червень 2016 року є безпідставними.
На підставі викладеного, у відповідності до повноважень наданих суду апеляційної інстанції в пункті 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу позивача слід задовольнити, а оскаржену ухвалу суду першої інстанції від 14.11.2019, якою відмовлено в задоволенні заяви ТОВ "Дніпровська будівельна компанія "Містобудівник" про перегляд рішення за нововиявленими обставинами - скасувати, ухвалити нове рішення, яким заяву ТОВ "Дніпровська будівельна компанія "Містобудівник" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2016 у справі №904/8052/16 задовольнити, результатами перегляду справи за нововиявленими обставинами означене рішення скасувати повністю та ухвалити нове рішення: "В позовних вимогах Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська будівельна компанія "Містобудівник" про стягнення суми 133382 грн. 45 коп. за договором постачання електричної енергії №7390/18-394 від 09.07.2008 - відмовити повністю".
Вирішуючи питання про розподжіл між сторонами судових витрат у цій справі, колегія суддів вважає, що відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на позивача судові витрати в сумі 2000 грн. 74 коп. у зв'язку з розглядом справи судом першої інстанції та стягнути з позивача на користь відповідача суму 2963 грн. 22 коп. витрат на судовий збір у зв'язку з поданням заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами та суму 1921 грн. 00 коп. витрат на судовий збір у зв'язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284, 320, 325 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська будівельна компанія "Містобудівник" - задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.11.2019 у справі №904/8052/16 - скасувати та ухвалити нове рішення.
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська будівельна компанія "Містобудівник" про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2016 у справі №904/8052/16 задовольнити.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2016 у справі №904/8052/16 скасувати повністю.
Ухвалити нове рішення:
В позовних вимогах Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська будівельна компанія "Містобудівник" про стягнення суми 133382 грн. 45 коп. за договором постачання електричної енергії №7390/18-394 від 09.07.2008 - відмовити повністю.
Покласти на Акціонерне товариство "ДТЕК Дніпрообленерго" судові витрати в сумі 2000 грн. 74 коп. у зв'язку з розглядом справи судом першої інстанції.
Стягнути з Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська будівельна компанія "Містобудівник" суму 2963 грн. 22 коп. витрат на судовий збір у зв'язку з поданням заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суму 1921 грн. 00 коп. витрат на судовий збір у зв'язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції.
Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена 03.02.2020.
Головуючий суддя І.М. Подобєд
Суддя Л.П. Широбокова
Суддя Е.В. Орєшкіна