вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" лютого 2020 р. Справа№ 910/6826/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Демидової А.М.
Ходаківської І.П.
за участю представників: не викликались
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України»
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 (повний текст складено 28.10.2019)
у справі № 910/6826/19 (суддя С.О. Щербаков)
за позовом Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України»
про стягнення 45 459 грн. 39 коп.
Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 45 459 грн. 39 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 643-12 від 03.12.2012.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 у справі № 910/6826/19 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" на користь Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" 45 459 грн. 39 коп. - заборгованості, 1 921 грн. 00 коп. - судового збору та 8 000 грн. 00 коп. - витрат на професійну правничу допомогу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 у справі № 910/6826/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Також, до апеляційної скарги заявником додано клопотання, в якому просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 у справі № 910/6826/19 посилаючись на те, що, оскаржуване рішення отримано позивачем 06.11.2019.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» у справі №910/6826/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Владимиренко С.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Згідно ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи (ч. 2 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2019 задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 у справі № 910/6826/19 та поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 у справі № 910/6826/19. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 у справі № 910/6826/19. Ухвалено здійснювати розгляд апеляційної скарги за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
27.12.2019 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
27.12.2019 через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду відповідачем було подано додаткові пояснення до апеляційної скарги в яких просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 у справі № 910/6826/19 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин справи та повноту їх встановлення, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України», з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
03.12.2012 між Комунальним підприємством з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" (далі - підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" (далі - організація) укладено договір № 643-12, умовами якого передбачено, що підприємство, керуючись п.п. 6, 7 ст. 31 Закону України «Про телекомунікації» та відповідно до технічних умов, надає організації можливість доступу до внутрішніх стояків слабих струмів з місцями для розміщення відповідного сертифікованого телекомунікаційного устаткування в технічних приміщеннях та його підключення до внутрішньобудинкових інженерних мереж у будинках, згідно з додатком №1, підтримує внутрішньобудинкові мережі та приміщення в належному технічному стані, а організація, на умовах цього договору оплачує підприємству експлуатаційні витрати.
Відповідно до п. 3.1 договору, організація зобов'язується до 25-го числа кожного місяця сплачувати підприємству грошові кошти за цим договором в розмірі, визначеному у додатку №1 та додатку №2 до цього договору. Перша оплата за цим договором на умовах попередньої оплати в розмірі місячного нарахування здійснюється організацією протягом 3-х банківських днів на підставі рахунку-фактури, яку організація отримує у підприємства.
Згідно п. 3.2 договору розмір плати відшкодування витрат на використання електроенергії, яка сплачується організацією після підписання цього договору, визначений у додатку №2.
Пунктом 3.3. договору передбачено, що підприємство до 15 числа кожного поточного місяця здійснює нарахування попередньої оплати за цим договором на наступний розрахунковий період і надає (надсилає) організації до 20 числа поточного місяця рахунок-фактуру.
Отже, відповідно до вищезазначених умов договору:
- на Комунальне підприємство з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» покладено обов'язок здійснення нарахування попередньої оплати та направлення рахунку-фактури ТОВ «Телесистеми України»;
- обов'язок з оплати виникає у ТОВ «Телесистеми України» з моменту отримання від Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» відповідного рахунку.
За умовами п.п. 3.4, 3.5 договору розмір попередньої плати не перевищує 100 % нарахованої плати за місяць. Різниця між попередньою оплатою та фактичною сумою оплати за цим договором: в разі недоплати - оплачується організацією, в разі переплати - вважається оплатою за майбутні розрахункові періоди по договору. Сума щомісячної плати за цим договором може змінюватись у зв'язку зі зміною вартості послуг, цін та тарифів, які впливають на розмір оплати, зміною кількості будинків, про що укладається додаткова угода. Про зміну суми оплати зацікавлена сторона письмово повідомляє іншу сторону з обґрунтуванням причин, що зумовили зміну щомісячної оплати за 5 робочих днів до бажаної дати.
Пунктом 6.1. договору визначено, що він укладений терміном на два роки і діє з 03.12.2012 до 05.12.2014.
Відповідно до додатку №1 до вказаного договору розрахунок плати за користування внутрішніми стояками слабих струменів та місцями розміщення сертифікованого обладнання складає 2 008 грн. 80 коп. з ПДВ.
Згідно додатку № 2 до договору розрахунок відшкодування втрат використання електроенергії становить 152 грн. 74 коп. з ПДВ.
02.05.2015 між Комунальним підприємством з ремонту і експлуатації житлового фонду «Житло-Сервіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" укладено додаткову угоду №1 про внесення змін до договору № 64-12 від 03.12.2012, а саме внесено зміни в додаток №2 до договору «Розрахунок відшкодування втрат використання електроенергії».
Позивач зазначає, що на виконання умов вказаного договору ним було надано, а відповідачем прийнято вищевказані послуги, проте відповідач свої зобов'язання з оплати наданих послуг належним чином не виконав, що вбачається зі зведеного розрахунку відшкодування втрат електроенергії по ТОВ "Телесистеми України" та підтверджується гарантійними листами відповідача № 590 від 10.11.2016, № 820 від 06.04.2017, № 391 від 08.08.2017, № 522 від 05.10.2017 та № 490 від 08.11.2017, в яких останній гарантував погашення заборгованості за договором № 643-12 від 03.12.2012.
17.10.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією № 110/005-1121, в якій просив погасити заборгованість, в тому числі за договором № 643-12 від 03.12.2012, проте, вказана претензія залишена відповідачем без задоволення.
Позивач посилаючись на ст.ст. 20, 173, 175, 193 Господарського кодексу України обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору, внаслідок чого у останнього перед позивачем утворилась заборгованість у сумі 45 459 грн. 39 коп.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 45 459 грн. 39 коп. не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Як вбачається із позовної заяви, в її обґрунтування заявник зазначає, що між сторонами було укладено договір № 643-12 від 03.12.2011, за результатами виконання якого, за боржником обліковується заборгованість в розмірі 45 459 грн. 39 коп., яка на думку позивача підтверджується копіями договору № 643-12 від 03.12.2012 з додатком № 1 та додатком №2; копією додаткової угоди № 1 від 02.02.2015 до договору № 643-12 від 03.12.2012 з додатком № 2; копією довідки розрахунку заборгованості станом на 01.03.2019 за додатковою угодою №1 від 02.02.2015 за договором № 643-12 від 03.12.2012; копією зведених розрахунків; копією гарантійних листів ТОВ «Телесистеми України» від 19.08.2016, № 590 від 10.11.2016, № 820 від 06.04.2017, № 391 від 08.08.2017, № 522 від 05.10.2017, № 490 від 08.11.2017.
Також, позивач надає до позову акт звірки взаєморозрахунків, який не підписаний з боку відповідача.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Згідно ч.4 ст.236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Висновки щодо застосування норми, визначеної ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.02.2019 у справі №922/1163/18, за якою аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і, власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Висновки щодо застосування норм, визначених частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" викладені в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 27.02.2019 у справі №922/1163/18, за якою первинні документи повинні містити відомості, які підтверджують вчинення господарської операції, на виконання якої вони складаються, у зв'язку з чим вчинення певної господарської операції фіксуватиметься документально, що в сукупності свідчить про підтвердження між учасниками такої операції певних прав та обов'язків, зокрема, і щодо обов'язку сплатити певну суму коштів, яка складатиме еквівалент певної вартості наданих послуг. При цьому, Верховний Суд зазначає, що належне документальне оформлення вчинення господарської операції є складовою фінансової дисципліни, яка має підтримуватись учасниками будь-яких правовідносин.
Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 від 24.05.1995 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Колегія суддів зазначає, що довідка-розрахунок заборгованості, акт звірки взаєморозрахунків не належить до первинних документів бухгалтерської звітності, самі по собі не породжують будь-яких прав та обов'язків сторін, у той час як зобов'язання сторін у спірних правовідносинах повинні підтверджуватись первинними документами (договором, актом приймання передачі послуг, накладними, податковими накладними, рахунками, виписками з рахунків тощо).
Також колегією суддів не приймається до уваги подані позивачем гарантійні листи відповідача перед позивачем щодо сплати коштів за різні періоди в різних сумах протягом декількох місяців 2015 - 2018 років, оскільки зі змісту вказаних листів не вбачається за яким саме договором відповідач підтвердив наявність заборгованості та гарантував її сплату.
Крім того, слід звернути увагу на те, що долучені копії платіжних доручень також не можуть вважатися належними та допустимими доказами відповідно до ст.ст.76,77 Господарського процесуального кодексу України з огляду на наступне.
Згідно з п. 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55. Відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23.
Відповідно до п. 1.30 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.
Відповідно до п. 1.4 глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті від 21.01.2004 (надалі - Інструкція) платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.
Згідно з п. 3.1 глави 3 Інструкції платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до цієї Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.
Примірник розрахункового документа, реєстр платіжних вимог, які залишаються в банку, мають містити підписи/підпис відповідальних/відповідальної осіб/особи, які/яка відповідно до законодавства України мають/має право розпоряджатися рахунком (п. 2.7 Інструкції).
Банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов'язково заповнює реквізити "Дата надходження" і "Дата виконання", а банк стягувача - "Дата надходження в банк стягувача" (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп "Вечірня" (п. 2.14 Інструкції).
Всупереч вищезазначеному, на приєднаних до матеріалів справи копіях платіжних доручень не міститься ні підписів та печатки банку, ні підписів та печатки платника.
Крім того, копії платіжних доручень від імені Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-Сервіс» завірені Степаненко О.І.
Відповідно до ч. 2 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Між тим, доказів підтвердження повноважень на право підпису вищезазначених копій документів позивачем суду не надано.
Позивачем не надано суду будь-яких належних доказів на підтвердження заборгованості відповідача перед позивачем за договором № 643-12 від 03.12.2012.
З приводу поданої відповідачем заяви про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).
Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Згідно ч.ч. 3, 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі права чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. (п. 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013).
Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.
Заява відповідача про застосування строків позовної давності не приймається судом до уваги, оскільки суд на підставі досліджених доказів установив, що право позивача за захистом якого він звернувся до суду відповідачем не порушено, отже, приймається рішення про відмову у задоволенні позову через його необґрунтованість.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України", викладені ним в апеляційній скарзі, заслуговують на увагу з урахуванням вищенаведеного.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивачем не доведено належними засобами доказування обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх позовних вимог.
Вищевикладене свідчить про недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими та невідповідність висновків викладених в рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, що відповідно до пунктів 2,3 ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення.
За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України здійснити розподіл судових витрат.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2019 у справі № 910/6826/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду «Житло-сервіс» відмовити повністю.
3. Стягнути з Комунального підприємства з експлуатації і ремонту житлового фонду "Житло-сервіс" (02081, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, буд. 25-Б, ідентифікаційний код - 31025659) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України" (02094, м. Київ, вул. Червоногвардійська, буд. 27-А, ідентифікаційний код - 34726705) 2 881 (дві тисячі вісімсот вісімдесят одна) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору за апеляційний перегляд справи.
4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.
5. Матеріали справи № 910/6826/19 повернути до Господарського суду міста Києва.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді А.М. Демидова
І.П. Ходаківська