вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" січня 2020 р. Справа№ 910/683/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Владимиренко С.В.
Корсака В.А.
за участю секретаря судового засідання Брунько А.І.
за участю представників учасників справи:
від Державної іпотечної установи: Тодосієнко В.М., Вичівська О.Ю.;
від ПАТ "Дельта Банк": Таболін О.С.;
від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: Ярошенко А.С.
від Кабінету Міністрів України: не з'явився;
від Національного банку України: Гузієнко Я.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної іпотечної установи
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2019 (повне рішення складено 28.10.2019) (суддя Борисенко І.І.)
у справі № 910/683/19 Господарського суду міста Києва
за позовом Державної іпотечної установи
до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фонд гарантування вкладів фізичних осіб
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Кабінет Міністрів України
про припинення зобов'язання
та за позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору - Національного банку України
до 1) Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
2) Державної іпотечної установи
про визнання недійсним одностороннього правочину,
Короткий зміст і підстави позовних вимог.
1. Державна іпотечна установа звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - АТ "Дельта Банк") про:
- визнання припиненим зобов'язання Державної іпотечної установи перед АТ "Дельта Банк" щодо сплати відсоткового доходу за десятий відсотковий період за облігаціями серій "АЗ" згідно з Проспектом емісії облігацій серії "Z2", "АЗ", "ВЗ", "СЗ", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року;
- визнання припиненим зобов'язання Державної іпотечної установи перед АТ "Дельта Банк", яке встановлено Проспектом емісії облігацій серії "Z2", "АЗ", "ВЗ", "СЗ", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року щодо погашення облігацій серій "АЗ" в кількості 4 565 шт.
Позовні вимоги Державної іпотечної установи мотивовані тим, що АТ "Дельта Банк" є боржником Державної іпотечної установи за договором банківського рахунку № 26/995-070 від 27.02.2013, а Державна іпотечна установа є боржником АТ "Дельта Банк" з виплати відсоткового доходу за десятий відсотковий період за облігаціями серії "A3" та суми погашення облігації серії "А3" згідно з Проспектом емісії облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року. Листом № 5943/15/1 від 13.12.2018 Державна іпотечна установа звернулася до відповідача із заявою про зарахування вищевказаних зустрічних однорідних вимог на загальну суму 475 635 475,00 грн. Однак, АТ "Дельта Банк" листом № 152 від 10.01.2019 повідомило про відсутність правових підстав для задоволення заяви Державної іпотечної установи № 5943/15/1 від 13.12.2018.
2. Крім того, 04.04.2019 через відділ діловодства суду Національним банком України (далі - Національний банк) подана позовна заява як третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору про визнання недійсним одностороннього правочину - заяви Державної іпотечної установи № 5924/15/28 від 12.12.2018 та № 5943/15/1 від 13.12.2018 про зарахування однорідних грошових вимог у рахунок погашення облігацій серії "АЗ" згідно з Проспектом емісії перед AT "Дельта Банк".
Позовна заява третьої особи з самостійними вимогами мотивована посиланням на незаконність односторонніх правочинів - заяви Державної іпотечної установи № 5924/15/28 від 12.12.2018 та заяви № 5943/15/1 від 13.12.2018 про зарахування зустрічних однорідних грошових вимог в рахунок погашення облігацій серії "А3" відповідно до Проспекту емісії Державної іпотечної установи, з урахуванням того, що погашення облігацій можливе виключно шляхом зарахування коштів, переказаних емітентом на грошовий рахунок, відкритий Центральним депозитарієм у Розрахунковому центрі, при цьому вимоги, які зараховуються, не є однорідними.
Щодо обґрунтування порушення прав Національного банку, третя особа з самостійними вимогами зазначила, що включені до сьомої черги кредиторські вимоги Національного банку до АТ "Дельта Банк" на суму номінальної вартості облігацій у розмірі 456 500 000,00 грн. вважаються заставними на підставі договору застави облігацій Державної іпотечної установи № 132/04-14/ДІУ від 23.04.2014 та підлягають погашенню позачергово.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.10.2019 у справі № 910/683/19 (суддя Борисенко І.І.) у задоволенні позову Державної іпотечної установи відмовлено повністю.
2. Позов Національного банку задоволено повністю; визнано недійсним односторонній правочин - заяви Державної іпотечної установи № 5924/15/28 від 12.12.2018 та № 5943/15/1 від 13.12.2018 про зарахування однорідних грошових вимог у рахунок погашення облігацій серії "А3" згідно з Проспектом емісії перед AT "Дельта Банк". Стягнуто з АТ "Дельта Банк" на користь Національного банку 960,50 грн. судового збору. Стягнуто з Державної іпотечної установи на користь Національного банку 960,50 грн. судового збору.
Задовольняючи позовні вимоги Національного банку, місцевий господарський суд виходив з того, що правочини від 12.12.2018 № 5924/15/28 та від 13.12.2018 № 5943/15/1 вчинені з перевищенням наданих повноважень, та у зв'язку з визнанням судом недійсним одностороннього правочину - заяви Державної іпотечної установи № 5924/15/28 від 12.12.2018 та № 5943/15/1 від 13.12.2018 про зарахування однорідних грошових вимог у рахунок погашення облігацій серії "А3" згідно з Проспектом емісії перед AT "Дельта Банк", у задоволенні позовних вимог Державної іпотечної установи про визнання припиненим зобов'язання Державної іпотечної установи перед АТ "Дельта Банк" щодо сплати відсоткового доходу за десятий відсотковий період за облігаціями серій "А3" згідно з Проспектом емісії облігацій серії "Z2", "А3", "В3", "С3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року та визнання припиненим зобов'язання Державної іпотечної установи перед АТ "Дельта Банк", яке встановлено Проспектом емісії облігацій серії "Z2", "А3", "В3", "С3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року щодо погашення облігацій серії "А3" в кількості 4 565 шт. - відмолено.
Крім того, місцевим господарським судом встановлено, що у визначений Проспектом емісії строк зобов'язання Державної іпотечної установи перед АТ "Дельта банк" з погашення облігацій серії "А3" погашені не були.
Водночас, вимоги Державної іпотечної установи до AT "Дельта Банк" за Договорами банківського рахунку є такими, що не настали, оскільки, при направленні Державною іпотечною установою заяв про зарахування зустрічних вимог погашення вимог кредиторів AT "Дельта Банк" сьомої черги не відбулось. Отже, оскільки зобов'язання AT "Дельта Банк" за договором банківського рахунку перед Державною іпотечною установою підлягають виконанню у сьому чергу, погашення якої на разі не відбувається, строк виконання AT "Дельта Банк" перед Державною іпотечною установою не настав. При цьому, включені до сьомої черги кредиторські вимоги Національного банку до AT "Дельта Банк" на суму номінальної вартості облігацій у розмірі 456 500 000,00 грн. вважаються заставними та підлягають погашенню позачергово в силу вимог Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Також місцевий господарський суд зауважив, що вказані односторонні правочини вчинені Державною іпотечною установою після затвердження виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб реєстру акцептованих вимог кредиторів Банку (11.01.2016), а також ліквідаційної маси відповідача (03.06.2016), що суперечить, зокрема, Положенню про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 1581/21893 від 14.09.2012. Оскільки вимоги Державної іпотечної установи до AT "Дельта Банк" акцептовані в сьому чергу вимог кредиторів, відповідно, право на їх погашення виникне після погашення всіх попередніх черг у порядку, визначеному Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Державна іпотечна установа звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2019 у справі № 910/683/19 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким: 1) задовольнити вимоги Державної іпотечної установи до АТ "Дельта Банк" про: визнання припиненим зобов'язання Державної іпотечної установи перед АТ "Дельта Банк" щодо сплати відсоткового доходу за десятий відсотковий період за облігаціями серій "А3" згідно з Проспектом емісії облігацій серії "Z2", "А3", "В3", "С3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року; визнання припиненим зобов'язання Державної іпотечної установи перед АТ "Дельта Банк", яке встановлено Проспектом емісії облігацій серії "Z2", "А3", "В3", "С3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року щодо погашення облігацій серій "А3" у кількості 4 565 шт.; 2) відмовити у задоволенні позову Національного банку до Державної іпотечної установи та АТ "Дельта Банк" про визнання недійсним одностороннього правочину.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, Державна іпотечна установа зазначає, що оскаржуване рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки суду, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи.
Так, Державна іпотечна установа вказує, що місцевим господарським судом було розглянуто та відмовлено у задоволенні вимоги, яка позивачем не заявлялась. На думку скаржника, місцевий господарський суд безпідставно визначив, що підставою позову Національного банку є вчинення правочину з перевищенням повноважень, натомість матеріали справи не містять заяви останнього про зміну підстав позову. Крім того, у мотивувальній частині рішення не зазначено докази, надані Державною іпотечною установою в обґрунтування позову та заперечення на позов третьої особи, а також мотиви їх відхилення місцевим господарським судом, відсутня мотивувальна оцінка аргументів Державної іпотечної установи щодо відсутності підстав для задоволення позову третьої особи. Державна іпотечна установа вважає, що судом першої інстанції задоволено позовні вимоги Національного банку, права якого не були порушені.
Також, скаржник зазначає, що місцевим господарським судом було застосовано норми правового акта - Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банку, що ліквідуються, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.08.2017 № 3711 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 07.09.2017 за № 1104/30972, яке визнано незаконним в частині пунктів 16, 17 в судовому порядку рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.09.2018 у справі № 826/15828/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2019.
Апелянт вказує на те, що на момент звернення Національного банку з позовом застава облігацій була припинена, предметом застави є облігації, а не зобов'язання емітента з погашення облігацій, та договір застави не надає Національному банку право вимоги до емітента з погашення облігацій.
Скаржник зазначає, що встановлені судом у рішенні обставини свідчать про припинення обігу облігацій, насідком якого є припинення застави облігацій, а отже, після припинення обігу облігацій серії "А3" заставодержатель втратив право продажу, звернення стягнення та переходу права власності на заставні облігації, а колишній власник цих облігацій зменшив ліквідаційний баланс на суму їх вартості.
Враховуюче викладене, Державна іпотечна установа стверджує, що у Національного банку відсутнє порушене право, що підлягає захисту в судовому порядку, оскільки: предметом застави є облігації, а не зобов'язання емітента з погашення облігацій перед іншою особою; в результаті припинення обігу облігацій застава припинилась через втрату предмета застави; у Державної іпотечної установи відсутні зобов'язання перед Національним банком; Національний банк не має жодних правових підстав задовольняти свої вимоги до неплатоспроможного Банку за рахунок іншого кредитора шляхом порушення прав цього кредитора.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2019 справу № 910/683/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Демидова А.М. - головуючий суддя, Владимиренко С.В., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної іпотечної установи на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2019 у справі № 910/683/19, розгляд апеляційної скарги призначено на 17.12.2019.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 відкладено розгляд апеляційної скарги Державної іпотечної установи на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2019 у справі № 910/683/19 на 22.01.2020.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.01.2020 відкладено розгляд апеляційної скарги Державної іпотечної установи на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2019 у справі № 910/683/19 на 28.01.2020 о 10 год. 40 хв.
Позиції учасників справи.
Національний банк у відзиві на апеляційну скаргу Державної іпотечної установи проти вимог апеляційної скарги заперечує і просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі.
При цьому, у відзиві Національний банк зазначає, що твердження Державної іпотечної установи про те, що права Національного банку не порушуються внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог за рахунок предмета застави (облігацій), не відповідають дійсності, оскільки при зарахуванні зустрічних однорідних вимог за облігаціями Національний банк не отримає коштів для погашення заборгованості АТ "Дельта Банк" за Кредитним договором за рахунок предмета застави (облігацій).
Також, Національний банк вказує, що судом першої інстанції вірно встановлено, що односторонні правочини (заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог) підписані представником Державної іпотечної установи з перевищенням повноважень, що встановлені статутом Державної іпотечної установи.
У додаткових письмових поясненнях у справі № 910/683/19 Національний банк зазначає, що судовими рішеннями у справі № 910/10627/18 підтверджено законність та чинність договору застави облігацій Державної іпотечної установи № 132/04-14/ДІУ від 23.04.2014. Крім того, Національний банк зазначає, що посилання Державної іпотечної установи на обставини, встановлені в інших справах, а саме: № 910/4413/17, № 910/12608/17, № 910/1340/18, № 910/10418/18 є хибними та необґрунтованими, оскільки предмет спору у даній справі є відмінним від предмета спору вказаних судових справ (у справах, на які посилається Державна іпотечна установа, досліджувалися лише питання щодо сплати відсоткового доходу за облігаціями, погашення облігацій не досліджувалось), при цьому Національний банк не був учасником вказаних судових справ, при їхньому розгляді не були враховані відносини застави між Національним банком та Державною іпотечною установою щодо предмета застави та наслідки таких відносин.
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у письмових поясненнях на апеляційну скаргу Державної іпотечної установи проти апеляційної скарги заперечує і просить суд апеляційної інстанції відмовити у повному обсязі у її задоволенні, а оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.
При цьому, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вказує, що облігації серій "А3", "В3", "С3", емітовані Державною іпотечною установою на загальну суму більше 1,5 млрд. грн., виявлені та включені до складу ліквідаційної маси АТ "Дельта Банк", що унеможливлює проведення спірного зарахування зустрічних однорідних вимог та суперечить приписам Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, адже призведе до зменшення ліквідаційної маси АТ "Дельта Банк". З урахуванням викладеного, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб вважає, що зарахування вимог АТ "Дельта Банк" та Державної іпотечної установи не можливе, оскільки не відповідає вимогам ст.ст. 203, 601 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
АТ "Дельта Банк" у відзиві на апеляційну скаргу Державної іпотечної установи проти вимог апеляційної скарги заперечує і просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі, а оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін.
У відзиві АТ "Дельта Банк" вказує, що будь-якого порушення норм права щодо незазначення Національним банком такої підстави у позові як перевищення повноважень при вчиненні правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог не вбачається, оскільки такі обставини заявлені у порядку ст. 162 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Також, АТ "Дельта Банк" вказує про відсутність підстав зазначати про наявність преюдиційних фактів у справах № 910/4413/17, № 910/12608/17, № 910/1340/18, № 910/1234/19, оскільки: у справі, що розглядається (№ 910/683/19), досліджуються інші відносини сторін, які не були предметом розгляду у справах, на які посилається Державна іпотечна установа; у справі № 910/683/19 наявні права заставодержателя - Національного банку, оскільки номінальна вартість цінних паперів є предметом застави. Щодо припинення будь-яких прав у зв'язку із настанням строку погашення облігацій 11.12.2018, АТ "Дельта Банк" зазначає, що припинення прав, про які заявляє Державна іпотечна установа, а відповідно, і припинення всіх похідних прав від права вимоги на кошти, не відбулось у зв'язку із невиконанням емітентом своїх зобов'язань за проспектом емісії. Таким чином, правовідносини за облігаціями перейшли у площину зобов'язання з оплати, яке не виконано.
Також, у письмових поясненнях про відсутність припинення зобов'язань АТ "Дельта Банк" зазначає, що позиція Державної іпотечної установи про припинення зобов'язань закінченням строку обігу облігацій спростована Регулятором цінних паперів, а відсутність зустрічності у зобов'язаннях спростована судовою практикою в аналогічних справах.
Державна іпотечна установа у письмових поясненнях щодо апеляційної скарги зазначає, що Національний банк не має правових підстав задовольняти свої вимоги до неплатоспроможного банку за рахунок іншого кредитора шляхом порушення права цього кредитора на проведення зарахування зустрічних однорідних вимог; оскаржені Національним банком правочини не призводять до порушення прав та законних інтересів заставного кредитора, у якого право застави припинилось. Державна іпотечна установа вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції суперечить рішенням суду, що набули чинності, прийнятих у подібних справах.
Також, Державною іпотечною установою подано до Північного апеляційного господарського суду письмові пояснення щодо судової практики Верховного Суду у справах, у яких розглядались спори, пов'язані із правовідносинами, подібними тим, що розглядаються у справі № 910/683/19.
Крім того, Державна іпотечна установа надала суду письмові пояснення щодо незастосування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи № 910/683/19. У цих поясненнях Державна іпотечна інстанція зазначає, що судом першої інстанції не з'ясовано, що: 1) зарахування зустрічних однорідних вимог між Державною іпотечною установою та АТ "Дельта Банк" відповідає вимогам ст. 601 ЦК України; 2) Положення про порядок складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банку, що ліквідуються, не є законом; 3) 11.12.2018 припинено право застави Національного банку на облігації Державної іпотечної установи серії "АЗ"; 4) заява про зарахування однорідних зустрічних вимог від 13.12.2018 № 5943/15/1 підписана у суворій відповідності до вимог пп. 8 п. 41 статуту Державної іпотечної установи.
Явка представників учасників справи.
У судове засідання 17.12.2019 з'явились представники Державної іпотечної установи, АТ "Дельта Банк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку. Представник Кабінету Міністрів України у судове засідання 17.12.2019 не з'явився.
У судове засідання 22.01.2020 з'явились представники Державної іпотечної установи, АТ "Дельта Банк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку. Представник Кабінету Міністрів України у судове засідання 22.01.2020 не з'явився.
У судове засідання 28.01.2020 з'явились представники Державної іпотечної установи, АТ "Дельта Банк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку. Представник Кабінету Міністрів України у судове засідання 28.01.2020 не з'явився.
Про причини неявки уповноваженого представника Кабінету Міністрів України суд не повідомлений.
Враховуючи належне повідомлення всіх учасників справи про день, час і місце судового розгляду апеляційної скарги, що призначене на 28.01.2020, а також те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності представника Кабінету Міністрів України.
Представники Державної іпотечної установи у судових засіданнях вимоги апеляційної скарги підтримали, просили апеляційний господарський суд рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2019 у справі № 910/683/19 скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким: 1) задовольнити вимоги Державної іпотечної установи до АТ "Дельта Банк" про: визнання припиненим зобов'язання Державної іпотечної установи перед АТ "Дельта Банк" щодо сплати відсоткового доходу за десятий відсотковий період за облігаціями серій "А3" згідно з Проспектом емісії облігацій серії "Z2", "А3", "В3", "С3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року; визнання припиненим зобов'язання Державної іпотечної установи перед АТ "Дельта Банк", яке встановлено Проспектом емісії облігацій серії "Z2", "А3", "В3", "С3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року щодо погашення облігацій серій "А3" у кількості 4 565 шт.; 2) відмовити у задоволенні позову Національного банку до Державної іпотечної установи та АТ "Дельта Банк" про визнання недійсним одностороннього правочину.
Представники АТ "Дельта Банк", Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку заперечили проти задоволення вимог апеляційної скарги та просили суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Державної іпотечної установи залишити без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2019 у справі № 910/683/19 - без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
27.02.2013 між АТ "Дельта Банк" (Банк) та Державною іпотечною установою (Клієнт) було укладено договір банківського рахунку № 26/995-070 (далі - Договір банківського рахунку), за умовами якого Банк відкриває Клієнту поточний рахунок у національній валюті № 26502000000995 та отримує плату за обслуговування рахунку згідно з тарифами Банку на банківські послуги.
Пунктом 1.2 Договору банківського рахунку передбачено, що Банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти, що надходять Клієнту, виконувати розпорядження Клієнта щодо перерахування відповідних сум з рахунка та проводити інші операції за рахунком у межах законодавства України.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", згідно з яким з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Кадирова Владислава Володимировича уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк".
Згідно з рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 08.04.2015 № 71 "Про внесення змін до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02.03.2015 № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк", тимчасову адміністрацію в АТ "Дельта Банк" запроваджено строком на шість місяців з 03.03.2015 до 02.09.2015 включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.08.2015 № 147 "Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" було продовжено строки здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" по 02.10.2015 включно, продовжено повноваження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у АТ "Дельта Банк" Кадирова В.В. по 02.10.2015 включно.
На підставі постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02.10.2015 року № 181 "Про початок ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку", яким розпочато процедуру ліквідації Банку з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, якій делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Дельта Банк", визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, статтями 37, 38, 47-51 вказаного Закону, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В. на два роки з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно.
Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку кредитори мають право заявити Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) про свої вимоги до банку.
За змістом ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону Фонд здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду. Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду. Протягом 20 днів з дня затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів Фонд сповіщає кредиторів про акцептування їх вимог шляхом розміщення повідомлення на офіційному сайті Фонду, неплатоспроможного банку, а також у приміщеннях такого банку в доступному для відвідувачів місці.
11.01.2016 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про затвердження реєстру вимог кредиторів АТ "Дельта Банк".
Із витягу з Переліку (Реєстру) вимог кредиторів АТ "Дельта Банк", затвердженого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 11.01.2016 (з урахуванням змін № 1, затверджених рішенням № 291 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 03.03.2016) вбачається, що вимоги Державної іпотечної установи акцептовані на загальну суму 3 332 921 190,01 грн. та включені до сьомої черги погашення.
Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, 26.12.2013 Правлінням Державної іпотечної установи було прийнято рішення про закрите (приватне) розміщення облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3".
У п. 4.2 Проспекту емісії облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року (далі - Проспект емісії) наведено параметри випуску облігацій, а саме:
- характеристика облігацій: серія "Z2" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія "A3" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія "B3" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія "C3" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія "D3" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням;
- кількість облігацій: 50 000 штук відсоткових іменних облігацій, у тому числі: серія "Z2" - 10 000 штук; серія "A3" - 10 000 штук; серія "B3" - 10 000 штук; серія "C3" - 10 000 штук; серія "D3" - 10 000 штук;
- номінальна вартість облігацій (серій "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3"): 100 000,00 грн.;
- загальна номінальна вартість випуску облігацій: 5 000 000 000,00 грн., в тому числі: серія "Z2" - 1 000 000 000,00 грн.; серія "A3" - 1 000 000 000,00 грн.; серія "B3" - 1 000 000 000,00 грн.; серія "C3" - 1 000 000 000,00 грн.; серія "D3" - 1 000 000 000,00 грн.
Місцевим господарським судом вірно встановлено, що АТ "Дельта Банк" є власником іменних відсоткових облігацій серії "А3" у кількості 4 565 шт. загальною номінальною вартістю 456 500 000,00 грн., емітованих Державною іпотечною установою (підтверджується реєстром власників іменних цінних паперів вих. № 168405зв від 12.12.2018). Копії відповідних Реєстрів власників іменних цінних паперів, складених Публічним акціонерним товариством "Національний депозитарій України", містяться в матеріалах справи.
Пунктом 4.8 Проспекту емісії передбачено, що виплата відсоткового доходу здійснюється за рахунок коштів емітента в національній валюті депозитарною установою, з якою власник облігацій уклав договір про обслуговування рахунку у цінних паперах. Виплата відсоткового доходу за облігаціями здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок власника облігацій. Виплата відсоткового доходу за облігаціями здійснюється з періодичністю один раз на півроку. Виплата відсоткового доходу здійснюється на підставі реєстру власників, який складає Центральний депозитарій ПАТ "НДУ" на момент завершення операційного дня, що передує даті початку відповідної виплати (даті останньої виплати).
Відсоткова ставка для облігацій Державної іпотечної установи під державну гарантію, що належать на праві власності АТ "Дельта Банк", встановлюється на рівні, для серії "А3", - 9% річних.
Проспектом емісії встановлена дата закінчення виплати відсоткового доходу за десятий відсотковий період для облігацій серії "А3" - 12.12.2018.
Як зазначено у позові Державної іпотечної установи, у Державної іпотечної установи станом на 12.12.2018 виникло зобов'язання виплатити відповідачу відсотковий дохід за облігаціями серії "А3" у розмірі 19 135 475,70 грн.
Відповідно до п. 4.7 Проспекту емісії обіг облігацій серії "А3" закінчується днем включно 11 грудня 2018 року.
Пунктом 4.9 Проспекту емісії визначена дата погашення облігацій серії "А3" - 12 грудня 2018 року.
Державною іпотечною установою було емітовано облігації серії "А3" в кількості 10 000 штук (п. 4.2.2 Проспекту емісії).
Згідно з наявною у матеріалах справи Довідкою про стан рахунку в цінних паперах на 12.12.2018 № 4549 вбачається, що до погашення пред'явлена вся серія облігацій серії "А3" у кількості 10 000 шт.
Отже, АТ "Дельта Банк" пред'явлено Державній іпотечній установі до погашення облігації серії "А3" у кількості 4 565 шт. загальною вартістю 456 500 000,00 грн.
Як вказує Державна іпотечна установа у позовній заяві, на момент настання у неї обов'язку виплати на користь АТ "Дельта Банк" 475 635 475,70 грн., у тому числі відсотковий дохід за десятий відсотковий період за облігаціями серії "А3" у сумі 19 135 475,70 грн. та сума погашення облігацій серії "А3" у розмірі 456 500 000,00 грн., відповідач мав заборгованість перед позивачем у сумі 3 332 921 190,01 грн.
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, Державна іпотечна установа звернулася до АТ "Дельта Банк" із заявою № 5943/15/1 від 13.12.2018, якою повідомила Банк про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: вимог Державної іпотечної установи до АТ "Дельта Банк" за договором банківського рахунку № 26/995-070 від 27.02.2013 на суму 475 635 475,70 грн. та вимог АТ "Дельта Банк" до Державної іпотечної установи про сплату відсоткового доходу за десятий відсотковий період за облігаціями серії "A3" у розмірі 19 135 475,70 грн. та погашення облігацій серії "А3" у сумі 456 500 000,00 грн. згідно з Проспектом емісії в загальному розмірі 475 635 475,70 грн.
Місцевим господарським судом також встановлено, що Державна іпотечна установа звернулася до АТ "Дельта Банк" із заявою від 12.12.2018 № 5924/15/28, якою повідомила Банк про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме: вимог Державної іпотечної установи до АТ "Дельта Банк" за договором банківського рахунку № 26/995-070 від 27.02.2013 на суму 475 635 475,70 грн. та вимог АТ "Дельта Банк" до Державної іпотечної установи про сплату відсоткового доходу за десятий відсотковий період за облігаціями серії "A3" у розмірі 19 135 475,70 грн. та погашення облігацій серії "А3" у сумі 456 500 000,00 грн. згідно з Проспектом емісії в загальному розмірі 475 635 475,70 грн. Разом з тим, в передостанньому абзаці заяви від 12.12.2018 № 5924/15/28 Державною іпотечною установою вказується про зарахування на загальну суму 475 635 476,00 грн.
У відповідь на вищевказані заяви АТ "Дельта Банк" листом № 152 від 10.01.2019 повідомило Державну іпотечну установу про відсутність правових підстав для задоволення заяв Державної іпотечної установи щодо зарахування зустрічних однорідних вимог у період після затвердження ліквідаційної маси, оскільки це призведе до порушення прав інших кредиторів Банку.
В обґрунтування позовних вимог Державна іпотечна установа посилається на те, що АТ "Дельта Банк" порушує передбачене ст. 601 ЦК України та п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" право Державної іпотечної установи на припинення його зобов'язання, а тому просить суд визнати припиненими зобов'язання перед відповідачем щодо сплати відсоткового доходу за десятий відсотковий період за облігаціями серії "A3", згідно з Проспектом емісії облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року та щодо погашення облігацій серії "А3" в кількості 4 565 шт. внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Національний банк як третя особа із самостійними вимогами на предмет спору просить суд визнати недійсними односторонній правочин - заяви Державної іпотечної установи № 5924/15/28 від 12.12.2018 та № 5943/15/1 від 13.12.2018 про зарахування однорідних грошових вимог у рахунок погашення облігацій серії "А3" згідно з проспектом емісії перед АТ "Дельта Банк", зважаючи на порушення порядку погашення цінних паперів, з урахуванням того, що спірні вимоги не однорідними, строк виконання за якими ще не настав, та вказане зарахування порушує права Національного банку як заставного кредитора.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 202 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управленої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
За приписами ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 41) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
Процедура виведення неплатоспроможного банку з ринку, питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.
Статтею 1 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що ним встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Метою цього Закону є захист і прав, і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.
Пункт 8 розділу X Прикінцевих та перехідних положень цього Закону встановлює, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.
Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням неплатоспроможним банком, в якому запроваджено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, своїх зобов'язань перед кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, адже цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
11.01.2016 виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про затвердження реєстру вимог кредиторів AT "Дельта Банк".
Зокрема, відповідно до довідки з Реєстру від 18.03.2016 за вих. № 2495, затвердженого протоколом № 005/16 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 11.01.2016, та з урахуванням змін № 1, затверджених рішенням № 291 виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 03.03.2016, вимоги Державної іпотечної установи акцептовані на загальну суму 3 332 921 190,01 грн. та включені до сьомої черги.
Водночас, як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, між Національним банком та AT "Дельта Банк" для підтримання ліквідності (рефінансування) були укладені кредитні договори, зокрема, кредитний договір № 132/04-14/КТ від 23.04.2014.
У забезпечення виконання умов кредитного договору № 132/04-14/КТ від 23.04.2014 між Національним банком та AT "Дельта Банк" було укладено договір застави облігацій Державної іпотечної установи № 132/04- 14/ДІУ від 23.04.2014 (далі - Договір застави).
При цьому, дійсність вказаного договору була предметом судового розгляду, та рішенням господарського суду міста Києва від 12.11.2018, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2019, та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.06.2019, у задоволенні позову Державної іпотечної про визнання недійсним договору застави облігацій Державної іпотечної установи від 23.04.2014 № 132/04-14/ДІУ відмовлено.
Відповідно до п. 1.2 Договору застави (у редакції додаткового договору № 1 від 21.11.2014 до Договору застави) Заставодавець (АТ "Дельта Банк") передав у заставу Заставодержателю (Національний банк) облігації Державної іпотечної установи, розміщення, яких здійснюються під гарантію Кабінету Міністрів України (далі - КМУ), загальною вартістю 456 500 000,00 грн., які мають наступні характеристики: вид цінних паперів - облігації Державної іпотечної установи, забезпечені гарантією КМУ; міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів - UA4000178438; кількість цінних паперів, шт. - 4 565; номінальна вартість за 1 шт. (грн.) - 100 000,0 грн.; балансова вартість за 1 шт. (грн.) - 103 550,68; дата погашення - 11.12.2018.
У п. 1.3 Договору застави (у редакції додаткового договору № 1 від 21.11.2014 до Договору застави) визначено, що за рахунок застави вимоги Заставодержателя задовольняються повністю, уключаючи суму боргу за кредитом та нараховані проценти, штраф, пеню, інші витрати Заставодержателя, пов'язані з виконанням грошового зобов'язання Заставодавця в повному обсязі.
Наявним у матеріалах справи Витягом від 23.12.2016 про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін), за ініціативою Національного банку було внесено відомості до Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо реєстрації звернення стягнення на предмет застави згідно з Договором застави.
Кредиторські вимоги Національного банку до АТ "Дельта Банк" включені до реєстру вимог кредиторів АТ "Дельта Банк" до сьомої черги та забезпечені заставою майна АТ "Дельта Банк" - облігаціями Державної іпотечної установи.
Стосовно права Національного банку на звернення до суду з вимогою про визнання недійсним одностороннього правочину (заяв Державної іпотечної установи № 5924/15/28 від 12.12.2018 та № 5943/15/1 від 13.12.2018 про зарахування однорідних грошових вимог), стороною яких він не є, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.
З огляду на норми ст.ст. 202, 598, 601 ЦК України, за своєю правовою природою заява про зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином (така правова позиція Верховного Суду викладена, зокрема, у постанові від 27.08.2019 у справі № 910/10379/18).
Згідно зі ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Стаття 215 ЦК України встановлює, що:
- підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1);
- недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (ч. 2);
- якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3).
Отже, за змістом ст. 215 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою стороною, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
Таким чином, окрім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує цей правочин (п. 2.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").
Зважаючи на те, що спірні заяви Державної іпотечної установи про зарахування однорідних грошових вимог в рахунок погашення облігацій серії "А3" згідно з Проспектом емісії перед AT "Дельта Банк" порушують майнові інтереси Національного банку як заставодержателя, суд апеляційної інстанції відхиляє твердження Державної іпотечної установи про відсутність порушеного права Національного банку.
Статтею 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" визначено наслідки початку процедури ліквідації банку, згідно з п. 8 ч. 2 якої з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.
Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що:
- за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку;
- кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.
Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов'язаними з банком особами.
Таким чином, проведення зарахування зустрічних однорідних вимог з погашення заборгованості кредитора банку перед таким банком безпосередньо під час ліквідаційної процедури такого банку є можливим лише за наявності умов, визначених п. 8 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Дослідивши заяви (№ 5943/15/1 від 13.12.2018 та № 5924/15/28 від 12.12.2018) про зарахування зустрічних однорідних вимог, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для визнання їх недійсними, з огляду на таке.
Стаття 589 ЦК України встановлює, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про заставу" та ст. 572 ЦК України застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, що виникає на підставі договору, закону або рішення суду, в силу якої кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Статтею 3 Закону України "Про заставу" та ст. 574 ЦК України встановлено, що заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору кредиту тощо.
Предметом застави, відповідно до ст. 4 Закону України "Про заставу" та ст. 576 ЦК України, можуть бути майно та майнові права.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право звернути стягнення на заставлене майно у порядку, встановленому законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності, який визначений Фондом.
Таким чином, положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" унормовано імперативний припис щодо заборони погашення інших кредиторських вимог за рахунок заставного майна, що відповідає основному змісту інституту забезпечення договірного зобов'язання. А відтак, кошти, отримані від реалізації предмета застави, в силу норм закону спрямовуються виключно на погашення вимог заставодержателя. При цьому, інші кредитори вправі розраховувати на погашення своїх вимог за рахунок заставного майна лише у випадку, коли вимоги заставодержателя погашені, та має місце наявність залишку коштів.
Аналіз положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" свідчить, що встановлені цим Законом черговість та порядок задоволення вимог кредиторів банку жодним чином не суперечать відповідним приписам щодо позачергового задоволення вимог заставодержателя за рахунок майна банку, що є предметом застави. Отже, віднесення кредиторських вимог Національного банку до сьомої черги реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Дельта Банк", у тому числі й забезпечених заставою, не позбавляє Національний банк права на позачергове задоволення цих вимог за рахунок цього майна у встановленому чинним законодавством порядку (зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 18.04.2018 у справі № 910/8132/17).
Таким чином, включені до сьомої черги кредиторські вимоги Національного банку до AT "Дельта Банк", що є заставними, підлягають погашенню позачергово в силу вимог закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Виходячи з викладеного, будь-які дії щодо предмета застави, здійснені без дотримання приписів ч. 3 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", є порушенням норм чинного законодавства України.
Враховуючи те, що при зарахуванні Державною іпотечною установою зустрічних однорідних вимог за спірними облігаціями Національний банк буде позбавлений права на задоволення своїх кредиторських вимог до АТ "Дельта Банк" за кредитним договором № 132/04-14/КТ від 23.04.2014 за рахунок предмета застави (облігацій), спірне зарахування Державною іпотечною установою зустрічних однорідних вимог порушує право Національного банку на отримання задоволення своїх вимог до АТ "Дельта Банк" за рахунок заставленого майна, а отже, суперечить приписам ч. 3 ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та є підставою для визнання такого зарахування недійсним.
За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог Національного банку про визнання недійсним одностороннього правочину - заяв Державної іпотечної установи № 5924/15/28 від 12.12.2018 та № 5943/15/1 від 13.12.2018 про зарахування однорідних грошових вимог у рахунок погашення облігацій серії "А3" згідно з Проспектом емісії перед AT "Дельта Банк".
У зв'язку з визнанням недійсним одностороннього правочину - заяв Державної іпотечної установи № 5924/15/28 від 12.12.2018 та № 5943/15/1 від 13.12.2018 про зарахування однорідних грошових вимог в рахунок погашення облігацій серії "АЗ" згідно з Проспектом емісії перед AT "Дельта Банк", господарський суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог Державної іпотечної установи про визнання припиненим зобов'язання Державної іпотечної установи перед АТ "Дельта Банк" щодо сплати відсоткового доходу за десятий відсотковий період за облігаціями серій "А3" згідно з Проспектом емісії облігацій серії "Z2", "А3", "В3", "С3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року та визнання припиненим зобов'язання Державної іпотечної установи перед АТ "Дельта Банк", яке встановлено Проспектом емісії облігацій серії "Z2", "А3", "В3", "С3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року щодо погашення облігацій серій "АЗ" в кількості 4 565 шт.
Щодо посилання Державної іпотечної установи, зокрема, в апеляційній скарзі, на постанови Верховного Суду від 31.05.2018 у справі № 910/4413/17, від 29.05.2018 у справі № 910/12608/17, від 10.04.2019 у справі № 910/1340/18, від 09.04.2019 у справі № 910/10418/18 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2019 у справі № 910/1234/19 як на судові рішення, що прийняті у подібних справах, у яких досліджувались і оцінювались одні й ті самі докази і були встановлені обставини, які відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України не доказуються при розгляді іншої справи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.
Вказані справи не є подібними до справи, яка розглядається (№ 910/683/19), оскільки предмет спору у зазначених справах є відмінним від предмета спору у даній справі. Так, у справі № 910/683/19 предметом позову є, у тому числі, вимога про визнання припиненим зобов'язання Державної іпотечної установи перед АТ "Дельта Банк", яке встановлено Проспектом емісії облігацій серії "Z2", "А3", "В3", "С3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року щодо погашення облігацій серії "А3" у кількості 4 565 шт. Проте у справах, на які посилається скаржник, предмети позову (позовні вимоги) не стосувалися погашення облігацій, відповідно, обставини щодо погашення облігацій не були предметом судового дослідження.
При цьому, у наведених скаржником справах, на відміну від справи № 910/683/19, Національний банк не був учасником, щодо нього не встановлювались обставини, і судами не були враховані правовідносини застави між Національним банком та АТ "Дельта Банк" та наслідки таких правовідносин.
Таким чином, обставини, встановлені у справах, зазначених скаржником, не є преюдиціальними у розумінні ч. 4 ст. 75 ГПК України при розгляді даної справи № 910/683/19.
Щодо посилання скаржника в обґрунтування апеляційної скарги на те, що предметом застави є облігації, а не зобов'язання емітента (Державної іпотечної установи) з погашення облігацій, і Договір застави не надає Національному банку право вимоги до емітента з погашення облігацій, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що у будь-якому випадку задоволенням вимог за кредитним договором, що забезпечені заставою, є кошти, отримані від реалізації заставленого майна (облігацій), про що зазначено у пп. 2.2.2 Договору застави облігацій Державної іпотечної установи від 23.04.2014 № 132/04-14 ДІУ у редакції додаткового договору від 21.11.2014 № 1 до Договору застави (том 2, аркуші справи 94-95).
Також, відповідним пунктом Договору застави передбачена можливість переведення цінних паперів у власність Заставодержателя і за рахунок отриманих коштів задоволення Заставодержателем всіх своїх вимог згідно з вищезазначеним Договором.
Проте з моменту запровадження тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк", а саме з 03.03.2015, у силу приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" існують певні обмеження на задоволення вимог кредиторів, зокрема, звернення стягнення на предмет застави.
Разом з тим, слід зазначити, що облігації є забезпечувальним заходом за Кредитним договором, погашення за яким у разі неповернення кредитних коштів можливе лише за рахунок продажу предмета застави (облігацій) (п. 2.2 Договору застави).
Твердження скаржника про неправомірне застосування місцевим господарським судом положень ст. 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки не було встановлено та доведено належними доказами обставину акцептування АТ "Дельта Банк" кредиторських вимог Національного банку і включення цих вимог до реєстру вимог кредиторів, спростовується матеріалами справи.
Також, твердження Державної іпотечної установи про погашення 12.12.2018 облігацій серії "А3", у тому числі шляхом заліку зустрічних однорідних вимог на суму 456 500 000,00 грн., що також відображено в наявному в матеріалах справи Витягу з протоколу Наглядової ради Державної іпотечної установи № 4 засідання наглядової ради від 22.04.2019, колегія суддів апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки питання правомірності зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 456 500 000,00 грн. є спірним та розглядається в межах даної справи. У свою чергу, здійснення зарахування зустрічних однорідних вимог на підставі заяв № 7818/15/2 від 29.10.2015 та № 8643/15/2 від 11.12.2015 та листів АТ "Дельта Банк" № 2416 від 25.11.2015 і № 109 від 12.01.2016 не може слугувати належним доказом можливості правомірного зарахування зустрічних однорідних вимог - за облігаціями серії "А3", оскільки у даному спорі, що розглядається, обставини є відмінними, враховуючи, що вказані облігації є предметом застави за договором застави облігацій Державної іпотечної установи від 23.04.2014 № 132/04-14/КТ.
При цьому, суд апеляційної інстанції вважає слушними доводи скаржника про неправомірне врахування місцевим господарським судом положень "Порядку складання і ведення реєстру акцептованих вимог кредиторів та задоволення вимог кредиторів банків, що ліквідуються", затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 21.08.2017 № 3711, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.09.2017 за № 1104/30972, в частині пунктів 16 та 17 розділу VIII "Заходи щодо задоволення акцептованих вимог кредиторів", оскільки рішенням Окружного адміністративного суду від 26.09.2018 у справі № 826/15828/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.03.2019, зазначений Порядок визнано незаконним та нечинним в частині пунктів 16 та 17 розділу VIII "Заходи щодо задоволення акцептованих вимог кредиторів".
Однак, безпідставне посилання суду першої інстанції на вищезазначений Порядок не впливає на правильність висновку суду про наявність правових підстав для визнання недійсним одностороннього правочину - заяв Державної іпотечної установи № 5924/15/28 від 12.12.2018 та № 5943/15/1 від 13.12.2018 про зарахування однорідних грошових вимог у рахунок погашення облігацій серії "А3" згідно з Проспектом емісії перед AT "Дельта Банк".
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Державної іпотечної установи та задоволення позовних вимог Національного банку.
З огляду на викладене, доводи Державної іпотечної установи, викладені в апеляційній скарзі, про наявність правових підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції, є необґрунтованими.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апелянту було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
За таких обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги Державної іпотечної установи відсутні.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладені обставини, висновки місцевого господарського суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2019 у справі № 910/683/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державної іпотечної установи на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2019 у справі № 910/683/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2019 у справі № 910/683/19 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/683/19 повернути до місцевого господарського суду.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повний текст постанови складено 03.02.2020.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді С.В. Владимиренко
В.А. Корсак