вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" січня 2020 р. Справа№ 920/818/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ходаківської І.П.
суддів: Демидової А.М.
Владимиренко С.В.
за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.
за участю представників сторін:
від позивача: Копусь А.А.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект"
на рішення господарського суду Сумської області від 30.10.2019 (повне рішення складено та підписано 01.11.2019)
у справі № 920/818/19 (суддя Яковенко В.В.)
за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"
до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання"
про стягнення 934 174,54 грн.
Короткий зміст позовних вимог.
В серпні 2019 року Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі по тексту - позивач) звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання" (далі по тексту - відповідач) про стягнення неустойки у розмірі 2 703 718, 25 грн., з яких: 1 890 922, 57 грн. пені, 812 795, 68 грн. штрафу, а також судового збору в розмірі 40 555,77 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, яка прийнята і розглянута судом).
Позов мотивовано простроченням поставки товару за договором поставки № 53-129-04-18-01498 від 06.08.2018.
Відповідач позов визнав і просив суд зменшити розмір заявленої до стягнення неустойки до 5 % від розміру зобов'язання та відстрочити виконання рішення у справі до 01.05.2020.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення.
Рішенням господарського суду Сумської області від 30.10.2019 у справі №920/818/19 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача неустойку (пеню, штраф) за договором у розмірі 1 081 487 грн. 30 коп., з яких: 756 369 грн. 03 коп. пені, 325 118 грн. 27 коп. штрафу, 8 111 грн. 16 коп. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Повернуто з Державного бюджету України на користь позивача 20 277 грн. 89 коп. судового збору.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано простроченням поставки товару. Суд дійшов висновку про можливість зменшення нарахованих позивачем до стягнення штрафних санкцій до 40 % від заявленої суми, враховуючи те, що сплата надмірної суми штрафу може призвести до погіршення фінансового стану відповідача, а також те, що позивач не зазнав збитків у зв'язку з несвоєчасною поставкою товару. Суд відмовив у стягненні з відповідача витрат на правничу допомогу, оскільки позивачем не надано доказів, що підтверджують склад, обсяг і фактичне надання правничої допомоги на суму 4 000,00 грн., а також доказів на обґрунтування його розміру та понесення позивачем витрат на таку допомогу. Також суд дійшов висновку про відстрочення виконання рішення враховуючи відсутність заперечень позивача з цього приводу та визнання позову відповідачем. Обґрунтовуючи своє рішення суд послався на ст.ст. 525, 546, 549, 551, 610, 612, 629,712 ЦК України, ст.ст. 20, 193, 265, 266, 267, 230, 231, 233 ГК України.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись частково з ухваленим рішенням, Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 30.10.2019 у справі № 920/818/19 в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 4 000,00 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача вказану суму витрат.
На думку скаржника, підписання додаткової угоди до договору свідчить про обов'язок позивача сплатити суму гонорару адвокату за наслідками розгляду справи у суді першої інстанції, а позиція суду, що тільки фактично понесені витрати підтверджують факт надання послуг з професійної правничої допомоги суперечить ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та ст. 129 ГПК України.
Суд помилково зазначив про те, що позивачем не надано доказів в підтвердження факту здійснення оплати та надання послуг з професійної правничої допомоги адвокатом Копусем А.А., оскільки ст.ст. 126, 129 ГПК не вимагають обов'язкової оплати зазначених судових витрат до ухвалення рішення по справі, а також визначають, що договір є належним та допустимим доказом, який підтверджує намір (обов'язок) оплати послуги, які стороні були надані у зв'язку з розглядом справи судом.
Отже, на думку скаржника, суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Узагальнений доводи та заперечення інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах та запереченнях на апеляційну скаргу).
Від відповідача відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті та явка представників сторін.
Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.12.2019 матеріали справи № 920/818/19 передані на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя - Ходаківська І.П., судді: Демидова А.М., Владимиренко С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" на рішення господарського суду Сумської області від 30.10.2019 у справі № 920/818/19, призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 29.01.2020.
Представник позивача в судовому засіданні 29.01.2020 підтримав апеляційну скаргу і просив рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у стягненні витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 4 000,00 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача вказану суму витрат.
Представник відповідача в судове засідання 29.01.2020 не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Будь-яких заяв або клопотань від відповідача до суду не надходило.
Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанцій.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись із позовом у цій справі позивач, серед іншого, просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 4 000 грн. (т.1, а.с.34).
На підтвердження понесених витрат позивачем долучено до позовної заяви копію договору про надання правової допомоги № 44-129-08-18-01705 від 22.12.2018, укладеного між позивачем та адвокатом Копусем А.А. (т.1., а.с.44-49), копію додаткової угоди від 25.07.2019 № 9 до договору про надання правової допомоги (т.1., а.с.50), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю вказаною особою від 21.02.2008 № 3585/10 (т.1., а.с.43) та оригінал ордера від 25.07.2019 серія КС № 403363 (т.1, а.с.42).
Судом першої інстанції встановлено, що позивачем не надано первинних бухгалтерських документів, які підтверджують надання та виконання вказаних послуг, належної їх сплати заявником (платіжне доручення про перерахування коштів чи прибутковий касовий ордер). Також позивачем не надано детального опису робіт правника, акта фактично наданих послуг з правничої допомоги адвокатом Копусем А.А. на суму 4 000, 00 грн., підписаного обома сторонами, хоча умовами п. 4.7. договору про надання правової допомоги № 44-129-08-18-01705 від 22.12.2018 передбачено, що доказом надання послуг адвокатом та підставою для сплати адвокату гонорару є акт приймання-передачі наданих послуг.
Таким чином, оскільки позивачем не надано доказів, що підтверджують склад, обсяг і фактичне надання правничої допомоги на суму 4 000,00 грн., а також доказів на обґрунтування його розміру та понесення позивачем витрат на таку допомогу, суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн.
Отже, причиною подання апеляційної скарги позивачем стала його незгода із відмовою суду першої інстанції у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в зазначеному розмірі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.
Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4)пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та на підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правову допомогу слід також враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі № 372/1010/16-ц.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Аналогічне положення міститься і в ч. 4 ст. 236 ГПК України.
Враховуючи те, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження фактичного понесення таких витрат (їх оплати), фактичного виконання та надання послуг адвокатом (акта приймання-передачі виконаних робіт як це передбачено п. 4.7. договору про надання правової допомоги № 44-129-08-18-01705 від 22.12.2018), а також переліку складових наданих послуг, розрахунку їх вартості, колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Під час перегляду цієї справи у суді апеляційної інстанції скаржник встановлені місцевим господарським судом обставини та наведені висновки не спростував і відповідних доказів суду не надав.
В іншій частині висновки суду першої інстанції позивачем в апеляційній скарзі не оспорюються.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - Конвенція, ЄСПЛ відповідно) як джерело права.
ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоч п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може різнитися залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоч п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення.
Керуючись ст.ст. 2, 269, 270, 271, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Атомкомплект" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Сумської області від 30.10.2019 у справі № 920/818/19 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 920/818/19 повернути до господарського суду Сумської області.
4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст судового рішення складено та підписано - 03.02.2020.
Головуючий суддя І.П. Ходаківська
Судді А.М. Демидова
С.В. Владимиренко