ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
28 січня 2020 року м. Київ №826/10834/18
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі судді Донця В.А. розглянув у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання протиправними та скасування, прийнятих Головним управлінням ДФС у м. Києві податкових повідомлень-рішень форми "Р" від 03.11.2017 №0022684202 та №0022754202.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.07.2018 відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено строки для подання заяв по суті.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки від 22.09.2017 №1581/26-15-42-02/12/2918920309 щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суми грошового зобов'язання з податку на доходи з фізичних осіб, військового збору та застосовано штрафні санкції. У позовній заяві наголошується про застосування до спірних відносин пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, оскільки договір про припинення зобов'язань підписано 28.12.2016. За твердженням позивача сума податку на доходи фізичних осіб, військового збору, які підлягали сплаті в бюджет обраховано помилково, позаяк сума повинна була розраховуватись з урахуванням курсу долара станом на 01.01.2014, який становив 7,9930 грн. за 1 долар США.
Відповідач у письмовому відзиві на позов підтримав висновки акта перевірки та вказав на відповідність оскаржуваних рішень вимогам чинного законодавства. Підставою заперечень у відзиві зазначено, що ОСОБА_1 анульовано (прощено) основну суму боргу, а не суму різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, тому прощена сума є додатковим благом та має включатися до загального оподатковуваного доходу фізичної особи.
Дослідивши письмові докази, суд установив.
Відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань правильності та повноти визначення доходу за період з 01.01.2016 по 31.12.2016 нарахування і сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2016 р.
Перевіркою встановлено порушення позивачем:
п.п. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п.п. 168.2.1. п. 168.2 ст. 168, п. 179.7 ст. 179 ПК України, фізичною особою ОСОБА_1 не задекларовано дохід у вигляді основної суми боргу, анульованого (прощеного) кредитором AT "Райффайзен Банк Аваль" (ідентифікаційний код 14305909) у 2016 році, у розмірі 1.760.555,25 грн.; відповідно занижено податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за 2016 рік у загальній сумі 316.899,95 грн. Донараховано податок на доходи фізичних осіб, який підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 316.899,95 гривень.
п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України фізичною особою ОСОБА_1 не нараховано та не перераховано до бюджету військовий збір в сумі 26.408,33 грн. за 2016 рік з отриманого доходу у вигляді анульованого (прощеного) боргу кредитором. Донараховано військовий збір, який підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 26.408,33 гривень.
За результатами перевірки складено акт від 22.09.2017 №1581/26-15-42-02/12/2918920309, на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення:
від 03.11.2017 №0022684202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 396.124,94 грн., у т.ч. за основним платежем - 316.899,95 грн. та за штрафними санкціями - 79.224,99 грн.
від 03.11.2017 №0022754202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з військового збору на суму 33.010,41 грн., у т.ч. за основним платежем - 26.408,33 грн., за штрафними санкціями - 6.602,08 грн.;
Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовано Податковим кодексом України (далі - ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин).
Згідно з п. 163.1 ст. 163 ПК України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.п. 163.1.1); доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання) (п.п. 163.1.2).
Загальний оподатковуваний дохід, за приписами абз. 2 п. 164.1 ст. 164 ПК України, визначається як будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
Відповідно до п.п. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
Згідно п.п. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України - до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).
За змістом п.п. 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).
Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України.
У п.п. "б" п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК України зазначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання.
Зміст наведених норм дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, в разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг. Сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим, сума процентів, нарахованих банком за умовами договору за користування кредитом, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку.
Згідно з п.п. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.
Тобто, законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, прощені (анульовані) кредитором (наприклад, постанова Верховного Суд від 08.06.2018 по справі №814/574/16.
У зв'язку з політичною та фінансовою кризою, яка сталася у 2014 році та спричинила девальвацію національної валюти в Україні, враховуючи скрутне становище, в якому опинилися позичальники - фізичні особи, які отримали споживчі кредити в іноземній валюті, було доповнено підрозділ 1 розділу XX, пунктом 8 згідно із Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо кредитних зобов'язань" від 09.04.2015 №321-VIII, яким, зокрема, встановлено, що: "Не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 1 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, не погашених до 01.01.2014.
Дія абзацу першого цього пункту поширюється на операції з прощення (анулювання) кредитором боржникові заборгованості за фінансовим кредитом в іноземній валюті, що здійснювалися починаючи з 01.01.2015."
Отже, курсова різниця, що виникла внаслідок знецінення національної валюти по відношенню до валюти прощеного боргу (кредиту), не відноситься до доходів платника податку та не підлягає оподаткуванню. В силу колізійного принципу пріоритету норми акта, виданого пізніше, до правовідносин, які виникли у зв'язку із прощенням банками з 01.01.2015 боргу позичальникам за кредитами в іноземній валюті, які не було погашено до 01.01.2014 та валюту зобов'язання за якими було змінено з іноземної на національну, застосовуються норми пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України (наприклад, постанова Верховного Суду від 25.11.2019 справа №500/2252/18).
Застосування вимог п.п. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України має місце виключно у випадку перевищення суми прощеного (анульованого) кредитором боргу над сумою курсової різниці, обрахованої за правилами, передбаченими пунктом 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України (наприклад, постанови Верховного Суду від 15.05.2018 справа №821/1594/17, від 19.07.2019 справа №826/4240/18).
Як убачається з матеріалів судової справи, між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір від 29.11.2007 №014/9407/74/65120, за умовами якого позичальнику надано кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 120.512,00 доларів США.
Між сторонами укладено договір від 28.12.2016 про припинення зобов'язань за кредитним договором №014/9407/74/65120, відповідно до п. 1 якого сторони визнають і підтверджують, що розмір непогашеної позичальником заборгованості за кредитним договором станом на 28.12.2016 складає 93.873,90 доларів США та пені 1.711.988,41 грн., що складає еквівалент 4.213.790,74 грн. по офіційному курсу НБУ на дату укладання цього договору (далі - "боргові зобов'язання"), в тому числі:
- сума основного боргу (неповернутого кредиту) - 66.060,45 доларів США, що складає еквівалент 1.760.555,25 грн. по офіційному курсу НБУ на дату укладання цього договору;
- проценти нараховані за користування кредитом - 27.813,45 доларів США, що складає еквівалент 741.247,08 грн. по офіційному курсу НБУ на дату укладання цього договору;
- розрахована пеня за порушення строків повернення заборгованості за кредитним договором 711.988,41 грн.
Відповідно до п. 2 договору від 28.12.2016 р. про припинення зобов'язань за кредитним договором №014/9407/74/65120, у зв'язку із виконанням позичальником умов кредитора, сторони домовились, що з 28.12.2016 р. боргові зобов'язання за кредитним договором припиняються внаслідок звільнення кредитором позичальника від сплати боргових зобов'язань (прощення боргу), а кредитний договір вважається розірваним.
Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (ідентифікаційний код 14305909), як податковим агентом подано податковий розрахунок за формою 1-ДФ за 4 кв. 2016 року, в якому відображено нарахований та виплачений дохід у вигляді анулювання (прощення) боргу за ознакою доходу - 126 (дохід, отриманий як додаткове благо) на користь фізичної особи ОСОБА_1 у розмірі 1.760.555,25 грн.
Відповідно до листа AT "Райффайзен Банк Аваль" від 16.06.2017 №4-2/564 фізична особа ОСОБА_1 повідомлена, що згідно з п.п. "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України анульовано (прощено) заборгованість в сумі основного боргу (неповернутого кредиту), що становить 1.760.555,25 грн. на підставі п. 1 договору від 28.12.2016 про припинення зобов'язань за кредитним договором №014/9407/74/65120. При цьому, згідно з абз. 3 п. 5 договору від 28.12.2016 про припинення зобов'язань за кредитним договором №014/9407/74/65120 ОСОБА_1 повідомлена, що на позичальника відповідно до ПК України покладається обов'язок сплати податку на доходи фізичних осіб з суми анульованого (прощеного) основного боргу у річній податковій декларації.
Як зазначено позивачем, при визначенні суми прощеного боргу за Договором від 28.12.2016 р. про припинення зобов'язань за кредитним договором №014/9407/74/65120 для визначення оподаткованого доходу враховано пункт 8 підрозділ 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.
Позивачем зроблено розрахунок, відповідно до якого з урахуванням договору від 28.12.2016 про припинення зобов'язань сума прощеного анульованого боргу (неповернутого кредиту) складає 528021,18 грн. = 66.060,45 доларів США (сума неповернутого кредиту) Х 7,9930 грн. (за 1 долара США станом на 01.01.2014.
Зі змісту акта перевірки від 22.09.2017 №1581/26-15-42-02/12/2918920309 податок на доходи фізичних осіб позивача розраховано: 1.760.555,25 грн. (сума неповернутого кредиту по офіційному курсу НБУ станом на 28.12.2016) Х 18 % (ставка податку) = 316.899,95 грн.
При вирішенні питання про можливість застосування преференцій щодо сплати податку на доходи фізичних осіб слід з'ясувати, чи відбулась зміна валюти зобов'язання на гривню, а також, чи є більшою різниця, що розрахована відповідно до пункту 8 підрозділу І розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, яка не підлягає оподаткуванню, ніж сума боргу, що прощена кредитором позивачу. Якщо така різниця є меншою за розмір анульованого (прощеного) боргу, підстави стверджувати, що позивач внаслідок такого прощення отримав додаткове благо з настанням відповідних податкових наслідків відсутні. Для правовідносин, що виникають у сфері справляння податків, не має правового значення те, яким чином кредитор обліковував відповідну суму прощеного боргу у своєму бухгалтерському обліку, а визнання кредитором прощеного боргу позичальника його оподатковуваним доходом та надання до фіскальної служби відповідного податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, не впливає на податкові зобов'язання позивача (наприклад, постанова Верховного Суду від 25.11.2019 справа №500/2252/18).
Судом не встановлено зміни валютного зобов'язання за договором кредиту від 29.11.2007 №014/9407/74/65120 з іноземної валюти у гривню. Позивач про такі докази не зазначив, клопотання про їх витребування не заявляв. Тобто, анулювання (прощення) боргу (кредиту) стосувалось основної суми боргу, а не розміру різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті.
З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про помилковість доводів позивача про застосовність преференцій з оподаткування відповідно до пункту 8 підрозділу І розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, відповідно оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб підлягає сума прощеного основного боргу (неповернутого кредиту) з урахуванням особливостей, встановлених п.п. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 ПК України.
Законом України від 28.12.2014 №71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", який набрав чинності 01.01.2015, внесено зміни до пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення ПК України, відповідно до яких тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов'язані забезпечувати виконання податкових зобов'язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу (підпункти 1.1-1.6 пункту 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України).
Згідно з п.п. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
Відповідно до п. 123.1 ст. 123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
За змістом пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності у сумі, що не перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на 2016 рік - 689,00 грн.), встановленої на 1 січня звітного податкового року.
Згідно з п.167.1 ст. 167 ПК України ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Пунктом 123.1 ст. 123 ПК України встановлено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.
Судом установлено, що контролюючим органом під час визначення розміру додаткового блага у вигляді суми анульованої (прощеної) заборгованості за кредитом, не враховано положення пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 ПК України в частині визначення суми доходу, що перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного податкового року.
Отже, неправильне визначення контролюючим органом розміру оподатковуваного доходу з податку на доходи фізичних осіб призвело до завищення розміру грошового зобов'язання та штрафної санкції з такого, а також до завищення розміру грошового зобов'язання та штрафної санкції з військового збору. Відтак, оскаржувані податкові повідомлення рішення є протиправними в частині включення 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати до розміру податку на доходи з фізичних осіб, військового збору, що вплинуло на розмір штрафних санкцій. На думку суду, визначення розміру податку та штрафної санкції є повноваженням контролюючого органу, тому суд не здійснює відповідний розрахунок, відповідно оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають визнанню протиправними на всю суму.
З огляду на встановлені обставини, висновки суду, позовні вимоги підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення від 03.11.2017 №0022684202 та №0022754202 - визнанню протиправними та скасуванню.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір за вимоги майнового характеру в розмірі 4292,00 грн. (квитанція від 12.07.2018 №144). Оскільки позов задоволенню повністю, на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4292,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 03 листопада 2017 року №0022684202 та №0022754202
Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4292,00 грн. (чотири тисячі двісті дев'яносто дві гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.
Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).
Відповідач - Головне управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код 39439980, місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19)
Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Підпунктом 15.5 пункту 15 Розділ VII "Перехідні положення" Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII передбачено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя В.А. Донець