ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
30 січня 2020 року м. Київ № 640/21731/18
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Огурцов О.П., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві
провизнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним рішення про відмову у призначенні пенсії за віком та зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком.
Ухвалою від 24.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу період догляду за дитиною з інвалідністю з 02.11.1993 по 06.03.2002, у зв'язку з чим страхового стажу недостатньо для призначення пенсії за віком.
Відповідачем через канцелярію суду подано відзив на позовну заяву, в якому зазначається, що позивачем не надано достатніх документів для підтвердження необхідного стажу. Крім того, у зазначений період позивач займалась підприємницькою діяльністю, а отже не мала статус непрацюючої матері, яка здійснює догляд за дитиною з інвалідністю, у зв'язку з чим у призначенні пенсії було відмовлено.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою від 27.08.2018 про призначення дострокової пенсії за віком як мати особи з інвалідністю з дитинства, яка викохала її до шестирічного віку.
Листом від 08.11.2018 № 108181/03 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві відмовило у призначенні дострокової пенсії пенсії за віком, оскільки під час розгляду документів було встановлено, що страховий стаж позивача становить 11 років 3 місяці 24 дні, що є недостатнім для призначення пенсії.
Позивач, вважаючи, що відповідач зобов'язаний призначити дострокову пенсію за віком, звернувся з відповідним позовом до суду.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною першою статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
Відповідно до пункт 3 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають жінки, які народили п'ятьох або більше дітей та виховали їх до шестирічного віку, матері осіб з інвалідністю з дитинства, які виховали їх до зазначеного віку, - після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 15 років. При цьому до числа осіб з інвалідністю з дитинства належать також діти з інвалідністю віком до 16 років.
Зазначене положення кореспондується також із частиною першою статті 17 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення», згідно з якою жінки, які народили п'ятеро або більше дітей і виховали їх до восьмирічного віку, і матері інвалідів з дитинства, які виховали їх до цього віку, мають право на пенсію за віком після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 15 років із зарахуванням до стажу часу догляду за дітьми (пункти "є" і "ж" статті 56). При цьому до числа інвалідів з дитинства належать також діти-інваліди віком до 16 років, які мають право на одержання соціальної пенсії (стаття 94).
Пунктом "є" частини першої статті 56 Закону № 1788-XII визначено, що до стажу роботи зараховується також час догляду за інвалідом I групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.
Отже, право на дострокову пенсію за віком мають матері, які виховали інвалідів з дитинства до шестирічного віку після досягнення матір'ю 50 років та за наявності не менше 15 років страхового стажу. Спірним питання у даному спорі є наявність у позивача 15-річного страхового стажу, що є однією з обов'язкових умов для призначення дострокової пенсії.
Так, частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до частини четвертої цієї статті періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 11 Закону № 1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, та за висновком закладу охорони здоров'я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Так, пунктом 10 Порядку № 637 визначено, що час догляду за інвалідом I групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, встановлюється на підставі:
акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду;
документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для інвалідів I групи і дітей-івалідів) і вік (для престарілих і дітей-інвалідів).
Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду складається органами Пенсійного фонду України на підставі відомостей житлово-експлуатаційних або інших організацій за місцем проживання (реєстрації), сільських, селищних рад, опитування осіб, за якими здійснюється догляд, та їх сусідів, інших даних.
Документами, які підтверджують перебування на інвалідності, можуть бути виписка із акта огляду медико-соціальної експертної комісії, медичні висновки, пенсійне посвідчення, посвідчення одержувача допомоги або довідка органів праці та соціального захисту населення або Пенсійного фонду та інші документи.
Документами, які підтверджують вік, можуть бути свідоцтво про народження або паспорт чи довідка житлово-експлуатаційних або інших організацій за місцем проживання (реєстрації) та інші.
Головним управлінням Пенсійного фонду України проведено обстеження фактичних обставин здійснення позивачем догляду за дитиною з інвалідністю та складено акт від 27.08.2018, яким встановлено, що ОСОБА_1 у період з 02.11.1993 по 06.03.2002 здійснювала догляд за дитиною з інвалідністю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
До заяви про призначення пенсії також було надано висновок лікарсько-консультативної комісії від 15.08.2018 № 222, свідоцтво про народження ОСОБА_2 від 22.05.1986 серії НОМЕР_1 , а також пенсійне посвідчення інваліда з дитинства від 11.12.1998 № НОМЕР_3.
Таким чином, позивачем до заяви було додано усі передбачені Порядком № 637 документи для підтвердження догляду за дитиною з інвалідністю у період з 02.11.1993 по 06.03.2002.
Суд відхиляє посилання відповідача на положення пункту 9 частини першої статті 11 Закону № 1058-IV, яким встановлено, що умовою для зарахування до стажу період догляду за дитиною з інвалідністю є те, що у зазначений період має бути непрацюючою, тоді як позивач здійснювала підприємницьку діяльність, оскільки дана норма почала діяти лише з 09.07.2003.
Отже, у відповідності до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV, періоди стажу мають зараховуватись на умовах і порядку законодавства, що діяло раніше, а саме - статтею 56 Закону № 1788-XII, яка, у свою чергу, не встановлює умову щодо непрацюючої особи.
З огляду на викладене, суд вважає позицію відповідача стосовно незарахування позивачу до страхового стажу періоду догляду за дитиною з інвалідністю з 02.11.1993 по 06.03.2002 помилковою, а відмову у призначенні пенсії - протиправною.
Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Пунктом 1 частини першої статті 45 Закону № 1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Також, суд зазначає, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
З урахуванням того факту, що позивачем виконано усі передбачені законодавством умови для призначення пенсії, а спірне питання виникло виключно через неправильне застосування суб'єктом владних повноважень правових норм щодо обчислення страхового стажу, з приводу чого судом висловлено правову позицію, суд дійшов висновку про доцільність у даному випадку зобов'язати відповідача призначити позивачу дострокову пенсію за віком як матері дитини з інвалідністю з дитинства.
При цьому, враховуючи, що позивач досягла пенсійного віку 04.06.2018 та звернулась за призначенням пенсії у межах 3-місячного строку з дня його досягнення, пенсія підлягає призначенню з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а саме - з 05.06.2018.
Керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, оформлене листом від 08.11.2018 № 108181/03 щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити з 05.06.2018 ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком як матері особи з інвалідністю з дитинства.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2114 (дві тисячі сто чотирнадцять) гривень 40 копійок.
Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.П. Огурцов