ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
24 січня 2020 року м. Київ № 826/8746/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Київського міського військового комісаріату про зобов'язання вчинити певні дії,
установив:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ГУ ПФУ), Київського міського військового комісаріату (далі - Київський міськвійськкомат), в якій висловив прохання:
- зобов'язати Київський міськвійськкомат підготувати та подати до ГУ ПФУ довідку про грошове забезпечення з урахуванням надбавок 100%, 90%, 40%, 33,3% згідно постанови Іванківського районного суду Київської області від 17.11.2006 та премії 90% згідно постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012;
- зобов'язати ГУ ПФУ провести донарахування пенсії відповідно до довідки про грошове забезпечення, постанови Іванківського районного суду Київської області від 17.11.2006, постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012 та виплатити в повному обсязі.
В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив про порушення його права на рівність перед законом в порівнянні з іншими військовослужбовцями, з огляду на що необхідно провести розрахунок і виплату недоплаченої йому частини пенсії.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2018 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
25.07.2018 від Київського міськвійськкомату до суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому представник відповідача зазначив, що Київський міськвійсккомат виконав постанову Іванківського районного суду Київської області від 17.11.2006, що також підтверджується перевіркою військової прокуратури Київського гарнізону. Щодо виконання постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012 у справі №2-а-723/12, то в резолютивній частині вказаного судового рішення відсутні зобов'язання для Київського міськвійськкомату, тому підстав для підгодовування та подання до ГУ ПФУ довідки про розмір грошового забезпечення з врахуванням зміни розміру премії зазначених у постанові суду наказів Міністра оборони України, немає.
10.08.2018 до суду від ГУ ПФУ надійшов відзив на позовну заяву, в кому представник відповідача вказує на те, що щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовцям не є додатковим видом грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія в розумінні статей 43, 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ).
Суд, дослідивши матеріали справи, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, встановив наступне.
ОСОБА_1 з 01.01.2006 призначено пенсію за вислугу років (27 років) у розмірі 71% грошового забезпечення відповідно до вимог Закону №2262-ХІІ та він перебуває на обліку в ГУ ПФУ з 01.11.2010.
До 01.11.2010 позивач перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області і у зв'язку із зміною місця проживання (переїздом до міста Києва) знятий з обліку в територіальному пенсійному органі Житомирської області.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103) ГУ ПФУ з 01.01.2018 здійснило перерахунок пенсії позивача на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу а деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) та довідки, виданої Київським міським військовим комісаріатом Міністерства оборони України від 21.03.2018 №ФА152500 з грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу - 4370 грн, окладу за військовим званням (майор) - 1340 грн, надбавки за вислугу років (50%) - 2855 грн.
Також судом встановлено, що постановою Іванківського районного суду Київської області від 17.11.2006 у справі №2-а-106 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено:
зобов'язано Київський міський військовий комісаріат провести позивачу донарахування та виплату пенсії з врахуванням:
- з 01.09.1999 - надбавки у розмірі 40% від посадового окладу, введеної Указом Президента України від 14.07.1999 №847/99;
- з 01.05.2003 - надбавки за безперервну службу в Збройних Силах України у розмірі 90% від всього грошового забезпечення, введеної Указом Президента України від 05.05.2003 №389;
- з 01.11.1996 - премії у розмірі 33,3% від всього грошового забезпечення, передбаченої пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 22.05.2000 №829 і наказом Міністра оборони України від 05.03.2001 №75;
- з 01.01.2003 - надбавки у розмірі 100% від всього грошового забезпечення, введеної Указом Президента від 23.02.2002 №173.
Ухвалою Іванківського районного суду міста Києва від 29.10.2008 замінено сторону виконавчого провадження з Київського міського військового комісаріату на Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві в частині проведення виплати донарахованої пенсії.
13.05.2010 державним виконавцем винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження.
Згідно з повідомленням ГУ ПФУ від 21.05.2010 №10985/12 позивачу проведено перерахунок пенсії в порядку, встановленому рішенням суду в повному обсязі. Вказаний перерахунок і виплата проведені за період з 15.04.1998 по 31.05.2005.
Нараховані кошти в сумі 34143,40 грн виплачені платіжним дорученням Д №144535-СІ та зараховані позивачу 13.07.2010 по відомості №207 в установу банку Ощадбанк 8451.
10.06.2010 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012 у справі №2-а-723-12 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково:
зобов'язано Житомирський обласний військовий комісаріат підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області довідку про розмір грошового забезпечення позивача з врахуванням зміни розміру премії (одного з видів грошового забезпечення) відповідно до наказів Міністра Оборони України від 05.11.2010 №576 та від 25.06.2011 №355 починаючи з 19.01.2012;
зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до наданої Житомирським обласним військовим комісаріатом довідки про зміну розміру грошового забезпечення, починаючи з 19.01.2012.
Відповідно до постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 17.10.2012 у справі №2-А-723/12 з 19.01.2012 пенсія позивачу перерахована та виплачувалась виходячи з посадового окладу у розмірі 1030 грн, окладу за військове звання у розмірі 125 грн, надбавки за вислугу років у розмірі 35%, надбавки за кваліфікацію 1 класу у розмірі 4%, надбавки за роботу з таємними документами у розмірі 15%, надбавки за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50%, премії у розмірі 90%.
Таким чином, судом встановлено, що зазначені рішення у справах № 2-А-723/12 та №2-а-106 виконано в повному обсязі.
Зміст даної позовної заяви свідчить про те, що позивач фактично незгідний із перерахунком його пенсії з 01.01.2018 без урахування додаткових видів грошового забезпечення, які визначені йому судовими рішеннями у справах №2-А-723/12 та №2-а-106.
Отже суд, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Спірні правовідносини врегульовані, зокрема Конституцією України, Законом №2262-XII, Законом України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), Порядком №45, Постановою №103, Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (далі - Порядок №3-1), Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280 (далі - Положення №280), Положенням про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 №28-2 (далі - Положення №28-2).
Згідно із частиною четвертою статті 63 Закону №2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Відповідно до пунктів 1-3 Порядку №45 перерахунок раніше призначених відповідно до Закону пенсій проводиться у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.
На підставі зазначеного в пункті 1 цього Порядку рішення Кабінету Міністрів України Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Служба зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Адміністрація Держспецзв'язку, Адміністрація Держприкордонслужби, ДПтС, ДСНС (далі - державні органи) повідомляють у п'ятиденний строк Пенсійному фонду України про підстави перерахунку пенсій військовослужбовцям.
Пенсійний фонд України повідомляє у п'ятиденний строк з моменту надходження інформації від державних органів своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку (далі - списки).
Головні управління Пенсійного фонду України складають у десятиденний строк з моменту надходження зазначеної інформації списки за формою згідно із додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
На підставі списків уповноважені органи готують для перерахунку пенсії довідки про розмір грошового забезпечення кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно із додатком 2 (далі - довідка) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України.
Довідки видаються державним органом, з якого особи були звільнені із служби, якщо інше не передбачено цим Порядком.
У пункті 24 Порядку №3-1 передбачено, що про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону №2262-ХІІ уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії.
Згідно з абзацом 7 пункту 5 Порядку №45 у редакції, яка була чинною до внесення до неї змін Постановою №103, додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, скасовані чи такі, що не виплачуються на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами), крім зазначених у абзаці шостому цього пункту, для перерахунку пенсії не враховуються.
24.02.2018 набула чинності Постанова №103, якою внесено зміни, зокрема до пункту 1 Порядку №45, який викладено у новій редакції, а саме: «Пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон), у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України».
Пунктом 1 Постанови №103 вирішено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 01.03.2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01.03.2018 відповідно до Постанови №704.
Постановою №103 чітко визначено та регламентовано порядок і особливості здійснення перерахунку пенсії особам відповідно до статті 63 Закону, які мають право на пенсію відповідно до цього Закону.
Зазначена Постанова №103 прийнята Кабінетом Міністрів України. Організацію, повноваження і порядок діяльності Кабінету Міністрів України визначає Закон України від 27.02.2014 №794-VII «Про Кабінет Міністрів України» (далі - Закон №794-VII).
За змістом статей 49, 52 Закону №794-VII Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.
Зупинення дії акта Кабінету Міністрів України Президентом України на підставі пункту 15 частини першої статті 106 Конституції України має наслідком зупинення вчинення будь-якими органами, особами дій, спрямованих на виконання зупиненого акта Кабінету Міністрів України, здійснення повноважень, визначених цим актом.
Винесення Конституційним Судом України ухвали про відмову у відкритті провадження у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України акта Кабінету Міністрів України, ухвали про припинення конституційного провадження у справі або визнання акта Кабінету Міністрів України таким, що відповідає Конституції України, відновлює дію цього акта.
Акт Кабінету Міністрів України може бути оскаржений до суду в порядку та у випадках, установлених законом.
Постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.
Організацію, повноваження та порядок діяльності центральних органів виконавчої влади України визначає Закон України від 17.03.2011 №3166-VI «Про центральні органи виконавчої влади» (далі - Закон №3166-VI).
У розумінні частини першої статті 1 Закону №3166-VI систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі - міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади. Система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет Міністрів України.
Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства України. Положення про міністерства, інші центральні органи виконавчої влади затверджує Кабінет Міністрів України (частини перша та третя статті 3 Закону №3166-VI).
Частинами першою та третьою статті 21 Закону №3166-VI передбачено, що територіальні органи центрального органу виконавчої влади утворюються як юридичні особи публічного права в межах граничної чисельності державних службовців та працівників центрального органу виконавчої влади і коштів, передбачених на його утримання, ліквідовуються, реорганізовуються за поданням міністра, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, Кабінетом Міністрів України.
Територіальні органи центрального органу виконавчої влади діють на підставі положень, що затверджуються керівником центрального органу виконавчої влади.
Типове положення про територіальні органи центрального органу виконавчої влади затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2 Положення №280 ПФУ є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Пунктом 7 Положення №280 передбачено, що ПФУ здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Пунктом 2 Положення №28-2 встановлено, що головне управління Фонду у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також постановами правління Фонду, у тому числі цим Положенням, та наказами Фонду.
Системний аналіз наведених норм у своєму взаємозв'язку дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок раніше призначених пенсій, може бути як рішення, прийняте Кабінетом Міністрів України, про що державні органи, визначені Порядком №45, повідомляють орган ПФУ, так і відповідна заява пенсіонера та додані до неї документи.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 20.12.2018 у справі №686/15836/16-а та від 27.02.2019 у справі №753/23503/16.
Разом з тим, Постановою №103 Кабінет Міністрів України змінив механізм реалізації прав відповідної категорії осіб, передбачивши перерахунок пенсії військовослужбовцям та деяким іншим особам з урахуванням трьох складових оновленого грошового забезпечення, визначеного на 01.03.2018: окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням та надбавки за вислугу років. Врахування інших видів грошового забезпечення цією постановою не передбачено.
При цьому, суд враховує, що рішенням суду у справі №826/3858/19, яке набрало законної сили 05.03.2019, визнано нечинними пункти 1, 2 Постанови №103.
До того ж рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі №826/3858/18 залишено без змін постановою Верховного Суду від 12.11.2019, в якій суд касаційної інстанції серед іншого вказав на те, що до повноважень Кабінету Міністрів України не входить зміна структури грошового забезпечення, а приводом для перерахунку пенсій є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій, саме розмір якого, а не складові, можуть змінюватись Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, суд звертає увагу на те, що до 05.03.2019, тобто на момент виникнення спірних правовідносин у цій справі, вказані норми діяли та підлягали застосуванню суб'єктами владних повноважень, зокрема й Київським міським військовим комісаріатом.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією викладеною у пункті 60 постанови Верховного Суду від 16.10.2019 у справі №2040/6740/18.
Таким чином, на момент виникнення у позивача права на перерахунок пенсії (01.01.2018) виплата додаткових видів грошового забезпечення, які визначені позивачу судовими рішеннями у справах №2-А-723/12 та №2-а-106, не здійснювалася, а тому вимоги позивача в частині необхідності їх включення для перерахунку пенсії є безпідставними та не узгоджуються з вимогами чинного на той час законодавства.
При цьому, суд зазначає, що правовідносини, що виникли після цього, зокрема з 05.03.2019, не можуть бути предметом дослідження у рамках цієї справи, оскільки захисту підлягає тільки порушене право, а станом на час розгляду цієї справи в суді не має відомостей про те, що права позивача порушені з 05.03.2019.
Відтак, суд вважає, що на момент виникнення спірних правовідносин у Київського міського військового комісаріату були відсутні правові підстави для видачі позивачу іншої, ніж на виконання вимог Порядку №45 та Постанови №103, довідки, тобто з включенням вищевказаних додаткових виплат.
Таким чином, суд доходить висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову до Київського міського військового комісаріату.
Як зазначено вище, судом встановлено, що, відповідачем вчинено дії, передбачені Порядком №45, та проведено позивачу перерахунок пенсії.
Фактично позивач вказує на протиправність проведення перерахунку пенсії виходячи із розміру грошового забезпечення без врахування додаткових видів грошового забезпечення.
Проте, ГУ ПФУ відповідно до пункту 9 Порядку №45 має право лише перевіряти правильність складення довідок щодо формального змісту, однак права самостійно визначати складові та розмір грошового забезпечення осіб, пенсії яких підлягають перерахунку, відповідач не має.
Відповідно до Порядку №45 ГУ ПФУ здійснює перерахунок пенсії на підставі довідок, що надійшли від відповідного військового комісаріату, в яких визначено розмір грошового забезпечення для такого перерахунку. Форма довідки про розмір грошового забезпечення позивача, в тому числі складові грошового забезпечення, передбачена додатком 2 Порядку №45.
Права самостійно визначати розміри грошового забезпечення позивачу відповідач не має.
Таким чином, оскільки відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету міністрів, які прийняті відповідно до Конституції та законів України, іншими нормативно-правовими актами, він не мав підстав здійснювати перерахунок пенсії позивачу без врахування положень Порядку №45 та Постанови №103, оскільки ГУ ПФУ не наділене правом діяти на власний розсуд всупереч вимог підзаконних нормативно - правових актів, відступати від положень останніх, якщо такі є чинними, їх дія не зупинена, в порядку, передбаченому Конституцією і законами України, або вони не визнані неконституційними, протиправними, нечинними чи не скасовані у судовому порядку.
Надаючи оцінку всім доводам позивача та відповідачів, суд також приймає до уваги рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява №30544/96, пункт 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».
Відповідно до статті 6 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) та статті 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» висновки ЄСПЛ є джерелом права.
Таким чином, дії відповідачів на час виникнення спірних відносин вчинені у порядку, у спосіб та в межах наданих законом повноважень, відповідно підстави для визнання їх протиправними та як наслідок необхідність зобов'язання вчиняти певні дії, - відсутні.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання про розподіл відповідно до пункту 5 частини першої статті 244 КАС України між сторонами судових витрат, суд виходить з того, що за обставин необґрунтованості заявлених позивачем вимог, відсутності витрат відповідачів на залучення свідків та проведення експертизи, підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 77, 139, 242-246, 255 КАС України, суд
вирішив:
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, Київського міського військового комісаріату про зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду в місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42098368).
Відповідач - Київський міський військовий комісаріат (місцезнаходження юридичної особи: вулиця Парково-Сирецька, 19, місто Київ, 04112; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 07774420).
Суддя О.М. Чудак