ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
22 січня 2020 року м. Київ № 826/3574/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України «Готель «Козацький» (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 1/3) до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправним та скасування рішення, -
Державне підприємство Міністерства оборони України «Готель «Козацький» (надалі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління ДФС у мсті Києві (надалі - відповідач), у якій просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 24.11.2017 №109470-17 про опис майна у податкову заставу.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.03.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду (суддя Аблов Є.В.).
В подальшому відповідно до розпорядження Окружного адміністративного суду м. Києва від 24.04.2019 року №355 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ" справу № 826/3574/18 передано на повторний автоматичний розподіл між суддями.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2019 року дану справу передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду м. Києва Смолію І.В.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що ГУ ДФС у м. Києві в порушення вимог законодавства прийнято рішення про опис майна в податкову заставу, оскільки сума податкового боргу була неузгоджена, а отже, підстави для прийняття спірного рішення відсутні.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, з підстав того, що контролюючим органом правомірно винесено спірне рішення, оскільки у позивача наявний податковий борг.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.
Як вбачається з матеріалів справи, що Головним управлінням ДФС у м. Києві ГУ ДФС у м. Києві винесено податкову вимогу від 24.11.2017 року №109470-17, в якій зазначено, що станом на 23.11.2017 року сума податкового боргу ДП «Готель «Козацький» Міністерства оборони України становить 1224589,13грн., у тому числі з ПДВ основний платіж 546643,00 грн, штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 622509,19 грн, пеня 55436,94 грн, а також рішення №109470-17 від 24.11.2017 про опис майна у податкову заставу.
Не погоджуючись з податковою вимогою від 24.11.2017 року №109470-17 та рішенням про опис майна у податкову заставу №109470-17 від 24.11.2017 року позивача подано скаргу до ДФС України, за результатом розгляду скарги ДФС України прийнято рішення від 26.01.2018 року №2708/6/99-99-17-01-15, яким скасовано податкову вимогу від 24.11.2017 року №109470-17, в якій зазначено, що станом на 23.11.2017 року, рішення №109470-17 від 24.11.2017 про опис майна у податкову заставу - без змін, а скаргу позивача задоволено частково.
Позивач вважає, що рішенням про опис майна у податкову заставу прийнято відповідачем з порушенням вимог законодавства, а тому звернувся до суду з даним позовом.
Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.
Податковий кодекс України розмежовує поняття податкового зобов'язання і грошового зобов'язання, де відповідно до пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. А згідно пп.14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
З системного аналізу вказаних норм податкового законодавства вбачається, що податкове зобов'язання визначається у разі відсутності порушення норм податкового законодавства платником податків в податковій декларації або контролюючим органом у податковому повідомленні-рішенні; грошове ж зобов'язання може включати в себе штрафні санкції та визначається у разі порушення норм податкового законодавства самостійно платником податків в порядку, передбаченому ст.50 Податкового кодексу України, або контролюючим органом в податковому повідомленні-рішенні.
Згідно пункту 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою.
За змістом пункту 37.2 статті 37 Податкового кодексу України податковий обов'язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони з питань митної справи пов'язує сплату ним податку.
При цьому, відповідно до пункту 57.2 статті 57 Податкового кодексу України, у разі коли відповідно до цього Кодексу або інших законів України контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків з причин, не пов'язаних з порушенням податкового законодавства, та надсилає (вручає) податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум платнику податку, такий платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені в цьому Кодексі та в ст.297 Митного кодексу України, а якщо такі строки не визначено, - протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення про таке нарахування.
В той же час, згідно пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп.пп.54.3.1 - 54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
Тобто, по завершенню вказаного 10-денного строку, якщо у контролюючого органу не буде відомостей (документально підтверджених) щодо сплати або оскарження визначеного грошового зобов'язання, то контролюючий орган зобов'язаний розпочати заходи, спрямовані на забезпечення сплати платником податків цього зобов'язання, зокрема сформувати податкову вимогу.
В свою чергу, на підставі підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.
З урахуванням вказаної різниці між грошовим та податковим зобов'язанням, у тому числі, у встановлених статтею 57 Податкового кодексу України строках їх сплати, момент початку нарахування пені для таких зобов'язань визначається по-різному.
Підстави та порядок надіслання (вручення) контролюючими органами податкових вимог платникам податків врегульовано статті 59 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує шістдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання (пункту 59.3 статті 59 Податкового кодексу України).
У вищенаведеному пункті Податкового кодексу України зазначено, що податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Крім того, розділом ІІ Порядку направлення контролюючими органами податкових вимог платникам податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 30.06.2017 №610, визначено, що податкова вимога платнику податків, у якого виник податковий борг, формується контролюючим органом, на який згідно з Кодексом покладається виконання такої функції. Податкова вимога формується у разі, якщо платник податків не сплатив у встановлені Кодексом строки суму узгодженого грошового зобов'язання; непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.
Враховуючи вказане та виходячи з аналізу вищенаведених норм, підставою для формування та направлення контролюючим органом податкової вимоги платнику податків є встановлення відповідної обставини, зокрема, платником податків не сплачено узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки.
За приписами пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, що у зв'язку з наявністю станом на 23.11.2017 у платника податків податкового боргу у сумі 1224589,13 грн ГУ ДФС у м. Києві сформовано та направлено ДП «Готель «Козацький» податкову вимогу від 24.11.2017 № 10970-17 та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу від 24.11.2017 № 10970-17.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву та з рішення ДФС України заначено, що платником податків оскаржено в судовому порядку податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 06.12.2016 року № 0073231206 у сумі 876644,90 грн та № 0073221206 у сумі 25147,20 грн. та після надходження та опрацювання контролюючим органом ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 04.01.2017 у справі № 826/20202/16 про відкриття провадження в адміністративній справі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень нараховані суми грошових зобов'язань 12.01.2018 виключено з ІКП, як неузгоджені, відповідно до вимог ст. 56 Кодексу.
Суд звертає увагу, що підставою для прийняття контролюючим органом вимоги та рішення про опис майна в податкову заставу слугували податкові повідомлення-рішення 06.12.2016 року № 0073231206 у сумі 876644,90 грн. та № 0073221206 у сумі 25147,20 грн, які позивачем оскаржено до суду.
Пунктом 56.18 ст. 56 ПК України визначено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Таким чином, оскільки у судовому порядку оскаржено податкові повідомлення-рішення - грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили, а у відповідача були відсутні підстави для прийняття податкової вимоги, яке скасовано ДФС України та рішенням про опис майна у податкову заставу.
Суд відхиляє твердження відповідача, що підставою для прийняття рішення про опис майна у податкову заставу слугувала наявність у позивача боргу в розмірі 557460,11 грн, оскільки в матеріалах справи відсутні докази наявності даного боргу та яким чином він сформований.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача щодо визнання протиправним та скасувати рішення відповідача від 24.11.2017 №109470-17 про опис майна у податкову заставу.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про задоволення позовних вимог повністю.
Керуючись положеннями статей 2, 4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов Державного підприємства Міністерства оборони України «Готель «Козацький» (адреса: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 1/3) - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 24.11.2017 №109470-17 про опис майна у податкову заставу
3. Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04655, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) за рахунок державних асигнувань на користь Державне підприємство Міністерства оборони України «Готель «Козацький» (адреса: 01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 1/3; код ЄДРПОУ 14303572) судові витрати у розмірі 1762,00 грн (одна тисяча сімсот шістдесят дві три гривні 00 копійок).
Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.В. Смолій