ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
22 січня 2020 року м. Київ № 826/8288/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Смолія І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Солес» (місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Степана Ковніра, 3-А, кв. 15; адреса доля листування: 02121, м. Київ, вул. Автопаркова, 7) до Головного управління ДФС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Солес» (надалі - позивач), звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.02.2018 р. №0419140305; визнати неправомірною вимогу Головного управління ДФС у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «Солес» надати звіт про контрольовані операції за 2016 рік згідно п. 39.4 ПК України.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 31.05.2018 р. прийнято позовну заяву до розгляду та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що під час перевірки контролюючим органом не було встановлено ознак пов'язаності між сторонами господарських операцій, які контролюючий орган відносить до категорії контрольованих. На цих підставах ґрунтується твердження позивача, що у нього відсутній обов'язок подавати звіт про контрольовані операції, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що господарські операції позивача із контрагентом є контрольованими в розумінні ст. 39 Податкового кодексу України, разом з цим, всупереч вимог п.п.39.4.2 п.39.4 ст.39 Податкового кодексу України позивач у встановлений законом строк не подав до контролюючого органу звіт про контрольовані операції, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідача є правомірним та прийняте податковим органом у відповідності до вимог законодавства.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.
Як вбачається з матеріалів справи, що співробітниками ГУ ДФС у м. Києві на підставі наказу від 29.01.2018 р. №1446 та відповідно до п.п.78.1.2, п.п.78.1.15 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 Податкового Кодексу України проведена документальна позапланова невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Солес» з питань несвоєчасного подання звіту про контрольовані операції за 2016 рік.
За результатами перевірки складено акт від 12.02.2018 р. №64/1/26-15-14-03-05/23708061(надалі по тексту - акт перевірки).
В акті перевірки контролюючим органом встановлено порушення вимог: п.п.39.4.2 ст. 39 Податкового кодексу України несвоєчасне подання звіту про контрольовані операції за 2016 рік.
Не погоджуючись з висновками акту перевірки позивачем подано заперечення до контролюючого органу, за результатом розгляду заперечень листом від 27.02.2018 р. №8622/10/26-15-14-03-05 останній повідомив позивача, що висновки акту перевірки залишено без змін, а заперечення - без задоволення.
На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.02.2018 р. №0419140305, яким до позивача застосовано штрафні санкції в суму 82680,00 грн.
Не погоджуючись з спірним податковим повідомленням-рішенням позивачем подано скаргу до ДФС України, за результатом розгляду скарги ДФС України прийнято рішення від 26.04.2018 р. №14982/6/99-99-11-03-01-25, яким залишено скаргу позивача без задоволення, а спірне податкове повідомлення-рішення без змін.
Позивач вважає вищезазначене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся з позовом до суду.
Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до підпункту 39.2.1.2 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України для цілей нарахування податку на прибуток підприємств контрольованими є господарські операції, що впливають на об'єкт оподаткування платника податків, однією із сторін яких є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), що включена до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Операції з контрагентом, зареєстрованим у державі (на території), включеній до зазначеного переліку, визнаються контрольованими з дати включення держави (території) до такого переліку.
Підпунктом 39.2.1.7 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України визначено, що господарські операції, передбачені підпунктами 39.2.1.1 - 39.2.1.3 і 39.2.1.5 підпункту 39.2.1 цього пункту, визнаються контрольованими, якщо одночасно виконуються такі умови:
- річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік;
- обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік.
Відповідно до підпункту 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платники податків, обсяг контрольованих операцій яких з одним контрагентом перевищує 5 млн. гривень (без урахування податку на додану вартість), зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 травня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Форма звіту про контрольовані операції встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Законом України від 21.12.2016 №1797-VІІІ підпункт 39.4.2 пункту 39.4 статті 39 Податкового кодексу України було викладено в наступній редакції: "Платники податків, які у звітному році здійснювали контрольовані операції, зобов'язані подавати звіт про контрольовані операції центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, до 1 жовтня року, що настає за звітним, засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. У звіті про контрольовані операції зазначається інформація про всі контрольовані операції, здійснені платником податків у звітному періоді".
З аналізу вищевикладених норм слідує, що в розумінні Податкового кодексу України операція є контрольованою за умови, якщо річний дохід платника податків від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік та обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) за відповідний податковий (звітний) рік. При цьому, однією із сторін такої операції є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні.
Враховуючи це, обов'язок з подання до відповідного органу виконавчої влади звіту про контрольовані операції виникає тільки у тих платників податків, які здійснювали контрольовані операції протягом звітного періоду.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, що ТОВ «Солес» протягом 2016 року здійснювало господарські операції з придбання сировини для хлібопекарської та кондитерської промисловості у компанії «CREMIO JSC» (Республіка Болгарія), яка є нерезидентом, що відповідає критеріям, відповідно до підпункту 39.2.1.2, пункту 39.2 статті 39 ПК України, а саме: Республіку Болгарію, включено до переліку країн згідно розпорядження КМУ від 16.05.2015 № 977- р.
Загальний обсяг господарських операцій платника податків з компанією «CREMIO JSC» (Республіка Болгарія), проведених у 2016 звітному році складає10962065 грн, що перевищує 5 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків) та відповідає вартісному критерію визнання операцій контрольованими, визначеному абзацом третім підпункту 39.2.1.7 пункту 39.2 статті 39 ПК України.
Так, річний дохід позивача від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку (за вирахуванням непрямих податків) за 2016 звітний рік складає 86889700 гривень, що перевищує 50 мільйонів гривень (за вирахуванням непрямих податків за відповідний податковий (звітний) рік, та відповідає критерію визнання операцій контрольованими, визначеному абзацом другим підпункту 39.2.1.7 пункту 39.2 статті 39 Кодексу.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що обсяг господарських операцій позивача з контрагентом-нерезидентом «CREMIO JSC» (Республіка Болгарія) за 2016 рік становив 10962065 грн., тобто перевищив 5 мільйонів гривень.
Щодо включення держави, де зареєстрований контрагент позивача, до переліку держав, які відповідають критеріям, установленим п.п.39.2.1.2 п.п.39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України, суд зазначає, що у 2016 році діяв Перелік держав (територій), які відповідають критеріям, установленим підпунктом 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 Податкового кодексу України, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 №977-р (діяв з 16.09.2015 р. до 01.01.2018 р.).
З урахуванням положень п.п.39.2.1.2 п.п.39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України, для визнання господарських операцій платника податків з контрагентами-нерезидентами контрольованими застосовується затверджений Кабінетом Міністрів України перелік держав (територій), чинний на час здійснення таких господарських операцій, за умови дотримання вартісного критерію, встановленого п.п.39.2.1.7 п.п.39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Кодексу. При цьому обсяг таких операцій розраховується за період перебування держави (території) у Переліку.
Відповідно до вказаного розпорядження Кабінету Міністрів України Республіка Болгарія була включена у 2016 році до Переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим п.п.39.2.1.2 п.п.39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України.
Отже, на момент здійснення поставки (18.01.2016 р. - 19.12.2016 р.) на виконання Контракту від 02.11.2015 р. №01.12 та згідно вантажно-митної декларацій при дотриманні вартісного критерію, Республіка Болгарія, де, зокрема, зареєстрована компанія нерезидент «CREMIO JSC», була включена до Переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим п.п.39.2.1.2 п.п.39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України.
З аналізу приписів п.п.39.2.1.1, п.п.39.2.1.4 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України, суд дійшов висновку, що юридична конструкція цих норм Кодексу побудована таким чином, що для визнання операцій контрольованими необхідна відповідність таких операцій певним критеріям - суб'єктному складу (однією із сторін операції є нерезидент, зареєстрований у державі (на території), в якій ставка податку на прибуток (корпоративний податок) на 5 і більше відсоткових пунктів нижче, ніж в Україні), об'єктному складу (вчинення господарських операцій з придбання (продажу) товарів (робіт, послуг) та вартісному (вчинення господарських операцій з кожним контрагентом на загальну суму, що перевищує 50 мільйонів гривень; обсяг таких господарських операцій платника податків з кожним контрагентом, визначений за правилами бухгалтерського обліку, перевищує 5 мільйонів гривень).
Судом береться до уваги, що контрагентом позивача, тобто особою, що виступає стороною зовнішньоекономічних договірних відносин та на яку покладені відповідні права та обов'язки за ними, операції з якою визначаються за правилами бухгалтерського обліку, є саме компанія нерезидент «CREMIO JSC» (Республіка Болгарія), яка, як вже зазначалось вище, була включена до Переліку держав (територій), які відповідають критеріям, установленим п.п.39.2.1.2 п.п.39.2.1 п. 39.2 ст. 39 Податкового кодексу України.
Таким чином, в спірних господарських операціях наявні всі ознаки та критерії, за яких суд може віднести їх до контрольованих.
Відповідно до п. 120.3. ст. 120 Податкового кодексу України, неподання платником податків звіту про контрольовані операції та/або документації з трансфертного ціноутворення або невключення до такого звіту інформації про всі здійснені протягом звітного періоду контрольовані операції відповідно до вимог пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу тягне за собою накладення штрафу, зокрема, у розмірі 300 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, - у разі неподання (несвоєчасного подання) звіту про контрольовані операції.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що контролюючим органом правомірно прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, а позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись положеннями статей 2, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Солес» (місцезнаходження: 01011, м. Київ, вул. Степана Ковніра, 3-А, кв. 15; адреса для листування: 02121, м. Київ, вул. Автопаркова, 7) - відмовити.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.В. Смолій