ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
22 січня 2020 року м. Київ № 640/19856/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 232) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС у Черкаській області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.09.2018 року №0466187-1309-2311.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що згідно з інформацією, сформованою ним на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 19.11.2018 р., середньоринкова вартість його автомобіля, модель Land Cruise 200, 4,5, внутрішнього згорання, дизель, 2016 року випуску, становить 1256524,50 грн, а отже, даний автомобіль не є об'єктом оподаткування у 2018 році.
Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав викладених у відзиві (запереченнях) на позовну заяву та просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.
Судом встановлено, що у позивача у власності знаходиться транспортний засіб марки Toyota моделі Land Cruiser 200, з об'ємом двигуна 4461 куб.см., тип пального дизель, 2016 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 .
На підставі п. 267.6 ст. 267 ПК України відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» від 07.09.2018 року №0466187-1309-2311, згідно якого позивачу визначено суму грошового зобов'язання з транспортного податку за 2018 рік в сумі 25000,00 грн.
Позивач не погодившись з спірним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з вищезазначеним позовом.
Досліджуючи наявні у матеріалах справи докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх у сукупності, суд бере до уваги наступне.
Так, 01.01.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до ПК України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» №71-УІІІ від 28.12.2014 року, яким ст.267 ПК України викладено в новій редакції та введено новий транспортний податок.
Підпунктом 267.1.1 п.267.1 ст.267 ПК України визначено, що платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до пп.267.2.1 п.267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Підпунктом 267.2.1 п.267.2 ст. 267 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального.
Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
Згідно ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2018 року становила 3723 грн.
Отже, об'єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1396125 грн. (3723 х 375) та з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно).
Пунктом 267.4, пп. 267.6.1, 267.6.2 п. 267.6 ст.267 ПК України встановлено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до пп. 267.2.1 п. 267.2 цієї статті.
На виконання підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України постановою Кабінету Міністрів України за № 66 від 18.02.2016 р. затверджена Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, яка відповідно до пункту 1 встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (далі - автомобілі) для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком (далі - Методика).
Згідно з пунктом 2 Методики в редакції, середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. № 403, (надалі - Порядок № 403), де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (пункт 3 Методики).
Інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об'єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством Держзовнішінформ до Мінекономрозвитку (пункт 4 Методики).
Згідно з п. 13 Методики Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого податкового (звітного) року розміщує на своєму офіційному веб-сайті перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо зазначених автомобілів: марка, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна, тип пального.
У разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об'єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті.
Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об'єм циліндрів двигуна та тип пального (пункт 14 Методики).
Враховуючи наведені норми законодавства, для визнання автомобіля об'єктом оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги береться, зокрема середньоринкова вартість такого автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу та встановлюється виключно Мінекономрозвитку.
Відтак, перелік легкових автомобілів, які є об'єктом оподаткування у 2018 році (з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об'єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі.
Обов'язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень контролюючого органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році.
Оскільки повноваження контролюючого органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі інформації про автомобілі середньоринкова вартість якого визначена Мінекономрозвитку, і така вартість не підлягає перегляду чи коригуванню іншими суб'єктами владних повноважень чи власниками транспортних засобів. Крім того, до повноважень ДФС не входять повноваження з приводу перевірки визначеної Мінекономрозвитку середньоринкової вартості автомобілів для цілей оподаткування транспортним податком з фізичних осіб.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі №813/3583/17 та від 08 серпня 2018 року у справі №813/3073/17.
Приведені обставини спростовують доводи позивача, що автомобіль, що належить позивачу, не є об'єктом оподаткування транспортним податком у 2018 році.
Так, транспортний засіб, який належить на праві власності позивачу, а саме - Toyota, модель Land Cruise 200, рік випуску до 2 років, об'єм циліндрів двигуна 4,5, тип пального дизель, є в переліку легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2018 (звітного) року (375*3723=1396125 грн.)., опублікованому на офіційному сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України.
Суд звертає увагу, що саме позивач надав суду листа з офіційного веб-сайту Мінекономрозвитку, який містить перелік легкових автомобілів, які підлягають оподаткуванню у 2018 році, а отже, у відповідача були наявні всі підстави для нарахування позивачу податкового зобов'язання, згідно ксерокопії, яку позивач надав суду першої інстанції.
Посилання позивача на розрахунок середньоринкової вартості, виготовлений на калькуляторі сайта Мінекономрозвитку у листопаді 2018 року, що середньоринкова вартість автомобіля марки Toyota, модель Land Cruise 200, вартість якої є меншою ніж вартість об'єкта оподаткування, судом не береться до уваги, оскільки позивач не є уповноваженою особою для визначення вартості автомобіля, на роздруківці витягу відсутні показники об'єму двигуна, що може впливати на вартість автомобіля, а також розрахунок з сайту Мінекономрозвитку не враховує показників (параметрів), які були актуальні на час визначення відповідачем податкового зобов'язання.
З аналізу вищезазначених норм права, суд приходить до висновку, що транспортний засіб позивача є об'єктом оподаткування.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, які не підлягають задоволенню.
Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, Суд приходить до висновків про відмову в задоволені позовних вимог.
Керуючись положеннями статей 2, 4, 7, 9, 11, 44, 72-78, 79, 194, 241-246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) - відмовити повністю.
Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.В. Смолій