Справа № 560/3575/19
іменем України
29 січня 2020 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Майстера П.М.
за участю:секретаря судового засідання Нетичай Ю.В. представника позивача: ОСОБА_3, представника відповідача: Цимбалюк О.В.,
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Хмельницької митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
Позивач звернувся в суд з позовом до Хмельницької митниці Державної фіскальної служби України, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №400000/2019/001555/2 від 11.06.2019.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві та у відповіді на відзив позивач зазначив, що 06.06.2019 року ОСОБА_1 придбала у юридичної особи нерезидента «AUTO PLUS», що знаходиться в місті Дюссельдорф Німеччина, бувший у використанні транспортний засіб Volvo ХС 60 2016 року випуску, двигун - дизельний, робочий об'єм циліндрів 1969 см. куб., потужність - 110 кВт, номер кузова/шасі НОМЕР_1 , за ціною 10500 Євро.
З метою митного оформлення вказаного транспортного засобу ОСОБА_2 в інтересах позивача подано до Хмельницької митниці ДФС митну декларацію від 08.06.2019 № UA400030.2019.20730 та документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України з заявленою митною вартістю.
Проте, Хмельницькою митницею ДФС було відмовлено у митному оформлені вказаного транспортного засобу в результаті чого оформлено картку відмови в митному оформленні від 08.06.2019 № UA400030/2019/01725 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA400000/2019/001555/2 від 11.06.2019, яким митну вартість автомобіля визначено на рівні 20700 Євро. Підставою для відмови у митному оформлені автомобіля відповідач зазначив, що до митного оформлення не надано документів, які підтверджують числове значення складових митної вартості.
Рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2019/001555/2 від 11.06.2019 позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки ОСОБА_1 , через уповноважену особу ОСОБА_2 , надано всі необхідні документи, що дають можливість Хмельницькій митниці ДФС визначити митну вартість товару за ціною договору (за основним методом).
Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено розгляд справи проводити у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та додаткових поясненнях.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надавши суду відзив на позовну заяву, в якому вказав, що згідно митної декларації від 10.06.2019 №UА400030/2019/020894 на митний пост «Хмельницький - центральний» Митниці декларантом було подано до митного оформлення автомобіль позивача, митну вартість якого декларантом визначено самостійно за другорядним методом визначення вартості (резервним): вартість автомобіля згідно рахунку-фактури від 06.06.2019 №06.2019-03 становить 10500 євро, однак митну вартість автомобіля заявлено декларантом самостійно за рівнем 13463,64 євро згідно висновку експерта від 10.06.2019 №1402 (13400 євро) та довідки про транспортні витрати (63,64 Євро). Зазначив, що за митною декларацією від 10.06.2019 №UА400030/2019/020894 було надано лише: 1) декларацію митної вартості б/н від 10.06.2019; 2) рахунок-фактуру від 06.06.2019 № 06.2109-03; 3) калькуляцію транспортних витрат б/н від 10.06.2019, інших документів, таких як будь-які платіжні документи (адже контрагентом є юридична особа), що стосуються оцінюваного товару (оскільки рахунок сплачено) або чек чи квитанція про отримання готівки, страхові документи, надано не було. Зауважив, що декларантом до митного оформлення не надані документи, передбачені частиною 2 статті 53 МКУ, а подані документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, передбачених статтею 368 МКУ, а саме вартості страхування. З огляду на вище викладене, оскаржуване рішення відповідач вважає таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак законним та обґрунтованим. Просив у задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши належним чином зібрані докази по справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, дійшов висновків, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.
Встановлено, що ОСОБА_1 згідно договору купівлі - продажу автомобіля, рахунку-фактури №06.2019-03 від 06.06.2019 придбала у юридичної особи нерезидента «AUTO PLUS», що знаходиться в місті Дюссельдорф Німеччина, транспортний засіб марки Volvo модель ХС 60 2016 року випуску, двигун - дизельний, робочий об'єм циліндрів 1969 см. куб., потужність - 110 кВт, номер кузова/шасі НОМЕР_1 , що був у використанні, за ціною 10500 Євро.
З метою митного оформлення ввезеного на територію України автомобіля, а саме: легковий автомобіль марки Volvo модель ХС 60 2016 року випуску, двигун - дизельний, робочий об'єм циліндрів 1969 см. куб., потужність - 110 кВт, номер кузова/шасі НОМЕР_1 , що був у використанні представником позивача фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 подано до Хмельницької митниці ДФС митну декларацію від 10.06.2019 №UA400030/2019/020894, згідно з якою заявлено митну вартість автомобіля в розмірі 13463,64 Євро, визначену на основі висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 1402 від 10.06.2019 (13400,00 Євро), та довідки про транспортні витрати (63,64 Євро).
На підтвердження вартості товару декларантом одночасно подано: декларацію про походження товару №06.2019-03 від 06.06.2019; акт про проведення огляду (переогляду) транспортних засобів №UА209070/2-19/04612 від 08.06.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 07.06.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 07.06.2019; калькуляцію транспортних витрат б/н від 10.06.2019; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №1402 від 10.06.2019; договір про надання послуг митного брокера №484 від 06.06.2019; паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні серії НОМЕР_4 виданий 23.12.2009; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України FН 386440 від 08.08.2017; рахунок-фактуру №06.2019-03 від 06.06.2019.
Під час митного контролю, в зв'язку з виявленими розбіжностями, ризиком недостовірності заявлення фактурної вартості автомобіля, відсутністю складових митної вартості та з метою відпрацювання згенерованих профілів ризику, позивачу надіслано електронне повідомлення щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження митної вартості.
Додаткові документи для підтвердження митної вартості не надавалися.
Головний державний інспектор м/п "Хмельницький - центральний" прийняв рішення про відмову у митному оформленні (випуску) товарів і оформив карту відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400030/2019/01725. Підставою для відмови слугувало неподання декларантом до митного оформлення документів, які підтверджують числове значення складових митної вартості у відповідності до вимог пункту 3 статті 53 Митного кодексу України.
Хмельницька митниця ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості №UA400000/2019/001555/2 від 11.06.2019, визначивши вартість вказаного транспортного засобу на рівні 20700,00 Євро.
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України (далі - МК України) та іншими законами України.
Розділ ІІІ МК України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною друга статті 52 МК України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
Як встановлено судом, що декларантом позивача фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 до Хмельницької митниці Державної фіскальної служби України була подана митна декларація від 10.06.2019 №UA400030/2019/020894 на автомобіль легковий марки Volvo модель ХС 60 2016 року випуску, двигун - дизельний, робочий об'єм циліндрів 1969 см. куб., потужність - 110 кВт, номер кузова/шасі НОМЕР_1 , що був у використанні.
Згідно з вказаною митною декларацією заявлено митну вартість автомобіля в розмірі 13463,64 Євро, визначену на основі висновку експертного автотоварознавчого дослідження № 1402 від 10.06.2019 (13400,00 Євро), та довідки про транспортні витрати (63,64 Євро).
З метою розмитнення вказаного автомобіля позивачем через декларанта було подано до відповідача всі необхідні документи передбачені чинним митним законодавством України.
За результатами розгляду, 11.06.2019 року відповідачем було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2019/001555/2, відповідно до якого відповідач визначив вартість автомобіля 20700,00 EUR. Однак, підстави визначення саме такого розрахунку ціни автомобіля відповідачем, не зазначено.
Відповідно до Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA400030/2019/01725, зазначено, що декларантом до митного оформлення не подано документів, які підтверджують числове значення складових митної вартості у відповідності до вимог пункту 3 статті 53 Митного кодексу України.
Стосовно ненадання до митного оформлення позивачем документів, які підтверджують числове значення складових митної вартості автомобіля, суд вказує наступне.
Згідно з ч. 1-3 статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 64 МК України (Резервний метод) у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ).
Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 МК України).
Згідно ч. 1,6 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі, зокрема, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.1 статті 368 МК України, для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.
У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу (частина 4 ст. 368 МК України).
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, суд звертає увагу на те, що наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим витребувати митниця має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.
Як встановлено судом, позивачем надано усі наявні у нього документи, що підтверджують вартість легкового автомобіля зокрема: рахунок - фактуру та визначену ним митну вартість (висновок експерта №1402 від 10.06.2019).
Суд наголошує, що висновок експертного автотоварознавчого дослідження №1402 від 10.06.2019 є дійсним та не скасованим.
Стосовно використаної відповідачем при коригуванні митної вартості ціни з мережі Інтернет, зокрема з сайтів mobile.de та autoscout24.com суд ставиться критично, оскільки така оцінка була здійснена без технічного огляду вказаного автомобіля щодо реального стану автомобіля, а саме у відповідача відсутні відомості щодо: вмісту технічних ушкоджень внаслідок експлуатації транспортного засобу, чи присутні сліди підтікання олив та пального; чи підвищена димність і шумність двигуна; пошкодження ЛФП, забруднення сидінь, салону, не враховано пробіг автомобіля і т.д.
До того ж суд звертає увагу на те, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02 квітня 2019 року у справі №809/784/16.
Крім того, стосовно переліку документів, визначених в пунктах 7-8 частини 2 статті 53 Митного кодексу України (страхові документи), то такі документи не стосуються спірних правовідносин, оскільки згідно законодавства України подання останніх під час декларування транспортного засобу є правом декларанта, а не обов'язком.
Також, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Будь-яких доказів того, що ціна імпортованого транспортного засобу є недостовірною, або що позивач поніс додаткові витрати у зв'язку з придбанням імпортованого транспортного засобу, що не зазначені у наданих позивачем документах, відповідач під час розгляду справи суду не надав.
Крім того, посилання відповідача про не зазначення вартості страхування є лише припущенням, та таким, що не може достовірно свідчити про таку обставину. У постанові Верховного Суду від 13.02.2018 по справі №803/1112/17 вказано, що у разі, якщо митниця стверджує, що страхування все-таки здійснювалося (а значить витрати на страхування включаються до митної вартості), то митниця повинна довести наявність цього факту. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого автомобіля ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Серед іншого, суд критично ставиться до посилання відповідача на заявлення позивачем недостовірних відомостей щодо пробігу вказаного вище легкового автомобіля з огляду на таке.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рахунку-фактури пробіг придбаного автомобіля станом на момент оформлення договору купівлі-продажу, а саме 06.06.2019 року становив 189469 км, вказаний договір був підписаний в місті Дюссельдорф в країні Німеччині. Однак при проведенні експертизи 10.06.2019 року, пробіг автомобіля складав 191347 км (вказана експертиза була проведена в м. Хмельницький, Україна). Таким чином різниця між пробігом складає 1878 км. Відповідно до даних, середня, але не виключна відстань між містом Дюссельдорф та Хмельницьким складає 1670 км, таким чином розбіжність пробігу пояснюється транспортуванням вказаного автомобіля з м. Дюссельдорф до м. Хмельницький, а також експлуатацією вказаного автомобіля на протязі чотирьох днів до проведення вищевказаної експертизи.
В рішенні від 30.01.2003 року №3-рп/2003 Конституційний суд України зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Підсумовуючи всі наведені висновки у цій справі, суд зазначає, що як у взаємозв'язку, так і окремо, кожне порушення, допущене митним органом призвело до прийняття неправомірного рішення, яким скориговану митну вартість товару, автомобіля марки Volvo модель ХС 60 2016 року випуску, двигун - дизельний, робочий об'єм циліндрів 1969 см. куб., потужність - 110 кВт, номер кузова/шасі НОМЕР_1 , що був у використанні. До них належать: відсутність аргументації та невідповідність нормам митного законодавства в прийнятому рішенні, що в свою чергу потягнуло за собою неправомірність проведення наступних дій митним органом, в тому числі і прийняття рішення про коригування митної вартості товарів 11.06.2019 року №UA400000/2019/001555/2.
Отже, відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність прийняття рішення про коригування митної вартості товарів №UA400000/2019/001555/2 від 11.06.2019, а тому вказане рішення є безпідставне та необґрунтоване, яке прийняте з порушенням норм чинного законодавства.
Відтак, з урахуванням зазначених обставин, суд дійшов висновку про задоволення позову.
У відповідності зі статтею 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір, водночас частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд дійшов висновку, що в позовній заяві наведені обставини, які підтверджуються достатніми доказами, що свідчить про обґрунтованість позовних вимог, а отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Частиною 1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При поданні позовної заяви позивач сплатив судовий збір в розмірі 768,40 грн. Відтак, у відповідності до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь ОСОБА_1 необхідно присудити 768,40 грн. судового збору.
Керуючись статтями 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Хмельницької митниці Державної фіскальної служби України про коригування митної вартості товарів від 11.06.2019 року №UA400000/2019/001555/2.
Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 768,40грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Хмельницької митниці Державної фіскальної служби України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 31 січня 2020 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_5 )
Відповідач:Хмельницька митниця Державної фіскальної служби України (вул. Пілотська, 2, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29010 , код ЄДРПОУ - 39423132)
Головуючий суддя П.М. Майстер