31 січня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/2549/19
Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білозерського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області про визнання відмову протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до суду з позовом до Білозерського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (далі-відповідач), в якому просить визнати протиправною відмову відповідача у видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою ВРУ від 26.06.1992р. №2503-ХІІ та зобов'язати відповідача оформити та видати позивачу паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до вказаного положення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулась до відповідача із заявою про відмову від оформлення паспорту громадянина України і вигляді ID-картки та просила видати їй паспорт громадянина України у формі книжечки. До вказаної заяви позивачем було додано дві фотокартки та копію свідоцтва про народження. Однак, відповідно до листа від 25.09.2019р. №6514-689/6514-19 відповідач повідомив, що згідно норм чинного законодавства у Білозерського РВ УДМС відсутні правові підстави оформлення та видачі паспорту громадянина України у формі книжечки. Вказану відмову позивач вважає протиправною, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 04.12.2019р. провадження у даній справі відкрите, розгляд справи призначений за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Білозерським РВ УДМС в Херсонській області надано до суду відзив на позовну заяву, зі змісту якого убачається, що відповідач позов не визнає. Свою позицію обґрунтовує тим, що позивач звернулась із заявою щодо оформлення та видачі паспорта громадянина України у вигляді книжечки, у зв'язку з непридатністю паспорта для користування, за своїм віросповіданням не бажає отримувати паспорт громадянина України у вигляді ID-картки. Вказану заяву розглянуто відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян», та направлено засобами поштового зв'язку на адресу ОСОБА_1 обґрунтовану відповідь з роз'ясненням норм чинного законодавства щодо порядку оформлення паспорта громадянина України.
Відповідач звертає увагу, що законодавством встановлено необхідний перелік документів для видачі паспорта громадянина України як у вигляді ІD-картки, так і у вигляді книжечки, прийом документів на оформлення якої припинився з 01 листопада 2016 року. Враховуючи наведене, звернення позивача із заявою в довільній формі про видачу їй паспорту громадянина України у вигляді книжечки здійснено не в установленому порядку. А тому, оскільки, із заявою-анкетою та доданим до неї пакетом документів, передбачених Постановою № 302, позивач не зверталась, підстави для видачі паспорта громадянина України будь-якого зразка, у тому числі і у вигляді книжечки у відповідача не було.
З огляду на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, судом встановлено наступне.
17 вересня 2019р. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась до Білозерського РВ УДМС в Херсонській області із заявою про оформлення бланку паспорта громадянина України без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та видачу виключно у вигляді паспортної книжечки на підставі Закону України "Про громадянство України", форма якої не заборонена діючим законодавством України, а не у формі пластикової картки типу ID. До вказаної заяви позивачем додано копію паспорту громадянина України, який підлягає заміні та дві фотокартки розміром 3,5х4,5 см.
За результатами розгляду вказаної заяви відповідачем оформлено та направлено позивачу лист №14 від 25.09.2019р. відповідно до якого без зазначення про прийняття будь-якого рішення з приводу заяви роз'яснено порядок оформлення паспорту громадянина України з огляду на положення постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 р. № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України".
Вказане відповідач розцінює як протиправну відмову у видачі паспорту у вигляді книжечки, що і стало підставою для звернення до суду.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19.08.2018р. за результатами розгляду зразкової справи № 806/3265/17 та наступні приписи законодавства (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" встановлено: "Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами".
Згідно ст.ст.22, 32 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із міжнародно-правовими актами: Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, та відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства.
Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Приватне життя "охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру" (див. п.25 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "C. проти Бельгії" від 07 серпня 1996 року (Reports 1996)). Стаття 8 Конвенції "захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом" (див. п.61 рішення ЄСПЛ у справі "Pretty проти Сполученого Королівства" (справа № 2346/02, ECHR 2002 та п.65 рішення ЄСПЛ у справі "Олександр Волков проти України" (заява № 21722/11).
Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося "згідно із законом", не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (див. рішення ЄСПЛ у справі "Ельсхольц проти Німеччини" (Elsholz v. Germany) [ВП], заява № 25735/94, п.45, ECHR 2000-VIII).
Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" (надалі - Закон № 5492-VI) документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, у т.ч. паспорт громадянина України .
За змістом ч.1-5 ст.14 Закону № 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.
Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України (ч.1 ст.21 Закону № 5492-VI).
Згідно ч.3 ст.13 Закону № 5492-VI, зокрема, паспорт громадянина України, містить безконтактний електронний носій.
Відповідно до п.п.3, 5, 6, 8 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-XII (далі - Положення № 2503-XII), бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. У верхній частині лицьового боку обкладинки зроблено напис "Україна", нижче - зображення Державного герба України, під ним - напис "Паспорт". На внутрішньому лівому боці обкладинки у центрі - зображення Державного прапора України, нижче - напис "Паспорт громадянина України". На першу і другу сторінки паспортної книжечки заносяться прізвище, ім'я та по батькові, дата і місце народження. На першій сторінці також вклеюється фотокартка і відводиться місце для підпису його власника. На другу сторінку заносяться відомості про стать, дату видачі та орган, що видав паспорт, ставиться підпис посадової особи, відповідальної за його видачу. Записи засвідчуються мастиковою, а фотокартка - випуклою сухою печаткою. Перша сторінка або перший аркуш після внесення до них відповідних записів та вклеювання фотокартки можуть бути заклеєні плівкою. У разі заклеювання плівкою усього аркуша записи та фотокартка печатками не засвідчуються. Третя, четверта, п'ята і шоста сторінки призначені для фотокарток, додатково вклеюваних до паспорта, а сьома, восьма і дев'ята - для особливих відміток. На десятій сторінці робляться відмітки про сімейний стан власника паспорта, на одинадцятій - шістнадцятій - про реєстрацію постійного місця проживання громадянина. На прохання громадянина до паспорта може бути внесено (сьома, восьма і дев'ята сторінки) на підставі відповідних документів дані про дітей, групу крові і резус-фактор. На внутрішньому правому боці обкладинки надруковано витяг з цього Положення. Вносити до паспорта записи, не передбачені цим Положенням або законодавчими актами України, забороняється. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується.
Разом з тим, п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 "Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України" (далі - Постанова № 302) затверджено: зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм згідно з додатками 1 і 2; зразок та технічний опис бланка паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, згідно з додатками 3 і 4; Порядок оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України, що додається.
За змістом п.2 Постанови № 302 із застосуванням засобів Реєстру запроваджено: з 01 січня 2016 року - оформлення і видачу паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм та паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразки бланків яких затверджено цією постановою, громадянам України, яким паспорт громадянина України оформляється вперше, з урахуванням вимог пункту 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII; з 01 листопада 2016 року - оформлення (у тому числі замість втраченого або викраденого), обмін паспорта громадянина України з безконтактним електронним носієм, зразок бланка якого затверджено цією постановою, громадянам України відповідно до Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого цією постановою.
До завершення роботи із забезпечення в повному обсязі територіальних підрозділів ДМС матеріально-технічними ресурсами, необхідними для оформлення і видачі паспорта громадянина України, зразки бланків якого затверджено цією постановою, паспорт громадянина України може оформлятися з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки; прийняття документів для оформлення паспорта громадянина України, що не містить безконтактного електронного носія, зразок бланка якого затверджено цією постановою, з 01 листопада 2016 року припиняється (п.3 Постанови № 302, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 131 Постанови № 302 передбачено, що до безконтактного електронного носія, який міститься у паспорті, вноситься така інформація: (…) біометричні дані, параметри особи (відцифрований образ обличчя особи, відцифрований підпис особи, відцифровані відбитки пальців рук) виключно за згодою особи.
Безконтактний електронний носій паспорта громадянина України нового зразку містить відцифровані персональні данні особи .
Позивач у позові посилаються на порушення принципу поваги до приватного життя суб'єкта персональних даних, шляхом електронної обробки таких даних у процесі оформлення ID-паспорту, оскільки вона не надає згоди на таку обробку.
Суд зазначає, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.
У ст.8 Конвенції про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних, ратифікованій Законом України від 06 липня 2010 року № 2438-VI, зазначено: "Будь-якій особі надається можливість: a) з'ясувати існування файлу персональних даних для автоматизованої обробки, його головні цілі, а також особу та постійне місце проживання чи головне місце роботи контролера файлу; б) отримувати через обґрунтовані періоди та без надмірної затримки або витрат підтвердження або спростування факту зберігання персональних даних, що її стосуються, у файлі даних для автоматизованої обробки, а також отримувати такі дані в доступній для розуміння формі; c) вимагати у відповідних випадках виправлення або знищення таких даних, якщо вони оброблялися всупереч положенням внутрішнього законодавства, що запроваджують основоположні принципи, визначені у ст.5 і 6 цієї Конвенції; …".
За сталою практикою ЄСПЛ, першою умовою виправданості втручання у права, гарантоване ст.8 Конвенції, є те, що воно має бути передбачене законом, причому тлумачення терміну "закон" є автономним, та до якості "закону" ставляться певні вимоги (див. рішення ЄСПЛ у справі "Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, заява № 18139/91, п.37) Під терміном "закон" … слід розуміти як норми, встановлені писаним правом, так і правила, що сформувалися у прецедентному праві. Закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам "доступності" та "передбачуваності".
Таким чином, суд приходить до висновку, що норми Закону № 5492-VI на відміну від норм Положення № 2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст.22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім'я, що становить порушення ст.8 Конвенції.
Отже, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання паспорту у формі книжечки.
Аналогічну правову позицію викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 р. у зразковій справі № 806/3265/17.
При цьому суд вказує, що обов'язковими ознаками даної справи, задля застосування правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 р. по справі №806/3265/17 повинні бути наступні:
1) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;
2) відповідач - територіальні органи ДМС України;
3) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Доводи відповідача про відсутність підстав для застосування правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 р. у зразковій справі № 806/3265/17 у зв'язку із тим, що позивач не є особою, якій територіальним підрозділом ДМС України фактично відмовлено у видачі паспорта у вигляді книжечки, суд вважає помилковими з огляду на наступне. Так, відповідач мотивує відсутність підстав застосування вказаних правових позицій Верховного Суду з огляду на те, що лист-відповідь від 25.09.2019р., за своїм змістом не містить обґрунтованої відмови у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у вигляді книжечки.
Разом з тим, суд зазначає, що заява позивача від 17.09.2019р. містила чітку вимогу, а саме: оформити та видати бланк паспорту громадянина України виключно у формі паспортної книжечки на підставі Закону України від 18.01.2001 №2235-ІІІ «Про громадянство України», форма якої не заборонена діючим законодавством України, без використання цифрового ідентифікатора особи та автоматизованої обробки персональних даних, без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру.
При цьому, зі змісту вказаної заяви чітко убачається, що позивач відмовляється від надання їй паспорт у формі книжечки у зв'язку з відмовою в обробці персональних даних. До вказаної заяви позивач надала документи, а саме: заяву; копію паспорту громадянина України, який підлягає заміні та дві фотокартки розміром 3,5х4,5 см.
Розглянувши вказану заяву, відповідач відповідно до листа №14 від 25.09.2019р. повідомив позивача про відсутність у Білозерського РВ УДМС в Хероснській області правових підстав оформлення та видачі їй паспорту громадянина України у формі книжечки за відсутності відповідного рішення суду.
Отже, з наведеного убачається, що територіальним органом ДМС фактично відмовлено в оформленні та видачі позивачу паспорту громадянина України у формі книжечки.
З огляду на викладене суд вказує на наявність усіх обов'язкових ознак задля застосування правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.09.2018 р. по справі № 806/3265/17.
Посилання відповідача у відзиві на звернення позивача із заявою за своєю суттю не є заявою про надання адміністративної послуги, спростовуються змістом цієї ж заяви та наведеними вище обставинами. Щодо звернення позивача із заявою довільної форми, а не у встановленій формі, суд зазначає, що звернення позивача про отримання паспорта громадянина України за формою і змістом не відповідає вимогам до заяви-анкети, на підставі якої до Єдиного державного демографічного реєстру вноситься відповідна інформація про особу заявника та яка є підставою для вчинення територіальними органами і підрозділами ДМС відповідних дій/прийняття рішень щодо оформлення паспорта громадянина України встановленого зразка. Тому зауваження Управління ДМС з цього приводу є слушними. Однак, з огляду на мотиви подання цього позову (йдеться про суб'єктивне ставлення позивача до форми паспорта громадянина України у вигляді безконтактної картки з електронним носієм інформації і його оформлення засобами Єдиного державного демографічного реєстру), звернення до відповідача із заявою-анкетою відповідно до згаданого Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого Постановою № 302, слугуватиме підставою для оформлення їй паспорта громадянина України у формі безконтактної картки з імплантованим у неї носієм інформації, а також означатиме, що зазначені в цій заяві відомості, відповідно до названого вище Порядку, підлягатимуть внесенню до Єдиного державного демографічного реєстру, з чим, власне, і не погоджується позивач.
Аналогічна позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 26.03.2019р. у зразковій справі № 806/3265/17.
Крім того, суд звертає увагу, що невідповідність форми заяви не була покладена в основу відмови позивачу у видачі паспорту громадянина України у формі книжки.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про те, що відмова відповідача у видачі позивачу паспорта громадянина України у формі книжки порушує основоположні права останньої, а тому є протиправна.
Дослідивши надані позивачем до Білозерського РВ УДМС в Хероснській області документи для оформлення та видачі паспорту громадянина України у формі книжки, судом встановлено, що вони відповідають вимогам, встановленим Положенням про паспорт № 2503-ХІІ, а тому задля належного захисту порушених прав позивача суд зобов'язує відповідача оформити та видати ОСОБА_1 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт № 2503-ХІІ.
З огляду на викладене суд задовольняє позов у повному обсязі.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Білозерського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області про визнання відмову протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною відмову Білозерського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області у видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Зобов'язати Білозерський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Херсонській області (75000, Херсонська область, Білозерський район, смт Білозерка, пров. Торговий, 11) оформити та видати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Білозерським РВ УМВС України в Херсонській області 28.10.2010р.) паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України № 2503-ХІІ.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А.С. Пекний
кат. 102070000