Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
27 січня 2020 р. № 520/11124/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Бідонька А.В.,
при секретарі судового засідання - Дронь А.В.,
за участю:
представника позивача - Клімаша А.С.,
представника відповідача - Рощупкіної В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Качанівська виправна колонія (№ 54)» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи «Качанівська виправна колонія (№54)», в якому просить суд: стягнути з державної установи «Качанівська виправна колонія (№54)» (61124, м. Харків, пров. Вишневий 16 ЄДРПОУ 08564564) на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки розрахунку за період з 27.06.20l9 року по 19.09.2019 року в сумі 17477,70 (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят сім гривень сімдесят копійок).
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що остаточний розрахунок при звільненні з позивачем відповідач здійснив 19 вересня 2019 року, що підтверджується випискою по картковому рахунку від 23.09.2019 р., проте ОСОБА_2 було звільнено наказом № 158/ОС-І9 від 26.06.2019 року. Отже, остаточний розрахунок відповідач здійснив із порушенням вимог чинного законодавства. На переконання позивача, Державна установа «Качанівська виправна колонія (№54)» має нести відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, передбачену статтею 117 Кодексу законів про працю України. За таких обставин вважає, що стягненню підлягає середній заробіток за весь час затримки розрахунку за період з 27 червня 2019 року по день фактичного розрахунку, а саме: з вересня 2019 року.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.10.2019 року по справі відкрито спрощене провадження із викликом сторін у судове засідання.
Відповідачем надано відзив на позов, в якому відповідач з вимогами поданого позову не погодився, просив в задоволенні позову відмовити (а.с. 24-27). В обґрунтування своєї позиції зазначає, що на момент звільнення ОСОБА_2 , а саме: 26.06.2019 року було проведено розрахунок у повному обсязі. У зв'язку із заборгованістю позивача перед відповідачем на день звільнення, а саме: на 26.06.2019 року, за 17 діб використаної чергової відпустки за 2019 рік, ОСОБА_2 повернув кошти у сумі 4158,78 грн. Таким чином відповідач на день звільнення провів розрахунок при звільненні з позивачем у повному обсязі, спору про розмір сум, належних позивачу при звільненні, у ОСОБА_2 та відповідача не було.
Представником позивача 25.11.2019 р. подана відповідь на відзив, в якій сторона позивача з доводами, викладеними у відзиві на позов не погоджується, зазначивши, що 19 вересня 2019 року на рахунок Позивача зараховані кошти з призначенням платежу «Зараховано з/пл на поточні рахунки працівників Державна установа Качанівська виправна колонія (№ 54)». Зазначає, що з цього часу позивач дізнався про те, що Державна установа "Качанівська виправна колонія (№ 54)" з ним не зробила остаточний розрахунок при звільнені. Тобто головний бухгалтер капітан внутрішньої служби Бруцька Олена Миколаївна зробила перерахунок з помилкою, в зв'язку з чим Позивачем були сплачені зайві кошти в розмірі 200,30 грн., які йому було повернуто 19.09.2019 року. За таких обставин вважає, що з моменту перерахування зайвих коштів Державна установа Качанівська виправна колонія (№ 54) залишилась винна Позивачу 200,30 грн., тобто повного розрахунку в день звільнення зроблено не було. (а.с. 43-44)
В судовому засіданні представник позивача заявлений позов підтримав, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, з підстав, викладених у відзиві на позов та наданих письмових поясненнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 , 1997 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, у 2018 році закінчив Харківський національний університет внутрішніх справ, за спеціальністю «Правоохоронна діяльність».
З 27 березня 2017 року по 26 червня 2019 року Позивач проходив службу у державній установі «Качанівська виправна колонія (№ 54)»
ОСОБА_1 був призначений як новоприйнятий на службу до Державної кримінально - виконавчої служби України на посаду молодшого інспектора відділу охорони державної установи «Качанівська виправна колонія (№54)». 14 червня 2019 року відповідачем отримано рапорт від сержанта внутрішньої служби ОСОБА_1 на звільнення за пунктом 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію», у довільній формі.
На підставі наказу державної установи «Качанівська виправна колонія (№54)» від 26.06.2019 року № 158/ОС-19 «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено відповідно до Закону України «Про Національну Поліцію» за пунктом 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням) (а.с. 14)
Відповідно до п.17 Порядку виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 28.03.2018 року № 925/5 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 березня 2018 р. за № 377/31829) грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу виплачується за поточний місяць - раз на місяць до 20 числа.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 18.06.2019 року отримав, 10119,17 грн. - грошового забезпечення за червень місяць 2019 року та матеріальну допомогу (з урахуванням утриманих податків та виплатою компенсації з податку на доходи фізичних осіб).
На момент звільнення ОСОБА_2 , а саме: 26.06.2019 року було проведено розрахунок.
У зв'язку з заборгованістю позивача на день звільнення за 17 діб використаної чергової відпустки за 2019 рік, ОСОБА_2 повернув кошти у сумі 4 158,78 грн. з призначенням платежу «повернення надмірно нарахованого грошового забезпечення за червень 2019р.» на вказаний головним бухгалтером капітаном внутрішньої служби ОСОБА_3 Оленою Миколаївною банківський рахунок, що підтверджується випискою банку, яка міститься в матеріалах справи (а.с. 36)
19 вересня 2019 року на рахунок позивача зараховані кошти з призначенням платежу «Зараховано з/пл на поточні рахунки працівників Державна установа Качанівська виправна колонія (№ 54)».
У зв'язку із чим позивач вважає, що Державною установою "Качанівська виправна колонія (№54)" з ним не зробила своєчасно остаточний розрахунок при звільнені. Зазначені обставини зумовили ОСОБА_2 звернутись із даним позовом до суду.
По суті позовних вимог суд зазначає наступне.
Порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні працівника визначений Кодексом законів про працю України.
Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідальність за затримку розрахунку при звільненні встановлено статтею 117 КЗпП України, згідно з приписами якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, стягнення з роботодавця (власника або уповноваженого ним органу підприємства, установи, організації) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за весь час затримки по день фактичного розрахунку) за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Щодо розміру стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, суд вважає за необхідне вказати таке.
Аналіз наведених вище норм ст.ст.116, 117 КЗпП України дає підстави для висновку, що передбачений ч.1 ст.117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значущі обставини, як виплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Виходячи з приписів ст. 116, 117 КЗпП України з урахуванням конкретних обставин справи суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, та істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком.
Отже, право суду зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст.116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені ст. 116 цього Кодексу.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного суду України, викладеною у постановах від 27.04.2016 по справі № 6-113цс16, від 15.09.2015 по справі № 21-1765а15.
У відповідності до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі по тексту - Порядок № 100) обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Відповідно до п. 5 Порядку № 100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Згідно з п.8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Зі змісту наведених норм вбачається, що на користь працівника, щодо якого мала місце несвоєчасність розрахунку при звільненні, підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні виходячи з кількості робочих днів протягом періоду такої затримки.
Як встановлено в ході розгляду справи відповідач на день звільнення провів розрахунок при звільненні з позивачем, як йому здавалось, у повному обсязі. Спору про розмір сум, належних позивачу при звільненні, у ОСОБА_2 та відповідача не було.
Проте, після звільнення ОСОБА_2 у липні 2019 року звернувся до Головного управління Держпраці у Харківській області та Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції із заявою про проведення перевірки відповідача.
Під час проведення заходів державного контролю у формі інспекційного відвідування інспектором ГУ Держпраці було вказано про порушення при призначенні ОСОБА_4 на посаду. На підставі висновків матеріалів службового розслідування, по факту звернення ОСОБА_2 , наказом державної установи «Качанівська виправна колонія (№54)» від 08.08.2019 року №218/ОС-19 « Про внесення змін до наказів» (а.с.76-77) були внесені зміни до наказів стосовно ОСОБА_4 .
На виконання п. 3 наказу державної установи «Качанівська виправна колонія (№54)» від 08.08.2019 року № 218/ОС-19 « Про внесення змін до наказів» у серпні - вересні місяцях 2019 року було проведено перерахунок окладу за звання, а саме збільшена сума : за березень 2017 року - на 1,29 грн.; червень 2018 року - на 0,16 грн.; за липень 2017 року - на 5,00 грн.; за серпень 2017 року - на 5,00 грн.; за вересень 2017 року - на 5,00 грн.; за жовтень 2017 року - на 5,00 грн.; за листопад 2017 року - на 5,00 грн.; за грудень 2017 року - на 5,00 грн.; за січень 2018 року - на 5,00 грн.; за лютий 2018 року - на 5,00 грн.; за березень 2018 року - на 70,00 грн.
У зв'язку із внесенням змін до окладу за званням змінились наступні надбавки грошового забезпечення, у склад яких входить оклад за званням, відповідно до наказу ДДУ з ПВП від 07.10.2009 № 222 та наказу ДДУ з ПВП від 12.01.2008 року №5, а саме:
- Надбавки за вислугу років (що складається з окладу за посадою + оклад за званням): за червень 2017 року - на 0,01 грн.; за липень 2017 року - на 0,25 грн.; за серпень 2017 року - на 0,25 грн.; за вересень 2017 року - на 0,25 грн.; за жовтень 2017 року - на 0,25 грн.; за листопад 2017 року - на 0,25 грн.; за грудень 2017 року - на 0,25 грн.; за січень 2018 року - на 0,25 грн.; за лютий 2018 року - на 0,25 грн.; за березень 2018 року - на 17,50 грн.
- Надбавки за виконання особливо важливих завдань (що складається з окладу за посадою + оклад за званням + надбавка за вислугу років) у 2018 році дана надбавка була перейменована у надбавку за особливості проходження служби : за січень 2017 року - на 0,65 грн.; за червень 2017 року - на 0,09 грн.; за липень 2017 року - на 2,63 грн.; за серпень 2017 року - на 2,63 грн.; за вересень 2017 року - на 2,63 грн.; за жовтень 2017 року - на 2,63 грн.; за листопад 2017 року - на 2,63 грн.; за грудень 2017 року - на 2,63 грн.; за січень 2018 року - на 2,63 грн.; за лютий 2018 року - на 2,63 грн.
- Щомісячної премії (що складається з окладу за посадою + оклад за званням + надбавка за вислугу років) та виплачується відповідно до наказів державної установи «Качанівська виправна колонія (№54)» у відсотковому відношенні. У зв'язку з перерахунком було збільшено щомісячну премію за: квітень 2017 року - на 2,96 грн.; за липень 2017 року - на 0,25 грн.; за серпень 2017 року - на 8,35 грн.; за вересень 2017 року - на 7,82 грн.; за жовтень 2017 року - на 13,28 грн.; за листопад 2017 року - на 14,60 грн.; за грудень 2017 року - на 14,18 грн.; за січень 2018 року - на 17,32 грн.; за лютий 2018 року - на 17,32 грн.
Судом встановлено, що позивачу всього було перераховано на суму 248,82 грн., з яких сплачено податки відповідно до діючого законодавства.
Остаточна сума до виплати позивачу склала 200,30 грн., яка і була перерахована на банківську картку АБ « УКРГАЗБАНК» на рахунок ОСОБА_1 19 вересня 2019 року, що підтверджується матеріалами справи та встановлено в ході розгляду справи. Також до матеріалів справи долучено розрахунки за 2017, 2018 та 2019 рік, з яких вбачається, що за 2017 рік позивачем недоотримано 110, 92 грн., за 2018 рік 137, 90 грн., що в сумі становить 110,92 + . 137,90- 44,79 - 3,73 = 200,30 грн.
Між тим, суд зазначає, що зазначені обставини стали відомі як позивачу так і відповідачу лише після проведення перевірки, якою виявлені зазначені порушення в нарахуванні виплат ОСОБА_2 .
Крім того, відповідач на день звільнення здійснив розрахунок з позивачем, сплативши кошти в більшому розмірі, з урахуванням виплат за використану відпустку за 2019 рік, що зумовило позивача ці кошти повернути на рахунок установи відповідача.
Між іншим, спору про розмір сум, належних позивачу при звільненні, у ОСОБА_2 не було.
Враховуючи позицію Верховного Суду України, викладеного у постанові від 27.04.2016 по справі № 6-113цс16, вважає за справедливе застосувати принцип співмірності у визначенні розміру відшкодування працівникові заробітку за час затримки розрахунку.
Суд вважає безпідставними вимоги позивача в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки повного розрахунку при звільненні за період з 27.06.2019р. по день винесення судового рішення, в зв'язку з тим, що нормами ст. 117 КЗпП України передбачено, що виплата проводиться за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а як встановлено судом, днем фактичного розрахунку є 26.06.2019 року.
Відповідно до ст. ст. 7,9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, з урахуванням викладених обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є такими, що задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст.139, 143 КАС України та Закону України “Про судовий збір”.
Керуючись ст. ст. 2, 6-11, 14, 77, 139, 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 адреса: 61 АДРЕСА_2 . АДРЕСА_3 , а/с 9613) до Державної установи «Качанівська виправна колонія (№ 54)» (61124. м. Харків, пров. Вишневий 16 Код ЄДРПОУ 08564564) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У повному обсязі рішення виготовлено 31 січня 2020 року.
Суддя Бідонько А.В.