Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
31 січня 2020 р. № 520/12889/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мінаєвої К.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ 08166355) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у не виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.04.2013 по 30.04.2013 та з 01.09.2014 по 12.09.2014 та не виплаті компенсації за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.04.2013 по 30.04.2013 та з 01.09.2014 по 12.09.2014;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.04.2013 по 30.04.2013 та з 01.09.2014 по 12.09.2014 та виплатити компенсацію за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.04.2013 по 30.04.2013 та з 01.09.2014 по 12.09.2014.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність стосовно не нарахування і не виплати індексації грошового забезпечення та не виплати компенсації за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення.
Відповідач 09.12.2019 р. надав відзив, в якому зазначив, що позов не визнає, а позовні вимоги позивача є незаконними та безпідставними.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 03.12.2019 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
Судом встановлені наступні обставини справи:
ОСОБА_1 проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_3 на посаді військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 та був звільнений та виключений зі списку особового складу з 12.09.2014 р.
В період проходження військової служби в ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач перебував на фінансовому забезпеченні у Харківському обласному військовому комісаріаті та отримував грошове забезпечення.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачу індексація грошового забезпечення своєчасно виплачена не була за період з 01.04.2013 р. по 30.04.2014 р., та з 01.09.2014 р. по 12.09.2014 р.
З приводу даного питання позивач звернувся до Харківського обласного військового комісаріату із заявою про виплату невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.04.2013 р. по 30.04.2014 р., та з 01.09.2014 р. по 12.09.2014 р. та виплатити позивачу компенсацію за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення за період з 01.04.2013 р. по 30.04.2014 р., та з 01.09.2014 р. по 12.09.2014 р.
Як зазначає позивач у позові, під час особистого прийому відповідач відмовив у виплаті індексації грошового забезпечення та компенсації за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення.
Не погоджуючись з тим, що відповідачем не виплачено індексацію та компенсацію за невчасно виплачену індексацію грошового забезпечення позивач звернувся до суду із даним позовом.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, доводи позову та відзиву, зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні відносини, суд виходить з наступних підстав та мотивів:
Відповідно до ст.1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" №1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
За приписами ст.2 Закону №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Положеннями ст. 4 Закону №1282-ХІІ передбачено підстави для проведення індексації, зокрема, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з ч. 6 ст. 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Проте, цією нормою визначається джерело коштів на проведення індексації. Ця норма безпосередньо не скасовує виплату індексації заробітної плати та не пов'язує індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів усіх рівнів.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення, з розміру якого обчислюється пенсія і відповідно до Закону, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078).
Згідно з п. 1-1 Порядку №1078, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення". Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Отже, на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
Аналогічний висновок міститься в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.05.2016 у справі №К/800/3206/16 (368/1047/15-а). Крім того, така позиція узгоджується з практикою Європейського Суду.
Так, при розгляді справи "Кечко проти України" Європейський Суд зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату надбавок з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення Суду). У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів, якими встановлені відповідні доплати та пільги з бюджету і які є діючими, та Закону України "Про Державний бюджет" на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон. Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 "Бурдов проти Росії").
В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували звернення відповідача щодо виділення коштів для виплат індексації грошового забезпечення за період з 01.04.2013 по 30.04.2013 та з 01.09.2014 по 12.09.2014, що свідчить саме про протиправну бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за вказані періоди.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у невиплаті позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.04.2013 по 30.04.2013 та з 01.09.2014 по 12.09.2014 р., та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.04.2013 по 30.04.2013 та з 01.09.2014 по 12.09.2014 р.
Щодо виплати компенсації втрати частини доходу, суд зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині та вважає їх передчасними, оскільки відповідно до ст. 4 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050 виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при виплаті індексації буде порушене відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів абз.2 ч.5 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.243, ст.246, ст.255, ст.293, ст.295, ст. 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у не виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.04.2013 р. по 30.04.2013 р. та з 01.09.2014 р. по 12.09.2014 р.
Зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.04.2013 р. по 30.04.2013 р. та з 01.09.2014 р. по 12.09.2014 р.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 31 січня 2020 року.
Суддя Мінаєва К.В.