Справа № 500/2811/19
28 січня 2020 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Чепенюк О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кухар О.Л.,
представника позивача Квятковського Д.В.
представників відповідачів Перейми М.І., Шилінської Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільської обласної державної адміністрації, Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення регіональної комісії та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Тернопільської обласної державної адміністрації, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 27.01.2020 (а.с.81) просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян від 27.11.2019 в частині відмови ОСОБА_1 у визначені статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи та видачі відповідно посвідчення категорії 1;
- зобов'язати Регіональну комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян встановити ОСОБА_1 статус особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 та видати відповідне посвідчення.
Позов обґрунтовано, тим що позивачка ОСОБА_1 має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4), та являється інвалідом 3 групи захворювання, пов'язаного з наслідками на Чорнобильській АЕС. 26.11.2019 позивачка звернулась до Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації про видачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, проте отримала від цього Департаменту рішення, оформлене листом № 880/Б-19/2829-Л-060/05-02 від 28.11.2019 року, про відмову у видачі посвідчення.
Рішення мотивовано тим, що на підставі Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII, котрий набрав чинності 01.01.2015, виключено абзац п'ятий частини другої статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: виключено зону посиленого радіоекологічного контролю. Цим же Законом виключено статті 2 (визначення категорії зон радіоактивного забруднення) та 23 (компенсації та пільги громадянам, віднесеним до потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4) Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Оскільки з 01.01.2015 відсутня зона посиленого радіоекологічного контролю, тому відсутні підстави для видачі посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
Позивачка не погоджується з такою відмовою у зв'язку з тим, що виключення із правового регулювання такої зони радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи як зона посиленого радіоекологічного контролю мало наслідком лише скасування компенсацій та пільг особам, віднесеним до категорії 4, які були гарантовані державою до 01.01.2015, однак, на думку ОСОБА_1 , це жодним чином не пов'язано із наявністю у особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, права на отримання посвідчення категорії 1.
Відтак, позивачка вважає відмову регіональної комісії Тернопільської обласної державної адміністрації у видачі ОСОБА_1 у наданні їй статусу потерпілої від наслідків Чорнобильської катастрофи та видачі відповідного посвідчення особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 протиправною.
З підстав, наведених у позовній заяві, позивачка просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 13.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи та призначено у справі судове засідання на 14:15 16.01.2020.
03.01.2020 до суду надійшов відзив на позов відповідача Тернопільської обласної державної адміністрації (а.с.39-40), в якому останній позов не визнає, просить відмовити у його задоволенні. Зазначає, що зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою позивачці був встановлений Тернопільським обласним центром медико-соціальної експертизи 26.11.2019.
27.11.2019 Регіональною комісією з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян Тернопільської обласної державної адміністрації (далі - Комісія) розглядалось звернення ОСОБА_1 про видачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1. У зв'язку з вилученням з 01.01.2015 з переліку зон радіоактивного забруднення зони посиленого радіоекологічного контролю, а також вилучення з Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» статті 23, якою передбачалося надання відповідних пільг та компенсацій для осіб, віднесених до категорії 4 потерпілих від Чорнобильської катастрофи, Комісією було прийняте рішення відмовити ОСОБА_1 у встановлені статусу потерпілої від наслідків Чорнобильської катастрофи та у видачі відповідного посвідчення категорії 1.
З наведених вище підстав відповідач просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою суду від 16.01.2020, постановленою без виходу суду до нарадчої кімнати, із занесенням секретарем судового засідання до протоколу судового засідання, на підставі частини третьої статті 48 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за клопотанням представника відповідача Тернопільської обласної державної адміністрації (а.с.44) залучено до участі у справі співвідповідача Департамент соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації, у зв'язку з чим розгляд справи відкладено до 10:30 28.01.2020.
27.01.2020 до суду надійшов відзив на позов відповідача Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації (а.с.68-70), в якому останній позов не визнає, просить відмовити у його задоволенні з підстав, аналогічних тим, що зазначає Тернопільська обласна державна адміністрація.
Інших заяв по суті справи учасниками справи не подано.
Представник позивачки у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, позовні вимоги просив задовольнити. Звернув увагу, що рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2018 від 17.07.2018 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним) зміни, внесені Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII, до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема щодо виключення статті 23.
Представники відповідачів у судовому засіданні заперечили проти задоволення позовних вимог з мотивів, наведених у відзивах на позов.
Розгляд справи проведено у відповідності до положень статей 258, 262 КАС України.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи письмовими доказами, встановив такі обставини.
Позивачка ОСОБА_1 має посвідчення громадянки, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), Серія НОМЕР_1, видане 20.02.1993 Тернопільською обласною державною адміністрацією (а.с. 22).
Відповідно до цього посвідчення його пред'явник має право на пільги та компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (у редакції від 19.12.1991 із змінами і доповненнями від 01.07.1992) для осіб, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю за умови, що вони на 01.01.1993 прожили або відпрацювали в цій зоні не менше чотирьох років (а.с.22).
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААБ № 483257, виданою 26.11.2019 Тернопільським обласним центром медико-соціальної експертизи Обласна МСЕК №1 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності за захворюванням, пов'язаним з наслідками Чорнобильської катастрофи (а.с.20).
У зв'язку з встановлення інвалідності позивачка звернулася до Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації із заявою про видачу посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1.
Питання надання позивачці статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 та видачі відповідного посвідчення було предметом розгляду 27.11.2019 на засіданні Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян Тернопільської обласної державної адміністрації. Комісією 27.11.2019 прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у визначенні статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи та видачі посвідчення особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, яке оформлене протоколом № 19 (а.с.25). Таке рішення Комісії мотивоване вилученням з переліку зон радіоактивного забруднення зони посиленого радіоекологічного контролю, а також виключення з Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» статті 23, якою передбачалося надання відповідних пільг та компенсацій для осіб, віднесених до категорії 4 потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
28.11.2019 у відповідь на звернення ОСОБА_1 Департаментом соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації, надіслано позивачці лист № 880/Б-19/2829-Л-060/05-02 від 28.11.2019 року про відмову Комісії у видачі посвідчення (а.с.23-24).
У відповіді зазначено, що пунктом 2 Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII, який набрав чинності 01.01.2015, виключено абзац п'ятий частини другої статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: виключено зону посиленого радіоекологічного контролю. Цим же Законом виключено статті 2 (визначення категорії зон радіоактивного забруднення) та 23 (компенсації та пільги громадянам, віднесеним до потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4) Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Оскільки зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою ОСОБА_1 був встановлений Тернопільським обласним центром медико-соціальної експертизи 26.11.2019, а з 01.01.2015 відсутня зона посиленого радіоекологічного контролю, тому відсутні підстави для видачі посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
Позивачка не погоджується з такою відмовою, а тому звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступні положення законодавства.
Законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ (надалі - Закон № 796-ХІІІ).
Відповідно до пункту 2 статті 9 Закону 796-ХІІ особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 11 Закону № 796-XII до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.
Отже, особи, які станом на 1 січня 1993 року постійно проживали або працювали на території зони посиленого радіоекологічного контролю понад чотири роки, визнаються потерпілими від Чорнобильської катастрофи та мають право на встановлення пільг і компенсацій, передбачених Законом 796-ХІІ.
ОСОБА_1 як особа, яка постійно проживала та постійно працювала на території зони посиленого радіоекологічного контролю, і станом на 1 січня 1993 року прожила та відпрацювала у цій зоні не менше чотирьох років (а.с.22), має статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи в розумінні пункту 4 частини першої статті 11 Закону № 796-XII.
За змістом статей 14 і 65 Закону 796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій вказаним особам, встановлюється категорія 4 та видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 14 Закону 796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, як інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - категорія 1.
Отже, для отримання постраждалими статусу категорії 1 необхідні три умови: 1) інвалідність; 2) статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи; 3) причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою.
Частиною першою статі 12 Закону № 796-ХІІ передбачено, що причинний зв'язок між захворюванням, пов'язаним з Чорнобильською катастрофою, частковою або повною втратою працездатності громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і Чорнобильською катастрофою визнається встановленим (незалежно від наявності дозиметричних показників чи їх відсутності), якщо його підтверджено під час стаціонарного обстеження постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи уповноваженою медичною комісією не нижче обласного рівня або спеціалізованими медичними установами Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, які мають ліцензію центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я.
Причинний зв'язок між захворюванням позивачки та наслідками Чорнобильської катастрофи було встановлено експертним висновком Львівської регіональної міжвідомчою експертною комісією по встановленню причинного зв'язку хвороб, що привели до інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, № 23748 від 24.10.2019 (а.с.19) та підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААБ № 483257, виданою 26.11.2019 Тернопільським обласним центром медико-соціальної експертизи Обласна МСЕК №1, ОСОБА_1 .
Отже, позивачка має інвалідність та встановлено причинний зв'язок її інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи.
Видача посвідчень провадиться спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською і Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням районних державних адміністрацій. Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина четверта статті 65 Закону №796-XII).
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян (далі - Порядок № 551, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 2 Порядку №551 посвідчення є документом, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, <…> і надає право користуватися пільгами та компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.
Пунктом 3 цього Порядку визначено, що особам з інвалідністю з числа потерпілих від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, видаються посвідчення «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» (категорія 1) серії Б синього кольору.
Згідно з пунктом 11 Порядку №551 посвідчення видаються уповноваженими органами за місцем проживання (реєстрації) особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).
Посвідчення видаються: особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілим від Чорнобильської катастрофи, віднесеним до категорії 1, щодо яких установлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, - на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов'язаної з Чорнобильською катастрофою.
Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний строк з дня надходження необхідних документів до уповноважених органів.
Судом встановлено, що рішення Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян Тернопільської обласної державної адміністрації, яким відмовлено позивачці у наданні статусу та видачі посвідчення особи, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, мотивовано відсутністю з 01.01.2015 у переліку зон радіоактивного забруднення зони посиленого радіоекологічного контролю та скасування статті 23 Закону № 796-XII, якою передбачалося надання відповідних пільг і компенсацій особам, віднесеним до 4 категорії потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій до ухвалення Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII містилося у статті 2 Закону № 796-XII. Відповідно до цієї статті до зон радіоактивного забруднення було віднесено такі зони: (1) зона відчуження, (2) зона безумовного (обов'язкового) відселення, (3) зона гарантованого добровільного відселення та (4) зона посиленого радіоекологічного контролю.
Аналогічне визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій містилося у статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи».
01.01.2015 набув чинності Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII, яким статтю 2 Закону № 796-XII було виключено (підпункт 1 пункту 4). Виключено також абзац п'ятий частини другої статті 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», який визначав зону посиленого радіоекологічного контролю як одну із зон радіоактивно забруднених територій.
Цим законом не передбачено, що раніше видані посвідчення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, є недійсними.
ОСОБА_1 набула статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 4 20.02.1993 (а.с.22), тобто до 01.01.2015 і цей статус є безстроковий.
Виключення з 01.01.2015 зони посиленого радіоекологічного контролю не позбавляє позивачку статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 4, оскільки такий статус було набуто правомірно, а законні підстави для його припинення відсутні.
Крім того, Закон № 796-XII у редакції, чинній після 01.01.2015, передбачає надання особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, певних пільг та компенсацій. Зокрема, статті 51, 56 вказаного Закону передбачають надання особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 4, додаткової пенсії та пільг щодо обчислення стажу роботи (служби). А рішенням Конституційного Суду України № 6-р/2018 від 17.07.2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) підпункт 4 пункту 4 розділу І змін, внесених Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VIII, а саме щодо виключення статті 23 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Отже, виключення з 01.01.2015 зони посиленого радіоекологічного контролю із переліку радіоактивно забруднених територій не позбавляє статусу потерпілого осіб, яким раніше було встановлено статус і видано посвідчення постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.03.2019 (справа № 697/121/17), а також такі правові висновки наведені у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справах № 360/66/17-а, № 360/462/17-а, від 17.10.2019 у справі №608/323/16-а.
З огляду на встановлені судом обставини справи та наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 4 зберігається за особою, якій він присвоєний, довічно, оскільки його отримання до 01.01.2015 відбулось правомірно, а зміни, внесені до законодавства про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, жодним чином не вплинули на статус потерпілих від Чорнобильської катастрофи категорії 4, який було отримано до 01.01.2015.
Оскільки ОСОБА_1 встановлено третя група інвалідності (захворювання пов'язане з наслідками Чорнобильської катастрофи), то позивачка має право на отримання статусу особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1.
Відтак, рішення Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян Тернопільської обласної державної адміністрації в частині відмови ОСОБА_1 у визначені статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи та видачі їй посвідчення особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, оформлене протоколом № 19 від 27.11.2019, є протиправним та підлягає скасуванню в частині, що стосується позивачки.
Щодо вимог позивачки про зобов'язання Регіональну комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян Тернопільської обласної державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видати відповідне посвідчення, то суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі Чахал проти Об'єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 05.04.2005 (заява № 38722/02)).
Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами.
Відтак, дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.
Водночас, у разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.
Суд зазначає, що дискреційні функції Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян Тернопільської обласної державної адміністрації як суб'єкта владних повноважень щодо надання особі статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи та видачі посвідчення особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, на етапі, коли особа, яка звернулась, має докази на підтвердження такого статусу (постійне проживання на території зони посиленого радіоекологічного контролю станом на 1 січня 1993 року не менше чотирьох років, інвалідність та встановлення причинного зв'язку її інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи) досить жорстко обмежені в законодавчому порядку.
Відтак, зазначена відмова не належить до передбачених законом підстав відмови в наданні позивачці статусу особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 та видачі відповідного посвідчення.
З урахуванням тієї обставини, що оскаржуване рішення в цій ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях, позаяк право позивачки на отримання статусу особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 підтверджується матеріалами справи, суд вважає за необхідне зобов'язати Регіональну комісію з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян Тернопільської обласної державної адміністрації прийняти рішення про встановлення ОСОБА_1 статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 1 та видати їй посвідчення потерпілої від Чорнобильської катастрофи.
Частиною першою статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами першою, другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачі, як суб'єкти владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили про правомірність позбавлення позивачки права на отримання статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи категорії 1, не надали. Відтак, позов належить задовольнити повністю.
Відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки суд задовольняє позов повністю, то на користь позивачки необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Тернопільської обласної державної адміністрації, Регіональна комісія якої допустила прийняття протиправного рішення щодо позивачки, судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, у сумі 768,40 грн, який перерахований до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з квитанцією про сплату №0.0.1546305886.1 від 09.12.2019 (а.с.4).
Керуючись статтями 72-77, 90, 139, 243-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Тернопільської обласної державної адміністрації, Департаменту соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення регіональної комісії та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Регіональної комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян Тернопільської обласної державної адміністрації в частині відмови ОСОБА_1 у визначені статусу потерпілої від Чорнобильської катастрофи та видачі їй посвідчення особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1, оформлене протоколом № 19 від 27.11.2019.
Зобов'язати Регіональну комісії з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян Тернопільської обласної державної адміністрації прийняти рішення про встановлення ОСОБА_1 статусу особи, потерпілої внаслідок Чорнобильської катастрофи, категорії 1 та видати відповідне посвідчення.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської обласної державної адміністрації судові витрати у сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім грн 40 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
Відповідачі: Тернопільська обласна державна адміністрація (46021, місто Тернопіль, вулиця М.Грушевського, 8, ідентифікаційний код юридичної особи 00022622).
Департамент соціального захисту населення Тернопільської обласної державної адміністрації (46021, місто Тернопіль, вулиця М.Грушевського, 8, ідентифікаційний код юридичної особи 03195547).
Повний текст рішення складено та підписано 31.01.2020.
Головуючий суддя Чепенюк О.В.
Згідно з оригіналом:
Суддя Чепенюк О.В.