про залишення позовної заяви без руху
31 січня 2020 року м. Рівне№460/394/20
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискін С.А., перевіривши виконання вимог статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою
ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби України у Рівненській області
про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби України у Рівненській області, в якому просив суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 №Ф-20454-17;
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 20.08.2019 №Ф-20454-17.
Згідно з п.3 ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160,161 цього Кодексу.
Перевіривши відповідність позовної заяви ст.160,161 КАС України, суддя встановив наступне.
Частиною 3 статті 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до абз.4 ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 № 294-IX з 01 січня 2020 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 2102,00 грн.
За практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України") вимога про скасування рішення суб'єкта владних повноважень, яке впливає на склад майна позивача, у тому числі шляхом безпідставного стягнення податків, зборів, штрафних санкцій тощо, є майновою.
Враховуючи, що заявлені позивачем вимоги можуть мати вплив на склад його майна, суд дійшов висновку, що позовна заява містить вимоги майнового характеру на загальну суму 26225,59 грн.
За змістом п.3 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI ставка судового збору за подання до адміністративного суду фізичною особою адміністративного позову майнового характеру складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відтак, позивачу належало сплатити судовий збір у розмірі 840,80 грн. (з розрахунку: 26225,59 грн.*1% = 262,26 грн., що менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Разом з тим, позивачем не долучено до матеріалів позову доказів сплати судового збору або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з вимогами ч.1, 2, 3 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Тобто, вимогами ст.122 КАС України чітко визначено, що строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Як встановлено судом, позивач оскаржує вимоги про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 16.05.2019 та від 20.08.2019.
Відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску регулюються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI). Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (ч.1 ст.2 цього Закону).
Відповідно до абз.4, 5, 6 ч.4 ст.25 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (абз.8 ч.4 ст.25 Закону №2464-VI).
Відповідно до абз.9 ч.4 ст.25 Закону №2464-VI у разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
Отже, положення абз.5 ч.4 ст.25 Закону №2464-VI передбачають наступні способи оскарження вимоги: адміністративний або судовий порядок.
При цьому, правове регулювання, наведене у абз.9 ч.4 ст.25 Закону №2464-VI, свідчить, що навіть у випадку обрання адміністративного способу оскарження, за наслідками якого згоди з органом доходу і зборів не досягнуто (відмова у розгляді або у задоволенні скарги), у особи зберігається право оскаржити вимогу про сплату внеску ще і в суді. Таке право має бути реалізоване протягом 10 днів з дня надходження відповідного рішення органу ДФС України платнику ЄСВ.
Таким чином, платник податків має право оскаржити рішення податкового органу в адміністративному і/або судовому порядку. Оскарження такого рішення в адміністративному порядку, не позбавляє його права на судове оскарження з дотриманням строків, визначених абз.9 ч.4 ст.25 Закону №2464-VI.
Висновки аналогічного характеру висловлені Верховним Судом у постанові від 08.08.2019 у справі №480/106/19.
З даним позовом до Рівненського окружного адміністративного суду позивач звернувся 27.01.2020 (поштове відправлення з позовом здано у відділення поштового зв'язку - 22.01.2020).
Відтак, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску від 16.05.2019 та 20.08.2019 заявлені позивачем з пропуском визначеного абз.9 ч.4 ст.25 Закону №2464-VI 10-денного строку.
Разом з позовною заявою представником позивача подано заяву про визнання причин пропущення строку для звернення до суду поважними та поновлення строку на подання адміністративного позову.
Мотивуючи таку заяву, представник позивача зазначала, що позивач оскаржувані вимоги особисто не отримував, оскільки досить тривалий період перебував за кордоном, що підтверджується копією його закордонного паспорта. Про винесення таких вимог позивач дізнався після ознайомлення 11.11.2019 з матеріалами відповідного виконавчого провадження. Вказувала, що одразу після ознайомлення з спірними вимогами, позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України. За таких обставин, просила визнати причини пропуску звернення до суду поважними та поновити такий строк.
З матеріалів позову судом встановлено, що рішення ДПС України про розгляд скарги представника позивача щодо спірних вимог від 28.12.2019 №15130/6/99-00-08-06-01 позивачем отримано 02.01.2020.
Строк для звернення до суду з даним позовом закінчився 13.01.2020.
Інших доказів на підтвердження поважності причин пропуску звернення до суду матеріали справи не місять.
Тому, суд вважає, що представником позивача належним чином не обґрунтовано поважності підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Згідно ч.1 ст.123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин позовну заяву слід залишити без руху.
Позивачу недоліки позовної заяви слід усунути шляхом подання до суду: документу про сплату судового збору у розмірі 840,80 грн.; докази на підтвердження підстав для поновлення строку звернення до суду та докази поважності причин його пропуску.
Керуючись ст.169 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Рівненській області про визнання протиправними та скасування вимог про сплату боргу залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю не більше 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та окремо не оскаржується.
Суддя Борискін С.А.