28 січня 2020 року м. РівнеСправа №817/2166/16
Рівненський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Дорошенко Н.О., судді Нор У.М. Дудар О.М. , за участю секретаря судового засідання Янчар О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1 ,
відповідачів: представник Білера І.В.,
розглянувши у підготовчому засіданні заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог в адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
доГенеральної прокуратури України, Прокуратури Рівненської області
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України, Прокуратури Рівненської області про визнання протиправним та скасування наказу від 07.11.2016 №26-дк "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", поновлення позивача на посаді керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 07.11.2016 по день постановлення рішення.
Ухвалою суду від 08.12.2016 відкрито провадження у справі.
Постановою суду від 14.12.2017 позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України №26 дк від 07.11.2016 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" щодо звільнення ОСОБА_1 з посади керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області та з органів прокуратури з позбавленням класного чину "радник юстиції", присвоєного наказом Генерального прокурора України від 19.08.2015 № 566к.
Поновлено ОСОБА_1 у органах прокуратури на посаді керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області з 08.11.2016.
Стягнуто з Прокуратури Рівненської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.11.2016 по 14.12.2017 на суму 207793 грн.
Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018 залишено без змін постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14.12.2017.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.11.2019 скасовано постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018, а справу №817/2166/16 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.12.2019 призначено підготовче засідання у справі.
23.01.2020 позивач подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій просить суд стягнути з прокуратури Рівненської області на його користь недоотриманий середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 06.09.2017 по 14.12.2017 в розмірі 72057,90 грн; за час безпідставної невиплати заробітної плати з 12.09.2016 по 07.11.2016 в розмірі 29898,40 грн.
Заява обґрунтована тим, що постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 14.12.2017 у справі №817/2166/16, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2018, позов задоволено. Судове рішення в частині поновлення позивача на роботі на посаді керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області з 08.11.2016 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 16444,09 грн звернуто до негайного виконання. Проте, лише 21.05.2018 наказом Генерального прокурора України №64-к ОСОБА_1 поновлено на посаді керівника Сарненської місцевої прокуратури Рівненської області та стягнуто з Генеральної прокуратури України на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 08.11.2016 по 14.12.2017 на суму 207793,88 грн. Тобто, відповідачем було виплачено середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 08.11.2016 по 14.12.2017 виходячи з середньоденної заробітної плати, розмір якої, згідно з довідкою на дату звільнення позивача, складав 747,46 грн (без урахування податків, обов'язкових платежів). Проте, здійснюючи виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу за вказаний період, відповідач не врахував положення чинного законодавства Закону України «Про оплату праці», постанов Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 та від 30.08.2017 №657. Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657, яка набрала законної сили 06.09.2017, підвищено посадові оклади працівникам прокуратури до 8000 гривень. Відтак, з 06.09.2017 по 14.12.2017 відповідач зобов'язаний був застосовувати коефіцієнт коригування до середнього заробітку, який дорівнює 2,3578. Враховуючи викладене, середньоденний заробіток з 06.09.2017 мав становити не 747,46 грн, а 1762,36 грн. Відповідно, виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення не 53069,66 грн, а 125127,56 грн. Вважає, що йому не доплачено відповідачем середнього заробітку за час затримки виконання рішення за вищевказаний період 72057,90 грн. Крім того, роботодавцем безпідставно припинено виплату заробітної плати з 12.09.2016 після затримання позивача в порядку ст.208 КПК України, в той час як звільнення відбулося 08.11.2016. Вважає, що роботодавцем з 12.09.2016 по 07.11.2016 (40 робочих днів) безпідставно не виплачено заробітну плату в сумі 29898,40 грн.
У підготовчому засіданні 28.01.2020 позивач просив прийняти заяву про збільшення розміру позовних вимог до розгляду.
Представник відповідачів у підготовчому засіданні заперечила проти прийняття заяви про збільшення розміру позовних вимог, вказавши, що у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються. При цьому, зміна фактичних обставин справи після закінчення підготовчого засідання при первісному розгляді справи не відбулася.
При вирішенні питання про прийняття заяви ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог суд виходить з такого.
Відповідно до п.3 ч.3 ст.44 КАС України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Статтею 47 КАС України передбачено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п'ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження (частина перша).
У разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею (частина друга).
Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною першою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - початку першого судового засідання при первісному розгляді справи (частина третя).
Отже, відповідно до наведених правових норм у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи за правилами загального позовного провадження допускається лише у зв'язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання при первісному розгляді справи.
З матеріалів справи встановлено, що звільнення позивача відбулося на підставі наказу від 07.11.2016 №26-дк "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" (а.с.5 т.1).
З позовною заявою про оскарження наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивач звернувся до суду 07.12.2016 (а.с.2 т.1).
При первісному розгляді ухвалою суду від 09.02.2017 закінчено підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду (а.с.54 т.1).
Суд зауважує, що зазначений позивачем в заяві про збільшення розміру позовних вимог період невиплати заробітної плати з 12.09.2016 по 07.11.2016 не стосується предмета спору у даній справі, оскільки зазначені позивачем обставини передували видачі оскаржуваного наказу, а також пред'явленню самого позову.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що в цій частині вимог позивача зміна фактичних обставин після закінчення підготовчого засідання при первісному розгляді справи не відбулася.
Що стосується стягнення недоотриманого середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 06.09.2017 по 14.12.2017 в розмірі 72057,90 грн, то суд зазначає, що такі вимоги позивача фактично пред'явлені у зв'язку з неналежним на його думку виконанням відповідачем судових рішень Рівненського окружного адміністративного суду та Житомирського апеляційного адміністративного суду в даній справі. Разом з тим, означені судові рішення скасовані постановою Верховного Суду від 20.11.2019. Наведене свідчить на користь висновку про те, що в зазначеній частині вимог зміна фактичних обставин справи також не відбулася.
Суд зауважує, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
Зміст поданої позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог фактично спрямований на зміну і предмета, і підстав позову в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу після звільнення з роботи та стягнення невиплаченої заробітної плати за період, що передував звільненню.
З урахуванням наведеного вище, у зв'язку з відсутністю зміни фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання при первісному розгляді справи, суд вважає відсутніми підстави для прийняття поданої позивачем заяви про збільшення розміру позовних вимог при новому розгляді справи.
Таким чином, в прийнятті заяви про збільшення розміру позовних вимог слід відмовити.
Керуючись статтями 47, 241, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В прийнятті заяви ОСОБА_1 про збільшення розміру позовних вимог в адміністративній справі № 817/2166/16 відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду за результатами судового розгляду справи.
Повна ухвала складена 31.01.2020.
Головуючий cуддя Дорошенко Н.О.
Судді Нор У.М.
Дудар О.М.