31 січня 2020 року м. Рівне №460/3405/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доУправління Державної міграційної служби України у Рівненській області в особі Рокитнівського районного сектору УДМС України в Рівненській області
про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Управління Державної міграційної служби України у Рівненській області в особі Рокитнівського районного сектору УДМС України в Рівненській області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною відмову Рокитнівського районного сектору Управління Державної Міграційної Служби України в Рівненській області у заміні паспорту громадянина України у формі ID-картки та видачі позивачу паспорта громадянина України раніше встановленого зразка (1992 року) у вигляді паспортної книжечки, форма якої затверджена постановою ВРУ № 2503, та зобов'язати Рокитнівський районний сектор Управління Державної Міграційної Служби України в Рівненській області замінити паспорт громадянина України у формі ID-картки та видати позивачу паспорт громадянина України раніше встановленого зразка (1992 року) у вигляді паспортної книжечки, форма якої затверджена постановою ВРУ № 2503, без використання засобів Реєстру (надання згоди на обробку персональних даних, без присвоєння УНЗР, включення цих даних до ЄДДР та здійснення будь-яких маніпуляцій з тілом особи (сканування обличчя, тощо), з обов'язком ведення паспортного обліку щодо мене за раніше встановленими формами виключно за прізвищем, іменем та по батькові на паперових носіях (при потребі використовувати інформацію щодо мене з обмеженого переліку: місце фактичного проживання, рік народження, місце роботи/навчання/служби).
Ухвалою від 25.11.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в жовтні 2017 він отримав біометричний паспорт громадянина України, але у зв'язку зі своїми релігійними переконаннями особисто звернувся до відповідача із заявою та проханням видати паспорт громадянина України раніше встановленого зразка у вигляді паспортної книжечки та прийняти раніше виданий біометричний паспорт громадянина України.
Вважає, що подальшою відмовою відповідача у заміні паспорта у формі ID-картки на паспорт-книжечки згідно з Положенням про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII, грубо порушуються його права на свободу світогляду і віросповідання, на добровільне волевиявлення у питанні щодо обробки персональних даних, на ім'я, честь і гідність, навчання, працю, розвиток особистості.
У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що в межах норм законодавчих актів України ОСОБА_1 звернувся до Рокитнівського районного сектору УДМС із заявою-анкетою №1080096 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про виготовлення паспорта громадянина України у формі ID-картки, надав згоду на отримання відцифрованих відбитків пальців рук та внесення до безконтактного електронного носія відцифрованих відбитків пальців рук (про що свідчить підпис позивача у зазначенній графі заяви-анкети). 06.10.2017 позивач отримав паспорт громадянина України у формі ID-картки. Таким чином, наявність у позивача паспорта громадянина України, а також підстав для його обміну, вважає позов безпідставним та таким, що не належить до задоволення.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
06.10.2017 позивач звернувся до відповідача із заявою-анкетою №1080096 для внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про виготовлення паспорта громадянина України у формі ID-картки, надав згоду на отримання відцифрованих відбитків пальців рук та внесення до безконтактного електронного носія відцифрованих відбитків пальців рук (а. с. 25, 26).
06.10.2017 позивач отримав паспорт громадянина України у формі ID- картки (а. с. 7).
03.09.2019 останній звернувся до відповідача із заявою, в якій просив оформити та видати йому бланк паспорта громадянина України виключно у формі книжечки (а. с. 10).
Натомість, листом Рокитнівського районного сектору УДМС України в Рівненській області №5625-375/5625.1-19 від 01.10.2019 відповідач повідомив позивачу про відсутність підстав для оформлення та видачі йому паспорта громадянина України раніше встановленого зразка у вигляді паспортної книжечки, оскільки він вже отримав паспорт України у формі ID-карти НОМЕР_3 (а. с. 11).
Позивач, вважаючи таку відмову відповідача протиправною, звернувся до суду з вказаним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України "Про громадянство України", документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.
Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-XII затверджено, зокрема, Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення № 2503).
Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення № 2503, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт дійсний для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни впровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88 х 125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним. Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80 х 60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України. Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захист.
Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" від 20 листопада 2012 року № 5492-VI (далі - Закон № 5492) визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Відповідно до підпункту "а" пункту 1 частини першої статті 13 Закону № 5492, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на, крім іншого, документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, до яких відноситься паспорт громадянина України.
Згідно з положеннями статті 14 Закону № 5492, документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.
Відповідно до частини першої статті 21 Закону № 5492, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Згідно з пунктом 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Порядок № 302), обмін паспорта здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); 2) отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (РНОКПП) або повідомлення про відмову від прийняття зазначеного номера (за бажанням); 3) виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта; 4) закінчення строку дії паспорта; 5) непридатності паспорта для подальшого використання; 6) якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток; 7) наявності в особи паспорта зразка 1994 року (за бажанням).
Пунктом 21 Порядку № 302 передбачено, що у разі виникнення обставин (подій), у зв'язку з якими паспорт підлягає обміну (крім закінчення строку дії паспорта), документи для його обміну подаються протягом одного місяця з дати настання таких обставин (подій).
Позовні вимоги ОСОБА_1 фактично полягають в обміні отриманого ним паспорта громадянина України НОМЕР_3 у формі ID-картки та видачі паспорту громадянина України у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, з мотивів його особистих релігійних переконань.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На переконання суду, відповідач, відмовляючи позивачу листом №5625-375/5625.1-19 від 01.10.2019 в оформлені та видачі паспорта громадянина України у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, діяв добросовісно, розсудливо, обґрунтовано, на підставі та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, оскільки, по-перше, на момент звернення позивач вже мав оформлений паспорт громадянина України № НОМЕР_1 у формі ID-картки, а по-друге, на момент розгляду заяви останнього були відсутні законні підстави для обміну паспорта, встановлені п. 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302.
Доказів наявності обставин, визначених п. 6 Поряду № 302, що слугували б підставою для обміну раніше отриманого паспорту ОСОБА_1 до суду не надано, а судом в ході розгляду справи не здобуто.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач у поданій до відповідача заяві щодо оформлення та видачі паспорта посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19 вересня 2018 року у зразковій адміністративній справі №806/3265/17.
З цього приводу, суд зазначає, що у постанові від 19 вересня 2018 року у зразковій адміністративній справі № 806/3265/17 Великою Палатою Верховного Суду були визначені наступні ознаки типової справи, за наявності яких адміністративна справа відноситься до вказаної зразкової справи, а саме:
а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ;
б) відповідач - територіальні органи ДМС України;
в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частини третьої статті 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
За приписами частин п'ятої, шостої статті 13 вказаного Закону, висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Висновки Великої Палати Верховного Суду у зразковій адміністративній справі № 806/3265/17 належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ.
Разом з тим, у вказаній адміністративній справі спірні правовідносини виникли у зв'язку з відмовою відповідача за заявою позивача здійснити обмін вже отриманого ним паспорта у формі ID-картки на паспорт громадянина України у формі книжечки.
Таким чином, вказана адміністративна справа не має ознак зразкової справи № 806/3265/17, а тому висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19 вересня 2018 року у зразковій справі № 806/3265/17 в даному випадку застосуванню не підлягають.
Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Доводи позивача, якими він обґрунтовував позовні вимоги, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи та спростовуються матеріалами справи.
За приписами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідач довів суду належними та допустимими в спірних правовідносинах доказами з посиланнями на відповідні положення законодавства про необґрунтованість позовних вимог позивача.
Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовної заяви.
Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, - відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) у задоволенні позову до Управління Державної міграційної служби України у Рівненській області в особі Рокитнівського районного сектору УДМС України в Рівненській області ( вул. 16-го Липня, 6, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 37829784) про визнання відмови протиправною, зобов'язання вчинення певних дій - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складений 31 січня 2020 року.
Суддя Щербаков В.В.