24 січня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4711/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Клочка К.І.,
за участю:
секретаря судового засідання - Скорика С.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Процая В.М.,
представника відповідача - Козченко Н.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
03 грудня 2019 року ОСОБА_1 (далі за текстом-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі за текстом-відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зарахування при призначенні пенсій за віком ОСОБА_1 трудового стажу в період роботи в "Автотранспортне підприємство управління торгівлі Полтавського облвиконкому м. Полтава" (АТ "Полтаваторгавтотранс") з 05 вересня 1989 року по 29 листопада 1993 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити з дати звернення пенсію за віком ОСОБА_1 з урахуванням трудового стажу в період роботи в "Автотранспортному підприємстві управління торгівлі Полтавського облвиконкому м. Полтава" (АТ "Полтаваторгавтотранс") з 05 вересня 1989 року по 29 листопада 1993 року.
В обґрунтування позову позивач зазначає, що пенсійний орган при обчисленні його страхового стажу не врахував період роботи в Автотранспортному підприємстві управління торгівлі Полтавського облвиконкому м. Полтава, оскільки існують виправлення в даті наказу на прийняття на роботу в записі №8 трудової книжки, які не завірені належним чином. Водночас позивач вважає таку відмову протиправною, оскільки наданими документами підтверджується факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах з Автотранспортним підприємством управління торгівлі Полтавського облвиконкому м. Полтава з 05.09.1989 по 29.11.1993.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху у зв'язку із її невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивачу надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.
23 грудня 2019 року від позивача до суду надійшли документи на усунення недоліків позовної заяви.
21.01.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечував стосовно позовних вимог у повному обсязі, просив відмовити у їх задоволенні. Обґрунтовуючи правомірність відмови у призначенні пенсії за віком, посилався на те, що позивач не має необхідного страхового стажу - 25 років. Відтак, вважає, мотиви відмови у призначенні пенсії правомірними.
У судовому засіданні 24.01.2020 позивач та його представник позов підтримали та просили суд його задовольнити.
У судовому засіданні 24.01.2020 представник відповідача заперечувала стосовно позовних вимог, просила у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 04.03.2019 ОСОБА_1 звернувся до Полтавського об'єднаного УПФУ із заявою про призначення/перерахунок пенсії у якій просив призначити позивачу пенсію за віком.
Рішенням Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (Подільський район) №63 від 22.03.2019 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за відсутності необхідної тривалості страхового стажу 25 років.
Не погодившись із спірним рішенням про відмову призначенні пенсії за віком, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема пенсія за віком.
Згідно зі статтею 26 Закон № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.
Положеннями частин першої та другої статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 № 13-1), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (надалі - Порядок № 22-1).
Згідно з пунктом 2.1. Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року N 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року N 10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за N 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року N 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі за текстом-Порядок 18-1).
Пунктом 1 цього Порядку передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном (пункт 20 Порядку).
Відповідно до пункту 11 Порядку №18-1 для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах за місцем проживання (реєстрації) такі документи: 1) заяву про підтвердження стажу роботи; 2) витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - Єдиний державний реєстр), а для підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі, - інші документи, які мають підтверджувати факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні); 3) трудову книжку; 4) документи, видані архівними установами, зокрема: а) довідку про заробітну плату; б) копії документів про проведення атестації робочих місць; в) копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідка про їх відсутність).
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінпраці та Мінфіном.
З копії трудової книжки позивача суд вбачає, що 05.09.1989 ОСОБА_1 прийнятий водієм до Автотранспортного підприємства управління торгівлі Полтавського облвиконкому м. Полтава, згідно з наказом №40к від 04.09.1989.
Водночас, 29.11.1993 згідно з наказом №40-к позивач звільнений з Автотранспортного підприємства управління торгівлі Полтавського облвиконкому м. Полтава.
У судовому засіданні судом допитаний в якості свідка ОСОБА_2 , який з 12.01.1988 по 13.12.1993 (оригінал трудової книжки оглянутий судом у судовому засіданні) перебував у трудових відносинах з Автотранспортним підприємством управління торгівлі Полтавського облвиконкому м. Полтава повідомив, що він працював на цьому підприємстві водієм разом з ОСОБА_1 .
Також, у судовому засіданні судом допитаний в якості свідка ОСОБА_3 , який з 09.01.1989 по 01.08.1996 перебував у трудових відносинах з Автотранспортним підприємством управління торгівлі Полтавського облвиконкому м. Полтава та підтвердив, що ОСОБА_1 працював водієм в Обласному управлінні торгівлі Автотранспортного підприємства з 05.09.1989 по 29.11.1993.
Зі спірного рішення суд вбачає, що пенсійний орган, мотивуючи відмову у призначенні пенсії за віком, виходив з того, що тривалість страхового стажу позивача становить 23 роки 1 місяць 28 днів.
У судовому засіданні представник відповідача пояснила, що при обчисленні пенсії позивача до страхового стажу не враховано період роботи в Автотранспортному підприємстві управління торгівлі Полтавського облвиконкому м. Полтава з 05.09.1989 по 29.11.1993, оскільки у записі трудової книжки про підставу прийняття на роботу міститься виправлення, що є порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях.
Суд звертає увагу на те, що відповідач не ставить під сумнів період протягом якого позивач працював у Автотранспортному підприємстві управління торгівлі Полтавського облвиконкому м. Полтава, а зазначає лише про виправлення у записі трудової книжки про підставу прийняття на роботу, а саме: зазначення дати наказу.
Посилання відповідача на порушення порядку виправлення записів у трудовій книжці суд оцінює критично з огляду на те, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17.
Також, слід врахувати, що виправлення міститься лише у реквізитах наказу при прийняття на роботу, разом з тим з копії трудової книжки можна встановити періоди роботи позивача на підприємстві.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач не надав належних та допустимих доказів на обґрунтування мотивів відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду його роботи в Автотранспортному підприємстві управління торгівлі Полтавського облвиконкому м. Полтава з 05 вересня 1989 року по 29 листопада 1993 року.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідач діяв не у спосіб, що визначений законом.
Разом з тим, враховуючи те, що відповідачем за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, а тому суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправним та скасування рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 63 від 22.03.2019.
Крім того, з огляду на зазначене, наявні підстави для зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити з дати звернення пенсію за віком ОСОБА_1 з урахуванням трудового стажу в період роботи в "Автотранспортне підприємство управління торгівлі Полтавського облвиконкому м. Полтава" (АТ "Полтаваторгавтотранс") з 05 вересня 1989 року по 29 листопада 1993 року.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом пункту 1 частини третьої цієї статті, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн, що зарахований до спеціального фонду державного бюджету.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Водночас, за приписами частини 8 цієї статті, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
У відповідності до зазначеної норми суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення всіх судових витрат на відповідача.
Враховуючи те, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн, а тому наявні підстави для стягнення судового збору у розмірі 768,40 грн за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Полтавській області на користь позивача.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Крім того, як визначено частиною дев'ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системно проаналізувавши наведені вище норми КАС України, суд зазначає, що документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.18 у справі №815/4300/17, від 11.04.18 у справі №814/698/16, від 18.10.18 у справі №813/4989/17.
Також, слід врахувати, що частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Позивачем до матеріалів справи не надано жодного доказу на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, а відтак, у задоволенні вимоги про стягнення таких витрат слід відмовити.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області ( вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36014) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 63 від 22.03.2019.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити з дати звернення пенсію за віком ОСОБА_1 з урахуванням трудового стажу в період роботи в Автотранспортному підприємстві управління торгівлі Полтавського облвиконкому м. Полтава (АТ "Полтаваторгавтотранс") з 05 вересня 1989 року по 29 листопада 1993 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 768,40 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
Повне рішення складено 29 січня 2020 року.
Суддя К.І. Клочко