21 січня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4393/19
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Сич С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання - Солтис О.О.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Амеліна Є.В.,
представника відповідачів - Євенко Н.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Полтавській області, Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, -
12 листопада 2019 року ОСОБА_1 (надалі - позивач; ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі - ГУ ДФС у Полтавській області) про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС у Полтавській області №0042725133 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 11 жовтня 2019 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірне рішення від 11 жовтня 2019 року №0042725133 не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, оскільки на час його прийняття м. Антрацит є територією, де проводилась та проводиться антитерористична операція, однак відповідач залишив поза увагою той факт, що саме перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу та стягнення і відповідальності за порушення Закону.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/4393/19, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, витребувано докази.
04 грудня 2019 року до суду надійшов відзив ГУ ДФС у Полтавській області на позовну заяву /а.с. 38-43/, у якому представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що єдиний внесок сплачувався позивачем несвоєчасно, борг погашався в порядку календарної черговості, у зв'язку з чим нараховувалася штрафна санкція та пеня на підставі дії Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №499 від 20.04.2015.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року залучено до участі у справі №440/4393/19 в якості другого відповідача Головне управління ДПС у Полтавській області (ідентифікаційний код 43142831, вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014) (надалі - ГУ ДПС у Полтавській області), витребувано докази, відкладено підготовче засідання до 11:00 03 січня 2020 року.
20 грудня 2019 року до суду надійшов відзив відповідача Головного управління ДПС у Полтавській області на позовну заяву /а.с. 90-93/, у якому представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що станом на 01.01.2018 рахувалась заборгованість по єдиному внеску в сумі 7240,57 грн., що виникла за рахунок щоквартальних нарахувань за період з березня 2014 року по липень 2015 року. Пояснює, що оскільки єдиний внесок сплачувався позивачем несвоєчасно, борг погашався в порядку календарної черговості, у зв'язку з чим ГУ ДПС У Полтавській області нараховано позивачу штрафну санкцію та пеню та прийнято оскаржуване рішення.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03 січня 2020 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 10:00 21 січня 2020 року.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідачів у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 був зареєстрований як фізична особа-підприємець 30.01.2014, державна реєстрація припинення підприємницької діяльності проведена 21.07.2015, у період до 21.07.2015 позивач перебував на обліку як платник податків та платник єдиного внеску у Антрацитівській ОДПІ, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 64-69/.
Як вбачається з письмових пояснень відповідачів та підтверджується витягами з інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 , станом на 31.12.2017 за позивачем рахувалась заборгованість по єдиному внеску в сумі 7240,57 грн., що виникла за рахунок щоквартальних нарахувань за період з 21 квітня 2014 року по жовтень 2015 року.
14.06.2018 ОСОБА_1 був повторно зареєстрований як фізична особа-підприємець та взятий на облік як платник податків та платник єдиного внеску у ГУ ДФС у Полтавській області, Кременчуцька ДПІ (м. Кременчук), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань /а.с. 64-69/.
Представник відповідачів у відзивах на позовну заяву пояснив, що позивачу нараховано єдиний внесок, що сплачується фізичними особами підприємцями, в тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування: ЄСВ за березень 2014 року по строку сплати 21.04.2014 в сумі 422,70 грн., сплачено 26.06.2014; ЄСВ за квітень - червень 2014 року по строку сплати 27.07.2014 в сумі 845,30 грн., сплачено у 2018 році, в тому числі 11.07.2018 сплачено 819,06 грн., 03.10.2018 року - 26,24 грн.; ЄСВ за липень - вересень 2014 року по строку сплати 20.10.2014 в сумі 1267,95 грн., сплачено 03.10.2018 року; ЄСВ за жовтень - грудень 2014 року по строку сплати 21.01.2015 в сумі 1267,95 грн., сплачено 03.10.2018 року в сумі 1162,99 грн. та 08.01.2019 в сумі 104,96 грн.; ЄСВ за січень - березень 2015 року по строку сплати 20.04.2015 в сумі 1267,95 грн., сплачено 08.01.2019 року; ЄСВ за квітень - червень 2015 року по строку сплати 21.07.2015 в сумі 1267,95 грн., сплачено 08.01.2019 року в сумі 1084,27 грн. та 19.04.2019 року в сумі 183,68 грн.; ЄСВ за липень - жовтень 2015 року по строку сплати 19.10.2015 в сумі 1323,47 грн., сплачено 19.04.2019 року; ЄСВ за червень 2018 року по строку сплати 19.07.2018 в сумі 819,06 грн., сплачено 19.04.2019 року; ЄСВ за липень - вересень 2018 року по строку сплати 19.10.2018 в сумі 2475,18 грн., сплачено 19.04.2019 року в розмірі 427,95 грн., 26.04.2019 року в розмірі 2029,21 грн.; ЄСВ за жовтень - грудень 2018 року по строку сплати 21.01.2018 в сумі 2457,18 грн., сплачено 26.04.2019 року; ЄСВ за січень - березень 2019 року по строку сплати 19.04.2018 в сумі 2754,18 грн., сплачено 26.04.2019 року.
11.10.2019 ГУ ДПС України у Полтавській області прийнято рішення №0042725133 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вирішено застосувати до ОСОБА_1 штраф у розмірі 253,60 грн. (10% до 01.01.2015) за період з 23.04.2014 до 31.12.2014, штраф у розмірі 2722,98 грн. (20% з 01.01.2015) за період з 01.01.2015 по 26.04.2019 та нараховано пеню у розмірі 10790,96 грн. (0,1 % суми недоїмки) /а.с. 14, 34/. Копія розрахунку штрафної санкції наявна у матеріалах справи /зворот а.с. 14, 35/.
Позивач не погодився з рішенням ГУ ДПС України у Полтавській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 11.10.2019 №0042725133, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню ГУ ДПС України у Полтавській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 11.10.2019 №0042725133, суд дійшов наступних висновків.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VІ /надалі - Закон №2464-VI/.
Згідно з частиною 1 статті 2 цього Закону його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Виключно цим Законом визначаються, зокрема, принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина 2 статті 2 Закону № 2464-VI).
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI).
Стаття 4 Закону № 2464-VI визначає перелік суб'єктів, які відносяться до платників єдиного внеску.
Пунктом 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно з приписами частини 8 статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Таким чином, згідно з наведеними положеннями на фізичну особу - підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування, покладено обов'язок з обчислення, нарахування та сплати єдиного соціального внеску.
Стаття 25 Закону № 2464-VI регламентує заходи впливу та стягнення, частиною 1 якої передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до частини 10 статті 25 Закону № 2464-VІ на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Згідно з частиною 11 статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції.
Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначено Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 №1669-VII /надалі - Закон №1669-VІІ/.
Статтею 1 цього Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014.
Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 № 1669-VІІ внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме - розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 93 такого змісту:
"93. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.
Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".
Згідно з пунктом 2 Закону України від 02 березня 2015 року № 219-VIII "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці", пункт 93 в редакції Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII вважати пунктом 94.
Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України".
На виконання абзацу 3 пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1669-VII розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України".
Тобто, факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція, є підставою для зупинення застосування до таких платників заходів впливу, стягнення і відповідальності за порушення Закону №2464-VI.
З урахуванням абзацу 3 пункту 93 (у подальшому пункт 94) розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.
Судом встановлено, що спірне рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 11 жовтня 2019 року №0042725133 за період проведення антитерористичної операції прийнято стосовно позивача, як платника єдиного внеску, який до 21.07.2015 перебував на обліку в Антрацитівській ОДПІ Луганської області, тобто на обліку в органі доходів і зборів, що розташований в м. Антрацит Луганської області (переліком віднесений до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція).
Отже, позивач звільняється від відповідальності за несвоєчасну сплату єдиного внеску з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції за умови перебування його на обліку органу доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася така операція, тобто за період з 14 квітня 2014 року по 21 липня 2015 року (дата припинення підприємницької діяльності).
З аналізу наведених правових норм й встановлених обставин справи та з урахуванням безпосередньо абзацу 3 пункту 93 (у подальшому пункту 94) розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI, суд дійшов висновку, що факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, є підставою для незастосування до таких платників заходів впливу та стягнення за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в силу прямої дії норми Закону № 2464-VI, яка забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов'язків платника єдиного внеску.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) установлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 19 квітня 1993 року у справі "Краска проти Швейцарії" встановлено: "Ефективність справедливого розгляду досягається тоді, коли сторони процесу мають право представити перед судом ті аргументи, які вони вважають важливими для справи. При цьому такі аргументи мають бути "почуті", тобто ретельно розглянуті судом. Іншими словами, суд має обов'язок провести ретельний розгляд подань, аргументів та доказів, поданих сторонами".
Суд зазначає, що відповідно до статті 10 Закону №1669-VII протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.
Статтею 141 Закону України № 1669-VІІ Торгово-промисловій палаті України надано право засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видавати сертифікати про такі обставини.
Також в абзаці 2 пункту 93 (у подальшому пункт 94) Закону №1669-VII зазначено про підставу для звільнення платників єдиного внеску від виконання їх обов'язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI, а саме, подання заяви до органу доходів та зборів за місцем обліку у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.
Зміни до Закону № 2464-VI у частині звільнення платників єдиного внеску, які перебувають на території антитерористичної операції, від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його (внеску) вчасної сплати внесено саме Законом №1669-VII.
За змістом статті 1, частин 1, 2 статті 8 Конституція України Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, закони приймаються на її основі й мають відповідати їй.
Відповідно до статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
При розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше актом.
Органи доходів і зборів, а також платники єдиного внеску під час здійснення своїх повноважень та обов'язків застосовують приписи Закону № 2464-VI, оскільки правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, передбачені саме цим Законом, норми якого є спеціальними в порівнянні з нормами Закону №1669-VII.
Позивачем надано до суду сертифікат Полтавської торгово-промислової палати Торгово-промислової палати України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №5301-19-0336 (від 08.11.2019 вих. №284/02-06) /а.с. 48/, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), зокрема, акти тероризму на території Антрацитівського району Луганської області щодо обв'язку (зобов'язання), а саме: сплата єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у термін до: 20.04.2014, 20.07.2014, 20.10.2014, 20.01.2015, 20.04.2015, 20.07.2015.
Суд зазначає, що єдина підстава для звільнення від виконання обов'язків зі сплати єдиного внеску зазначена в нормі пункті 93 (у подальшому пункт 94) розділу ІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI, яка не передбачає обов'язку подання сертифікату Торгово-промислової палати України.
З урахуванням наведеного, подання сертифікату Торгово-промислової палати України як умови для звільнення від штрафу та/або пені за несвоєчасне та/або не в повному обсязі нарахування, обчислення чи сплату єдиного внеску, є необґрунтованою вимогою з боку органу доходів та зборів.
Щодо подання заяви як обов'язкової підстави для звільнення від виконання обов'язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону № 2464-VI, суд зазначає, що її подання є додатковою умовою для списання і в подальшому ненарахування штрафних санкцій та пені на суми несвоєчасної сплати зобов'язань по єдиному внеску, передбаченому ПК України для списання безнадійного податкового боргу. Платник єдиного внеску має можливість подання такої заяви протягом певного строку (тридцяти днів) після закінчення антитерористичної операції.
Натомість, звільнення від відповідальності передбачено безпосередньо у Законі №2464-VI та не потребує додаткового звернення, оскільки ця норма встановлює "незастосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій" та адресована насамперед до осіб, які наділені повноваженнями щодо застосування відповідальності, штрафних та фінансових санкцій.
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Отже, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - Суд), викладену, зокрема, в рішенні від 14 жовтня 2010 року у справі "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), де Суд визначив концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу "якості закону". В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.
Тобто, норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
Не спростовують доводи позовної заяви й посилання відповідача на те, що Законом №911-VIII із Закону № 1669-VIІ виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11, яким і було доповнено розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VІ пункт 93 (у подальшому пункт 94), оскільки безпосередньо до Закону № 2464-VІ відповідні зміни не вносились. Отже, пункт 93 (у подальшому пункт 94) розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VІ залишився чинним.
Аналогічні висновки щодо застосування вказаних норм права викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.03.2018 року у справі № 812/292/18 (Пз/9901/22/18).
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення №0042725133 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 11 жовтня 2019 року прийнято Головним управлінням ДПС у Полтавській області необґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.
Позовна заява в частині позовних вимог до Головного управління ДФС у Полтавській області задоволенню не підлягає, оскільки оскаржуване рішення №0042725133 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 11 жовтня 2019 року прийняте Головним управлінням ДПС у Полтавській області, а не Головним управлінням ДФС у Полтавській області.
Таким чином, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання фізичною особою або фізичною особою - підприємцем до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, встановлюється ставка судового збору в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України від 23 листопада 2018 року №2629-VIII "Про Державний бюджет України на 2019 рік" установлено у 2019 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема, працездатних осіб: з 1 січня 2019 року - 1921 гривня.
Отже, при зверненні до суду з даним позовом майнового характеру розмір судового збору, що підлягав сплаті, становить 768 грн. 40 коп. (1921 грн. х 0,4).
При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1921 грн., що підтверджується квитанцією Відділення "Троїцьке" Полтавського ГРУ АТ КБ "ПриватБанк" №0.0.1515683615.1 від 07 листопада 2019 року /а.с. 6/, а також випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 26/.
Зважаючи на вищевикладене, оскільки адміністративний позов задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (ідентифікаційний код 43142831, вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 384 грн. 20 коп. (768 грн. 40 коп./2).
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 139, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Полтавській області (ідентифікаційний код 39461639, вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014), Головного управління ДПС у Полтавській області (ідентифікаційний код 43142831, вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №0042725133 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 11 жовтня 2019 року.
В частині позовних вимог до Головного управління ДФС у Полтавській області - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (ідентифікаційний код 43142831, вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору в розмірі 384 грн. 20 коп. (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Повне рішення складено 31 січня 2020 року.
Суддя С.С. Сич