30 січня 2020 р. № 400/4704/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020
про:визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправними дій щодо відмови провести перерахунок пенсії без обмеження заробітку на день отримання зазначених сум, з яких сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та зобов'язання провести перерахунок та виплату пенсії з 10.05.2008 року та врахувати суми заробітку відповідно до довідки № Со-926 від 21.06.2019 року, яка видана за період з липня 1990 року по грудень 1995 року без обмеження заробітку.
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що відповідач протиправно не врахував всі суми заробітної плати, які отримував позивач, для розрахунку розміру пенсії.
Відповідач надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки пенсію позивачу розраховано відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
З 09.05.2008 року позивачу призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Для розрахунку розміру пенсії відповідачем взято середньомісячний заробіток за періоди з 01.01.1982 по 31.12.1986 та з 02.01.2003 по 31.12.2003. Коефіцієнт заробітної плати для обчислення пенсії склав 2,57175.
04.09.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок розміру пенсії з урахуванням заробітної плати за період з липня 1990 року по грудень 1995 року на підставі довідки від 21.06.2019 року № Со-926, виданою Архівною групою муніципальної установи «Служба забезпечення» (Сахалінська область, Російська Федерація).
Листом від 30.09.2019 року № 4038-З-07 відповідач повідомив позивача, що проведення перерахунку згідно довідки від 21.06.2019 року № Со-926 недоцільно, оскільки індивідуальний коефіцієнт заробітку є меншим, ніж той, з якого розраховується розмір пенсії.
Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону № 1058 (який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно ч. 1 ст. 66 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII, до заробітку для обчислення пенсії включаються всі види оплати праці (виплат, доходу), на які відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» нараховується збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, в межах максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу (граничної суми заробітної плати (доходу), з яких справляються страхові внески (збори) до соціальних фондів, що діяла на день одержання зазначеного заробітку (виплат, доходу).
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі-Закон № 1058-IV), для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Абзацом 1 п. 2 ст. 41 Закону № 1058-IV передбачено, що до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.
Згідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1064 від 13.07.1998 «Про встановлення максимальної величини фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються збори (внески) до соціальних фондів», встановлено максимальну величину фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу у розмірі 1000 гривень на місяць у розрахунку на одного працюючого, з яких відповідно до законів України справляються збори (внески) до Фонду соціального страхування, державного фонду сприяння зайнятості населення, Пенсійного фонду і Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення.
Позивачу призначено пенсію у 2008 року, та пенсійним органом правомірно застосовано до розглядуваних правовідносин абз. 1 п. 2 ст. 41 Закону № 1058-IV, норми якого чітко та однозначно (без виключень) передбачають застосування обмеження 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум для періодів до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір).
Посилання позивача на те, що під час отримання заробітної плати позивача за період липень 1990 року - грудень 1995 року обмежень максимальної величини заробітної плати не існувало, оскільки таке обмеження встановлено лише 13.07.1998 постановою Кабінету Міністрів України №1064 "Про встановлення максимальної величини фактичних витрат суб'єктів господарювання на оплату праці працівників, суми оподатковуваного доходу (прибутку), сукупного оподатковуваного доходу, з яких справляються збори (внески) до соціальних фондів" судом до уваги не приймається, оскільки обмеження сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" показником 5,6 застосовується саме до заробітних плат, які отримувались до встановлення такого обмеження (до 01.07.1998), тобто в даному випадку до виплат, які отримував позивач в період з липня 1990 року по грудень 1995 року.
Аналогічна правова позиція висловнена у постанові Верховного Суду від 28.11.2019 року по справі № 348/400/17.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Твердження позивача щодо обов'язку відповідача при розрахунку розміру пенсії позивачу щомісячної розбивки суми отриманої ним заробітної плати за рейс судом до уваги не приймається з огляду на наступне.
Так, відповідно до постанови КМУ від 20.04.2005 року № 306 «Про реалізацію абзацу другого пункту 2 статті 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"», затверджено Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії особам, що у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць.
Відповідно до п. 8 Порядку, заробітна плата (дохід), що підлягає зарахуванню до суми заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, визначається шляхом ділення суми заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців виконання такої роботи.
Проте, п. 1 вищезазначеного Порядку встановлено, що дія цього Порядку поширюється на таких осіб, що до 1 липня 1998 р. отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, строк виконання якої перевищував календарний місяць:
тих, що працювали в сільському господарстві, були зайняті на сезонних роботах, працювали у старательських артілях, виконували роботи (надавали послуги) за цивільно-правовими договорами та сплачували внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування;
творчих працівників (архітекторів, художників, артистів, музикантів, композиторів, критиків, мистецтвознавців, письменників, кінематографістів).
Відтак, дія зазначеного порядку на позивача не поширюється, оскільки доказів того, що позивач виконував роботу за цивільно-правовим договором, матеріали справи не містять.
Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Позивач всупереч ст. 77 КАС України не довів суду протиправність дій відповідача.
Тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Судовий збір розподіляється відповідно до ст.139 КАС України.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя Т. О. Гордієнко