31 січня 2020 р. Справа № 400/4056/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020
про:визнання дій протиправними та стягнення заборгованості в сумі 46 967,77 грн.,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ), в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області по проведенню перерахунку пенсії ОСОБА_1 і протиправною бездіяльність у виплаті заборгованості з пенсійних виплат;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області 46967,77 грн. на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними діями у проведенні перерахунку пенсії та бездіяльністю у виплаті заборгованості по пенсійним виплатам.
Ухвалою від 04.12.2019 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем на виконання рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25.04.2018 року у справі № 489/5329/17 здійснено перерахунок його пенсії із закладенням у алгоритм перерахунку неправильних показників розміру додаткових видів грошового забезпечення. Так, ГУ ПФУ незаконно закладено у розрахунок пенси надбавку за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 142,50 грн., тоді як довідкою ліквідаційної комісії УМВС України в Миколаївській області цей вид грошового забезпечення для цілей проведення перерахунку пенсії встановлено у розмірі 405,00 грн. Крім того, відповідачем проведено лише часткову виплату пенсії позивача - за період з 2016 по 2018 роки перерахунок пенсії позивача не проведено, що порушує норми постанови Кабінету міністрів України від 22.08.2018 року № 649, якою затверджено Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду (далі - Порядок № 649).
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні вимог позивача просив відмовити. Заперечуючи проти позову, відповідач вказав на те, що на виконання рішення суду ГУ ПФУ при перерахунку пенсії позивача було враховано розмір надбавки за роботу в умовах режиму обмежень, що зазначений в довідці ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області про розмір грошового забезпечення від 07.02.2018 року № 397 - 142,50 грн.
Також, відповідач зазначив, що після перерахунку пенсії позивача її розмір склав 4506,24 грн. Загальний розмір доплати по перерахунку за рішенням суду за період з 01.01.2018 року по 31.10.2018 року - 17060,18 грн. Сума доплати за період з 19.09.2018 року по 31.10.2018 року у розмірі 702,48 грн. позивачу виплачена у листопаді 2018 року. Сума доплати за період з 01.01.2016 року по 18.09.2018 року у розмірі 16357,70 грн. включена в реєстр рішень, виконання яких здійснено за окремою бюджетною програмою, відповідно до положень Порядку № 649.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-XII (далі - Закон України № 2262).
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24.04.2018 року у справі 489/5329/17 позовні вимоги ОСОБА_1 до ГУ ПФУ задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо проведення ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», починаючи з 01.01.2016 року;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та на підставі довідки ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії від 27.04.2017 року, з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, з яких нараховується пенсія відповідно довідки № 397 від 07.02.2018 року, починаючи з 01.01.2016 року та з урахуванням виплачених сум.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.09.2019 року рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25.04.2018 року у справі № 489/5329/17 залишено без змін.
05.10.2018 року на виконання рішення Ленінського районного суду від 24.04.2018 року у справі № 489/5329/18 ГУ ПФУ проведено перерахунок пенсії позивача на підставі довідки ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Миколаївській області про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 для перерахунку пенсії від 27.04.2017 року, з урахуванням всіх складових грошового забезпечення, з яких нараховується пенсія відповідно довідки № 397 від 07.02.2018 року.
Після перерахунку пенсія позивача склала 4506,24 грн., до складу яких входить надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15%) у розмірі 142,50 грн. Загальна сума різниці пенсії за період з 01.01.2016 року по 31.10.2018 року склала 17060,18 грн.
Відповідачем, на виконання рішення суду, частково сплачено суму перерахованої пенсії - сплачено 702,48 грн. Залишок у розмірі 16357,70 грн. виплачується відповідно до Порядку № 649.
Не погоджуючись із зазначеним, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного:
Відповідач у відзиві на позовну заяву повідомляє, що для проведення процедури перерахунку із зазначеної довідки ним взято три складових грошового забезпечення у наступних розмірах: посадовий оклад - 2700,00 грн.; оклад за військове (спеціальне) звання - 2200,00 грн.; надбавка за стаж служби - 1960,00 грн.
Інші складові грошового забезпечення та їх розміри для цілей перерахунку було взято із тих, що зазначені у довідці Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 07.02.2018 року № 397. Серед інших - надбавка за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі 15%, що склало 142,50 грн.
Відповідач на виконання рішення суду, згідно до положень Порядком № 649, веде облік рішень у відповідному реєстрі та включив до нього рішення Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2018 р. за реєстровим № 38968, що підтверджується витягом із зазначеного реєстру. Інших дій по визначеній Порядком № 649 процедурі погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду відповідач не здійснював, що підтверджується наданими ним доказами.
Починаючи з січня 2018 року відповідач здійснює фактичну виплату перерахованої пенсії позивача у порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103), що підтверджується розрахунком на доплату (виплату, утримання) пенсії за пенсійною справою № N/A 6840 пенсіонера ОСОБА_1 , наданим відповідачем.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст. 14 14 КАС України закріплено обов'язковість судових рішень до виконання.
Пунктом 56 рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.02.2018 року у зразковій справі № Пз/9901/8/18 встановлено, що висновки Верховного Суду в цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах щодо звернення пенсіонерів органів внутрішніх справ , яким призначено пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ», до суду з адміністративними позовами до територіальних органів Пенсійного фонду України, на обліку яких стоять позивачі та які здійснюють виплату пенсій позивачам, з позовними вимогами щодо визнання протиправної бездіяльності відповідача (відмови вчинити дії) щодо здійснення перерахунку та виплати позивачам пенсії з 01 січня 2016 року як пенсіонерам внутрішніх справ згідно із Законом України від 23 грудня 2015 року № 900-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їх сімей», статтями 51, 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 р. № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», на підставі наданої довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсій з урахуванням грошового забезпечення поліцейських.
У зразковій справі № Пз/9901/8/18 Верховний Суд дійшов висновку у подібних правовідносинах (пункт 45). Верховний Суд зазначив, що зміна грошового забезпечення поліцейських, яке за своїми складовими є ідентичним складовим колишніх працівників міліції, але за розміром більшим, є безумовною підставою для перерахунку пенсії позивача, як колишнього працівника міліції на підставі Постанови № 988, яка набрала чинності 02.12.2015 року.
Рішенням Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положень частини третьої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 13.05.2015 року № 4-рп/2015 було зазначено, що положеннями першого речення частини третьої статті 63 Закону передбачено підстави для перерахунку пенсій та перелік щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які враховуються для їх перерахунку. Так, усі призначені за Законом пенсії підлягають перерахунку, у тому числі, у зв'язку із введенням для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.
Частиною 3 ст. 63 Закону України № 2262 встановлено, що перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Підпунктом 2 п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» постановлено виплачувати поліцейським надбавку за службу в умовах режимних обмежень у розмірах та порядку, визначених законодавством.
Пункт 57 рішення Верховного Суду у зразковій справі № Пз/9901/8/18 вимагає від судів при застосуванні висновків Верховного Суду в цій зразковій справі враховувати те, що довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсій з урахуванням грошового забезпечення поліцейських повинні бути отримані з дотриманням Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45. Ці довідки повинні бути чинними.
Пунктом 3 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 року № 45 (в редакції, яка діяла на той час), встановлено обов'язок уповноважених органів підготувати довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку.
Системний аналіз наведених вище норм пенсійного законодавства України та правових висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах дає змогу дійти висновку про обгрунтованість вимоги позивача визнати протиправним використання відповідачем для цілей перерахунку пенсії не того розміру надбавки, який визначено довідкою Ліквідаційної комісії УМВС України в Миколаївській області від 27.04.2017 року конкретно для цілей перерахунку пенсії, а розміру надбавки, який використовувався для обчислення пенсії раніше - до проведення її перерахунку.
Довідка Ліквідаційної комісії УМВС України в Миколаївській області від 27.04.2017 року про розмір грошового забезпечення для цілей перерахунку пенсії позивача є чинною і отримана у відповідності до Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а тому саме її показники розмірів грошового забезпечення позивача мали бути використані відповідачем для проведення перерахунку пенсії позивача.
Вимога позивача визнати протиправною бездіяльність відповідача у погашенні заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду та стягнення суми заборгованості на відшкодування шкоди підлягає задоволенню з огляду на наступне:
У відповідності до п. 5 Порядку № 649 для підтвердження суми, що підлягає виплаті, боржник подає до Пенсійного фонду України: документ, що підтверджує дату надходження судового рішення до боржника; копію судового рішення (судових рішень) або виконавчого листа; розрахунок суми, що підлягає виплаті, засвідчений керівником боржника або уповноваженою ним особою.
Вказаним пунктом встановлена процедура взаємодії Пенсійного фонду України з його територіальними органами у разі наявності заборгованості з пенсійної виплати.
Судом встановлено виконання відповідачем тільки вимог п. 3 Порядку № 649. Інші вимоги цього нормативно-правового акту відповідачем не виконувались.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частинами 2, 4, 7 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом. Судові рішення не можуть бути переглянуті іншими органами чи особами поза межами судочинства, за винятком рішень про амністію та помилування.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного Суду під час розгляду справи № 826/3858/18 (адміністративне провадження К/9901/10882/19) було зроблено правові висновки щодо протиправності встановлення відстрочок або розстрочок у виплаті пенсії.
Верховним Судом було підкреслено, що строки перерахунку призначених пенсій визначаються ст. 51 Закону України № 2262.
Згідно ч. 3 ст. 52 Закону України № 2262 виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія.
За приписами ч. 2 ст. 55 Закону України № 2262 нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Таким чином, законодавець розмежував наступні поняття «строки перерахунку пенсії», «строки виплати пенсії» та «порядок перерахунку пенсії».
Системний аналіз статей 51, 52, 55, 63 Закону України № 2262 свідчить, що наявність у Кабінету Міністрів України права встановлювати порядок перерахунку пенсії не є тотожним та не визначає право встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, тобто змінювати часові межі виплати.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року № 1404-VIII (далі - Закон України № 1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України № 1404 держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 року № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження», із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Жовнер проти України», № 56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року зауважив, що «право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін».
Аналіз наведених норм діючого національного законодавства дозволяє суду дійти висновку, що законодавцем було чітко врегульовано порядок та механізм виконання судових рішень, які набрали законної сили, в тому числі, в яких боржником виступають пенсійні органи.
У відповідності до ч. 1 та 2 ст. 15 Закону України № 1404 сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Суд зазначає, що Закон України № 1404 та КАС України є актами вищої юридичної сили, ніж постанова Кабінету Міністрів України, законодавцем надано чітке визначення таких понять, як «боржник», «стягувач» та «рішення суду», а тому додаткового роз'яснення цих термінів або сфери їх застосування не потребується.
Всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються: 1) права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; 6) основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Порядок виконання судового рішення визначений Законами України № 1404 та «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», якими встановлено обов'язок боржника виконати рішення суду в повному обсязі, проте, повноважень останнього щодо виконання рішень суду, які набрали законної сили з урахуванням наявних бюджетних призначень на виконання судового рішення, у разі вимог майнового характеру, вказаними законами не визначено.
Більш того, суд зазначає, що відсутність грошових коштів або відсутність фінансування органів державної влади не може бути підставою для обмеження прав особи, яка має право на виплату заборгованості з пенсійних виплат.
У рішенні від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 Конституційний Суд України зазначив, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо. В аспекті конституційного подання положення частини другої статті 95, частини другої статті 124, частини першої статті 129 Конституції України, пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України та пункту 2 частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України в системному зв'язку з положеннями статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 117 Конституції України треба розуміти так, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності.
Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України (пункт 3 рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004).
Крім того, в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 року у справі «Рисовський проти України» (Заява № 29979/04) Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Суд також враховує правову позицію, висловлену в рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 року у справі «Рисовський проти України» (Заява № 29979/04), в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.
Відтак, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття рішення не враховувати при проведенні перерахунку пенсії позивачу надбавки за роботу в умовах режимних обмежень у розмірі, який зазначено довідкою Ліквідаційної комісії УМВС України в Миколаївській області від 27.04.2017 року про розмір грошового забезпечення для проведення перерахунку пенсії позивачу.
Також відповідач не надав доказів сумлінного та повного виконання ним процедур Порядку № 649.
Тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) - задовольнити.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області по проведенню перерахунку пенсії ОСОБА_1 і протиправною бездіяльність у виплаті заборгованості з пенсійних виплат;
3. Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 46967,77 грн. на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними діями у проведенні перерахунку пенсії та бездіяльністю у виплаті заборгованості по пенсійним виплатам.
4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, код ЄДРПОУ 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 31.01.2020 року.
Суддя О.В. Малих