31 січня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/291/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши заяву представника позивача Золотаренка Сергія Володимировича про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Кваліфікаційної комісії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, -
Представник позивача до подання позовної заяви звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, шляхом: зупинення дії наказу Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 08 січня 2020 року № 3 “Про анулювання кваліфікаційних сертифікатів” у частині анулювання сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_1 №000854 від 03.01.2013, виданого Державним агентством земельних ресурсів України; зобов'язання Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру внести зміни до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, зазначивши про зупинення дії наказу Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 08 січня 2020 року № 3 “Про анулювання кваліфікаційних сертифікатів” у частині анулювання сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_1 № 000854 від 03.01.2013, виданого Державним агентством земельних ресурсів України.
В даній заяві представником позивача зазначено, що ОСОБА_1 буде подано адміністративний позов до Держгеокадастру та Кваліфікаційної комісії Держгеокадастру про:
- визнання протиправним та скасування рішення Кваліфікаційної комісії, оформлене протоколом № 12 від 19.12.2019, у частині прийняття рішення про направлення до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру подання про анулювання кваліфікаційного сертифіката № 000854 від 03.01.2013, виданого інженеру-землевпоряднику Золотаренку С.В.;
- визнання протиправним та скасування наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 08.01.2020 № 3 у частині анулювання кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника ОСОБА_1 №000854 від 03.01.2013;
- зобов'язання Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру внести до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників відомості про сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_1 , кваліфікаційний сертифікат № 000854 від 03.01.2013.
Заяву мотивовано тим, що з огляду на ті обставини, що ні в оскаржуваному протоколі Кваліфікаційної комісії, ні в оскаржуваному наказі Держгеокадастру не зазначено жодного обґрунтування щодо вчинення ОСОБА_1 грубого порушення вимог положень нормативно-правових актів, нормативно-технічних документів, стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, можна дійти до висновку про наявність очевидних ознак протиправності наказу Держгеокадастру, яке створює перешкоди у реалізації ОСОБА_1 право на працю. Також, заявник посилався на те, що забезпечення позову саме такими заходами у сукупності реально забезпечить гарантію прав та свобод заявника до розгляду справи по суті, що є головним завданням інституту забезпечення позову в адміністративному судочинстві. Крім того, посилався на існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди майновим правам та інтересам ОСОБА_1 .
Враховуючи положення ч.1 ст.154 КАС України заяву про забезпечення позову розглянуто без повідомлення учасників справи.
Ознайомившись зі змістом поданої представником ОСОБА_1 заяви, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні даної заяви про забезпечення позову з наступних підстав.
Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Відповідно до частин 1, 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Суд враховує, що частина 1 статті 151 КАС України містить вичерпний перелік видів забезпечення позову.
Крім того, із системного аналізу вимог наведених статей вбачається, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Відповідні підстави і необхідність забезпечення позову, згідно ст.152 Кодексу адміністративного судочинства України, повинні бути зазначені та обґрунтовані у заяві про забезпечення позову.
Виходячи з наведених норм, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу. При цьому суд оцінює наявність обставин, що зумовлює застосування відповідних заходів, за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи, керуючись законом.
Вирішуючи питання щодо вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає, що підстави, визначені статтею 150 КАС України є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Слід зазначити, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 (справа №826/9263/17, адміністративне провадження №К/9901/44796/18).
Крім того, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушення у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є у часниками даного судового процесу. При цьому суд оцінює наявність обставин, що зумовлює застосування відповідних заходів, за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням доказів, що містяться в матеріалах справи, керуючись законом.
Суд вважає, що наведені у заяві доводи про необхідність забезпечення позову є необґрунтованими, оскільки не свідчать про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити поновлення його порушених прав та інтересів, як це передбачено пунктом 1 частини 2 статті 150 КАС України.
Також судом не виявлено очевидних ознак протиправності наказу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 08.01.2020 № 3 у частині анулювання кваліфікаційного сертифікату інженера-землевпорядника ОСОБА_1 №000854 від 03.01.2013, як того вимагає пункт 2 частини 2 статті 150 КАС України.
Наведені заявником доводи про протиправність даного наказу потребують з'ясування та перевірки їх доказами на стадії розгляду справи по суті та не можуть бути підставою для зупинення його дії та зобов'язання Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру внести зміни до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників, зазначивши про зупинення дії наказу Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру від 08 січня 2020 року № 3 “Про анулювання кваліфікаційних сертифікатів” у частині анулювання сертифіката інженера-землевпорядника ОСОБА_1 № 000854 від 03.01.2013, виданого Державним агентством земельних ресурсів України до набрання рішенням суду законної сили, як заходів забезпечення позову.
Також позивач зазначає, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, адже наявність очевидних ознак протиправності наказу Держгеокадастру, створює перешкоди у реалізації ОСОБА_1 право на працю.
Суд зауважує, що статтею 66 Закону України "Про землеустрій" передбачено підстави для анулювання сертифіката інженера-землевпорядника та можливість оскаржувати таких рішень до суду, а тому відсутність у позивача можливості заробляти на життя не може розцінюватися як очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі. Принагідно суд зазначає, що статтею 1173 Цивільного кодексу України передбачено обов'язок держави щодо відшкодування фізичній або юридичній особі шкоди завданої незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.
До того ж, посилання позивача на те, що оскаржуваним наказом його позбавлено права на працю не може бути самостійною підставою для забезпечення позову у випадку не доведення існування обставин визначених ч.2 ст.150 КАС України, як підстав для забезпечення позову.
Крім того, забезпечення позову в спосіб, зазначений позивачем, буде означати вирішення спору по суті до ухвалення рішення по справі, що, в свою чергу, може призвести до порушення прав, свобод та інтересів інших осіб, що суперечить приписам КАС України та не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин та не відповідає інституту забезпечення позову в адміністративному процесі.
Отже, на час розгляду заяви суд не вбачає ознак можливої небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача; суду не доведено неможливість захисту прав позивача без вжиття таких заходів; не доведено, що для відновлення прав необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що заява представника позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.150-154, 243, 248, 256, 293-297 КАС України, суд,
В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, Кваліфікаційної комісії Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру - відмовити.
Копію ухвали невідкладно надіслати заявнику, позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання її суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина