31 січня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/2848/19
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби, Головного державного інспектора ВАМП та МТР Заєць Володимира Дмитровича, Головного державного інспектора ВАМП та МТР Четверика Андрія Івановича, Головного державного інспектора ВАМП та МТР Шитова Ігора Володимировича про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дій, стягнення коштів та моральної шкоди,-
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними та скасувати:
1) картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.07.2019 за номером UA901010/19/0283, підготовлену відповідачем-3, головним державним інспектором ВАМП та МТР Четвертаком Андрієм Івановичем;
2) картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.07.2019 за номером UА901010/19/0285, підготовлену відповідачем-3, головним державним інспектором ВАМП та МТР Четвертаком Андрієм Івановичем ;
3) картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.07.2019 за номером UA901010/19/00296 підготовлену відповідачем-4 головним державним інспектором ВАМП та МТР Шитовим Ігорем Володимировичем;
- визнати протиправними дії відповідача-2 головного державного інспектора ВАМП та МТР щодо неврахування у рішенні від 11.07.2019 №UA901000/2019/000220/2 вартості відновлювального ремонту автомобіля ТОYОТА-YАRIS ідентифікаційний номер ТЗ (номер кузова) НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення: 27.05.2016, робочий об'єм циліндрів двигуна: 1329 см.куб., з урахуванням фізичного зносу та ВТВ;
- стягнути на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби код ЄДРГІОУ - 39640963, безпідставно сплачених грошових коштів у розмірі 53 297,48 грн. (36 500,00 + 16 797, 48 = 53 297,48 грн.);
- стягнути на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби код ЄДРПОУ - 39640963, за проведення експертизи 2150 грн.;
- стягнути на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби код ЄДРГІОУ - 39640963, моральну шкоду в розмірі 20000 грн.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.12.2019 прийнято адміністративний позов до розгляду, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с.1-2).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 04.06.2019 в місті Dortmund (Німеччина), ним придбано у Christof Foitzik, згідно з обумовленою між покупцем та продавцем сумою 3 000 ЕUR, автомобіль ТОYОТА-YАRIS ідентифікаційний номер ТЗ (номер кузова) НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення: 27.05.2016, робочий об'єм циліндрів двигуна: 1329 см.куб. Зазначав, що під час укладення договору купівлі-продажу, він разом з продавцем оформили угоду за правилами Німеччини та йому було надано на руки офіційний документ Gebrauchtwagenhandel від 04.06.2019. З метою отримання послуг з митного оформлення автомобіля він звернувся до ПП "КМТ-ПЛЮС", працівник якого звертався від його імені до митного органу з метою розмитнення зазначеного автомобіля. Вважає, що відповідачами протиправно та безпідставно було складено оскаржувані картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Оскільки, ним разом з митними деклараціями було подано всі необхідні документи, у тому числі, два платіжні доручення (квитанції), що підтверджують сплату митних та інших платежів: на суму 24 100,00 грн. за №0.0.1389416593,1 від 21.06.2019, а також на суму 9 300,00 грн. за №0.0.1390730004,1 від 24.06.2019. При цьому, звертав увагу суду на те, що у картці відмови від 05.07.2019 року за номером UА901010/19/0285 йому повідомлено, що ПП "КМТ-ПЛЮС" відмовлено у митному оформленні товарів з причини недостатності коштів на депозитному рахунку митниці. При цьому, не вказано яку саме суму він повинен ще доплатити до попередньо внесених 33 400,00 гривень. Також, посилався на те, що оскільки він не отримав будь-якого розрахунку яку саме суму повинен сплатити на депозитний рахунок митниці, як і не отримав будь-які правові підстави нарахування цієї суми, він змушений був укласти з суб'єктом оціночної діяльності ОСОБА_4 , 05.07.2019 договір №168 на виконання експертної оцінки майна, на виконання якого ним сплачено 2150,00 грн., які на думку позивача, підлягають стягненню з митного органу. Крім того, посилався на те, що згідно поданого до митного оформлення висновку про вартість майна (Звіт №168 від 08.07.2019), ринкова вартість ТЗ ТОYОТА-YАRIS, 2016 року випуску, визначена на рівні 85384,05 грн., що становить 2923,81 ЕUR на дату проведення оцінки, оцінка проведена на підставі порівняльного та витратного методу. Зазначав, що ОСОБА_4 для розрахунку вартості автомобіля, шляхом порівняльного методу, виходив з середньої ціни колісного транспортного засобу в країні-імпортері. При цьому, було враховано всі пошкодження на автомобілі, проведено детальне фотографування кожного пошкодженого вузла та всіх пошкоджених елементів, а також визначено вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу. У той же час, головний державний інспектор ВАМП та МТР Заєць В. Д ., на переконання позивача, протиправно, шляхом порівняльного методу, виходив з середньої ціни колісного транспортного засобу, але взявши за основу визначення митної вартості на підставі інформації з митної декларації від 05.06.2019 №UAА500110/2019/005960 про митну вартість аналогічного, але не пошкодженого автомобіля марки ТОYОТА-YАRIS, 2016 року випуску. Також, позивачем наведено розрахунок митної вартості ввезеного ним автомобіля, що на його думку, станом на 11.07.2019, становила, з урахуванням фізичного зносу автомобіля у розмірі 148 707,19 грн., - 55 989,05 грн. (204 696,24 грн. - 148 707,19 грн.), (з урахуванням курсу валют 1 ЕUR = 28,95099 грн. становить 199333 ЕUR). Крім того, позивач вважає, що ввізне мито за ввезений ним автомобіль має становить - 145.56 ЕUR, акцизний збір, - 0.00 ЕUR, ПДВ, - 427.91 ЕUR. Всього митних платежів - 573.47 ЕUR. (16 602,52 грн.). Отже, позивач вважає, що ще на момент першого огляду автомобіля сплачена ним сума була явно завищеною, а тому необхідно скоригувати зазначену суму у бік зменшення: 33 400,00 -16 602,52 = 16 797, 48 грн.. А також зазначає, що, на його переконання, у кінцевому підсумку з митного органу необхідно стягнути на його користь 53 297,48 грн. (36 500,00 + 16 797, 48 = 53 297,48 грн.) безпідставно сплачених грошових коштів, у тому числі, які він сплатив на вимогу працівників митниці. Також, позивач наголошував на тому, що після оплати всіх коштів, на сплату яких йому вказали працівники митниці, йому проведено розмитнення автомобіля без будь-якого додатково наданого ним документу. Крім того, позивач, посилаючись на те, що відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з порушенням права власності, яка відшкодовується тій фізичній чи юридичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб, просив стягнути з митного органу моральну шкоду, яку ним оцінено у 20 000,00 грн..
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача у поданому до суду відзиві на позовну заяву (а.с.98-102) вказав, що 05.07.2019 декларантом було подано до митного контролю електронну митну декларацію UА901010/2019/008723. Зазначав, що під час проведення митних формальностей в рамках електронного декларування декларантом було надіслано рахунок з зазначенням країни походження - Бельгія. В зв'язку з наявними помилками в поданій митній декларації було надано картку відмови в проведенні митного оформлення від 05.07.2019 за №UА901010/2019/00283. Також, посилався на те, що митну декларацію №UА901010/2019/008774 декларантом відкликано. Крім того, зазначав, що у відповідності до положень ст.54, 55 МК України та враховуючи встановлену ст.57 МКУ послідовність застосування методів визначення митної вартості, митну вартість товару визначено згідно зі ст.60 МК України, а саме на рівні 7070,77 ЕUR. Посилався на те, що враховуючи: ненадання декларантом всіх запропонованих додаткових документів, можливість надання яких передбачена ст. 53, 368 МК України, товарний чек (квитанцію, інший еквівалентний по змісту документ, який підтверджує сплачену за товар суму); копію митної декларації країни відправлення; документи про страхування автомобіля; відсутності підстав використати висновок Звіт №168 від 08.07.2019 про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством для підтвердження заявленої митної вартості; інформацію з Інтернет джерела SCHWACKE.NET про ринкову вартість автомобіля марки ТОYОТА-YАRIS, 2016 року випуску; інформацію з ПІК ЄАІС про рівень митної вартості на ідентичні та подібні товари - виникли обґрунтовані сумніви щодо достовірності відомостей про вартість товару, зазначену в МД, в зв'язку з чим метод визначення вартості за заявою декларанта, не може бути визнаний. Також, зазначав, що для визначення митної вартості товару за МВВ згідно ст.ст.62, 63 МК України необхідна інформація як у митниці, так і у декларанта, відсутня. У відповідності до положень ст. 54, 55 МК України, на підставі інформації, яка міститься в ПІК "Інформаційно-пошукова система обробки та аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України" бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи та враховуючи встановлену ст.57 МК України послідовність застосування методів визначення митної вартості, митну вартість товару було визначено згідно статті 64 МК України резервним методом на рівні 7 070,77 ЕUR за одиницю. За основу визначення митної вартості взято інформацію з МД від 05.06.19 № UА 500110/2019/005960 про митну вартість автомобіля марки ТОYОТА модель -YАRIS 2016 року випуску; 2016 модельний рік випуску, МВВ 6. Процедура консультування між митницею і декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товару відповідно до вимог МКУ було проведено з урахуванням вимог ч.4 ст.57, ч.1 ст.56 МК України щодо додержання конфіденційності інформації. В ході консультації декларантом не було надано додаткову цінову інформацію. Також, посилався на те, що як при здійсненні митного оформлення так і при винесенні рішення про коригування митної вартості позивачем не було надано будь-яких документів, які б містили відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, пояснення, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що 04.06.2019 в місті Dortmund (Німеччина), позивачем придбано у Christof Foitzik, згідно з обумовленою між покупцем та продавцем сумою 3000,00 ЕUR, автомобіль ТОYОТА-YАRIS ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення: 2016, робочий об'єм циліндрів двигуна: 1329 см.куб, про що свідчить копія документу Gebrauchtwagenhandel від 04.06.2019. Кошти за придбаний автомобіль оплачені готівкою про що безпосередньо зазначено у рахунку №04/06/19 від 19.06.2019 р. (а.с.21, 109, 119).
Державним інспектором Львівської митниці ДФС складено акт про проведення огляду (переогляду) транспортних засобів №UA209060/2019/38584 від 24.06.2019.2019 р. в якому зазначено, що автомобіль після ДТП, пошкоджений дах та задня частина транспортного засобу (задні крила, кришка багажника, задній бампер, задня оптика), вм'ятини та пошкодження на передніх крилах та передніх дверях автомобіля, салон забруднений та пошкоджений (спрацьовані подушки безпеки) (а.с.120).
05.07.2019 з метою митного оформлення вказаного автомобіля, через ПП "КМТ-ПЛЮС", позивачем подано до Кіровоградської митниці ДФС електронну митну декларацію типу ІМ/40/ДЕ на ввезення у митному режимі імпорт товару: легковий автомобіль марки ТОYОТА, моделі YАRIS, ідентифікаційний номер (номер кузова): НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення: 27.05.2016, модельний рік виготовлення: 2016, робочий об'єм циліндрів двигуна: 1329 см.куб., показник одометра: 34921, дата введення в експлуатацію: 29.06.2016, торговельна марка: ТОYОТА, виробник: Тоуоtа Моtor Еuгоре NV/SА, країна виробництва: ВЕ, якій АСМО Інспектор присвоєно номер НОМЕР_5 (а.с.108).
Відповідачем-3, за результатами розгляду поданої позивачем митної декларації UА901010/2019/008723 від 05.07.2019 та доданих до неї документів, відмовив у митному оформленні товарів та надано позивачу картку відмови в проведенні митного оформлення від 05.07.2019 за номером UA901010/19/0283, підготовлену головним державним інспектором ВАМП та МТР Четвериком Андрієм Івановичем (а.с.110).
В даній картці відмови зазначено, підстави відмови, зокрема, вказано на те, що в графі 44 МД відсутня інформація про документ підтверджуючий країну походження товару, у гр. 34 МД зазначено країну походження 00.
Також, в даній картці роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: митне оформлення вантажу можливо здійснити за умови подання нової ЕМД, заповненої без помилок у відповідності до встановленого Порядку та з усуненням недоліків, які стали причиною для відмови.
Судом встановлено, що 05.07.2019 декларантом подано до митного контролю нову електронну митну декларацію, якій присвоєно номер UA901010/2019/008774. До того ж, в даній МД вже зазначено країну походження товару, визначено код МВВ 6 та вартість у сумі 243845,04 грн. (а.с.111).
Того ж дня, 05.07.2019 ПП «КМТ-ПЛЮС» до даної митної декларації надіслано заяву на її відкликання в зв'язку з помилковим надсиланням та необхідністю внести до МД зміни (а.с.113).
У зв'язку з помилками у МД UA901010/2019/008774 від 05.07.2019 та недостатністю коштів на депозитному рахунку митниці декларанту митним органом було надано картку відмови від 05.07.2019 за №UA901010/2019/00285 (а.с.114).
08.07.2019 року ОСОБА_1 через ПП «КМТ-ПЛЮС» подав до митного оформлення митну декларацію №UA901010/2019/008815 (а.с.115), разом з якою надано документи, необхідні для митного оформлення: фактура від 19.06.19 04/06/19 та фактура в рукописному вигляді від 18.06.19, де містяться відомості щодо вартості ТЗ марки ТОYОТА, моделі YАRIS, 2016 року випуску (3000,00 ЕUR), країни виробництва Бельгія, що переміщується громадянином через митний кордон України та яка використовуються для цілей його оподаткування.
Митна вартість була визначена за першим методом - за ціною договору (п.1 ч.1 ст.57 Митного кодексу України) на рівні 3 000,00 ЕUR, що за офіційним курсом валюти станом на день подання МД становило 86852,98 грн.
Відповідачем-2 розпочату процедуру консультацій із позивачем, зокрема, запропоновано надати: додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару, товарний чек (квитанцію, інший еквівалентний по змісту документ, який підтверджує сплачену за товар суму) в розумінні ст.368 МКУ; документи про оплату страхування; копію митної декларації країни відправлення; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством (а.с.105). Крім того, відповідно до положень статті 254 Митного кодексу України, з метою перевірки заявлених у поданій декларації відомостей, декларант був повідомлений про необхідність надати переклад на українську мову: рахунку від 19.06.19 №04/06/19; рахунку від 18.06.19 б/н; документу від 27.06.19 №AY1WE0Y.
В ході проведення консультації декларантом, листами від 09.07.2019 та 10.07.19 додатково повідомлено, що висновок про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством та поданий до митного оформлення (а.с.106).
Також, декларантом подано до митного органу висновок про вартість майна, Звіт №168 від 08.07.2019, відповідно до якого ринкова вартість ТЗ марки ТОYОТА, моделі YАRIS, 2016 року випуску визначена на рівні 85 384,05 грн., що становить 2 923,81 ЕUR на дату проведення оцінки. Оцінка проведена на підставі порівняльного та витратного методу.
За результатами аналізу поданих до митного оформлення документів виявлені невідповідність: - відсутні документи про оплату ТЗ в розумінні ст. 368 МК України, а саме - товарний чек (квитанцію, інший еквівалентний по змісту документ, який підтверджує сплачену за товар суму).
Відповідач, за результатами розгляду поданої позивачем митної декларації №UA901010/2019/008815 від 08.07.2019 та доданих до неї документів, відмовив у митному оформленні товарів та прийняв рішення про коригування митної вартості від 11.07.2019 №UA901000/2019/000220/2, яким вартість автомобіля визначена у розмірі 7070,77 ЕUR на підставі ст.60 МК України, а також картку відмови в прийнятті даної митної декларації від 11.07.2019 за номером UA901010/19/00296 (а.с.103-104, 116).
В графі 33 вказаного рішення, як підставу коригування митної вартості зазначено, зокрема, наступне: "… В поданих до митного оформлення документах наявні лише документи: фактура від 19.06.19 04/06/719 та фактура в рукописному вигляді від 18.06.19, де містяться відомості щодо вартості ТЗ марки ТОYОТА, моделі YАRIS, 2016 року випуску (3000,00 ЕUR), країни виробництва Бельгія, що переміщується громадянином через митний кордон України та яка використовуються для цілей його оподаткування. За результатами аналізу поданих до митного оформлення документів виявлені невідповідність: відсутні документи про оплату ТЗ в розумінні ст.368 МКУ, а саме - товарний чек (квитанцію, інший еквівалентний по змісту документ, який підтверджує сплачену за товар суму); документи про оплату страхування; копію митної декларації країни відправлення; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством.
Враховуючи згенеровані АСАУР індикатори ризику ФМК по зазначеному ТЗ, згідно з положенням п.2 ч.2 ст.55 МКУ, враховуючи заходи, передбачені Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДФС від 11.09.2015 №689, проведено порівняння рівня заявленої митної вартості ТЗ з рівнями митної вартості автомобіля марки ТОYОТА, моделі YАRIS, 2016 року випуску, модельний рік випуску 2016, з технічними характеристиками (робочий об'єм циліндрів двигуна 1329 см.куб, потужність двигуна 73 кВт), з рівнями митної вартості ідентичних та подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Додатково проведено перевірку ТЗ марки ТОYОТА, моделі YАRIS по інформаційному електронному довіднику SCHWACKE.NET враховуючи VIN код ТЗ НОМЕР_1 , та встановлено, що відповідно до заявлених технічних характеристик, ринкова вартість транспортного засобу вища, ніж заявлена митна вартість товару. Наявні в митного органу факти призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.
В зв'язку з вище переліченим, у відповідності до розділу 6 статті 53 Митного кодексу України, для обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товару, декларанту було повідомлено, що за власним бажанням він може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару, та у відповідності до частини 4 статті 57 МКУ в рамках процедури консультування митниця та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності, наприклад: товарний чек (квитанцію, інший еквівалентний по змісту документ, який підтверджує сплачену за товар суму) в розумінні ст. 368 МКУ; документи про оплату страхування; копію митної декларації країни відправлення; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством…"
Крім того, в графі 33 вказаного рішення митним органом зазначено, що згідно поданого до митного оформлення висновку про вартість майна, Звіт №168 від 08.07.2019, ринкова вартість ТЗ марки ТОYОТА, моделі YАRIS, 2016 року випуску визначена на рівні 85384,05 грн., що становить 2923,81 ЕUR на дату проведення оцінки. Оцінка проведена на підставі порівняльного та витратного методу. Звіт містить ряд недоречностей, що унеможливлює використання його для підтвердження заявленої митної вартості. В розділі "Стисла характеристика об'єкта" зазначено рік випуску ТЗ-2015. Згідно "Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів", затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N142/5/2092 п. 7.53.9. - підставою для зниження вартості КТЗ унаслідок його аварійних пошкоджень або розукомплектування є обов'язкове підтвердження цього факту в супровідних документах на момент перетину митного кордону України (в декларації, документах на придбання КТЗ або в довідці поліції про дорожньо-транспортну пригоду під час переміщення КТЗ до митного кордону України) та в акті про проведення митного огляду. По ТЗ предмета оцінки наявний лише акт про проведення митного огляду від 24.06.2019 № UA209060/2019/38584 з відомостями про пошкодження.
Також, митний орган в графі 33 даного рішення дійшов висновку, що враховуючи: ненадання декларантом всіх запропонованих додаткових документів, можливість надання яких передбачена ст. 53, 368 МКУ товарний чек (квитанцію, інший еквівалентний по змісту документ, який підтверджує сплачену за товар суму); копію митної декларації країни відправлення; документи про страхування автомобіля; відсутності підстав використати висновок Звіт №168 від 08.07.2019 про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством для підтвердження заявленої митної вартості; інформацію з Інтернет джерела SCHWACKE.NET про ринкову вартість автомобіля ТЗ марки ТОYОТА, моделі YАRIS, 2016 року випуску; інформацію з ПІК ЄАІС про рівень митної вартості на ідентичні та подібні товари - виникають обґрунтовані сумніви щодо достовірності відомостей про вартість товару зазначену в МД, в зв'язку з чим метод визначення вартості за заявою декларанта, не може бути визнаний. У відповідності до частини 2 ст. 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально. Цінову інформацію про ідентичні та подібні товари в розумінні ст. 59, 60 та з урахуванням положень ст. 61 МКУ у максимально наближений до дати експорту товару в Україну термін як у митниці, так і у декларанта, не виявлено. У відповідності до частини 2 ст. 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально. Для визначення митної вартості товару за МВВ згідно ст.62 та ст.63 МКУ необхідна інформація як у митниці, так і у декларанта, відсутня. У відповідності до положень ст. 54, 55 МКУ, на підставі інформації, яка міститься в ПІК "Інформаційно-пошукова система обробки та аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України" бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи та враховуючи встановлену ст.57 МКУ послідовність застосування методів визначення митної вартості, митну вартість товару визначено згідно статті 64 МКУ резервним методом на рівні 7 070,77 ЕUR за одиницю. За основу визначення митної вартості взято інформацію з МД від 05.06.2019 №UA500110/2019/005960 про митну вартість автомобіля марки ТОYОТА, моделі YАRIS, 2016 року випуску 2016 модельний рік випуску, МВВ 6.
Не погоджуючись із такими висновками щодо коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права, шляхом скасування прийнятих відповідачем рішень.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (надалі - МК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 МК України).
У відповідності до ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом: перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України; 2) митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян) (п.п.1, 2 ч.1 ст.336 МК України).
Відповідно до ст.337 МК України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Формато-логічний контроль - це автоматизована перевірка правильності заповнення даних митних декларацій та повернення результатів перевірки; перевірка митних декларацій та інших документів на достовірність та законність; здійснення статистичного, валютного контролю, контролю нарахованих митних платежів, контролю правильності застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
Контроль співставлення - це автоматизоване порівняння даних, які містяться в митних деклараціях або інших документах, поданих для митного контролю або митного оформлення, з даними, які містяться в електронних копіях митних декларацій та інших документах, що надходять з митних та правоохоронних органів суміжних держав; в уніфікованих електронних дозвільних документах, що надходять з інших державних органів, інших електронних документах, пов'язаних з перевіркою достовірності даних, що перевіряються.
Контроль із застосуванням системи управління ризиками - це оцінка ризику шляхом аналізу (у тому числі з використанням інформаційних технологій) поданих документів у конкретному випадку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України з метою обрання форм та обсягу митного контролю, достатніх для забезпечення додержання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
За приписами ст.246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Згідно ч.1 ст.248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч.1 ст. 257 МК України).
Відповідно до ч.6 ст.257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі.
Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом.
Постановою Кабінету Міністрів України «Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій» від 21 травня 2012 р. №450 затверджено Положення про митні декларації та форми митних декларацій (далі Положення №450 в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно п.1 Положення №450 це Положення визначає вимоги до оформлення і використання митних декларацій, на підставі яких декларуються товари, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України підприємствами, та інші товари, що відповідно до законодавства України декларуються шляхом поданням митної декларації, передбаченої для підприємств, а також порядок внесення змін до митних декларацій, їх відкликання та визнання недійсними. У цьому Положенні терміни вживаються у значенні, наведеному у Митному кодексі України.
Товари декларуються шляхом подання митному органу, зокрема митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (п.2 Положення №450).
Відповідно до п.п.8, 10, 12 Положення №450 під час переміщення (пересилання) товарів через митний кордон України громадянами митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа заповнюється у разі, коли такі товари відповідно до Митного кодексу України та цього Положення декларуються з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств, а також для декларування товарів (у тому числі транспортних засобів особистого користування), що ввозяться на митну територію України і підлягають державній реєстрації відповідно до законодавства.
Митна декларація на бланку єдиного адміністративного документа заповнюється державною мовою за допомогою комп'ютера.
Електронна митна декларація складається з полів електронного документа, що відповідають формам митних декларацій на паперовому носії, та засвідчується електронним цифровим підписом особи, яка її склала.
Згідно п.33 Положення №450 за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу митного органу відомості, зазначені в поданій митному органу митній декларації, можуть бути змінені, зокрема шляхом доповнення, або митна декларація може бути відкликана.
У заяві за формою згідно з додатком 3, підписаній декларантом або уповноваженою ним особою, зазначаються причини зміни або відкликання митної декларації. Якщо відповідні нові відомості або причини відкликання митної декларації підтверджуються документами, що не подавались під час декларування, до заяви додаються завірені в установленому порядку копії таких документів.
Дозвіл митного органу на зміну або відкликання митної декларації, митне оформлення якої не завершено, надається посадовою особою митного органу, яка здійснює оформлення цієї митної декларації, в усній формі.
Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №631 затверджено Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (далі Порядок №631).
Відповідно до п.4.4 Порядку №631 орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті МД виключно з таких підстав: МД не містить усіх відомостей або подана без рахунка або іншого документа, який визначає вартість товару та у випадках, встановлених Кодексом, ДМВ; ЕМД не містить встановлених законодавством обов'язкових реквізитів; МД подано з порушенням інших вимог, встановлених Кодексом.
У разі відмови у прийнятті МД посадовою особою органу доходів і зборів відповідно до розділу VII цього Порядку оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.
Згідно п.4.5 Порядку №631 при здійсненні митного оформлення МД виконуються такі митні формальності, зокрема: контроль співставлення (автоматизоване порівняння) даних, які містяться в ЕК МД (ЕМД), та інших документів, поданих для митного оформлення; перевірка правильності визначення країни походження товарів; перевірка правильності визначення митної вартості товарів.
Відомості, зазначені у МД, можуть бути змінені або МД може бути відкликана Декларантом з дозволу посадової особи органу доходів і зборів до моменту завершення митного оформлення цієї МД у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Внесення змін до оформленої МД шляхом оформлення аркуша коригування здійснюється у встановленому порядку (п.п.6.1, 6.2 Порядку №631).
Відповідно до п.п.7.1 - 7.2 у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку. Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою органу доходів і зборів, якою прийнято рішення про відмову.
У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.
Судом досліджено подану позивачем до митного органу митну декларацію UА901010/2019/008723 від 05.07.2019 та встановлено, що декларантом у гр.34 МД зазначено код країни походження 00, а в графі 44 МД відсутня інформація про документ підтверджуючий країну походження товару (а.с.108).
Враховуючи викладене, суд погоджується з позицією відповідача щодо наявності у зазначеній митній декларації допущеної декларантом помилки, що свідчить про наявність підстав для неприйняття митної декларації UА901010/2019/008723 від 05.07.2019 та правомірність прийняття митним органом картки відмови в прийнятті даної митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 05.07.2019 за номером UA901010/19/0283.
Таким чином позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Судом встановлено, проти чого не заперечував позивач, що ПП "КМТ-ПЛЮС", яке діяло від імені позивача, було відкликано митну декларацію №UA901010/2019/008774 від 05.07.2019, про що свідчить копія заяви від 05.07.2019, яка міститься в матеріалах справи (а.с.113).
Так, як вбачається з митної декларації №UA901010/2019/008774 від 05.07.2019 у графі 34 зазначено країну походження товару ВЕ, у графі 42 ціна товару 3000,00 ЕUR, у графі 45 - 243845,04 грн., у графі 43 код МВВ 6.
Відповідно до положень ст.269 МК України за письмовим зверненням декларанта або уповноваженої ним особи та з дозволу органу доходів і зборів відомості, зазначені в митній декларації, можуть бути змінені або митна декларація може бути відкликана. У разі відмови у наданні такого дозволу орган доходів і зборів зобов'язаний невідкладно, письмово або в електронному вигляді, повідомити декларанта про причини і підстави такої відмови.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Тобто, виходячи з аналізу вищезазначених правових норм, завданням суду є захист лише порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів учасників адміністративних правовідносин.
В розумінні КАС України, захист прав, свобод чи інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
Таким чином, враховуючи відкликання декларантом з власної ініціативи митної декларації №UA901010/2019/008774 від 05.07.2019, суд не вбачає в діях митного органу щодо відмови в прийнятті такої митної декларації порушення прав позивача. Що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання протиправною та скасування картки відмови від 05.07.2019 за №UA901010/2019/00285.
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч.5 ст.58 МК України).
За змістом ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).
Згідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу вимог ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана позивачем у митній декларації №UA901010/2019/008815 від 08.07.2019 (а.с.115), визначено за основним методом, ціна товару зазначена 3000,00 ЕUR (86852,98 грн.), а до самої митної декларації декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару були подані документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України.
Щодо документів, необхідність подання яких при процедурі консультації із позивачем вимагав відповідач, суд вважає їх витребування безпідставним, з таких підстав.
Згідно ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до частини 2 коментованої статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).
Згідно частини 5 вказаної статті МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).
За приписами ч.1 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно частин 2, 3 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
При цьому, відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Разом з тим, відповідно до ч.7 ст.54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв'язку з неможливістю надати касовий або товарний чек (квитанцію, інший еквівалентний по змісту документ, який підтверджує сплачений за товар суму).
Однак, суд вказує на протиправність зроблених відповідачем висновків про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом за ціною договору.
Така протиправність, на переконання суду, обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.
Суд звертає увагу, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною 5 статті 54 МК України, не довів перед судом про наявність жодних застережень щодо застосування у спірних відносинах першого методу, визначених у частинах 1 і 2 статті 58 МК України, в тому числі в частині не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов'язковою при відповідному обчисленні митної вартості.
До того ж, відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість автомобіля є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення митної вартості товару.
Крім того, відповідачем ні під час декларування спірного товару, ні під час судового розгляду справи не зазначено документи, вказані у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні транспортного засобу, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль.
Суд звертає увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок міститься у постановах Верховного Суду України від 11.09.2012 (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень), Верховного Суду від 23.07.2019 у справі №1140/3242/18 (провадження №К/9901/15046/19).
Як свідчать переконання відповідача, під час митного оформлення імпортованого автомобіля декларантом не були надані всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору (основним методом). Зокрема: відсутні документи про оплату ТЗ в розумінні ст.368 МК України, а саме - товарний чек (квитанцію, інший еквівалентний по змісту документ, який підтверджує сплачену за товар суму); документи про оплату страхування; копію митної декларації країни відправлення; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством.
За змістом п.2 ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, серед іншого, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Із встановлених при розгляді справи обставин суд констатує, що уповноваженою особою позивача - декларантом разом із МД №UA901010/2019/008815 від 08.07.2019 подано усі документи згідно з переліком (частина 2 статті 53 МК України) та у поданих документах наявні усі відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товару та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена готівкою за такий транспортний засіб.
Таким чином, за умови подання 08.07.2019 позивачем при декларуванні автомобіля документів, за змістом яких позивач сплатив його вартість в сумі 3000 ЕUR, а продавець дані кошти отримав, у відповідача не було обґрунтованих підстав вважати, що має місце заявлення неповної та/або недостовірної відомості про митну вартість товару, у тому числі невірне визначення митної вартості такого товару.
Крім того, судом встановлено, про що також зазначено митним органом в рішенні від 11.07.2019 №UA901000/2019/000220/2, що під час процедури консультацій декларантом подано до митного органу висновок про вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством, а саме, Звіт №168 від 08.07.2019, ринкова вартість ТЗ марки ТОYОТА, моделі YАRIS, 2016 року випуску згідно якого визначена на рівні 85384,05 грн., що становить 2923,81 ЕUR на дату проведення оцінки. Оцінка проведена на підставі порівняльного та витратного методу.
Митним органом у рішенні від 11.07.2019 року №UA901000/2019/000220/2 здійснено оцінку даного документу та зазначено, що Звіт містить ряд недоречностей, що унеможливлює використання його для підтвердження заявленої митної вартості.
При цьому, доказів наявності у митного органу встановлених чинним законодавством України повноважень щодо надання оцінки даному документу відповідачем суду не надано. Тому, суд погоджується з позицією позивача про протиправність дій митного органу щодо неврахування поданого позивачем Звіту №168 від 08.07.2019 при прийнятті рішення від 11.07.2019 року №UA901000/2019/000220/2.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ст.73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
При цьому, відповідно до ч.3 ст.90 КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Допустимість як властивість доказів поєднує в собі декілька вимог. Доказ вважається допустимим, якщо він отриманий уповноваженим суб'єктом, з дотриманням належної процедури, та є закріпленим у відповідному джерелі.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 101 КАС України встановлено вимоги до висновку експерта, згідно якої висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені перед експертом, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім'я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Відповідно до ст.108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.
Проаналізувавши зміст наданого позивачем висновку експерта щодо експертної оцінки майна, а саме, ТЗ марки ТОYОТА, моделі YАRIS, 2016 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , суд дійшов висновку, що останній відповідає вимогам, встановленим КАС України, та не вбачає підстав для його відхилення та неврахування при вирішенні спору.
З урахуванням наведеного, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності усі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.
Отже, висновки Кіровоградської митниці ДФС про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною контракту є помилковими.
Щодо доводів відповідача на підтвердження правомірності коригування митної вартості автомобіля суд зазначає.
Відповідно до ч.1 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (ч.2 ст.64 МКУ).
Крім того, суд зазначає, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).
На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень, суд дійшов висновку, що, виходячи з принципу послідовності, передбаченого статтею 57 МК України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування другорядних методів можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування основного.
Щодо доводів відповідача на підтвердження правомірності коригування митної вартості автомобіля з використанням відомостей, які містяться в митній декларації від 05.06.2019 №UA500110/2019/005960 про митну вартість автомобіля марки ТОYОТА, моделі YАRIS, 2016 року випуску 2016, модельний рік випуску, МВВ 6 (а.с.124), суд зазначає, що митна вартість цього автомобіля визначена саме митним органом за резервним методом.
До того ж, суд зауважує, що використання відомостей з вказаної митної декларації є безпідставним оскільки відомості, які містяться в даній декларації відрізняються від відомостей зазначених позивачем у митній декларації №UA901010/2019/008815 від 08.07.2019.
У вказаній митній декларації від 05.06.2019 №UA500110/2019/005960, декларувався також автомобіль марки ТОYОТА, моделі YАRIS, 2016 року випуску, 2016 модельний рік випуску, проте робочий об'єм двигуна 1496 см. куб., країна виробництва - FR, країна відправлення Грузія, валюта USD.
При цьому, митницею не враховано реальний технічний стан автомобіля, який ввозився позивачем та декларувався, його характеристики, пошкодження, тощо.
Окрім того, відповідачем не надано відомостей стосовно того, чи оскаржувалася в судовому порядку відкоригована митна вартість транспортного засобу оформленого відповідно до митної декларації від 05.06.2019 №UA500110/2019/005960.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості, оскільки надані для митного оформлення документи не містять розбіжностей, а їхні дані піддаються обчисленню та підтверджують вартість товару.
Також, суд враховує правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 21.12.2018 у справі №815/228/17: наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильності її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.
Щодо використання відповідачем при коригуванні митної вартості інтернет джерела Super SCHWACKE.
Відповідно до ч.2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідач, здійснюючи коригування митної вартості товару, застосував метод визначений ст.64 МК України.
Разом з тим, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 64 МК України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера.
Відповідно до довідкової інформації з інтернет джерела WikipediA, каталог SCHWACKE визначає приблизну остаточну вартість потриманих автомобілів в залежності від типу транспортного засобу, року випуску, обладнання та пробігу на ринку Німеччини.
Отже, використання відповідачем інформації з інтернет джерела SCHWACKE, прямо суперечить положенням ст.64 МК України.
Суд вважає, що відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у розмірі 7070,77 ЕUR внаслідок проведеного коригування митної вартості за другорядним методом; відповідач не довів того, що товар за такою митною вартістю дійсно був увезений до України.
Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, а саме визнання протиправними дій відповідача-2 головного державного інспектора ВАМП та МТР щодо неврахування у рішенні від 11.07.2019 №UA901000/2019/000220/2 вартості відновлювального ремонту автомобіля ТОYОТА-YАRIS ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення: 27.05.2016, робочий об'єм циліндрів двигуна: 1329 см.куб., з урахуванням фізичного зносу та ВТВ
Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду, що, розглядаючи питання щодо коригування митної вартості ввезеного позивачем автомобілю марки ТОYОТА, моделі YАRIS, 2016 року випуску, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Таким чином, враховуючи викладене, суд у відповідності до ч.2 ст.9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати рішення Кіровоградської митниці ДФС від 11.07.2019 №UA901000/2019/000220/2 про коригування митної вартості товарів протиправним і таким, що підлягає скасуванню. При цьому, суд зазначає, що визнання протиправними дій щодо прийняття рішення, врахування будь-яких доказів, тощо, у даному рішенні охоплюються оцінкою самого рішення суб'єкта владних повноважень.
Також суд вважає за необхідне визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.07.2019 №UA901010/19/00296 протиправними і такими, що підлягають скасуванню.
Щодо вимоги позивача про стягнення на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Кіровоградської митниці ДФС безпідставно сплачених грошових коштів у розмірі 53 297,48 грн. (36 500,00 + 16 797, 48 = 53 297,48 грн.), суд зазначає наступне.
Статтею 27 МК України встановлено, якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність органів доходів і зборів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.
Відповідно до частини першої статті 301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
При цьому, згідно ч.3 ст.301 МК України помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з п.43.1 ст. 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до ст.43 ПКУ та ст.301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
У разі наявності у платника податків податкового боргу повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (п.п.43.2, 43.3 ст. 43 ПК України).
Порядок повернення авансових платежів (передоплати) і помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів затверджено наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09.09.2017 за № 976/30844 (далі - Порядок № 643). Цей Порядок визначає послідовність та порядок виконання дій посадовими особами митниць Державної фіскальної служби (далі - ДФС) та структурного підрозділу ДФС, до функціональних повноважень якого належить організація ведення єдиного рахунку для зарахування авансових платежів (передоплати), що вноситься підприємствами до/або під час митного оформлення (далі - підрозділ ДФС), при поверненні суб'єктам господарювання та/або фізичним особам (далі - платники податків) коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митницями ДФС, та пені, у тому числі у випадках, зазначених у частинах дев'ятій, десятій статті 55, частині п'ятій статті 299, частинах третій, п'ятій статті 301 Митного кодексу України, статті 43 Податкового кодексу України, частині першій статті 9 глави V Додатка A до Конвенції про тимчасове ввезення (м. Стамбул, 1990 р.), частині третій статті 11 глави II Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП 1975 року.
Відповідно до п.1 розд.ІІІ Порядку № 643 повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних, інших платежів та пені здійснюється за заявою платника податків протягом 1095 днів від дня її виникнення.
Повернення сум відповідних митних платежів у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 301 Митного кодексу, здійснюється за умови, що заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.
Згідно п.3. розд.ІІІ Порядку № 643 у заяві зазначаються:
1) сума коштів до повернення за видами митних, інших платежів та пені;
2) причини виникнення такої суми коштів;
3) найменування юридичної особи та код за ЄДРПОУ, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті);
4) напрям(и) перерахування суми коштів: а) на поточний рахунок платника податку в установі банку із зазначенням реквізитів; б) для виплати готівкою (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); в) для подальших розрахунків як авансові платежі (передоплата) або грошова застава: на депозитний рахунок 3734; на депозитний рахунок 3734 іншої митниці ДФС; на банківський рахунок 2603 (у разі якщо кошти авансових платежів (передоплати) вносилися готівкою); г) для погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів незалежно від виду бюджету;
5) реквізити митної декларації (іншого документа, що її замінює) або уніфікованої митної квитанції, за якими помилково та/або надміру сплачені суми митних платежів.
До заяви додаються:
документи, що підтверджують суму помилково та/або надміру сплачених митних, інших платежів та пені;
виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо скасування рішення митниці ДФС, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені;
документи, що підтверджують право на перенесення граничних строків для подання заяви щодо повернення надміру сплачених митних платежів (за наявності).
Отже, враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що повернення надміру сплачених сум митних платежів може бути здійснено за письмовою заявою декларанта або уповноваженої ним особи.
Доказів звернення позивача або уповноваженої ним особи до митного органу із заявою про повернення таких сум митних платежів суду не надано, як і відсутнє рішення суду, що набрало законної сили, щодо скасування рішення митниці ДФС, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені.
Таким чином, беручи до уваги зміст наведених норм, суд вважає, що позовні вимоги в зазначеній частині не підлягають задоволенню, оскільки є передчасними.
Позовні вимоги в частині стягнення на користь позивача, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби, моральну шкоду в розмірі 20000 грн., не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Стаття 56 Конституції України передбачає право кожного на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно ст.23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Відповідно до п.п.3, 4, 9 постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Враховуючи наведені норми чинного законодавства та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що позивачем по справі не було надано доказів наявності моральної шкоди, зокрема, заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, а також позивачем не зазначено в позовній заяві, з чого він виходить, визначаючи розмір такої шкоди.
Щодо заяви позивача про постановлення окремої ухвали, суд зазначає наступне.
Згідно ч.ч.1, 2ст.249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що суд може постановити окрему ухвалу у випадку виявлення під час розгляду справи порушення закону та постановлення окремої ухвали є правом, а не обов'язком суду.
Підставою для винесення окремої ухвали є виявлення порушення закону і встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню порушення. Окрема ухвала може бути постановлена лише у разі, якщо під час судового розгляду встановлено склад правопорушення.
З урахуванням наведеного підстав для постановлення окремої ухвали, як про це просить позивач не вбачається.
Щодо вимог позивача про стягнення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби, коштів за проведення експертизи у розмірі 2150 грн.
Згідно ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз (п.3 ч.3 ст.132 КАС України).
Відповідно до ч.ч.5-8 ст.137 КАС України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, перекладача чи експерта встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Розмір витрат на оплату робіт (послуг) залученого стороною спеціаліста, перекладача чи експерта має бути співмірним із складністю відповідної роботи (послуг), її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (надання послуг).
У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.
Позивачем, на підтвердження понесення останнім витрат на проведення експертної оцінки майна, а саме, автомобіля марки ТОYОТА, моделі YАRIS, 2016 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , надано суду копію договору №168 від 05.07.2019, згідно якого суб'єкт оціночної діяльності - ОСОБА_4 (Виконавець) надає ОСОБА_1 (Замовник) згідно чинного законодавства "Звіт про оцінку майна" (а.с.29). Згідно п.3.2 даного договору загальна вартість договору складає 2150 грн..
Позивачем надано суду копію розрахункової квитанції від 08.07.2019, згідно якої позивачем сплачено ОСОБА_4 , яким проведено даний розрахунок, 2150 грн. за надані послуги щодо оцінки ТЗ марки ТОYОТА, моделі YАRIS, 2016 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 (а.с.28).
Клопотання про зменшення вищезазначених витрат позивача на проведення експертизи у зв'язку з недотримання вимог щодо співмірності витрат, відповідачем суду не надано.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 здійснені ним судові витрати на проведення експертизи у розмірі 2150 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградської митниці ДФС.
Інших судових витрат сторонами не понесено.
Керуючись ст.ст.132, 139, 243-246, 249, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Кіровоградської митниці Державної фіскальної служби (25006, місто Кропивницький, вул. Кавалерійська, 15, тимчасова адреса: 25030, місто Кропивницький, вул. Лавандова, 27б, код ЄДРПОУ- 39640963), Головного державного інспектора ВАМП та МТР Заєць Володимира Дмитровича (25006, місто Кропивницький, вул. Кавалерійська, 15, тимчасова адреса: 25030, місто Кропивницький, вул. Лавандова, 27-б,), Головного державного інспектора ВАМП та МТР Четверика Андрія Івановича (25006, місто Кропивницький, вул. Кавалерійська, 15, тимчасова адреса: 25030, місто Кропивницький, вул. Лавандова, 27-б), Головного державного інспектора ВАМП та МТР Шитова Ігора Володимировича (25006, місто Кропивницький, вул. Кавалерійська, 15, тимчасова адреса: 25030, місто Кропивницький, вул. Лавандова, 27-б) про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дій, стягнення коштів та моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Кіровоградської митниці ДФС від 11.07.2019 про коригування митної вартості товарів №UA901000/2019/000220/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 11.07.2019 №UA901010/19/00296.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) здійснені ним судові витрати на оплату проведення експертизи - 2150 грн. (дві тисячі сто п'ятдесят гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39640963).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина