30 січня 2020 року м. Київ справа №320/4471/19
Суддя Київського окружного адміністративного суду Басай О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" до Київської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" з позовом до Київської митниці Державної фіскальної служби, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування заявленої митної вартості товару від 16.02.2019 №UА125000/2019/000161/2.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при митному оформленні товару, який ввозився на територію України, позивачем було визначено його митну вартість за основним методом - за ціною договору (контракту). Цей показник було заявлено у митних деклараціях до яких додавалися усі необхідні документи для підтвердження ціни. Однак, на думку позивача, митний орган безпідставно не погодився із заявленою декларантом митною вартістю товару, визначеною за ціною договору (контракту), та незаконно прийняв рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товару.
Київський окружний адміністративний суд 21.08.2019 постановив ухвалу про залишення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" без руху, у якій зазначив недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення та встановив строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення копії даної ухвали позивачу. Позивач усунув недоліки позовної заяви у встановлений судом строк.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.09.2019 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Відповідач позов не визнав, надав суду відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що під час митного контролю та митного оформлення позивачем було надано документи, при здійсненні аналізу яких виявлено відсутність усіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім того, у строк, встановлений нормами Митного кодексу України (далі - МК України), позивачем надано додаткові документи не в повному обсязі, зокрема, надано прайс - лист виробника, складений на конкретних умовах поставки, а саме FCA Arques, що за своєю суттю є комерційною пропозицією. В частині висновку експерта від 15.02.2019 №Ц-128 відповідачем зазначено, що його взято до уваги, втім він не став підставою для підтвердження заявленої митної вартості товару. З огляду на викладене, відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якій зазначено, що позивачем було повністю підтверджено таку складову митної вартості, як витрати на страхування товару. Також позивачем зазначено, що ним імпортувався товар відрізнявся від товару зазначеного у митній декларації №UA100110/2018/370391 від 26.12.2018, яка була використана відповідачем як джерело інформації при прийнятті оскаржуваного рішення.
У судовому засіданні 07.11.2019 прийнято рішення про розгляд справи у прядку письмового провадження на підставі наявних доказів, про що постановлено протокольну ухвалу.
Розглянувши позовну заяву, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.
Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" (код ЄДРПОУ 40720198) є юридичною особою, яка зареєстрована 05.08.2016, номер запису 1 067 102 0000 024685 за адресою: 02090, м. Київ, Дніпровський район, вул. Бутлерова, буд. 1.
Основними видами діяльності ТОВ "Сільпо-Фуд" за КВЕД згідно вказаного витягу є: виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання (код 10.71); виробництво готової їжі та страв (код 10.85); виробництво інших харчових продуктів, не віднесених до інших угруповань (код 10.89); дистиляція, ректифікація та змішування спиртних напоїв (код 11.01); виробництво виноградних вин (код 11.02); виробництво паперової маси (код 17.11); друкування іншої продукції (код 18.12); виробництво магнітних і оптичних носіїв даних (код 26.80); інші будівельно-монтажні роботи (код 43.29); технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів (код 45.20); діяльність посередників у торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код 46.17); діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (код 46.19); оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (код 46.21); оптова торгівля напоями (код 46.34); оптова торгівля тютюновими виробами (код 46.35); надання в оренду інших машин, устаткування та товарів. н. в. і. у. (код 77.39); інша діяльність із забезпечення трудовими ресурсами (код 78.30); інші види діяльності із прибирання (код 81.29); фотокопіювання, підготування документів та інша спеціалізована допоміжна офісна діяльність (код 82.19); надання інших допоміжних комерційних послуг, н. в. і. у. (код 82.99); інша діяльність у сфері охорони здоров'я (код 86.90); ремонт комп'ютерів і периферійного устаткування (код 95.11); надання інших індивідуальних послуг, н. в. і. у. (код 96.09); неспеціалізована оптова торгівля (код 46.90); роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний) (код 47.11); інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах (код 47.19); роздрібна торгівля хлібобулочними виробами, борошняними та цукровими кондитерськими виробами в спеціалізованих магазинах (код 47.24); роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах (код 47.25); роздрібна торгівля тютюновими виробами в спеціалізованих магазинах (код 47.26); інші види роздрібної торгівлі поза магазинами (код 47.99); вантажний автомобільний транспорт (код 49.41); складське господарство (код 52.10); Допоміжне обслуговування наземного транспорту (код 52.21); транспортне оброблення вантажів (код 52.24); інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (код 52.29; інша поштова та кур'єрська діяльність (код 53.20); діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (код 56.10); обслуговування напоями (код 56.30); інша діяльність у сфері електрозв'язку (код 61.90); комп'ютерне програмування (код 62.01); консультування з питань інформатизації (код 62.02); оброблення даних, розміщення інформації на веб-вузлах і пов'язана з ними діяльність (код 63.11); надання інших інформаційних послуг, н. в. і. у. (код 63.99); інші види грошового посередництва (код 64.19); надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код 68.20); діяльність у сфері права (код 69.10); діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту (код 69.20); консультування з питань оподаткування (код 69.20); технічні випробування та дослідження (код 71.20); дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук (код 72.19); рекламні агентства (код 73.11); дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки (код 73.20); надання в оренду автомобілів і легкових автотранспортних засобів (код 77.11); ремонт і технічне обслуговування інших машин і устаткування (код 33.19); будівництво житлових і нежитлових будівель (код 41.20).
Судом встановлено, що між ТОВ "Сільпо-Фуд" (Покупець) та "ARC FRANCE", Франція (Постачальник), 02.12.2016 укладено контракт поставки товарів №1461 (том 1, а.с. 76 - 86).
Відповідно до п. 1.1 даного контракту, на умовах, визначених цим Контрактом, Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Покупця продукцію в асортименті, кількості та за ціною, що визначені в виставлених Постачальником інвойсах, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлений Товар.
Згідно п.2.1 контракту місце поставки відповідно до Інкотермс 2010: FCA Arques, Франція.
Згідно п.2.3.1 контракту оплата буде здійснюватися впродовж 14 календарних днів з моменту поставки товару, за умови отримання Покупцем повного комплекту товарно - супровідних документів.
Пунктом 2.4.1 контракту зазначено, що строк поставки становить протягом 1 (одного) місяця з моменту погодження Сторонами замовлення Покупця.
Згідно п.4.1 контракту ціна товару погоджується сторонами та встановлюється в інвойсі на кожну окрему партію товару.
Пунктом 4.2 контракту визначено, що ціна товару включає в себе вартість продукту (продукції), тари (палет), упаковки та/або термоусадчої упаковки, вартість робіт, пов'язаних з упаковкою товару, маркуванням, навантаженням та доставкою товару в місце поставки, якщо інше не узгоджено між сторонами.
Відповідно до п.4.3 контракту виконання митних формальностей у країні експорту, а також пов'язані із цим витрати (сплата податків, мита, оплата отримання дозволів) покладаються на постачальника та включаються у вартість товару.
Пунктом 5.2 контракту визначено, що поставкою товару вважається передача товару покупцю чи транспортному агенту покупця в місці поставки. Датою поставки товару є дата здійснення відмітки на транспортному документі про передачу товару.
Згідно п.6.1 контракту приймання-передача товару проводиться відповідно до товарно-супровідних документів.
Відповідно до пункту 11.1 контракту даний контракт набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2018 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за контрактом.
З матеріалів справи вбачається, що транспортно-експедиторське обслуговування вантажу здійснювалося за договором №ЛОГ-152 від 15.09.2017, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" (замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) (том 1, а.с. 47 - 52).
Позивачем 14.02.2019 до Київської митниці ДФС подано електронну митну декларацію №UA125220/2019/701919 (далі - МД №UA125220/2019/701919 від 14.02.2019), у якій для митного оформлення задекларовано товар - посуд столовий (крім посудин для пиття) або кухонний із зміцненого скла:
- тарілка супова Luminarc Carine біла 21 см - 480 шт., 20 кор.,
- тарілка обідня Arcopal Zelie 25 см - 35604 шт., 2967 кор.
Виробник: Arc France, торговельна марка Luminarc. Країна виробництва Fr (том 1, а.с. 23 - 27).
Відповідно до графи 44 МД №UA125220/2019/701919 від 14.02.2019 на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем митному органу подано: пакувальний лист від 08.02.2019 (0271); інвойс №7001443964 від 08.02.2019 (0380); міжнародна автомобільна накладна (CMR) б/н від 08.02.2019 (0730); рахунок - фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №258/6444 від 14.02.2019 (3004); страховий поліс від 11.02.2019 (3530); зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів №1461 від 02.12.2016 (4104); некласифікований внутрішній договір №101043703 від 12.12.2018 (4200); додаткова угода до внутрішнього договору №1 від 01.01.2019 (4203); договір про перевезення №ЛОГ-152 від 15.09.2017 (4301).
Позивачеві від митного органу 14.02.2019 надійшло електронне повідомлення, згідно якого під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом із митною декларацією документів встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.
Згідно статті 44.1 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Довідка про витрати на транспортування не належить до первинних документів. Відповідно до наказу МФУ №599 від 24.05.2012 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та правил її заповнення" для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу). Декларантом до митного оформлення не надано договір на перевезення оцінюваного товару, рахунок-фактур, акт виконаних робіт від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послу, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати витрат понесених на транспортування. Перевірити достовірність декларування транспортних витрат не має можливості. Також п.3.1, п.3.2. Контракту від 02.12.2016 №1461 передбачено наявність Замовлення, в якій Покупець зазначає асортимент, кількість, вартість та вартість партії поставки товару Зазначене Замовлення до митного оформлення також не надано. У зв'язку з чим, запропоновано декларанту подати протягом 10 календарних днів додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до переліку визначеного частинами другою та третьою статті 53 Митного кодексу України, а саме: договір на транспортно-експедиційне обслуговування; рахунок на сплату; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та транспортних витрат та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (за наявності) та інші документи для підтвердження митної вартості товару (за бажанням декларанта); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас - листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; відповідна бухгалтерська документація (проплата по попередній партії товару); копію митної декларації країни відправлення (том 1, а.с. 53).
Листом вих. №190 позивачем 15.02.2019 надано відповідачеві наступні документи та пояснення: прайс-лист виробника товару №б/н від 01.11.2018 терміном дії до 30.04.2019; комерційна пропозиція №б/н від 01.11.2018 терміном дії до 01.04.2019; копія митної декларації країни відправлення №19FRD5620010922329 від 08.02.2019; експертний висновок ТПП №Ц-128 від 15.02.2019; договір на перевезення №ЛОГ-152 від 15.09.2017; заявка на перевезення вантажів автомобільним транспортом №5949: платіжне доручення №1784 від 13.02.2019; виписка по рахунку ТОВ "Сільпо-Фуд", що підтверджує факт списання грошових коштів на користь продавця згідно інвойсу №7001443964 (том 1, а.с. 54).
Відповідачем із врахуванням додатково поданих позивачем документів прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 16.02.2019 №UA125000/2019/000161/2, згідно якого вартість задекларованого товару, а саме: посуд столовий (крім посудин для пиття) або кухонний із зміцненого скла: Виробник: Arc France, торговельна марка Luminarc, визначено митним органом із застосуванням резервного методу визначення митної вартості товарів (том 1, а.с. 66-67).
Київською митницею ДФС у графі 33 Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості зазначено причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), а саме:
- відповідно до статті 58 Митного кодексу України з поданих декларантом документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів;
- надані додатково декларантом 15.02.2019 документи, не стали підставою для підтвердження митної вартості;
- посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до частини четвертої статті 57 Митного кодексу України, за результатами якої встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до статей 59, 60 Митного кодексу України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому, за умовами статей 62, 63 Митного кодексу України, така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій, такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані;
- декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. На письмову заяву декларанта від 21.02.2019 винесено рішення раніше 10 денного терміну. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості: резервний метод - товар №1 - МД від 06.02.2018 №UA209200/2018/002313 (0,90 Євро/шт).
Після прийняття відповідачем вказаного рішення про коригування митної вартості товарів, з метою оформлення товарів на умовах фінансових гарантів, позивачем 22.02.2019 подано нову митну декларацію №UА125220/2019/702064 із застосуванням фінансових гарантій, після чого митним органом прийнято рішення про випуск товару під фінансову гарантію (том 1, а.с. 68-75).
Не погоджуючись із рішенням митного органу щодо коригування митної вартості від 16.02.2019 №UA125000/2019/000161/2, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VІ (далі - МК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
В силу приписів частини третьої статті 318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Відповідно до статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (ч.1 ст. 257 МК України).
Статтею 49 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно частини другої статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно частини першої статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ст. 52 МК України).
Згідно частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою статті 53 МК України передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно частини п'ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині 1 статті 58 цього Кодексу.
За змістом частини шостої статті 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 ст. 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Так, відповідач, приймаючи рішення про коригування митної вартості виходив з того, що подані позивачем для митного оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та містять розбіжності, які стосуються числових значень складових митної вартості та позивачем не надано в повному обсязі додаткові документи згідно частини третьої статті 53 МК України.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
Відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Як слідує з матеріалів справи, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, підставою для висновку відповідача про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору стало те, що документи, надані декларантом, містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема, декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.
Суд не погоджується з позицією митного органу про те, що надані позивачем під час митного оформлення товарів документи, не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, з огляду на таке.
Аналіз вищевказаних норм свідчить про обов'язок митниці зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити складові митної вартості та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтвердженим відповідними доказами.
Також, відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору", зареєстрованого Міністерством юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Аналіз графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів свідчить про відсутність інших доводів про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються окрім твердження про те, що надані декларантом документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зокрема зазначено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об'єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.
У той же час, в ході розгляду даної справи судом не встановлено існування обмежень для визначення митної вартості задекларованих позивачем товарів за ціною договору, розбіжностей, наявності ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Матеріали справи свідчать, що на виконання повідомлення від митниці декларантом надано наступні документи та пояснення: прайс-лист виробника товару №б/н від 01.11.2018 терміном дії до 30.04.2019; комерційну пропозицію №б/н від 01.11.2018 терміном дії до 01.04.2019; копію митної декларації країни відправлення №19FRD5620010922329 від 08.02.2019; експертний висновок ТПП №Ц-128 від 15.02.2019; договір на перевезення №ЛОГ-152 від 15.09.2017; заявку на перевезення вантажів автомобільним транспортом №5949: платіжне доручення №1784 від 13.02.2019; виписку по рахунку ТОВ "Сільпо-Фуд", що підтверджує факт списання грошових коштів на користь продавця згідно інвойсу №7001443964 (том 1, а.с. 54).
Також позивачем у письмових поясненнях на вказане повідомлення митного органу зазначено, що згідно п. 6.3 Договору на перевезення №ЛОГ - 152 від 15.09.2017 термін оплати за надані послуги складає 30 банківських днів з дати доставки вантажу, тому у декларанта відсутня можливість надати акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг.
Інші ж документи надати немає можливості у зв'язку з їх відсутністю.
Отже, декларантом на повідомлення митного органу надано вичерпний перелік документів, а тому суд не погоджується з посиланням відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
У рішенні про коригування митної вартості також відсутні усі відомості про конкретні факти чи обставини, встановлені під час митного оформлення, оцінивши які в сукупності митниця прийняла рішення про неможливість застосування першого методу для визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.
Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.
Аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №820/7133/15.
Суд також зазначає, що оскаржуване рішення не містить обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митним органом у рішенні, який свідчив би про обґрунтованість рівня скоригованої ним митної вартості товару, не зазначено також конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на його невідповідність вимогам частини другої статті 55 МК України.
Частиною другою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У свою чергу, судом встановлено, що відповідачем не наведено обґрунтованих обставин, які б свідчили про наявні розбіжності, що не дають можливість підтвердити числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Суд також зазначає, що відповідачем не доведено неможливості застосування основного методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо товарів, які імпортуються.
Відповідно до правової позиції Верховного суду України, викладеної у постанові від 01.10.2013 по справі 21-354а13 "Про наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості митниця зобов'язана доводити в суді, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів". У зв'язку з чим, на час розгляду документів митницею не доведено обґрунтований сумнів у тому, що сплачені гроші за наданими платіжними документами не стосуються оцінюваного товару.
Щодо наданого у якості додаткових документів експертного висновку від 15.02.2019 №Ц-128 (том 1, а.с. 60-61), суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України "про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001 №2658-ІІІ, рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оціни майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, суддів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснити рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).
Отже, митний орган, маючи сумнів щодо змісту наданого позивачем висновку, мав право звернутися до іншого суб'єкту оціночної діяльності із письмовим запитом про рецензування указаного висновку.
Таку ж правову позицію викладено у постанові Вищого адміністративного суду України від 03.09.2013 у справі №К/800/13605/13.
Втім, із оскаржуваного рішення слідує, що митним органом не надано належної оцінки поданому експертному висновку та не встановлено конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товарів за ціною договору.
Твердження відповідача про те, що при складанні експертного висновку від 15.02.2019 №Ц-128 використовувались документи, що мають розбіжності та не містять достовірних і об'єктивних даних, суд також вважає такими, що не можуть бути покладені в основу рішення про коригування митної вартості товару, оскільки становлять лише суб'єктивні судження за відсутності жодних належних і допустимих у розумінні статей 73, 74 КАС України доказів, зокрема, недійсності даного експертного висновку.
Таку ж правову позицію викладено у постанові Верховного суду від 19.03.2019 у справі №810/4116/17.
Стосовно доводів відповідача на непідтвердження витрат на транспортування, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 6 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, обов'язково додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що фактично була сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.
Згідно пункту 6 частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують вартість транспортування, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Зокрема, ТОВ "Сільпо-Фуд" разом із митною декларацією до митного оформлення подано: міжнародну автомобільну накладну (CMR) від 08.02.2019; рахунок на оплату №258/6444 від 14.02.2019 відповідно до договору на перевезення і здійснення транспортно-експедиційних послу №ЛОГ - 152 від 15.09.2017.
Також на вимогу суду ТОВ "Сільпо-Фуд" митному органу було надано копію заявки на перевезення вантажів автомобільним транспортом №5949 від 29.01.2019.
Посилання ж митного органу на той факт, що під час митного оформлення позивачем не було надано жодних платіжних доручень на оплату транспортних витрат, суд не бере до уваги, оскільки згідно п.6.3 Договору на перевезення №ЛОГ-152 від 15.09.2017 термін оплати за надані послуги складає 30 банківських днів з дати доставки вантажу, тому у декларанта відсутня можливість надати акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг та платіжне доручення на оплату транспортних витрат.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для визначення митної вартості товару.
Щодо посилання відповідача на підтвердження такої складової митної вартості, як витрати на страхування товару, суд зазначає наступне.
Під час митного оформлення ТОВ "Сільпо-Фуд" для підтвердження витрат на страхування вантажу надало митному органу договір страхування та страховий поліс.
Згідно зі ст. 18 Закону України "Про страхування" факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про страхування" страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.
Страхова сума може бути встановлена по окремому страховому випадку, групі страхових випадків, договору страхування у цілому.
При страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування або законом.
Так, положеннями п.4.2 Генерального договору добровільного страхування вантажів від 12.12.2018 №101043703 (далі - Договір страхування) страховий тариф - це відсоткова ставка, яку Сторони визначають самостійно для кожної партії товару окремо і її розмір вказується у страховому сертифікаті. Страховий тариф для кожної партії товару може відрізнятись (том 1, а.с. 38 - 47).
Згідно із п.18.8 Договору страхання страховий тариф - ставка страхової премії, що розраховується в процентах від страхової суми.
Положеннями абз.2 ст. 10 Закону України "Про страхування" визначено, що страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування.
Відповідно до абз.1 ст. 10 Закону України "Про страхування" страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.
Пунктом 4.1. Договору страхування визначено, що страхова премія - це плата за страхування, яку Страхувальник (ТОВ "Сільпо-Фуд") оплачує Страховику (ПрАТ "Страхова компанія "Граве Україна") у порядку передбаченому цим Договором.
Таким чином, враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства та договору страхування, страховий тариф - це відсоткова ставка від страхової суми, яка визначається Сторонами самостійно для кожної партії товару окремо.
У страхових сертифікатах, які були надані під час митного оформлення для підтвердження витрат на страхування, сторони погодили, що страховий тариф складає 0,0800%.
Таким чином, сума страхової премії, що підлягає сплаті Страхувальнику, розраховується за формулою Страхова премія (грн.) = Страхова сума (грн.)*Страховий тариф (%).
При цьому, згідно із п. 8 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Отже, страховий поліс є належним і достатнім страховим документом, що підтверджує укладення договору страхування і вартість страхування.
Посилання відповідача на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.
Загальні положення визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, методи її визначення врегульовані статтями 57-64 Митного кодексу України.
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Отже, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів визначення митної вартості товарів. Крім того, законодавцем обмежене право відповідача на визначення митної вартості товару шляхом застосування другорядних методів, зокрема, відповідач має право застосувати послідовно другорядні методи тільки у випадку, якщо неможливо визначити митну вартість попереднім методом (ч. 3 ст. 57 МК України).
Частинами 4 - 8 статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Стосовно доводів відповідача про те, що вимоги митного органу про надання додаткових документів не виконані, суд зазначає наступне.
Так, відповідачем, в порушення частини третьої статті 53 МК України не доведено, що подані документи для підтвердження митної вартості оцінюваних товарів містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
В той же час, Верховним Судом України в постанові від 17.06.2014 у справі №21-148а14 зазначено, що митні органи у випадку наявності обґрунтованого сумніву щодо правильності задекларованої митної вартості товару мають право витребувати додаткові документи для перевірки правильності цієї вартості товару. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися у правильності або помилковості задекларованої митної вартості, а не всі документи. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для визначення митницею митної вартості самостійно, якщо подані документи не спростовують сумніву у правильності задекларованої митної вартості.
Так, суд зазначає, що декларантом позивача були надані усі наявні у нього документи, на вимогу митного органу, про що й зазначено в листі позивача.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначено, що під час проведення консультацій декларанта позивача зобов'язано надати додаткові документи.
Суд також зазначає, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №826/25605/15.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Отже, відповідачем невизнання митної вартості, заявленої декларантом, та визначення митної вартості за іншим методом, відмінним від першого методу, здійснено не обґрунтовано, без посилання на документи, надані декларантом та причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості. А відтак, враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що згідно наданих відповідачу документів разом із митними деклараціями за оскаржуваним рішенням у Київської митниці ДФС не було підстав вважати надану інформацію необ'єктивною, документально непідтвердженою та такою, що не піддається обчисленню або має розбіжності.
Суд зазначає, що обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної митної вартості, митниця посилалась на наявність інформації про те, що ідентичні товари було оформлено за вищою митною вартістю. Втім, жодних законних підстав для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості товарів за ціною контракту митницею не зазначено.
Відомості з інформаційних баз даних відповідача мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів i умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Розбіжність мiж рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.
Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 18.01.2018 (справа №814/1204/15) та в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа №21-591а15).
У той же час, та обставина, що в ціновій базі даних є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не створює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Цінова база даних ДФС не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Крім того, як зазначено вище, МД №100110/2018/370391 від 26.12.2018 вказана в оскаржуваному рішенні як джерело інформації при визначенні митної вартості товару.
Так, згідно наданих відповідачем доказів (том 1, а.с. 205), за вказаною МД розмитнювався наступний товар:
- посуд столовий, кухонний зі зміцненого скла Салатник 17144 - 36 шт, торгівельна марка: ARCOROC, Виробник: ARC FRANCE, на заводі ARC FRANCE, країна виробництва: FR,
- посуд столовий, кухонний, зі зміцненого скла Графин С0197 - 240 шт., С0197 - 72, С0199 - 216 шт.
У той же час, за МД №UA125220/2019/701919 від 14.02.2019 позивачем для митного оформлення задекларовано наступний товар - посуд столовий (крім посудин для пиття) або кухонний, із зміцненого скла:
- тарілка супова Luminarc Carine біла 21 см - 480 шт., 20 кор.,
- тарілка обідня Arcopal Zelie 25 см - 35604 шт., 2967 кор.
Виробник: Arc France, торговельна марка Luminarc. Країна виробництва Fr (том 1, а.с. 23 - 27).
Отже, товар за вказаними деклараціями та його кількість повністю відмінні.
Беручи до уваги наявні у справі докази, суд дійшов висновку про безпідставність зазначення Київською митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів, що використані декларантом, відомостей, не підтверджених документально.
Не знайшли свого підтвердження й доводи відповідача щодо відсутності у наданих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв'язку з чим оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є протиправним та підлягає скасуванню.
Суд також звертає увагу, що відповідач, заперечуючи проти задоволення адміністративного позову та, відповідно, обґрунтовуючи правомірність прийнятого Київською митницею ДФС рішення про коригування митної вартості, посилається на обставини та факти, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення на момент його прийняття; такі відомості не були зазначені серед покладених в основу рішення обставин.
Так, суб'єкт владних повноважень позбавлений можливості, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатись на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оскаржуваного рішення.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, спірне рішення відповідача оцінюється судом, виходячи з доведеності тих обставин (фактичних підстав) і норм права (юридичних підстав), які наведено митницею у спірному рішенні та вимог, які висунуті позивачеві у зв'язку з митним оформленням, що забезпечує дотримання принципу правової визначеності при вирішенні спірних взаємовідносин.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 23 вересня 1998 року по справі Стіл та інші проти Сполученого Королівства вказує, що усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба з належною порадою, передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, які може спричинити певна дія.
Принцип правової визначеності є необхідним елементом принципу верховенства права. В свою чергу, вимоги державного органу, які адресовані суб'єкту господарювання під час проходження тих чи інших адміністративних процедур, повинні бути достатньо чіткими та зрозумілими, щоб їх можна було виконати.
Отже, зазначені відповідачем у запереченнях проти позову розбіжності, наявні на його думку у поданих до митного оформлення документах, які не були ним зазначені під час прийняття рішення, не можуть бути прийняті до уваги для з'ясування обґрунтованості оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, оскільки з урахуванням вищевикладеного таке рішення повинно бути обґрунтованим під час їх прийняття, а не під час оскарження в судовому порядку.
Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною першою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Всупереч наведеним вимогам відповідачем, як суб'єктом владних повноважень не надано доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, у зв'язку із чим спірні рішення про коригування митної вартості товарів є протиправними та підлягають скасуванню.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1, ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 070,32 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 05.08.2019 №5335175.
Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають судові витрати у сумі 2 070,32 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про коригування заявленої митної вартості товару від 16.02.2019 №UА125000/2019/000161/2.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" (02090, м. Київ, Дніпровський район, вул. Бутлерова, буд. 1, код ЄДРПОУ 40720198) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДФС (08307, Київська область, м. Бориспіль, Міжнародний аеропорт "Бориспіль", код ЄДРПОУ 39470947) судові витрати у сумі 2 070 (дві тисячі сімдесят) грн. 32 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Басай О.В.