Справа № 492/1916/19
Провадження № 2/492/59/20
30 січня 2020 року м. Арциз
Арцизький районний суд Одеської області у складі головуючого судді Варгаракі С.М., за участю секретаря судових засідань Богдан А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Арциз Одеської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки, про визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 , в якій проживає позивач та є її власником. Посилаючись на те, що у зазначеній квартирі зареєстрована ОСОБА_2 , яка більше 6 років не проживає у зазначеній квартирі та її точне місцезнаходження йому невідоме. За таких обставин, позивач вважає, що відповідачка втратила право користування жилим приміщенням, в якому він проживає. Визнання відповідачки такою, що втратила право користування жилим приміщенням позивачу необхідно для того, щоб вільно розпоряджатися своїм правом власності на квартиру.
Позивач в судове засідання не з'явився, але надав до суду заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, у разі неявки відповідачки в судове засідання не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.
Відповідачка в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце судового засідання двічі повідомлялася належним чином. Так, судом, відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України, двічі надсилалися судові повістки про виклик до суду за адресою місця проживання відповідачки, зареєстрованою у встановленому законом порядку, однак, згідно з конвертами з судовими повістками, що повернулися до суду з довідкою відділення «Укрпошти» «адресат відсутній», відповідачка не з'явилися до поштового відділення для отримання конвертів з поміткою «судова повістка», що дає суду підстави вважати, що відповідачка за зазначеною адресою відсутня та свідчить про неможливість вручення відповідачці судової повістки та відповідно до ч. 8 ст. 128 ЦПК України в цьому випадку вважається, що судовий виклик вручений відповідачці належним чином.
Враховуючи повторну неявку в судове засідання відповідачки, повідомленої належним чином, суд, відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, зі згоди позивача, вирішує справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, вважає позовну заяву обґрунтованою та підлягаючою задоволенню, виходячи з наступного.
Між сторонами склалися правовідносини, що випливають із житлового законодавства, пов'язані з правом особи користуватися жилим приміщенням, в якому зареєстроване її місце проживання, тому, при вирішенні спору між сторонами, слід керуватися Цивільним Кодексом України та Житловим Кодексом України.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
Відповідно до договору дарування від 23.07.2002 року, технічного паспорту позивач ОСОБА_1 є власником кв. АДРЕСА_1 (а. с. 7-8, 9). Розпорядженням Арцизької міської ради Одеської області № 22 від 11.03.2016 року назва АДРЕСА_2 була перейменована на АДРЕСА_3 (а. с. 17).
Як вбачається з відповіді відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області, довідок виконавчого комітету Арцизької міської ради Одеської області № 1043 від 21.10.2019 року, № 1281 від 25.10.2019 року відповідачка ОСОБА_2 дійсно зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 (а. с. 10, 14, 20).
Факт відсутності відповідачки у вказаній квартирі підтверджується актом від 22.10.2019 року, згідно якого комісія в результаті опитування свідків встановила, що ОСОБА_2 ніколи не проживала за вищевказаною адресою (а. с. 11).
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Стаття 41 Конституції України закріплює право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст. 316 ЦК України право власності є правом особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За змістом ст. 317 ЦК України, власнику надається право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
В силу ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Власник, відповідно до ст. 391 ЦК України, вправі вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Згідно ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц зроблено висновок по застосуванню статей 71, 72 ЖК України, який полягає в тому, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщенням за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин. Саме на позивача процесуальний закон покладає обов'язок довести факт відсутності відповідача понад встановлені статтею 71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин, що позивач не довів. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Таким чином, встановивши, що ОСОБА_2 не проживає у спірній квартирі понад шість місяців без поважних причин, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до положень ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі остаточного рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на відповідача у разі задоволення позову. Тому, з відповідачки на користь позивача слід стягнути 768,40 грн. сплаченого судового збору, відповідно до квитанції (а. с. 1).
На підставі ст. 41 Конституції України, ст. ст. 16, 319, 321, 383 ЦК України, ст. ст. 71, 72, 150 ЖК України, керуючись ст. 4, 19, 48, 76-78, 81, 95, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 280-282, 284, 289 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_1 .
Наявне рішення суду є підставою для зняття ОСОБА_2 з реєстраційного обліку.
Стягнути з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 )судові витрати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 30 січня 2020 року.
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ).
Відповідач: ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ).
Суддя
Арцизького районного суду С.М. Варгаракі