?
31 січня 2020 року
м. Київ
Справа № 914/1643/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Колос І.Б.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства «Синерджі Консалтинг»
на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 11.12.2019
у справі № 914/1643/19
за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго»
до Приватного підприємства «Синерджі Консалтинг» (далі - ПП «Синерджі Консалтинг», скаржник)
про стягнення 132 269, 40 грн.
ПП «Синерджі Консалтинг» 27.12.2019 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 у справі № 914/1643/19 про повернення апеляційної скарги, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду справи.
Дослідивши доводи касаційної скарги ПП «Синерджі Консалтинг» у справі № 915/1643/19 у контексті оскаржуваного рішення, Касаційний господарський суд доходить висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Касаційний господарський суд також враховує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 «Справа «Леваж Престасьон Сервіс проти Франції» (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, ЄСПЛ, § 48) вказано, що, зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 05.04.2018 справа «ZUBAC v. CROATIA» (№ 40160/12, ЄСПЛ, § 83) вказано, що застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.
Враховуючи, що повноваження суду касаційної інстанції обмежено перевіркою правильності застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, зважаючи на особливий статус Верховного Суду, вирішення питання про можливість відкриття касаційного провадження відноситься до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг цим судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення (MUSHTA v. UKRAINE 8863/06, § 37, ЄСПЛ, від 18 листопада 2010 року).
Предметом касаційного оскарження є ухвала Західного апеляційного господарського суду від 11.12.2019, якою апеляційну скаргу ПП «Синерджі Консалтинг» на рішення Господарського суду Львівської області від 21.10.2019 у справі №915/1643/19 повернуто скаржнику з доданими до неї документами.
Так, вказаною ухвалою господарський суд апеляційної інстанції відмовив ПП «Синерджі Консалтинг» у відстроченні сплати судового збору та у зв'язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги, у строк та спосіб визначений ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 19.11.2019, суд апеляційної інстанції на підставі частини другої статті 260 та частини четвертої статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) повернув вказану апеляційну скаргу без розгляду.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно з частиною другою цієї статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Даний перелік умов відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати є вичерпним.
Касаційний господарський суд, зауважує, що «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі»).
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, оскільки посилання ПП «Синерджі Консалтинг» на неможливість сплатити судовий збір не є підставою відстрочення сплати судового збору в силу статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до частини другої статті 260 ГПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.
Згідно з частиною четвертою статті 174 ГПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулась із позовною заявою.
Оскільки, ПП «Синерджі Консалтинг» не усунуло недолік апеляційної скарги, а саме не надало суду докази сплати судового збору, вказані вище обставини були підставою для повернення апеляційної скарги відповідно до приписів частини другої статті 260 та частини четвертої статті 174 ГПК України, а тому правильне застосовування судом апеляційної інстанції даної норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Відповідно до частини другої статті 293 ГПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо: 1) Верховний Суд вже викладав у своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку; або 2) правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції доходить висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ПП «Синерджі Консалтинг» на підставі пункту 2 частини другої статті 293 ГПК України.
Також Касаційний господарський суд зауважує, що подана ПП «Синерджі Консалтинг» касаційна скарга містить ряд недоліків, а саме: відсутні докази на підтвердження сплати судового збору за подання касаційної скарги у встановленому Законом України порядку та розмірі; відсутні докази направлення касаційної скарги іншим учасникам справи, зокрема, лист з описом вкладення; касаційна скарга не містить належного обґрунтування, в чому конкретно полягало неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права судом апеляційної інстанції.
Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу скаржника, що згідно з частиною першою статті 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Керуючись статтями 234, 235, частиною другою статті 293 ГПК України, Касаційний господарський суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства «Синерджі Консалтинг» на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 у справі № 914/1643/19.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Т. Малашенкова
Суддя І. Бенедисюк
Суддя І. Колос