Апеляційне провадження № 11сс/818/124/20 Головуючий 1ї інстанції - ОСОБА_1
Справа № 953/17761/19 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія : у порядку КПК України
23 січня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря - ОСОБА_5
прокурора - ОСОБА_6
власника майна - ОСОБА_7
представника власника
майна - адвоката ОСОБА_8
слідчого - ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2019 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_10 про арешт майна у кримінальному провадженні №12019220000000123 від 23.01.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України, -
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2019 року задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_10 про арешт майна у кримінальному провадженні №12019220000000123 від 23.01.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.
Накладено арешт на майно, яке було вилучене 19.10.2019, під час проведення обшуку автомобіля ВАЗ-212140 державний номер НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_7 , а саме на: пластикові каністри заповнені рідиною, яка має характерний запах нафтопродуктів, в кількості 19 штук, яке знаходилось в причепі зазначеного автомобіля.
Майно, на яке накладено арешт, вирішено зберігати у відповідності до порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 19.11.2012 «Про затвердження порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження», а саме в камері зберігання речових доказів СУ ГУНП в Харківській області.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_7 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді від 19.11.2019 та постановити нову, якою відмовити слідчому у задоволенні клопотання про арешт автомобіля.
В обґрунтування апеляційної скарги посилався на необґрунтованість ухвали слідчого судді, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неправильне застосування кримінального закону. Зазначив, що не скоював кримінального правопорушення, обшук проведений слідчим з грубим порушенням норм КПК України. Згідно ухвали про надання обшуку від 19.09.2019 р. дозвіл наданий на проведення обшуку в автомобілі ВАЗ 2140 д.н. НОМЕР_1 , а проведений також у причепі автомобіля, який має окрему реєстрацію та належить іншій особі, в ухвалі про проведення обшуку він не вказаний. Слідчий суддя неправильно встановив обставини справи, вказавши, що належність причепу іншій особі не є перешкодою для арешту. В суді він надав квитанції на придбання палива, але слідчий суддя не врахував дані докази при вирішенні питання про накладення арешту. Вважає, що у вилученій рідині відсутні сліди злочину і їх там не може бути.
При розгляді даного клопотання слідчий, який приймав участь у розгляді клопотання, не навів доказів поважності причин пропуску для звернення з клопотанням про арешт майна. В ухвалі слідчого судді відсутні посилання на докази, які обґрунтовують поновлення строку.
Вислухавши доповідь судді, пояснення прокурора, власника майна, його представника, слідчого, перевіривши представлені матеріали судового провадження, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що слідчим відділом прокуратури Харківської області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019220000000123 від 23.01.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 191 КК України.
15.11.2019 року прокурор відділу прокуратури Харківської області ОСОБА_10 звернувся до Київського районного суду м. Харкова з клопотанням про арешт майна. В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що відповідно даних кримінального провадження, працівниками структурних підрозділів РФ «Південна Залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», у змові із групою невстановлених осіб, створені необліковані надлишки паливно-мастильних матеріалів, що видаються їм під звіт для подальшого привласнення вказаних ПММ. На виконання доручення слідчого, оперативним підрозділом УСР ГУНП в Харківській області, в тому числі під час проведення негласних слідчих (розшукових) дій, отримано дані про здійснення групою службових осіб ВП «Локомотивне депо Куп'янськ» РФ «Південна Залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» та машиністів депо привласнення паливно-мастильних матеріалів, які виділяються для заправки потягів, шляхом створення необлікованих надлишків. В подальшому машиністами депо вказані надлишки палива перевозяться локомотивами та передаються на шляхах перегонів третім особам - ОСОБА_11 , ОСОБА_7 та іншим не встановленим на даний час особам, які перевозять привласнене паливо до місць зберігання та реалізують його за готівку. В ході подальшого проведення досудового розслідування, а саме проведеного 19.10.2019 обшуку автомобіля ВАЗ-212140 державний номер НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_7 , було виявлено знаряддя для транспортування паливно мастильних матеріалів - причіп та засоби для його зберіганні - пластикові каністри. В подальшому в ході обшуку вилучено: пластикові каністри заповнені рідиною, яка має характерний запах нафтопродуктів, в кількості 19 штук. Прокурор вважає, що вилучене в ході проведення обшуку в автомобілі ВАЗ-212140 державний номер НОМЕР_1 , майно є засобами чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення та зберегло на собі його сліди, набуто кримінально протиправним шляхом, а тому є необхідність у накладенні на нього арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, що передбачено п.1 ч.2 ст. 170 КК України. Постановою слідчого від 03.09.2019 року вилучене майно визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні, так як вилучений автомобіль є знаряддям вчиненого злочину та окрім цього міг зберегти на собі сліди злочину або може містити інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
В засіданні апеляційного суду прокурор пояснив, що у кримінальному провадженні призначені відповідні експертизи для з'ясування ідентичності палива, яке було вилучено у апелянта та знаходилось на підприємстві.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 19 листопада 2019 року клопотання прокурора задоволено. Накладено арешт на майно, яке було вилучене 19.10.2019, під час проведення обшуку автомобіля ВАЗ-212140 державний номер НОМЕР_1 , яким користується ОСОБА_7 , а саме на: пластикові каністри заповнені рідиною, яка має характерний запах нафтопродуктів, в кількості 19 штук, яке знаходилось в причепі зазначеного автомобіля. Майно, на яке накладено арешт, вирішено зберігати у відповідності до порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України №1104 від 19.11.2012 «Про затвердження порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження», а саме в камері зберігання речових доказів СУ ГУНП в Харківській області.
Приймаючи рішення про накладення арешту на майно, вилучене в ході огляду місця події, суд першої інстанції мотивував таку необхідність саме тим, що прокурором доведено, що вищевказане майно, вилучене в ході огляду місця події, має значення для забезпечення даного кримінального провадження, є підстави вважати, що це майно є доказом злочину, воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України і може містити на собі сліди кримінального правопорушення або інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а незастосування арешту може призвести до зникнення, втрати або пошкодження майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженні, а саме неможливості проведення відповідних експертних досліджень, слідчий суддя прийшов к висновку про задоволення клопотання прокурора.
Відповідно до положень статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Вилучене, під час обшуку в автомобілі ВАЗ-212140 державний номер НОМЕР_1 , майно є засобами чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення та зберегло на собі його сліди, набуто кримінально протиправним шляхом, підлягає арешту, оскільки не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна може в подальшому перешкодити кримінальному провадженню, оскільки існує ризик того, що у разі не накладення арешту буде можливість відчужити, змінити, переробити, зіпсувати, передати вказане майно іншим особам до закінчення досудового розслідування. Вимоги клопотання, на даному етапі досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.
З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення чи відчуження майна в даному кримінальному провадженні, суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав до арешту майна, враховуючи можливість використання його як доказу у даному кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.
Судова колегія враховує, що вказаний захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим заходом, а тому, у подальшому його власник має право звернутися із клопотанням про скасування даного арешту і вилучене майно йому буде повернуто згідно положень ст. 174 КПК України.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на допущені порушення під час проведення обушу та відсутність дозволу на обшук причепу належними доказами не підтверджені не може слугувати підставою для відмови в задоволенні клопотання про арешт майна. В ході проведення обшуку автомобіля, який був наданий ухвалою слідчого судді від 19.10.2019, був виявлений автомобіль ВАЗ -212140, д.н. НОМЕР_1 , який був обладнаний причепом двоколесим, з'єднаним з автомобілем. Обшуком салону автомобіля виявлено відсутність заднього сидіння та облаштування для перевезення вантажів. Також у салоні автомобіля виявлено сумку щ пробками для закриття каністр, вироблених з пластика. До автомобіля ВАЗ-212140 приєднаний причеп двоколісний відкритий. Оглядом кузову причепа виявлено пластикові ємності - каністри в кількості 19 штук та одна ємність, що має дефект - отвір збоку. Під час обшуку встановлено, що ємності, виявлені в причепа автомобіля в кількості 19 штук заповнені рідиною. З характерним запахом нафтопродуктів. Вилучене майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 98 КПК України, як майно, що було знаряддям вчинення кримінального правопорушення або зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження. Огляд транспортного засобу проведено за згодою його власника, отже отримання дозволу слідчого судді на проведення огляду не було необхідним, зауваження під час проведення обшуку не надходили. Вилучене майно постановою слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_9 від 21.10.2019 визнано речовими доказами.
Посилання апелянта на той факт, що ним в судовому засіданні при розгляді клопотання про арешт майна було надано квитанції на придбання палива не свідчать про необгрунтованість ухвали слідчого судді. На даному етапі провадження слідчий суддя не вправі вирішувати вказані питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень та пред'явлення підозри. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає лише, чи може майно бути предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, або воно набуте злочинним шляхом чи є доходів від вчиненого злочину або за рахунок доходів від вчиненого злочину та чи містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст.ст. 170, 173 КПК України та відсутні підстави для її зміни чи скасування за доводами апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст. 170, 173, 405, 407, 419, 422, 423 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_12 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Красноградського районного суду Харківської області від 5 вересня 2019 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді