Справа № 546/603/17 Номер провадження 11-кп/814/73/20Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
15 січня 2020 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
Головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 при секретарі
судового засідання ОСОБА_5
за участю прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
обвинуваченої ОСОБА_8
потерпілого ОСОБА_9
розглянувши у режимі відео конференції з Державною установою «Полтавська установа виконання покарань (№23)» матеріали кримінального провадження відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки
с. Шилівка Решетилівського району Полтавської області, громадянки України, освіта вища, одруженої, пенсіонерки, раніше
не судимої, проживаючої за адресою:
АДРЕСА_1 ,
за апеляційними скаргами прокурора відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_8 на вирок Київського районного суду м. Полтава від 23.04.2018,
встановила:
Цим вироком ОСОБА_8 визнано винною у вчиненні
кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 27 п. 11 ч. 2
ст. 115 КК України, ст. 69 КК України, і призначено покарання у виді 6
років позбавлення волі.
Судові витрати за проведення експертиз стягнуто із ОСОБА_8 на
користь держави в сумі 2474 гривень.
Вирішено питання щодо речових доказів.
Згідно вироку суду, на початку лютого 2017 року, на ґрунті неприязних
відносин у ОСОБА_8 виник умисел на вбивство свого знайомого
ОСОБА_9 , 1983 р.н.
Не маючи змоги заподіяти смерть ОСОБА_9 самостійно,
ОСОБА_12 , із метою реалізації свого злочинного умислу, вирішила
організувати умисне вбивство ОСОБА_9 , доручивши його виконання
іншій особі за винагороду.
Підшукуючи виконавців, ОСОБА_8 у березні 2017 року за місцем
свого проживання у АДРЕСА_1
зустрілася зі своїм знайомим ОСОБА_13 , якому розповіла про свої
наміри та запропонувала за грошову винагороду скоїти умисне вбивство
ОСОБА_9 .
17 квітня 2017 року у сел. Решетилівка Полтавської області
ОСОБА_8 знову зустрілася із ОСОБА_13 та повторно запропонувала за
грошову винагороду у сумі 50 тисяч гривень скоїти умисне вбивство
ОСОБА_9 , не уточнюючи у який спосіб. При цьому ОСОБА_8
передала ОСОБА_13 фотознімок із зображенням ОСОБА_9 , на
якому також було зазначено адресу проживання останнього.
18квітня 2017 року, співробітникам поліції стали відомі злочинні
наміри ОСОБА_8 та з ціллю проведення негласних слідчих (розшукових)
дій, направлених на документування злочинних дій останньої, було залучено
залегендовану особу з установчими даними ОСОБА_14 , якому була
доручена роль виконавця вбивства.
25 квітня 2017 року у сел. Решетилівка, за місцем свого проживання за
адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_8 зустрілася із ОСОБА_14 , як із
особою, яка, зі слів ОСОБА_13 , зможе виконати замовне вбивство
ОСОБА_9 .
Під час зустрічі ОСОБА_8 повідомила ОСОБА_14 про свої
злочинні наміри та пояснила, що злочин необхідно здійснити до 28 квітня
2017 року. При цьому не уточнювала чим і у який спосіб необхідно це
зробити. Також, ОСОБА_8 пояснила, що для підтвердження факту
вбивства ОСОБА_9 їй необхідно надати особисті речі потерпілого
(золотий перстень, зв'язку ключів, банківські картки, зошити з записами
тощо). При цьому ОСОБА_8 запевнила, що пересвідчившись у смерті
ОСОБА_9 , вона у свою чергу передасть ОСОБА_14 грошові кошти
у сумі 50 000 гривень за виконане вбивство.
У подальшому працівниками правоохоронних органів було імітоване
вбивство ОСОБА_9
27 квітня 2017 року, близько 19:00 години, ОСОБА_14 прибув у
АДРЕСА_1 , де повідомив
ОСОБА_8 про скоєне вбивство ОСОБА_9 . На підтвердження своїх слів
ОСОБА_14 продемонстрував ОСОБА_8 фотографії та відеозапис із
зображенням потерпілого з тілесними ушкодженнями, а також передав речі
ОСОБА_9 (золотий перстень, зв'язку ключів, портмоне, банківські
картки, візитні картки зошити з записами та інше). Про механізм (у т.ч.
знаряддя) убивства не повідомив.
У свою чергу ОСОБА_8 за виконання вбивства ОСОБА_9
передала ОСОБА_14 грошову винагороду у сумі 5 000 гривень та
боргову розписку на суму 50 000 гривень.
27 квітня 2017 року, після отримання підтвердження смерті
ОСОБА_9 та передачі грошових коштів виконавцю вбивства, ОСОБА_8 була
затримана працівниками поліції.
В поданій апеляційній скарзі прокурор просить вирок Київського
районного суду м. Полтави від 23.04.2018 стосовно обвинуваченої
ОСОБА_8 скасувати у зв'язку з неправильним застосування закону
України про кримінальну відповідальність.
Постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8
винуватою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст.
15, ч. З ст. 27, п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України, та призначити їй покарання у
вигляді 10 років позбавлення волі.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції від 26.11.2015 року)
зарахувати у строк покарання період попереднього ув'язнення з 27.04.2017 до
20.06.2017 з розрахунку, що один день попереднього ув'язнення відповідає 2
дням позбавлення волі, а з 21.06.2017 до вступу вироку в законну силу з
розрахунку, що один день попереднього ув'язнення відповідає 1 дню
позбавлення волі.
В іншій частині вирок залишити без змін.
Вказав, що вирок суду є незаконним і підлягає скасуванню у зв'язку з
зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну
відповідальність зокрема безпідставним застосування ст. 69 КК України при
призначенні підсудній покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в
санкції ч. 2 ст. 115 КК України.
Суд призначаючи міру покарання ОСОБА_8 не дав належної оцінки
особі обвинуваченої, не взяв до уваги те, що вона вчинила особливо тяжкий
злочин, вину у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. З ст. 27, п. 11 ч.
2 ст. 115 КК України не визнала, під час проведення досудового
розслідування та судового розгляду намагалась всіляко уникнути від
відповідальності.
Окрім того, під час винесення вироку судом неправильно застосовано
закон України про кримінальну відповідальність, усупереч змінам внесеним
у ч. 5 ст. 72 КК Законом України № «Про внесення зміни до
Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та
зарахування строку попереднього ув'язнення» від 18 травня 2017 року,
безпідставно зарахував ОСОБА_8 в строк відбування покарання строк її
попереднього ув'язнення з 27 квітня 2017 по дату набрання вироком законної
сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення
волі, коли на момент набрання чинності цим Законом, тобто з 21 червня 2017
року слід було рахувати один день попереднього ув'язнення за один день
позбавлення волі, відповідно до позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 01.03.2018 № 51-
577км18.
Таким чином неправильне застосування закону України про
кримінальну відповідальність, а саме безпідставне застосування ст. 69 КК
України при призначенні підсудній покарання нижче від найнижчої межі,
встановленої в санкції ч. 2 ст. 115 КК України та безпідставне застосування
вимог ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції від 26.11.2015 року) відповідно до
ст.ст. 409, 413 КПК України, є підставою для скасування вироку суду першої
інстанції.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 - адвокат
ОСОБА_15 прохає вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок.
В обґрунтування вимог вказав, що висновки суду не відповідають
фактичним обставинам кримінального провадження, а надані стороною обвинувачення докази отримані з істотним порушенням вимог КПК України.
Зокрема зазначає, що під час ознайомлення стороною захисту з матеріалами кримінального провадження в порядку ст.290 КПК України, органом досудового розслідування та прокурором не були надані процесуальні документи (ухвали слідчого судді, постанови прокурора), які стали підставою для проведення НРСД у даному кримінальному провадженні, а тому їх слід визнати їх недопустимими.
Крім того захисник заявлял клопотання допит свідка ОСОБА_13 , однак, згідно повідомлення начальника УКР ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_16 , даний свідок перебуває на тимчасово окупованій території Донецької області і засобів зв'язку з ним немає.
Інші учасники провадження вирок суду не оскаржили.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора на підтримку апеляційної скарги державного обвинувача, захисника ОСОБА_15 на підтримку своєї апеляційної скарги, обвинувачену ОСОБА_8 на підтримку апеляційної скарги свого захисника, потерпілого ОСОБА_9 , який підтримав апеляційну скаргу прокурора, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в цілому дотримався зазначених вимог закону та постановив законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення.
Вина ОСОБА_8 у вчинені злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 27 п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України КК України підтверджуються зібраними по справі доказами, які належним чином досліджені судом першої інстанції за участю сторін кримінального провадження.
Так, в основу вини ОСОБА_8 покладені послідовні показання свідків ОСОБА_14 та потерпілого ОСОБА_9 .
Свідок ОСОБА_14 повідомив суду, що ним було встановлено конфіденційне співробітництво з працівниками поліції у кримінальному провадженні за фактом готування до вчинення умисного вбивства на замовлення. Особа на ім'я ОСОБА_17 познайомила його з ОСОБА_8 , яка указала на потерпілого ОСОБА_9 , як на особу, яку потрібно вбити за аморальний спосіб життя. ОСОБА_8 декілька раз дзвонила свідку, щоб з'ясувати, чи виконав він її замовлення. Після того, як ОСОБА_14 надав імітовані докази смерті ОСОБА_9 , обвинувачена заплатила йому 5000 грн. та написала боргову розписку на суму 50000 грн. Згідно висновку судово-почеркозавчої експертизи від 08.06.2017 № 1459 (т.2., а.с. 14-19) рукописний текст розписки, яка була видана працівникам поліції ОСОБА_14 виконані ОСОБА_8 . При цьому ОСОБА_8 не пояснила, з якою метою написала розписку на ім'я ОСОБА_14 .
Потерпілий ОСОБА_9 , будучи допитаний місцевим судом повідомив, що від невідомої особи дізнався, що ОСОБА_8 має намір вбити його, отримав від нього свою фотокартку із надписами на зворотному боці, які, згідно указаної вище експертизи, виконала ОСОБА_8 у зв'язку з чим звернувся до поліції. В подальшому надав свої особисті речі для імітації своєї смерті перед обвинуваченою ОСОБА_18 .
При цьому, суд присяжних, який ухвалив вирок відносно ОСОБА_8 не встановив будь-яких неприязних відносин між ОСОБА_8 , потерпілим ОСОБА_9 та свідками у даному кримінальному провадженні. Не встановлено таких обставин і під час апеляційного розгляду. Тому відсутні підстави вважати, що ці особи могли обмовити обвинувачену.
Однак, колегія суддів вважає за необхідне визнати докази, а саме протоколів про результати проведення негласної слідчих (розшукових) дії, оскільки сторона захисту не була ознайомлена з судовими рішеннями та постановами прокурора, які стали підставою для проведення негласних слідчих дій, в порядку ст. 290 КПК України, хоча вони й не протирічять показанням свідків та потерпілого.
Таким чином, на думку колегії суддів апеляційного суду, судом присяжних, поза розумним сумнівом було встановлено наявність в діях ОСОБА_8 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 27, п. 11 ч. 2 ст. 115 КК України а саме організації закінченого замаху на умисне вбивство, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, вчиненого на замовлення.
Торкаючись виду та розміру призначеного судом покарання ОСОБА_8 , за вчинений злочин, колегія суддів вважає таким, що відповідає вимогам ст.65 КК України і не суперечить приписам ст. 50 КК України.
Всупереч доводів прокурора, покарання обвинуваченій призначене у відповідності до ст.65 КК України, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винної, обставин, що обтяжують та пом'якшують покарання. Матеріали провадження свідчать, що ОСОБА_8 , раніше не судима, характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності притягується вперше. Негативні наслідки від злочинних дій ОСОБА_8 не настали.
Із мотивувальної частини вироку видно, що суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_8 злочину, конкретні обставини провадження, дані про особу винної, відсутність обставин, вірно визнавши обставинами, що відповідно до ст.66 КК України,пом'якшують покарання: похилий вік, пенсіонер та наявність ряду хронічних захворювань, які потребують тривалого лікування.
Таким чином, на переконання колегії суддів, саме призначене судом першої інстанції обвинуваченій ОСОБА_8 покарання із застосуванням ст.69 КК України, є справедливим, достатнім і необхідним у даному випадку для виправлення обвинуваченої та запобіганню вчинення нею нових злочинів, не є надмірно м'яким, а тому підстав для ухвалення нового вироку та призначення більш тяжкого покарання за вчинене, про що поставлено питання в апеляційній скарзі прокурора, колегія суддів не вбачає.
Доводи прокурора про необхідність зарахування ОСОБА_8 у строк покарання період її перебування під вартою з розрахунку 1 день перебування під вартою за 1 день позбавлення волі, не заслуговують на увагу, оскілки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.08.2018 по справі №663/537/17 висловила протилежну правову позицію, відповідно до якої якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII в силу як прямої, так і зворотної дії кримінального закону в часі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів підстав для скасування вироку не знаходить.
Керуючись ст. ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги прокурора відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_10 та захисника ОСОБА_11 в інтересах ОСОБА_8 - залишити без задоволення, а вирок Київського районного суду м. Полтава від 23.04.2018 відносно ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Кримінального касаційного суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її оголошення, а засудженим, який перебуває під вартою - в той же строк з моменту отримання її копії.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4