Справа № 541/1721/19 Номер провадження 22-ц/814/199/20Головуючий у 1-й інстанції Городівський О. А. Доповідач ап. інст. Абрамов П. С.
29 січня 2020 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді: Абрамова П.С.,
Суддів: Бондаревської С.М., Пилипчук Л.І.,
З участю секретаря судового засідання: Зеленської О.І.
Представника позивача ОСОБА_1 ,
Представника відповідача Кумейської Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства "Миргородське підприємство технічної інвентаризації та експертиз "Інвентаризатор" про визнання права власності на майно, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби України Головного територіального управління юстиції у Полтавській області
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 жовтня 2019 року, ухвалене під головуванням судді Городівського О.А.,-
02 серпня 2019 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Приватного підприємства «Миргородське підприємство технічної інвентаризації та експертиз «Інвентаризатор», у якому просила суд визнати право власності на майно, виключити його з переліку акту опису державного виконавця та звільнити це майно з-під арешту.
Підстави позову вмотивовувала тим, що на примусовому виконанні управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області перебуває виконавчий лист, виданий на підставі рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 28 грудня 2017 року про стягнення з ПП МПТІЕ «Інвентаризатор» на користь ОСОБА_3 заборгованості по заробітній платі в розмірі 61873,68 грн. В ході виконавчого провадження державним виконавцем було проведено опис майна боржника, до якого було включено речі, які були придбані позивачем за власні кошти для облаштування робочого місця. На речі, що включені до опису було накладено арешт. Вказані обставини перешкоджають позивачу у здійсненні права власності, щодо належних їй речей. Тому за захистом своїх майнових прав звернулася до суду з відповідним позовом.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 жовтня 2019 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Приватного підприємства "Миргородське підприємство технічної інвентаризації та експертиз "Інвентаризатор" про визнання права власності на майно, з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Відділ примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби України Головного територіального управління юстиції у Полтавській області - відмовлено.
З даним рішенням не погодилася позивач ОСОБА_2 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а викладені в ньому висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.
Вказує на те, що суд невірно надав оцінку наданим нею доказам. Звертає увагу на те, що факт належності майна їй у повній мірі підтверджується договором купівлі-продажу, що відповідав вимогам чинного законодавства на момент його укладення.
Посилається на норми цивільного закону, які підтверджують факт набуття нею права на майно.
Старший державний виконавець відділ примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Полтавській області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Федько Є.О. надав пояснення н апеляційну скаргу ОСОБА_2 , у якій просить залишити її без задоволення.
Директор ПП МПТІЕ «Інвентаризатор» Кумейська Н.С. надала заперечення на пояснення державного виконавця, у яких просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 у повному обсязі.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи на примусовому виконанні управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області перебуває виконавчий лист, виданий на підставі рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 28 грудня 2017 року про стягнення з ПП МПТІЕ «Інвентаризатор» на користь ОСОБА_3 заборгованості по заробітній платі в розмірі 61873,68 грн.
22 червня 2018 року з метою перевірки майнового стану боржника здійснено виїзд державного виконавця за адресою: АДРЕСА_1 , та за його результатами було винесено постанову про опис та арешт майна боржника, а саме: стіл письмовий з ДСП, коричневого кольору з тумбою; стіл письмовий з ДСП, коричневий без тумби 2 шт; стіл письмовий з ДСП, коричневий з тумбою 2 шт; системний блок, чорний з надписом GIGABYTE; системний блок, чорний з надписом ОКtet; монітор Samsung чорний; принтер Еpson, чорний; клавіатура чорна Рleomax; комп'ютерна миша Autech; жалюзі коричневі приблизно 2м х 1,5 м; стільці офісні в сіру клітинку 4 шт.; стільці офісні, сірі 2 шт.; телефон - факс чорний Panasonic, шафа з ДСП, коричневого кольору, 7 полиць без дверей; кондиціонер, білий Наіеr; сейф, металевий, сірий; обігрівач, сірий Саlоrе; шафа з ДПС, коричнева, 6 полиць; багатофункціональний пристрій Canon ІR 2016, сірого кольору; стіл з ДСП кутовий з тумбою, коричневого кольору; крісло чорне шкіряне; монітор Samsung, чорний з сірою окантовкою; обігрівач Саlоrе, сірий ; шафа з ДСП, коричнева, 2 полиці; холодильник LIBHERR Соmfоrt, білий, у робочому стані; мікрохвильова піч Samsung біла.
Вказане майно було передано на відповідальне зберігання керівнику ПП МПТІЕ «Інвентаризатор» ОСОБА_4 (а.с.13-15).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факт, щ вказане майно належить їй на праві власності, а надані позивачем докази не мають ознак розрахункового документі, а тому не підтверджують факту продажу відповідних товарів та сплати за них коштів саме ОСОБА_2 та що ОСОБА_2 є власником цих предметів. Крім того, надані як докази накладні на отримання товару заповнені юридичною особою яка, згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань перебуває в стані припинення, та наявні розбіжності в юридичній адресі , що викликає об'єктивний сумнів в достовірності відповідних доказів.
Апеляційний суд вважає висновок суду першої інстанції обґрунтованим та таким, що ґрунтується на законі, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту.
У відповідності до ч.1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
На підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_2 надала копії накладних від 26 травня 2008 року, 13 грудня 2008 року та 06 липня 2009 року.( а. с. 24, 25, 26).
Нормами ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено, що розрахунковий документ- документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Надані позивачем накладні не містять ознак розрахункового документа. Крім того, з вказаних накладних неможливо зробити висновок про те, що ОСОБА_2 стала власником цих товарів.
Жодного фіскального чека про оплату ОСОБА_2 вартості цих товарів матеріали справи не містять.
Також, з матеріалів справи вбачається, що на вказане майно свої права заявляв і фізична особа підприємець ОСОБА_5 , який в грудні 2018 року звертався до суду з позовом про зняття арешту з вказаного майна та в я кості доказів надавав договори оренди спірного майна, укладені між ним та Приватним підприємством «Миргородське підприємство технічної інвентаризації та експертиз «Інвентаризатор» ( а. с 54-63), від 01.08.2011 року ( справа №541/2968/18 - позов залишений без розгляду).
Позивач не надала жодних доказів у підтвердження того, що речі, які вона у позові вказує як особисті, були передані нею як працівником на відповідальне зберігання приватному підприємству та що вона облаштувала своє робоче місце.
В матеріалах справи відсутні будь які докази , які б свідчили про факт трудових відносин позивачки ОСОБА_2 з відповідачем ПП « Миргородське бюро технічної інвентаризації та експертиз «Інвентаризатор», наявності в неї робочого місця та необхідності обладнання свого робочого місця такою великою кількістю предметів .
У відповідності з вимогами ст.12 ЦПК України Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до вимог ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З врахуванням вищезазначених обставин суд апеляційної інстанції вважає, що належними та достатніми доказами позивач не довела своє право власності на спірне майно. Надані нею докази не є достатніми для висновку про належність саме їй спірного майна на праві власності.
Доводи ОСОБА_2 , що надані нею докази та оформлення договору купівлі-продажу відповідали вимогам чинного на той час законодавства, висновки місцевого суду не спростували.
Заперечення апелянта з приводу того , що ТОВ ІТП « Нові технології» перебувають в стані припинення з 22.05.2012 року, жодним чином не впливають на висновки суду про відсутність доказів на підтвердження права власності ОСОБА_2 на спірне майно.
Доводи апеляційної скарги не спростували висновки місцевого суду щодо відмови у задоволенні позовних вимог та не знайшли свого підтвердження в ході перегляду рішення судом апеляційної інстанції, з підстав, викладених вище.
Також апеляційний суд звертає увагу на те, що судом першої інстанції в межах судового провадження не було вирішено питання про залучення до участі у справі стягувача у виконавчому провадженні ОСОБА_3 . Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, рішення по суті спору не порушує майнових прав останньої, а тому таке порушення процесуального закону не є обов'язковою підставою для скасування рішення.
У відповідності з вимогами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 жовтня 2019 року.
Підстави для зміни розподілу рішення суду в частині судових витрат судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 10 жовтня 2019 року,-залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд.
У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, строк на касаційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 30 січня 2020 року.
Головуючий суддя : П.С. Абрамов
Судді: С.М. Бондаревська
Л.І. Пилипчук