Іменем України
22 січня 2020 року м. Кропивницький
справа № 2-1026/2003
провадження № 22-ц/4809/220/20
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Єгорової С. М., суддів: Голованя А. М., Кіселика С. А.,
секретар судового засідання Кравченко Я. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Замші Дмитра Дмитровича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , на ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 04 листопада 2019 року у складі головуючого судді Адаменко І. М.
Короткий зміст позовних вимог і ухвали суду першої інстанції.
31.10.2019 року адвокат Замша Д. Д., який представляє інтереси ОСОБА_1 , звернувся до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову у вигляді арешту, накладені відділом Державної виконавчої служби Бобринецького районного управління юстиції 22.09.2003 року на все майно Відповідачки ОСОБА_1 , проживає с. Витязівка Бобринецького району Кіровоградської області, та виключення з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис реєстраційний № 8013459 про обтяження невизначеного, усього майна ОСОБА_1 (а.с.66-68).
Заяву обґрунтовано тим, що рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 01.10.2003 року задоволено позов прокурора Бобринецького району Кіровоградської області в інтересах Бобринецького відділення Ощадбанку України до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення боргу, та стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 солідарно на користь Бобринецького відділення Ощадбанку України - 1891 грн. 91 коп. та держмито на користь держави в сумі 51 грн.
Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08.08.2003 року в порядку забезпечення позову накладено арешт на невизначене (все) майно, що належить ОСОБА_1 , яка в свою чергу виступила поручителем за кредитними зобов'язаннями ОСОБА_2 перед Бобринецьким відділенням ВАТ «Ощадний банк України» № 3018.
На виконання ухвали від 08.08.2003 року відділом Державної виконавчої служби Бобринецького РУЮ 22.09.2003 року винесено постанову про накладення арешту, яку направлено для виконання до Бобринецької Державної нотаріальної контори Кіровоградської області, а 01.12.2004 року відповідно до постанови відділу Державної виконавчої служби Бобринецького РУЮ виконавчий лист у вказаній вище справі повернуто у зв'язку з неможливістю виконання за відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення, крім того згідно листа Філії Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадний банк України» від 22.10.2019 року, станом на 18.10.2019 року діючі зобов'язання перед установою банку, де відповідач ОСОБА_1 є поручителем, відсутні.
Враховуючи, що відсутні підстави перебування усього майна ОСОБА_1 під арештом, просив заяву задовольнити, оскільки зазначенні обставини порушують законні права боржника, в тому числі на розпорядження майном.
Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 04 листопада 2019 року відмолено у задоволенні заяви.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд виходив з того, що забезпечення позову у справі вже припинено 24.06.2010 року у зв'язку із виконанням рішення суду в повному обсязі, тому відсутні правові підстави скасовувати припинений арешт, у такому випадку заявник має звернутися до суду з позовом про скасування арешту, а не із заявою про скасування заходів забезпечення позову у провадженні, яке вже закінчено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Адвокат Замша Д. Д., який представляє інтереси ОСОБА_1 , подав до апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій з підстав неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду, та ухвалення нового рішення, яким заходи забезпечення позову у вигляді арешту, на невизначене (все) майно ОСОБА_1 скасувати шляхом виключення з єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна реєстраційний запис № 8013459 про обтяження невизначеного, усього майна.
Зазначав, що суд неповно з'ясував усі фактичні обставини справи та не дав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам.
Постановою державного виконавця від 24.06.2010 року виконавче провадження у вказаній вище справі закінчено, у зв'язку з повним стягненням заборгованості.
За повідомленням кредитора станом на 18.10.2019 року діючі зобов'язання перед банком, за якими ОСОБА_1 є поручителем, відсутні.
Тому відсутні підстави перебування усього майна ОСОБА_1 під арештом, а подальша дія арешту порушує конституційне право заявниці на розпорядження своїм майном. Більш того на майно, яке боржник набуває після дати накладення арешту також поширюються ці заходи забезпечення.
Посилаючись на ст. 155 ЦПК України в редакції 1963 року, та ст. 158 ЦПК в редакції чинній на час розгляду справи, просив скасувати заходи забезпечення позову.
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись відповідно до вимог ст.ст. 128-131 ЦПК України.
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Позиція апеляційного суду.
Відповідно до ст.ст. 367, 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши представника ОСОБА_1 адвоката Замшу Д. Д., який підтримав доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у межах, передбачених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню з таких підстав.
Встановлені судом першої інстанції неоспорені обставини, а також обставини встановлені апеляційним судом.
Ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08.08.2003 року накладено арешт на майно, що належить відповідачці ОСОБА_2 проживаючій АДРЕСА_1 , та поручителям ОСОБА_1 АДРЕСА_2 , та ОСОБА_3 , с. Витязівка, Бобринецького району. Копію ухвали для виконання направлено у ВВС Бобринецького РУЮ Кіровоградської області(а.с.36).
На виконання ухвали Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08.08.2003 року, на підставі постанови б/н від 22.09.2003 року Державної виконавчої служби Бобринецького управління юстиції державним реєстратором зареєстровано обтяження на невизначене майно, все майно ОСОБА_1 , що підтверджується копією інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта вбачається (а.с.80).
Рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 01.10.2003 року стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 солідарно на користь Бобринецького відділення Ощадбанку України - 1891,91 грн., та держмито на користь держави - 51 грн. (а.с.48-49).
Згідно постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Бобринецького районного управління юстиції Орінко С. М. від 24.06.2010 року закінчено виконавче провадження за виконавчим листом № 2-1026, виданим 24.07.2009 року Бобринецьким районним судом Кіровоградської області про стягнення із ОСОБА_2 на користь Бобринецького відділення ощадного банку України боргу солідарно 1891,91 грн., у зв'язку з виконанням (а.с.59).
Відповідно до копії листа, наданого філією Кіровоградського обласного управління АТ «Ощадний банк України», станом на 18.10.2019 року діючі кредитні зобов'язання ОСОБА_2 перед банком, де ОСОБА_1 є поручителем - відсутні (а.с.82).
Мотиви, з яких виходить колегія суддів апеляційного суду.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).
Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Статтею 155 ЦПК України (в редакції 2003 року) визначалося, що ухвала про забезпечення позову може бути скасована судом, який розглядає справу.
Згідно ст. 156 ЦПК в редакції 2003 року, ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Відповідно до п.п. 9 п. 1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України прийнятого Законом України 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017 р., справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до роз'яснень, даних у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" № 9 від 22.12.2006 року, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Посилання суду на ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», як на підставу для відмови у задоволенні заяви адвоката Замші Д. Д. є помилковими.
Згідно ст. 40 Закону у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
У даному випадку, після закінчення виконавчого провадження державний виконавець знімає арешт, накладений на майно боржника в порядку примусового виконання рішення суду, крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів.
Тобто, заходи забезпечення позову накладені судом, скасовуються на підставі рішення суду з власної ініціативи чи за клопотанням учасника справи.
З урахуванням виконання судового рішення у даній справі про стягнення з ОСОБА_2 на користь Бобринецького відділення ощадного банку України боргу в сумі 1891,91 грн., та відсутність кредитних зобов'язань перед банком, де ОСОБА_1 є поручителем, наявність арешту усього невизначеного майна заявниці порушує її законні права на володіння та розпорядження майном, заява адвоката Замші Д. Д., який представляє інтереси ОСОБА_1 , про скасування заходів забезпечення позову у справі № 2-1026/2003 року підлягає задоволенню.
Висновки суду першої інстанції щодо права ОСОБА_4 звернутися до суду з позовом про скасування арешту на майно, а не із заявою про скасування заходів забезпечення позову у даному провадженні, яке вже закінчено, є помилковими, оскільки такий порядок захисту прав власника арештованого майна не стосується боржників у цивільній справі, стосовно яких вжиті такі заходи забезпечення позову.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України наявні підстави для скасування оскарженої ухвали суду та ухвалення нового судового рішення про скасуваннязаходів забезпечення позову про накладення арешту на майно, вжитих ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08 серпня 2003 року, та внесених до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомостіна підставі постанови б/н від 22.09.2003 року Державної виконавчої служби Бобринецького управління юстиції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 371, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд
Апеляційну скаргу адвоката Замші Дмитра Дмитровича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , задовольнити частково.
Ухвалу Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 04 листопада 2019 року скасувати.
Заяву адвоката Замші Дмитра Дмитровича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , про скасування заходів забезпечення позову у справі № 2-1026/2003 року за позовом прокурора Бобринецького району Кіровоградської області в інтересах Бобринецького відділення Ощадбанку України до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення боргу задовольнити частково.
Скасувати заходи забезпечення позову про накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , внесені до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомості на підставі постанови б/н від 22.09.2003 року Державної виконавчої служби Бобринецького управління юстиції, вжиті ухвалою Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 08 серпня 2003 року.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню у касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає.
Головуючий С. М. Єгорова
Судді А. М. Головань
С. А. Кіселик