Справа № 645/4288/17 Головуючий у 1 інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11кп/818/167/20 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія: ч.2ст.185, ч.2 ст.186,
ч.2 ст.15 - ч.2 ст.186 КК України
23 січня 2020 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Харкова кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2018 року стосовно ОСОБА_7 , -
Вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2018 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровське, Донецької області, громадянина України, що має неповну середню освіту, не одруженого, на момент затримання не працюючого, мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 1) 25.09.2002 року Кіровським міським судом Донецької області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ст. 70 КК України до 4 років позбавлення волі, 08.10.2004 року звільнений умовно-достроково на підставі ухвали Нікітовського районного суду м. Горлівка Донецької області на невідбутий строк 1 рік 10 місяців; 2) 01.09.2005 року Кіровським міським судом Донецької області за ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 3 років позбавлення волі; 3) 04.10.2005 року Калінінським районним судом м. Донецька за ч. 2 ст. 186, ч. 3 ст. 15, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 4 ст. 70 КК України до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна; 4) 15.01.2014 року Куйбишевським районним судом м. Донецька за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до 3 років позбавлення волі; 5)12.05.2014 року Куйбишевським районним судом м. Донецька за ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ч. 4 ст. 70, ст. 71 КК України до 3 років позбавлення волі,
визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України, та призначено покарання:
- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 2 років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням, остаточно призначено покарання у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного за даним вироком у виді 4 років 1 місяця позбавлення волі частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Куйбишевського районного суду м. Донецька від 12.05.2014 року у виді 1 місяця позбавлення волі та остаточно призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 2 місяця.
Строк відбування покарання за даним вироком визначено рахувати ОСОБА_7 з 22 вересня 2017 року.
Зараховано в строк відбування покарання строк знаходження ОСОБА_7 під вартою з 13.03.2014 року по 12.05.2014 року.
Запобіжний захід, до набрання вироком законної сили, залишено раніше обраний, у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».
Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_7 , 23 липня 2016 року, приблизно о 18 годині, знаходився у кафе «Пиріжкова хата», розташованого за адресою: платформа станція «Левада» у м. Харкові, де діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою наживи, маючи намір на відкрите викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи діяти саме таким чином, шляхом відключення з зарядного приладу, відкрито для оточуючих викрав мобільний телефон «Samsung LaFieur S 5830», білого кольору, вартістю згідно висновку судово - товарознавчої експертизи № 9026 від 19.09.2016 року 450 грн., що належав ОСОБА_10 , який знаходився на зарядці у вищевказаному кафе. Протиправні дії ОСОБА_7 , спрямовані на відкрите викрадення чужого майна були помічені потерпілою ОСОБА_10 , яка почала окликати ОСОБА_7 , вимагаючи повернути викрадене. ОСОБА_7 виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, оскільки дії ОСОБА_7 були припинені потерпілою та співробітниками поліції.
Крім того, ОСОБА_7 , 27 квітня 2017 року, приблизно о 01 годині, знаходився біля 4 під'їзду, будинку АДРЕСА_3 , де маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою наживи, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою заздалегідь заготовленої ним викрутки, відкрив замок двері, з боку водія, автомобіля ВАЗ 21043, державний номер НОМЕР_1 , який належав потерпілому ОСОБА_11 , після чого за допомогою важеля відкрив капот та таємно викрав акумуляторну батарею фірми «Oberon Eurostandart 6СТ-60Аз», вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 452 від 27.09.2017 року - 1000 грн.. Після чого ОСОБА_7 з місця вчинення злочину зник з викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_11 матеріальну шкоду на вказану суму.
Крім того, ОСОБА_7 , 25 червня 2017 року, приблизно о 08 год. 40 хв., знаходився біля будинку № 36-а по вул. Шариковій в м. Харкові, де маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою наживи, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, за вищевказаною адресою побачив автомобіль Газель 3302, державний номер НОМЕР_2 , який належав ОСОБА_12 , де на пасажирському сидінні побачив мобільний телефон марки «Samsung J120», вартістю згідно судово-товарознавчої експертизи № 4190 від 18.09.2017 року - 1948 грн., реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_7 відкрив двері з боку водія та таємно викрав вищевказаний мобільний телефон. Після чого з місця вчинення злочину з викраденим майном зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши ОСОБА_12 матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Крім того, ОСОБА_7 , 24 липня 2017 року, приблизно о 01 годині, знаходився біля будинку № 11 по вул. Роганській в м. Харкові де маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів та з метою наживи, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою заздалегідь заготовленої ним викрутки відкрив замок двері з боку водія автомобіля ВАЗ 2106, державний номер НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_13 , за допомогою важеля відкрив капот, викравши акумуляторну батарею фірми «Westa 6CT-60 Ah», вартістю згідно судово - товарознавчої експертизи № 460 від 10.10.2017 року - 1227 грн.. Після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_13 матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Крім того, ОСОБА_7 , 24 липня 2017 року, приблизно о 01 годині 30 хвилин, знаходився біля будинку № 11 по вул. Роганській в м. Харкові, де маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою наживи, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, за допомогою заздалегідь заготовленої ним викрутки відкрив замок двері з боку водія автомобіля ВАЗ 210994, державний номер НОМЕР_4 , який належав ОСОБА_14 , після чого за допомогою важеля відкрив капот та викрав акумуляторну батарею фірми «Westa 6CT-65Ah», вартістю згідно судово - товарознавчої експертизи № 457 від 10.10.2017 року - 1293 грн. Після чого ОСОБА_7 , з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_14 матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Крім того, ОСОБА_7 , 26 липня 2017 року, приблизно о 01 годині, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою наживи, знаходився біля будинку № 85 по проспекту Індустріальному в м. Харкові де помітив автомобіль ВАЗ 21011, державний номер НОМЕР_5 , який належав ОСОБА_15 , з боку водія були відчинені двері, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, через відчинені двері ОСОБА_7 потрапив до салону вказаного автомобіля, після чого за допомогою важеля відкрив капот та таємно викрав акумуляторну батарею фірми «Insi ACU Formula 6CT-60Ah», вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 461 від 10.10.2017 року - 1464 грн.. Після чого з місця вчинення злочину зник з викраденим майном, розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_15 матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Крім того, ОСОБА_7 , 17 серпня 2017 року, приблизно о 10 годині, маючи умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, з корисливих мотивів, з метою наживи, знаходився біля будинку № 6 по вул. Миру в м. Харкові, де реалізуючи злочинний умисел, за допомогою інструменту, який був заздалегідь ним заготовлений, а саме викрутки розбив скло водійської двері автомобілю ВАЗ 2101 державний номер НОМЕР_6 , після чого за допомогою важеля відкрив капот та таємно викрав акумуляторну батарею фірми «Westa 6CT-60Ah», вартістю згідно судово -товарознавчої експертизи № 468 від 06.10.2017 року 1227 грн., після чого з місця вчинення злочину зник, спричинивши потерпілій ОСОБА_16 матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Крім того, ОСОБА_7 , 10 серпня 2017 року, приблизно о 19 годині, перебуваючи в приміщенні перукарні «Ніколь» за адресою: м. Харків, вул. Біблика, 35, де у нього виник умисел на викрадення чужого майна. Реалізовуючи свій злочинний намір, з корисливих мотивів, з метою наживи, ОСОБА_7 побачив жіночу сумку, яка належала ОСОБА_17 та стояла на кріслі у приміщенні перукарні та відкрито для потерпілої, яка намагалася його зупинити окликами, викрав гаманець, вартістю 187 грн., який був всередині сумки та в якому знаходилось 800 грн.. Після чого з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_17 матеріальну шкоду на суму 987 грн..
Крім того, ОСОБА_7 , 22 серпня 2017 року, приблизно о 02 годині 30 хвилин, знаходився поблизу зупинки громадського транспорту «Високовольтна» в м. Харкові, де у нього виник словесний конфлікт з раніше невідомим йому ОСОБА_18 .. В ході конфлікту ОСОБА_7 штовхнув ОСОБА_18 у спину, зваливши його з ніг. Після чого, ОСОБА_7 почав наносити кулаками та ногами удари в область голови та тулуба потерпілого ОСОБА_18 , тим самим спричинивши потерпілому синці на голові, садна на голові, верхніх кінцівках, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 2786-С/17 від 26.08.2017 року відносяться до легких тілесних ушкоджень. В процесі спричинення тілесних ушкоджень, ОСОБА_7 побачив на безіменному пальці правої руки потерпілого золоту обручку, якою вирішив заволодіти. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_7 , з корисливих мотивів, з метою наживи, відкрито для потерпілого, оскільки останній знаходився у свідомості, зняв з пальця обручку, вартістю згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 31 від 26.09.2017 року - 1521,55 грн.. Після чого, відкрито заволодівши майном потерпілого, з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_18 матеріальну шкоду на вищевказану суму.
Не погодившись з рішенням районного суду прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 та обвинувачений ОСОБА_7 подали на нього апеляційніскарги
Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_9 просить вирок районного суду стосовно ОСОБА_7 скасувати, у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме ч.5 ст.72 КК України та у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості скоєних кримінальних правопорушень та особи засудженого, внаслідок м'якості.
Просить ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання: за ч.2 ст.185 КК України у виді 3 років позбавлення волі; за ч.2 ст.186 КК України у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі; за ч.2 ст.15 ч.2 ст.186 КК України у виді 4 років позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточне покарання за сукупністю злочинів призначити ОСОБА_7 у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.71 КК України, за сукупністю вироків, до покарання призначеного за даним вироком у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Куйбишевського районного суду м. Донецька від 12.05.2014 року у виді 6 місяців позбавлення волі та остаточно призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
Зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_7 перебування в установі попереднього ув'язнення - Харківській установі виконання покарань Управління ДПС України в Харківській області (№ 27) з 22.09.2017 р. по 10.12.2018 р. відповідно до положень ч.5 ст.72 КК України (в редакції, що діяла до 21.06.2017 р.), з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.
Обґрунтовуючи свою апеляційну вимогу, прокурор посилається на те, що призначаючи покарання ОСОБА_7 , суд не врахував, що він скоїв 9 епізодів умисних корисливих кримінальних правопорушень, своїми протиправними діями посягнувши на приватну власність громадян. Ніяким чином не намагався відшкодувати шкоду потерпілим.Наведене характеризує ОСОБА_7 як суспільно-небезпечну особу, яка наполегливо не бажає становитися на шлях виправлення та перевиховання, а його каяття у вчиненому злочині не є щирим, а лише свідчить про бажання уникнути більш тривалого строку. Судом першої інстанції не повною мірою враховані дані про особу ОСОБА_7 , який на момент попереднього ув'язнення ніде не працював і не навчався, та суспільно-небезпечний характер вчиненого злочину; раніше мав судимості, за вчинення умисних злочинів, у тому числі до покарання у виді реального позбавлення волі, і знову вчинив умисний корисливий злочин; звільнявся від відбування покарання умовно-достроково, але на шлях виправлення він не став та продовжив скоювати злочини.
Також прокурор зазначає, що суд безпідставно зарахував ОСОБА_7 в строк покарання перебування в установі попереднього ув'язнення - строк з 13.03.2014 р. по 12.05.2014 року за вироком Куйбишевського районного суду м. Донецька, у т.ч. як згідно з ч.5 ст.72 КК України (в редакції, що діяла до 21.06.2017 р.), зарахування судом строку попереднього ув'язнення здійснюється у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення.
В своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить змінити вирок районного суду та пом'якшити йому призначене покарання, застосувати до нього амністію або звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням.
В обґрунтування своєїапеляційної вимогиобвинувачений посилається на те, що він має бабусю, 1929 року народження, яка є його опікуном; вчинив злочину під час чинності Закону України № 838-VIII від 26 листопада 2015 року, а тому до нього підлягають застосуванню положення ч.5 ст. 72 КК України саме в цій редакції.
Заслухавши доповідь судді; пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні та просив її задовольнити; доводи обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу обвинуваченого; перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а апеляційну скаргу обвинуваченого належить залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Висновки суду відносно фактичних обставин справи, винності обвинуваченого у вчиненні злочинів та правильності кваліфікації його дій в апеляційних скаргах не заперечуються. Відповідно до вимог ч.1 ст. 404 суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги .
Перевіряючи вирок в межах апеляційних скарг обвинуваченого ОСОБА_7 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 щодо правильності призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції достатньо та правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та особу винного, а також наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Згідно вимог ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
У відповідності до ст. 65 КК України та роз'яснень, наведених в п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
При призначенні покарання ОСОБА_7 покарання суд діяв з дотриманням вимог ст.ст.50,65 КК України, а саме.
Суд врахував ступінь тяжкості вчинених злочинів та дані про особу обвинуваченого, якийраніше неодноразово судимий, згідно вимоги УІАЗ УМВД України в Харківській області останній раз засуджений 12.05.2014 року Куйбишевським районним судом м. Донецька за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 185, ч. 4 ст. 70, ст. 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, на обліку у лікаря - нарколога, лікаря - психіатра не перебуває.
Відповідно до ст. 66КК України, обставиною, що пом'якшує покарання, суд визнав щире каяття. Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , згідно ч. 1 п. 1 ст. 67 КК України, суд встановив рецидив злочинів.
Апеляційні доводи прокурора та обвинуваченого про зайву суворість та м'якість призначеного покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі строк 4 роки 1 місяць, а також за сукупністю вироків - 4 роки 2 місяці позбавлення волі, за вчинення умисних, тяжких та злочинів середньої тяжкості, та пов'язане з цим апеляційне прохання апелянтів щодо прийняття нового рішення в цій частині судом апеляційної інстанції, на думку колегії суддів, є безпідставними, оскільки згідно відомостей кримінального провадження та поданих апеляційних скарг, об'єктивно відсутні обставини ніж ті, що встановлені судом першої інстанції.
Крім того, обвинуваченим в його апеляційній скарзі не наведено обґрунтованих доводів про те, які обставини пом'якшують призначене покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, які дають підстави для застосування нього положень ст.ст.69, 75 КК України, а також свідчать про те, що призначене судом покарання наближене до мінімальних меж санкцій, передбачених ч.2 ст.185, ч.2 ст.186 КК України, є явно несправедливим.
Поряд з цим, колегія суддів бере до уваги, що у матеріалах кримінального провадження відсутні відомості на підтвердження того, що обвинувачений примирився з потерпілими та відшкодував їм завдану шкоду.
Отже, апеляційні вимоги обвинуваченого та прокурора про пом'якшення призначеного ОСОБА_7 покарання або призначення більш суворого покарання, слід вважати безпідставними, оскільки вони мають суто суб'єктивний характер.Призначене судом першої інстанції покарання у той спосіб, як це зазначено у вироку, на думку колегії суддів, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_7 та попередження вчинення ним нових злочинів, а тому відповідає вимогам ст.ст. 50 та 65 КК України, оскільки за своїм видом і розміром є справедливим, через що підстав для зміни вироку або ухвалення нового вироку судом апеляційної інстанції за доводами обвинуваченого та прокурора, колегія суддів не вбачає.
Крім того, обвинуваченим в своїй апеляційній скарзі не наведено жодних обґрунтованих підстав для звільнення його від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році». Цих обставин не наведено стороною захисту і під час апеляційного розгляду.
Разом з цим, відповідно до ст. 5 КК України та з урахуванням правового висновку Верховного Суду, що міститься в постанові від 29 серпня 2018 року по справі №663/537/17, до обвинуваченого ОСОБА_19 підлягають застосуванню положення ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII від 26 листопада 2015 року, у зв'язку з чим апеляційна скарга прокурора задовольняється частково.
На підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України № 838-VІІІ від 26.11.2015 року), обвинуваченому ОСОБА_7 належить зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 22 вересня 2017 року до 23 січня 2020 року включно, із співвідношення один день тримання під вартою відповідає двом дням позбавлення волі.
Колегія суддів також не погоджується з висновками суду щодо необхідності зарахування ОСОБА_7 в строк відбуття покарання строк його перебування під вартою з 13 березня 2014 року по 12 травня 2014 року, оскільки за цим кримінальним провадження обвинуваченому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з 22 вересня 2017 року. Це посилання суду належить виключити з оскаржуваного вироку.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування оскаржуваного обвинувального вироку, не вбачається.
Враховуючи те, що обвинувачений фактично повністю відбув покарання за вироком Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2018 року, ОСОБА_7 підлягає звільненню з-під варти в залі суду.
Керуючись ст. ст. 405, 407 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_9 задовольнити частково.
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2018 року стосовно ОСОБА_7 змінити.
Виключити з резолютивної частини вироку посилання суду на зарахування ОСОБА_7 в строк відбуття покарання строк тримання під вартою з 13 березня 2014 року по 12 травня 2014 року.
Відповідно до ч.5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VIII від 26 листопада 2015 року),зарахувати ОСОБА_7 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 22 вересня 2017 року до 23 січня 2020 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
В решті вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2018 року стосовно ОСОБА_7 залишити без змін.
В зв'язку з фактичним відбуттям ОСОБА_7 покарання, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити з-під варти в залі суду негайно.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Головуючий -
Судді -