Житомирський апеляційний суд
Справа №295/18807/19 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст.399 КПК України Доповідач ОСОБА_2
24 січня 2020 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар ОСОБА_5 ,
за участю: прокурора ОСОБА_6 ,
адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу заступника прокурора Житомирської області ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 26 грудня 2019 року,
цією ухвалою клопотання заступника прокурора Житомирської області ОСОБА_9 про наявність підстав для подальшого тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт.) громадянина Грузії ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 )), ІНФОРМАЦІЯ_1 , до вирішення питання про його видачу та фактичну передачу компетентним органам Італійської Республіки повернуто для усунення недоліків.
В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді, як незаконну.
В судовому засіданні апеляційного суду, перед початком судового розгляду апеляційної скарги по суті, захисник ОСОБА_7 подав письмове клопотання про закриття апеляційного провадження з тих підстав, що прокурором подано апеляційну скаргу на рішення суду, яке не підлягає апеляційному оскарженню.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника ОСОБА_7 , який просив закрити апеляційне провадження, думку прокурора, який вважає, що підстави для закриття апеляційного провадження відсутні, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 55 Конституції України, гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
В офіційному тлумаченні частини другої статті 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
Згідно зі ст.7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, одними з яких є верховенство права та законність.
У відповідності до норм ст.8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду.
Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. У п. 53 Рішення Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» було зазначено, що «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до ч.1 ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому КПК України.
Порядок та перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, чітко визначено та регламентовано Главою 31 КПК України.
Так, згідно з ч.3 ст.392 КПК України в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Нормами ст.309 КПК України визначено перелік ухвал слідчого судді, які підлягають оскарженню під час досудового розслідування.
Разом з цим, відповідно до ч.3 ст.309 КПК України скарги на інші ухвали слідчого судді оскарженню не підлягають.
Відповідно до ч.6, ч.9 ст.584 КПК України строки тримання особи під вартою та порядок їх продовження визначаються цим Кодексом; ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку у випадку застосування екстрадиційного арешту.
Оскаржуваною ухвалою, слідчим суддею в порядку ст.ст.7, 8, 9 ч.6, 584 КПК України, повернуто для усунення недоліків клопотання заступника прокурора Житомирської області ОСОБА_9 про наявність підстав для подальшого тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт) громадянина Грузії ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 )) до вирішення питання про його видачу та фактичну передачу компетентним органам Італійської Республіки. Підставою повернення клопотання стало не дотримання положень ч.3 ст.584 КПК України.
Згідно норм ч.6 ст.584 КПК України, якою регламентовано застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт), строки тримання особи під вартою та порядок їх продовження визначаються цим Кодексом.
Положеннями ст.131 КПК України визначено види заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі й запобіжні заходи.
При цьому, під час вирішення клопотання про застосування заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя вправі постановити ухвалу про: 1) задоволення клопотання; 2) відмову у задоволенні клопотання; 3) повернення його для усунення недоліків, якщо клопотання подано слідчому судді без додержання вимог, визначених відповідною нормою КПК України.
З врахуванням положень ч.6 ст.9, ст.131, ч.3, ч.6 ст.584, КПК України оскаржена ухвала слідчого судді, на думку суду апеляційної інстанції, фактично є передбаченою кримінальним процесуальним законом.
Разом з цим, апеляційне оскарження ухвали слідчого судді про повернення слідчим суддею для усунення недоліків клопотання прокурора, не передбачено нормами чинного КПК України, про що правильно зазначено у резолютивній частині оскарженої ухвали.
Враховуючи те, що в апеляційній скарзі прокурора ставиться питання про скасування ухвали суду першої інстанції, на яку, згідно із кримінальним процесуальним законом, не може бути подана апеляційна скарга, суд апеляційної інстанції вважає, що в даному випадку на підставі ч.6 ст.9 КПК України необхідно застосувати загальне правило, передбачене ч.4 ст.399 КПК України, та закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Житомирської області ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 26 грудня 2019 року.
Керуючись ст.ст.399, 404, 584 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора Житомирської області ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Богунського районного суду м.Житомира від 26 грудня 2019 року, якою клопотання заступника прокурора Житомирської області ОСОБА_9 про наявність підстав для подальшого тримання під вартою для забезпечення видачі особи (екстрадиційний арешт) громадянина Грузії ОСОБА_10 , повернуто для усунення недоліків, - закрити з підстав подання апеляційної скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту її проголошення.
Судді :