Житомирський апеляційний суд
Справа №292/1124/19 Головуючий у 1-й інст. Гуц О. В.
Категорія 29 Доповідач Талько О. Б.
21 січня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.
суддів: Шевчук А.М., Коломієць О.С.
за участю секретаря Пеклін Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №292/1124/19 за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Управління Державної казначейської служби України у Пулинському районі Житомирської області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про відшкодування матеріальної шкоди, за апеляційною скаргою Управління Державної казначейської служби України у Пулинському районі Житомирської області на рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 18 вересня 2019 року, постановлене під головуванням судді Гуц О.В.,
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути на його користь з державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України 69263 грн. 34 коп. матеріальної шкоди, завданої законом, який був визнаний неконституційним.
В обгрунтування своїх вимог зазначив, що згідно абз.1 пп. 164.2.19 п. 164.2 ст.164 Податкового кодексу України Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області протягом періоду з 1 липня 2014 року по 28 лютого 2018 року з його пенсії здійснювалося відрахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору, а саме, було відраховано 64084 грн. 90 коп. податку та 5178 грн. 44 коп. військового збору.
Рішенням Конституційного суду України від 27 лютого 2018 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абз.1 пп. 164.2.19 п.164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.
Оскільки положення абз.1 пп. 164.2.19 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України, яким запроваджено оподаткування пенсій, визнане неконституційним й втратило чинність з дня ухвалення Конституційним судом України цього рішення, позивач вважає, що має право на відшкодування матеріальної шкоди на підставі ст.152 Конституції України та ст. 1175 ЦК України.
Рішенням Червоноармійського районного суду Житомирської області від 18 вересня 2019 року позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного рахунку Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, завдану нормативно-правовим актом, який був визнаний незаконним і скасований, в розмірі 69263 грн. коп.
В апеляційній скарзі управління Державної казначейської служби України у Пулинському районі Житомирської області, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Зокрема, зазначає, що управління не наділене повноваженнями представляти інтереси Держави Україна у суспільних правовідносинах, а виступає від власного імені, самостійно відповідає за власними зобов'язаннями і є окремим учасником цивільних правовідносин. Державні органи як юридичні особи несуть юридичну відповідальність лише за своїми договірними зобов'язаннями, а тому, Управління є неналежним відповідачем у даній справі, оскільки не перебуває у будь-яких цивільно-правових відносинах із позивачем, відтак не має жодних зобов'язань перед ним. Виконуючи надані законодавством повноваження, Управління ДКС України у Пулинському районі Житомирської області не спричинило позивачеві матеріальну шкоду, отже висновок суду про наявність підстав для задоволення позову є безпідставним.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив до суду.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Зміст листа Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 13 січня 2020 року № 1633/03.1 свідчить про те, що ОСОБА_1 з 1 березня 2007 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».
Долучена до матеріалів справи довідка Хорошівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області містить інформацію про те, що за період з 1 липня 2014 року по 31 березня 2018 року з нарахованої позивачеві пенсії утримано податок з доходів фізичних осіб в сумі 64084, грн. 90 коп. та військовий збір в сумі 5178 грн. 44 коп.
Зазначені суми були утримані на підставі абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового Кодексу України, згідно з яким до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника включаються суми пенсій ( включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність ( у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року,- частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких Верховною радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.
Пункт 164.2 статті 164 Податкового Кодексу доповнено підпунктом 164.2.19 згідно із Законом України “Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні” від 27 березня 2014 року.
Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року №1-р/2018 положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового Кодексу України визнано такими, що не відповідають Конституції України.
При цьому, Конституційний Суд України виходив з того, що оподаткування пенсій, починаючи від певної суми ( більше десяти розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розрахунку на місяць), є порушенням конституційного принципу рівності за ознакою майнового стану.
Статтею124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом (ст.125 Конституції України).
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб'єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
Аналіз змісту ст.19 ЦПК України вказує на те, що як цивільну юрисдикцію розуміють компетенцію загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Тобто, в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Одним із критеріїв розмежування справ цивільної й адміністративної юрисдикції є суб'єктний критерій.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
У п.17 ч.1 ст.4 КАС України закріплено, що публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Законодавець урегулював питання, пов'язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням), спеціальними нормативно-правовими актами.
Як встановлено судом, позивач отримує пенсію відповідно до Закону України « Про державну службу». Спір виник після його звільнення з державної служби, однак пов'язаний з вирішенням питань, які стосуються нарахування й виплати йому пенсійного забезпечення як державному службовцю. Отже, дана справа має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що спірні правовідносини фактично виникли після припинення проходження позивачем публічної служби.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
За таких обставин, провадження у справі підлягає закриттю, оскільки цей спір не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 259,268,367,368,374,377,381-384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Управління Державної казначейської служби України у Пулинському районі Житомирської області задовольнити частково.
Рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 18 вересня 2019 року скасувати.
Закрити провадження у справі № 292/1124/19 за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Управління Державної казначейської служби України у Пулинському районі Житомирської області, третя особа - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про відшкодування матеріальної шкоди.
Роз'яснити ОСОБА_1 його право на звернення до суду з даним позовом в порядку адміністративного судочинства.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді:
Повний текст постанови складено 28 січня 2020 року.