Житомирський апеляційний суд
Справа №292/1267/19 Головуючий у 1-й інст. Гуц О. В.
Категорія 27 Доповідач Талько О. Б.
29 січня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді: Талько О.Б.
суддів: Коломієць О.С., Шевчук А.М.,
розглянувши без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження в м.Житомирі цивільну справу №292/1267/19 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 11 листопада 2019 року, постановлене під головуванням судді Гуц О.В.,
У жовтні 2019 року Акціонерне товариство «Комерційний Банк «ПриватБанк» звернулось до суду із вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначило, що 10 серпня 2011 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений договір, згідно з яким банк надав відповідачці кредит в розмірі 7800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
ОСОБА_1 підписала заяву, відповідно до якої погодилась з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua. При укладенні вказаного договору відповідачка надала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Разом з тим, свої зобов'язання за фактичне використання кредитних коштів вона належним чином не виконувала, у зв'язку з чим станом на 31 серпня 2019 року утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором в розмірі 86796 грн. 33 коп., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у сумі 7340 грн. 50 коп., заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 74746 грн. 48 коп., 100 грн. пені та комісії, а також штрафів: 500 грн. (фіксована частина) та 4109 грн. 35 коп. (процентна складова).
Враховуючи вищезазначене, позивач просив стягнути із ОСОБА_1 86796 грн. 33 коп.
Рішенням Червоноармійського районного суду Житомирської області від 11 листопада 2019 року позов задоволено частково.
Стягнуто із ОСОБА_1 на користь АТ КБ « ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 7340 грн. 50 коп. та 162 грн. 46 коп. судового збору.
В апеляційній скарзі АТ «КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків, пені та штрафу й ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Зокрема, зазначає, що суд не надав належної оцінки тій обставині, що відповідачка підписала заяву, відповідно до якої погодилась з "Умовами та правилами надання банківських послуг". З наведеного вбачається, що, підписуючи анкету-заяву, користуючись кредитними коштами та здійснюючи погашення заборгованості, вона висловила свою згоду з формою договору та його умовами. Відсутність при цьому підпису боржника на відповідних Умовах та Правилах не свідчить про неукладення договору, оскільки суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах.
Окрім того, суд не надав належної оцінки тій обставині, що підписана ОСОБА_1 довідка про умови кредитування містить погоджені сторонами умови про відсоткову ставку, розмір пені та штрафів.
Також вказує, що застосована судом правова позиція Верховного Суду регулює інші правовідносини.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10 серпня 2011 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ “ПриватБанк”. У вказаній заяві відсутні умови договору про встановлення відсоткової ставки за користування кредитом та відповідальності у вигляді штрафів за порушення будь-якого зобов'язання боржником.
На підтвердження факту укладення договору, окрім вказаної заяви, позивач надав суду довідку про умови кредитування, а також витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
Звертаючись до суду з даним позовом, банк посилався на ту обставину, що ОСОБА_1 належним чином не виконувала кредитні зобов'язання, у зв'язку з чим станом на 31 серпня 2019 року утворилась заборгованість у розмірі 86796 грн. 33 коп., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту у сумі 7340 грн. 50 коп., заборгованості зі сплати відсотків у розмірі 74746 грн. 48 коп., 100 грн. пені та комісії, а також штрафів: 500 грн. (фіксована частина) та 4109 грн. 35 коп. (процентна складова).
Відповідно до ст.ст. 1054, 526 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
За правилами ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У ч.1 ст.638 ЦК України закріплена норма, згідно з якою договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч.ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
В постанові від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілими усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Долучений до позовної заяви витяг з Умов та правил надання банківських послуг передбачає можливість нарахування відсотків за користування кредитом, а також пені та штрафів у разі прострочення виконання кредитних зобов'язань. Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що саме ці Умови були надані відповідачці для ознайомлення та були погоджені нею при підписанні анкети-заяви.
Наявна в матеріалах справи довідка про умови кредитування не свідчить про те, що сторони погодили відсоткову ставку, а також можливість нарахування пені та штрафів, оскільки суду не надано доказів того, що вона є складовою частиною даного кредитного договору та стосується поданої ОСОБА_1 анкети-заяви.
Також Велика Палата Верховного Суду у вищезгаданій постанові від 3 липня 2019 року дійшла висновку про те, що в даному випадку неможливо застосовувати до вказаних правовідносин положення частини 1 ст.364 ЦК України, оскільки Умови та правила неодноразово змінювалися самим АТ КБ “ПриватБанк” з часу виникнення спірних правовідносин й до звернення позивача до суду з даним позовом, що не виключає можливості долучення кредитором до позовної заяви витягу з Умов у будь-яких редакціях, найбільш сприятливих для задоволення позову.
Отже, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила надання банківських послуг та за відсутності у анкеті-заяві домовленості сторін про порядок та розмір нарахування відсотків та неустойки за несвоєчасне повернення кредиту, наданий банком витяг з Умов не може розцінюватись як стандартна ( типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору.
Надані позивачем Умови і правила надання банківських послуг, враховуючи їх мінливий характер, не можна вважати складовою частиною кредитного договору, оскільки вони не підписані позичальником. Лише факт безпосереднього підписання позичальником Умов та правил може свідчити про прийняття ним запропонованих йому умов кредитування. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони дійшли згоди та обумовили у письмовому вигляді ціну договору, в тому числі й розмір відсоткової ставки та відповідальність у вигляді неустойки.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, у вищезазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов і правил надання банківських послуг, оскільки зазначені Умови та правила становлять значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для їх розуміння.
Отже, відсутні підстави стверджувати, що при укладенні договору з відповідачкою банк дотримався вимог, передбачених ч.2 ст.11 Закону України “ Про захист прав споживачів” щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та надав би можливість покласти на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
За таких обставин, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків та неустойки.
Таким чином, відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.
В іншій частині рішення не оскаржується, отже не є предметом апеляційного розгляду.
Керуючись ст. ст. 259,268,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" залишити без задоволення, а рішення Червоноармійського районного суду Житомирської області від 11 листопада 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог, - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Головуюча Судді: