23 січня 2020 року
м. Рівне
Справа № 570/5326/18
Провадження № 22-ц/4815/100/20
Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Шимківа С.С.,
суддів: - Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.,
секретар судового засідання - Тхоревський С.О.
учасники справи:
позивач - Орган опіки та піклування Рівненської райдержадміністрації
в інтересах неповнолітніх: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 23 жовтня 2019 року (ухвалене у складі судді Остапчук Л.В., повний текст рішення суду виготовлено 04 листопада 2019 року) у справі за позовом Органу опіки та піклування Рівненської районної державної адміністрації в інтересах неповнолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав, -
05 листопада 2018 року Орган опіки та піклування Рівненської райдержадміністрації звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3 - мати неповнолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , систематично ухиляється від виконання батьківських обов'язків, зловживає алкогольними напоями, не створювала належних умов для розвитку та проживання дітей, систематично притягувалася до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов'язків.
Наказом начальника служби у справах дітей Рівненської РДА № 14 від 27.11.2017 року дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_1 поставлено на облік як дітей, що опинилися у складних життєвих обставинах.
Старший син Давид у листопаді 2017 року був влаштований до КЗ "Обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей" у зв'язку зі скрутним матеріальним становищем сім'ї.
Менший син ОСОБА_2 був влаштований до КЗ "Рівненський обласний спеціалізований будинок дитини" Рівненської обласної ради на тимчасове перебування у грудні 2017 року.
Тривалий час сім'я перебувала під контролем служби у справах дітей райдержадміністрації та районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді.
З ОСОБА_3 неодноразово проводилися бесіди профілактичного характеру, проте вона не змінила ставлення до дітей.
Просив суд позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітніх ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а малолітніх дітей - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 передати органу опіки та піклування Рівненської районної державної адміністрації.
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 23 жовтня 2019 року позов Органу опіки і піклування Рівненської райдержадміністрації в інтересах неповнолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав задоволено.
Позбавлено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно її неповнолітній дітей, сина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 і сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Неповнолітніх дітей - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , передано Органу опіки і піклування Рівненської райдержадміністрації.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідачка, часто перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, практично не піклується про фізичний і духовний розвиток своїх синів, належно не цікавиться дітьми, зловживає алкогольними напоями, офіційно не працює, доходу не має, умов для належного проживання дітей не створює. Оскільки мати ухиляється від постійного виконання своїх батьківських обов'язків, що підтверджується відповідними документами, долученими до матеріалів справи, є підстави позбавити її батьківських прав відповідно до ст.ст. 164, 165 Сімейного кодексу України.
20 листопада 2019 року ОСОБА_3 подала до суду апеляційну скаргу на рішення суду, у якій просила апеляційний суд скасувати рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована незаконністю оскаржуваного рішення суду.
Вказує, що судом першої інстанції не досліджено належним чином її ставлення до дітей та ставлення дітей до неї як матері.
Акти обстеження її житлово-побутових умов, що були взяті судом за основу при ухваленні рішення, на даний час не актуальні, оскільки згідно останнього акту від 07 листопада 2019 року № 1014/02-14 на час обстеження в будинку тривали ремонті роботи по пічному опаленню, які вже завершені, до будинку проведена вода та освітлення, замінені вікна на металопластикові, мешканці забезпечені твердим паливом на опалювальний період.
Пояснює, що щоденно ходить на роботу до місцевого фермера, отримує допомогу від держави як малозабезпечена сім'я, тому фінансово спроможна забезпечувати своїх дітей.
Намагається виконувати будь-яку роботу з метою заробітку коштів для утримання дітей, в тому числі і громадську роботу.
На даний час, син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом із нею, відвідує Дядьковецьку школу, інколи перебуває в гостях у тітки - ОСОБА_7 .
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківські обов'язки.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є матір'ю малолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей, серії НОМЕР_1 від 03.08.2015 року та серії НОМЕР_2 від 13 січня 2011 року (а.с. 3-4).
Згідно наказу начальника служби у справах дітей Рівненської районної державної адміністрації Рівненської області від 27 листопада 2017 року № 14 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувають на обліку служби як діти, які перебувають в складних життєвих обставинах, на підставі проживання в сім'ї, в якій мати ухиляється від виконання своїх обов'язків з виховання дітей (а.с. 12).
У висновку органу опіки і піклування Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області про доцільність позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , жительки села Дядьковичі Рівненського району Рівненської області встановлено, що матір неповнолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_3 зарекомендувала себе з посередньої сторони, на даний час ніде не працює, веде аморальний спосіб життя, дозвіллям та навчанням малолітніх, дітей не займається, належної уваги і необхідної батьківської турботи дітям не надає.
Сім'я знаходиться у складних життєвих обставинах, має складне матеріальне становище.
Під час обстеження матеріально-побутових умов проживання ОСОБА_3 перебувала вдома за адресою: АДРЕСА_1 . В будинку брудно, холодно, відключено газопостачання, не обладнано місця для навчання та дозвілля дітей.
ОСОБА_3 періодично зловживає спиртними напоями.
У вказаному висновку орган опіки і піклування Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області вважає за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_3 стосовно її неповнолітніх дітей ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 17).
Рішенням виконавчого комітету Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області від 27 вересня 2018 року № 71 "Про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 " затверджено вищезазначений висновок органу опіки та піклування Дядьковицької сільської ради (а.с. 18).
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов від 11 травня 2019 року № 409/02-14 ОСОБА_3 проживає у власному будинку. Ніде не працює. Син ОСОБА_2 вилучений із сім'ї. Двічі було здійснено виїзд за адресою, однак ОСОБА_3 не було вдома. Зі слів мешканців та сусідів ОСОБА_3 неодноразово перебувала в стані алкогольного сп'яніння та не приділяла уваги синові ОСОБА_1 (а.с. 39).
Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов від 29 серпня 2019 року № 625/02-14 ОСОБА_3 під час обстеження перебувала в стані сильного алкогольного сп'яніння разом із співмешканцем, в будинку також перебували не відмові чоловік та жінка. Дитини ОСОБА_8 в будинку не було, перебував у сусідів (а.с. 51).
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").
Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією Організації Об'єднаних Націй про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно частин першої, другої статті 3 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція ООН про права дитини) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Статтею 9 Конвенції ООН про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Так, згідно ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 СК України і вказано, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Як роз'яснено у п. 15, 16 постанови Пленуму ВСУ від 30.03.2007 № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Європейський суд з прав людини у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Зібраними по справі доказами у їх сукупності не доведено наявності передбачених у ст. 164 СК України підстав для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно її малолітніх дітей.
Як вбачається з відповіді директора КЗ "Рівненський обласний навчально-реабілітаційний центр" № 27 від 18.02.2019 року ОСОБА_2 з 11.09.2018 року перебуває у КЗ "Рівненський обласний навчально-реабілітаційний центр". В хлопчика повністю сформовані навички самообслуговування. Він знає вірші та казки, спокійний, доброзичливий та дружелюбний.
Мама, ОСОБА_3 , відвідує та збирає дитину на вихідні додому. Цікавиться сином, його знаннями та здоров'ям. Приходить на батьківські збори та заходи за участю дитини. Іноді дозволяє собі приходити у заклад за сином на підпитку та веде себе зухвало по відношенню до педагогів та працівників реабілітаційного центру.
Коли провідує хлопчика приносить іграшки, фрукти та солодощі.
Дитина радіє коли бачить маму, з дому приходить чистою та охайною (а.с. 18).
Згідно довідки директора опорного закладу "Дядьковицький ліцей Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області" від 05.11.2019 року № 159, ОСОБА_1 , 2011 р.н., навчається у 3 класі опорного закладу "Дядьковицький ліцей Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області" (а.с. 73).
У характеристиці ОСОБА_1 , що надана директором та вчителем опорного закладу "Дядьковицький ліцей Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області" 05.11.2019 року зазначено, що ОСОБА_1 до школи ходить чистий, охайно одягнений, одяг відповідає погоднім умовам. На телефонні дзвінки та зауваження мама реагує (а.с. 74).
Останнім актом обстеження матеріально-побутових умов від 07 листопада 2019 року № 1014/02-14, що був складений після ухвалення рішення суду першої інстанції, встановлено, що ОСОБА_3 проживає у власному будинку. На час обстеження в будинку тривали ремонті роботи по пічному опаленню, проведена вода до будинку та освітлення. Забезпечені твердим паливом на опалювальний сезон, замінені вікна на металопластикові. Дитина забезпечена місцем для відпочинку та дозвілля (а.с. 72).
Згідно довідки Управління соціального захисту населення Рівненської РДА від 13 листопада 2019 року № 1250/05-09/19 ОСОБА_3 знаходиться на обліку в Управлінні соціального захисту населення Рівненської РДА та отримує допомогу на 2 дітей одиноким матерям (а.с. 84).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 бажає піклуватися про дітей та виховувати їх, проявляє до них інтерес та турботу.
Факт хронічної алкогольної залежності останньої, що є передбаченою п. 4 ст. 164 СК України підставою для позбавлення батьківських прав, позивачем не доведено.
У силу частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком органу опіки та піклування Дядьковицької сільської ради Рівненського району Рівненської області щодо доцільності позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , оскільки органом опіки та піклування належним чином не обґрунтовано, що позбавлення батьківських прав відповідатиме найкращим інтересам дитини.
Ураховуючи викладене, апеляційний суд прийшов до висновку, що позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно дітей - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , за відсутності її умисної винної поведінки щодо ухилення від виховання дітей та свідомого нехтування своїми обов'язками, є крайнім заходом впливу, необхідність застосування якого за обставин цієї справи не доведено.
Оскільки судом неповно з'ясовано фактичні обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, постановлене ним рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.
На підставі ст. 51 Конституції України, ч. 1, 2 ст. 3, ст. 9 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ч. 1 ст. 8, ч. 1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", ст.ст. 7, 19, 150, 164 СК України, керуючись ст.ст.367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 23 жовтня 2019 року скасувати.
У задоволенні позову Органу опіки та піклування Рівненської райдержадміністрації в інтересах неповнолітніх ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав відмовити.
Попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виховання дітей: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 і ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 24 січня 2020 року.
Головуючий-суддя С.С. Шимків
Судді: С.В. Боймиструк
С.О. Гордійчук
и