Справа № 545/3139/19 Номер провадження 22-ц/814/393/20Головуючий у 1-й інстанції Стрюк Л.І. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.
30 січня 2020 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого судді Прядкіної О.В.,
суддів: Кузнєцової О.Ю., Хіль Л.М.,
секретаря Мисечко А.І.,
за участі: представника відповідача - адвоката Остапенко І.О., відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2019 року, прийнятої під головуванням судді Стрюк Л.І. в м. Полтава за заявою ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за матеріалами позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення коштів, -
У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення солідарно з відповідачів компенсації за спадкове майно у розмірі 231 445 грн., а саме за Ѕ частину будинку за адресою АДРЕСА_1 та одночасно просив накласти арешт на вказаний будинок та земельну ділянку.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2019 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалу оскаржив ОСОБА_2 , який в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 вважає ухвалу районного суду вірною та просить залишити її без змін.
Апеляційний розгляд справи колегія суддів вважає за можливе провести у відповідності до ч.2 ст.372 ЦПК України у відсутність ОСОБА_2 , який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, проте до суду апеляційної інстанції не прибув.
Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав:
Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 17 грудня 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про стягнення солідарно з відповідачів грошову компенсацію вартості спадкового майна.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову зазначивщо звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_1 компенсації за спадкове майно, а невиконання заходів забезпечення позову може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду.
Ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2019 року у задоволенні вказаної заяви про забезпечення позову відмовлено.
При цьому суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту позову та заяви про забезпечення позову вбачається, що вид забезпечення позову, який просить застосувати позивач, не є співмірним із заявленими позивачем вимогами; окрім того, відсутні будь-які докази того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Відповідно до вимог чч.1, 2 ст.149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.150 цього кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У пп.1, 2 ч.1 ст.150 ЦПК визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
За змістом ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
У пунктах 1, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» судам роз'яснено, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Таким чином, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
З тексту позовної заяви ОСОБА_2 вбачається, що між сторонами існує спір щодо спадкового майна, а саме будинку за адресою АДРЕСА_1 . Відповідно до договору дарування від 28 вересня 2016 року вартість вказаного будинку складає 462890 грн. Вважає, що має право на Ѕ частину будинку, що в грошовому еквіваленті складає 231 445 грн.
У заяві про забезпечення позову ОСОБА_2 просив накласти арешт на об'єкт незавершеного будівництва та земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Проте, питання щодо земельної ділянки не є предметом позовних вимог.
Отже, прохання заявника про накладення арешту на земельну ділянку, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . суперечить праву власника розпоряджатися своєю власністю.
В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_2 грунтуються на вимогах стягнення грошової компенсації, а в заяві про застосування заходів забезпечення позову у спосіб, який просить застосувати заявник, не обгрунтовано неможливість виконання рішення суду.
За таких обставин районний суд прийшов до вірного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.
Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості відмови в забезпеченні позову не узгоджуються з вимогами наведених правових норм.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого суду та не свідчать про порушення ним норм процесуального права.
За вказаних обставин, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1п.1, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2019 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий-суддя О. В. Прядкіна
Судді: О. Ю. Кузнєцова
Л.М.Хіль
Повний текст постанови складено 30.01.2020 р.