Провадження № 22-ц/803/2008/20 Справа № 212/8643/19 Суддя у 1-й інстанції - Пустовіт О. Г. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
30 січня 2020 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Бондар Я.М.
суддів - Барильської А.П., Зубакової В.П.
сторони справи :
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - Публічне акціонерне товариство "Криворізький залізорудний комбінат",
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому порядку згідно ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гузєва Ігоря Григоровича на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 листопада 2019 року, ухваленого суддею Пустовітм О.Г. у м. Кривому Розі, повний текст судового рішення складено 12 листопада 2019 року,
У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Криворізький залізорудний комбінат " (надалі- ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" ) про відшкодування моральної шкоди у зв'язку з ушкодженням здоров'я.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він працював тривалий час в шкідливих умовах на підприємстві відповідача, внаслідок чого захворів на професійне захворювання. Висновком МСЕК від 01.06.2011 року йому первинно встановлено 40% втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров'я, завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що позивача постійно турбує біль у суглобах, загальна слабкість, розмір якої оцінює 187785грн., яку просив стягнути з відповідача.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 листопада 2019 року, в якому усунуто описку ухвалою суду від 15 листопада 2019 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Криворізький залізорудний комбінат" на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я 65000 грн., без нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб та інших зборів та платежів. Стягнуто на користь держави витрати судового збору по 768,40 грн.
Не погоджуючись із рішенням суду, представника позивача ОСОБА_1 - адвокат Гузєв І.Г., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповним з'ясуванням обставин справи, яке має значення для вірного вирішення спірного питання, просить рішення змінити та збільшити розмір моральної шкоди до заявленого в позовних вимогах. Вважає визначений судом розмір моральної шкоди, значно заниженим, таким, що не відповідає стражданням позивача та принципу розумності, виваженості та справедливості. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано характер отриманого позивачем професійного захворювання, відсоток втрати професійної працездатності.
Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Заслухавши доповідь судді- доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно записів, що містяться в його трудовий книжці ОСОБА_1 працював на підприємстві ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат: з 23.05.1997 р. по 07.04.2011 помічником машиніста ескаватора та машиністом ескаватора в управлінні залізничного транспорту, виконував роботи, які характеризувалися дією загальної вібрації та шуму з підвищенням нормативних значень.
За медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Український НДІ промислової медицини» від 15.03.2011 р. протокол № 495, позивачу встановлено професійні захворювання : вібраційна хвороба першої-другої ст. та нейросенсорна приглухуватість.
По факту професійного захворювання за останнім місцем роботи, позивача 28 березня 2011 року, ПАТ «КЗРК» створеною комісією, якою було проведено розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 28.03.2011 року, про що складено Акт. Згідно висновків п.17 Акту, професійне захворювання виникло через працю в умовах підвищених шкідливих виробничих факторів більше 23 років.
Висновком МСЕК від 01.06.2011 року ОСОБА_1 вперше встановлено 45% втрати професійної працездатності (з них 40% по вібраційній хворобі та 5% по туговухості). З 25 травня 2015 року - безстроково
Відповідно до наданих позивачем виписних епікризів та довідок медичних закладів, він тривалий час знаходилася на лікуванні з приводу отриманих професійних захворювань (а.с. 20-45).
На підставі встановлених обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем доведені заявлені позовні вимоги та наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди відповідачем, через отримані позивачем професійні захворювання та втрату працездатності.
Колегія суддів погоджується із висновком суду, щодо обов'язку відповідача відшкодувати позивачу моральну шкоду спричинену втратою здоров'я на виробництві, вважає його законним і обґрунтованим, проте не може повністю погодитися із визначеним судом розміром компенсації шкоди.
Відповідно до вимог ст.367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Рішення суду оскаржується представником позивача лише в частині визначеного судом розміру компенсації моральної шкоди.
У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Колегія суддів вважає, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди, є виваженим, обґрунтованим, визначений з урахуванням роз'яснень, наведених в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995р. з подальшими змінами, відповідно до яких, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку, ступеня вини відповідача та інших обставин, у зв'язку із чим доводи представника позивача, колегія суддів вважає такими, що не підлягають задоволенню.
Колегія суддів, вважає, що при визначенні грошової компенсації моральної шкоди судом враховано глибину і тривалість моральних страждань позивача, характер отриманого ним професійного захворювання, тривалість роботи на підприємстві відповідача в умовах впливу шкідливих факторів майже 14 років, відсоток втрати професійної працездатності в розмірі вперше 45%, та в подальшому відсоток втрати працездатності залишився незмінним, що свідчить про відсутність погіршення стану здоров'я позивача, тяжкість вимушених змін у життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та можливість такого відновлення. Позивач після виникнення професійного захворювання не було звільнено, переведений на іншу роботу без шкідливих факторів виробництва. Звільнений лише у березні 2014 року за власним бажанням та виходом на пенсію. Вважає що визначений судом першої інстанції розмір компенсації моральної шкоди 65000 грн. є виваженим, обґрунтованим, співмірним із завданою шкодою. Доводи позивача в частині визначеного розміру моральної шкоди є такими, що не підлягають задоволенню.
Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.
За таких обставин підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.
На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367,374, 375, 381-383, 384 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гузєва Ігоря Григоровича, залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення складений 30 січня 2020 року.
Головуючий:
Судді: