Провадження № 22-ц/803/353/20 Справа № 204/4763/18 Суддя у 1-й інстанції - Самсонова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О.
29 січня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Каратаєвої Л.О.
суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Літвінової А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2019 року по справі за позовом акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
03 липня 2018 року АТ “Альфа-Банк” звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ “Альфа-Банк” заборгованість за Кредитним договором № 500594413 від 29.05.2017 року у розмірі 55726,65 грн., а також стягнути з нього судові витрати.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2019 року позовну заяву АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено повністю. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість за Кредитним договором № 500594413 від 29.05.2017 року у розмірі 55726,65 грн., яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту - 41706,53 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 2820,12 грн.; заборгованість по комісії - 9600,00 грн.; а також штраф - 1600,00 грн. Вирішено питання судових витрат (а.с.105-106).
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі (а.с.109-110).
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 29 травня 2017 року між позивачем і відповідачем укладена Оферта на укладання угоди про укладання угоди про надання особистого кредиту № 500594413 (а.с.15), шляхом Акцепту відповідача про укладання угоди про надання особистого кредиту № 500594413 (а.с.16), згідно з умовами якої останній отримав від позивача кредит у розмірі 59956,60 грн. зі сплатою фіксованого відсотку за користування кредитом у розмірі 12,99 % річних з кінцевим терміном повернення до 30.05.2018 року.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, випустивши і надавши відповідачеві кредитну картку із встановленим лімітом кредитних коштів, яку (картку) останній отримав і використав кредитні кошти у власних цілях, що підтверджується відповідною випискою по особовим рахункам (а.с.21-22).
Проте, у порушення умов договору і чинного законодавства, відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав і не повернув використані ним кредитні кошти з відсотками позивача.
В результаті вищевказаного, станом на 30.05.2018 року, відповідач має заборгованість за кредитом у розмірі 55726,65 грн., яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту - 41706,53 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 2820,12 грн.; заборгованість по комісії - 9600,00 грн.; а також штраф - 1600,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності існування між сторонами договірних правовідносин і порушення відповідачем взятих на себе за договором про комплексне банківське обслуговування зобов'язань з повернення отриманого кредиту, що призвело до виникнення у нього заборгованості у зазначеному банком розмірі.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлених договором.
У відповідності зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пред'являючи вимоги про погашення кредиту, Банк просив, крім тіла кредиту, стягнути складові його вартості, зокрема комісію і штраф за несвоєчасну сплату кредиту, які передбачені Додатком № 1 до Угоди про надання кредиту № 500594413 від 29.05.2017.
Отже, передумовою для виникнення у позичальника обов'язку повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними має бути встановлений факт отримання і використання кредитних коштів відповідачем.
Факт використання відповідачем кредитних коштів підтверджується розрахунком заборгованості за кредитом та не заперечується ним.
Доводи апеляційної скарги, що відповідач здійснив часткове погашення заборгованості за кредитним договором від 29.05.2017 року, однак у нього не зберігалися відповідні банківські квитанції, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки кожен доводи повинен бути підтверджений відповідним доказом, а рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів звертає увагу, що згідно розрахунку заборгованості відповідач дійсно частково сплачував кошти, які зараховані Банком (а.с.20).
Належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених ст. 76, 77, 78 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування рішення, відповідно до ст. 376 ЦПК України, апелянтом не представлено.
За приписами п. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволенню.
Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 26 квітня 2019 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.
Судді: