Провадження № 22-ц/803/247/20 Справа № 175/334/19 Суддя у 1-й інстанції - Ребров С.О. Суддя у 2-й інстанції - Каратаєва Л. О.
29 січня 2020 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Каратаєвої Л.О.
суддів - Ткаченко І.Ю., Деркач Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Літвінової А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2019 року по справі за скаргою ОСОБА_1 , особа дії якої оскаржуються: Соборний відділ ВДС м.Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, заінтересована особа: ОСОБА_2 на дії державного виконавця, -
25.01.2019 року скаржник звернувся до суду зі скаргою, в якій просив: визнати незаконною постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.12.2017 року за виконавчим листом № 2-2971/09, виданим 03.08.2017 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області; скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 04.12.2017 року за виконавчим листом №2-2971/09, виданим 03.08.2017 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області; визнати незаконною постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 19.07.2018 року; скасувати постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України від 19.07.2018 року; визнати незаконною постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 19.07.2018 року; скасувати постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 19.07.2018 року; визнати незаконною постанову про накладення штрафу від 03.12.2018 року; скасувати постанову про накладення штрафу від 03.12.2018 року.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2019 року у задоволені скарги ОСОБА_1 , особа, дії якої оскаржуються: Соборний відділ ВДС м.Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області, заінтересована особа: ОСОБА_2 на дії державного виконавця - відмовлено (а.с.104-106).
Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив, скасувати ухвалу суду та задовольнити вимоги скарги в повному обсязі (а.с.183-187).
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області перебуває виконавче провадження №55306060 з виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 29.10.2009 року, ухваленого у цивільній справі №2-2971/09, про стягнення із ОСОБА_1 аліментів у розмірі 1/3 частки від всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, на користь ОСОБА_2 , на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Під час примусового виконання вказаного рішення суду, державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби міста Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Горілим К.К. були винесені наступні постанови: про відкриття виконавчого провадження від 04.12.2017 року; про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості по аліментам у повному обсязі від 19.07.2018 року; про тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом до погашення заборгованості по аліментам у повному обсязі від 19.07.2018 року; про накладення штрафу від 03.12.2018 року.
Заявник у поданій скарзі зазначав, що постанову про відкриття провадження не отримував, це стало причиною того, що він не мав можливості виконати свої зобов'язання в добровільному порядку.
Судом встановлено, що станом на 01 квітня 2019 року, заборгованість зі сплати аліментів складає 93386,27 грн., тобто, існує заборгованість більш, ніж за шість місяці.
Відмовляючи в задоволені вимог, суд першої інстанції виходив із того, що державним виконавцем Горілим К.К. порушено вимоги ч. 1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: не направлено постанову по відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Однак, скаржник не заявляв вимог, щодо визнання дій державного виконавця неправомірними, а суд, в силу ст.13 ЦПК України, розглядає справи в межах заявлених вимог. Дії державного виконавця Горілого К.К. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження вчинені в межах його повноважень, а постанова прийнята відповідно до закону, даними діями права чи свободи скаржника порушено не було. Щодо визнання незаконними та скасування постанов про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України до погашення заборгованості по аліментам у повному обсязі від 19.07.2018 року, про тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом до погашення заборгованості по аліментам у повному обсязі від 19.07.2018 року та про накладення штрафу від 03.12.2018 року, суд першої інстанції виходив із того, що у боржника наявна заборгованості зі сплати аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, що є підставою для винесення значених постанов. Належних доказів, які б спростували розмір заборгованості, встановлений державним виконавцем, скаржником не надано.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Частина 2 ст. 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Згідно ст.447, 448 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного наведеними нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», згідно із ч.1 ст. 74 якого рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ст. 26 Закону примусове виконання рішень здійснюється на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону.
Виконавець не пізніше наступного робочого дня, з дня надходження до нього виконавчого документа, виносить постанову про відкриття виконавчого провадження (ч.5 ст.26 Закону).
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами виконавчого провадження, що державним виконавцем Горілим К.К. порушено вимоги ч. 1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», а саме: не направлено постанову по відкриття виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Проте, як було вірно зазначено судом першої інстанції, дії державного виконавця скаржник не оскаржив, а постанова про відкриття виконавчого провадження постановлена відповідно до вимог закону.
Відповідно до ч.3 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу) визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Згідно з ст.195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу) визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержав за час, протягом якого не проводилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою-підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Частиною 1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження», під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. За порушення строків прийняття рішень та вчинення виконавчих дій виконавці несуть відповідальність в порядку, встановленому законом.
Встановлено, що станом на 01 квітня 2019 року, заборгованість зі сплати аліментів складає 93386,27 грн., тобто, існує заборгованість більш, ніж за шість місяці.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» від 07 грудня 2017 року, який набрав чинності 06 лютого 2018 року, посилено відповідальність платників аліментів у разі допущення заборгованості, введено відповідні заходи та порядок їх застосування, з наданням відповідних повноважень державному виконавцю.
Частина 9 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції чинній на момент винесення оскаржуваної постанови) передбачає, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Судом встановлена наявність у боржника заборгованості зі сплати аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, що є підставою для винесення вищезазначених постанов.
Станом на 01 листопада 2019 року, заборгованість зі сплати аліментів складає 77390,84 грн.
В матеріалах справи наявні всі докази, що підтверджують існування заборгованості боржника із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку та ухвалив законне і обґрунтоване рішення у вказаній справі.
На час перегляду справи вказана заборгованість скаржником не погашена.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що беручи на себе обов'язок народження дитини скаржник свідомо розумів, що на нього з моральної точки зору та нормами законодавства покладається обов'язок піклування та утримання дитини.
Проте, за зловживання правами дитини на утримання та наявність заборгованості, законом України передбачені засоби впливу на боржників, спрямовані на захист інтересів дитини таке як тимчасове обмеження прав - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
Оскільки, ухвала суду постановлена з дотриманням норм процесуального права, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 374,375,381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 15 квітня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.
Судді: