Справа № 161/14703/19 Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т. М.
Провадження № 22-ц/802/151/20 Категорія: 70 Доповідач: Киця С. I.
30 січня 2020 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Киці С.І.,
суддів Данилюк В.А., Шевчук Л.Я.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та стягненння витрат на дитину за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 листопада 2019 року,
У вересні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів та стягнення додаткових витрат на дитину. Позов мотивує тим, що перебувала в зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Під час шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 . Син проживає з нею та перебуває на її утриманні. 18 лютого 2015 року між сторонами було укладено договір про проживання, виховання та сплату аліментів на утримання дитини. За умовами вказаного договору відповідач зобов'язався сплачувати на утримання дитини аліменти у виді прожиткового мінімуму, який встановлено у державному бюджеті на певний період для відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, а у разі навчання за денною формою навчання у вищому навчальному закладі, до його закінчення. Також договором передбачено участь батька у додаткових витратах на дитину, а саме, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, його лікуванням, тощо); раз на рік виплачувати кошти у розмірі 50% від усієї суми для забезпечення літнього відпочинку та оздоровлення дитини. Оскільки вказані умови договору не виконувались, 01 липня 2019 року було видано виконавчий напис нотаріуса, який направлено до виконавчої служби для примусового виконання.
Зазначає, що на даний час розмір аліментів в умовах збільшення рівня цін є недостатнім для матеріального утримання сина. ЇЇ фінансове становище значно погіршилось у зв'язку із хворобою, яка потребує постійного лікування та оперативного втручання. Відповідач має змогу сплачувати аліменти на утримання сина у збільшеному розмірі, оскільки є працездатним та має постійний стабільний заробіток. На час звернення до суду з цим позовом згоди між нею та відповідачем з приводу визначення розміру аліментів, який був достатнім для утримання дитини - не досягнуто.
Батько дитини, відповідно до ст. 185 СК України, зобов'язаний приймати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами. Зокрема, син двічі перебував на оздоровленні та відпочинку у таборі «Віфезда» та таборі «Математичний олімп», витрати, які вона понесла становлять 4000 гривень та 1000 гривень на дорогу, а тому вважає, що з відповідача слід стягнути, понесені витрати на оздоровлення в таборі «Віфезда».
Просить, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, змінити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на підставі договору про сплату аліментів на утримання дитини від 18 лютого 2015 року, стягувати з ОСОБА_2 в її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку доходу щомісячно, починаючи з 01 липня 2019 року, стягнути понесені додаткові витрати на неповнолітнього сина у розмірі 4200 гривень, стягнути понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 гривень.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 грудня 2019 року позов задоволено частково. Змінено розмір аліментів, визначений за домовленістю між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно договору від 18 лютого 2015 року, на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з одного прожиткового мінімуму, який встановлено у державному бюджеті на певний період для відповідного віку на 1/4 частину всіх видів його заробітку доходу щомісячно. Стягувати з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку доходу щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення повноліття. Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1500 гривень. Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 768 гривень 40 копійок судового збору.
Відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції. Вважає його незаконним та необгрунтованим. Позивачем не доведено матеріальних затрат на лікування в зв'язку з погіршенням стану здоров'я. При ухваленні рішення судом не враховано, що з 02.03.19 року він перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 та утримує також її дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Його дружина вагітна, вони проживають на зйомній квартирі, щомісячно сплачують 4500 грн орендної плати та близько 1500 грн за комунальні послуги. На його частковому утриманні перебувають батьки пенсіонери. Стягнення з нього в користь позивача четвертої частини від усіх видів заробітку є явно необгрунтованим та поставить його сім'ю в нерівне становище по відношенню до його неповнолітнього сина ОСОБА_3 . Судом в оскаржуваному рішенні одночасно збільшено розмір аліментів і спосіб їх стягнення, що є недопустимим. Просить скасувати рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 листопада 2019 року та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити.
За клопотанням відповідача ОСОБА_2 від 22.01.2020 року до матеріалів справи долучено копію свідоцтва про народження дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Позивачем ОСОБА_1 подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що вона не згодна з апеляційною скаргою. Під час розгляду справи в Луцькому міськрайонному суді нею було зменшено позовні вимоги до 1/4 частки всіх видів заробітку саме з врахуванням тієї обставини, що у дружини відповідача мала народитися дитина, ці обставини досліджені судом і враховані при ухваленні рішення. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги відповідача.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що розмір аліментів, визначений укладеним між сторонами договором, є недостатнім для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку сина, а відповідач має можливість сплачувати більший розмір аліментів.
Такі висновки суду є правильними, відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права.
Судом встановлено, що сторони є батьками неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження дитини.
18 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір між батьками про проживання, виховання дитини та сплату аліментів на дитину, який було посвідчено приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Михальчук Л.В., зареєстровано в реєстрі за № 325.
За умовами вказаного договору сторони визначили місце проживанням дитини з матір'ю. За змістом п. 2 цього договору встановлений обов'язок батька сплачувати на утримання дитини аліменти у виді прожиткового мінімуму, який встановлено у державному бюджеті на певний період для відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, а у разі навчання за денною формою навчання у вищому навчальному закладі, до його закінчення. Також п.3 договору передбачено участь батька у додаткових витратах на дитину, а саме, що викликані особливими обставинами ( розвитком здібностей дитини, його лікуванням, тощо); раз на рік виплачувати кошти у розмірі 50% від усієї суми для забезпечення літнього відпочинку та оздоровлення дитини .
Стан здоров'я позивача змінився в бік погіршення, що підтверджується дослідженим лікарським консультативним заключенням, виданим КП «Волинський обласний медичний центр онкології» від 31.10.2019 року.
З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що відповідач є працездатним, працює з 27 грудня 2010 року в ТзОВ «Модерн-Експо», на даний момент на посаді інженер-технолога 1 категорії. Дохід за період з 01.04.2019 року по 30.09.2019 року склав 126 592,55 гривень.
Частиною першою статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
За змістом ст. 141 СК України батьки мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незважаючи на розірвання шлюбу чи проживання окремо від дитини.
Згідно зі ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до чч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
З аналізу зазначених норм закону слідує, що батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров'я та розвитку дитини, а кожен з батьків повинен надати дитині утримання у розмірі не меншому половини цього прожиткового мінімуму щомісячно. Однак, забезпечення батьками такого прожиткового мінімуму забезпечує мінімальні потреби дитини.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Визначаючи розмір стягуваних аліментів - 1/4 частки доходу відповідача, суд врахував, що у позивача погіршився стан здоров'я, матеріальний стан відповідача, який дозволяє йому сплачувати аліменти у збільшеному розмірі, сімейний стан відповідача.
Всупереч ст.ст. 12, 81 ЦПК України, відповідачем не надано суду доказів, що підтверджують неможливість сплачувати аліменти у визначеному розмірі. Доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховано, що у нього народилась ще одна дитина, не заслуговують на увагу суду, оскільки утримання відповідачем сина шляхом сплати аліментів в заявленому позивачем розмірі, дозволяє утримувати в такому ж розмірі і дитину від іншого шлюбу. Наявність у відповідача ще однієї дитини не може погіршувати становище дитини, яка проживає окремо від батька. Судом першої інстанції враховано сімейний стан відповідача, а народження другої дитини після ухвалення рішення враховується судом апеляційної інстанції, проте дана обставина не впливає на визначений судом першої інстанції розмір аліментів, який не є значним, і не може бути сама по собі підставою для відмови у зміні розміру аліментів.
Доводи відповідача про те, що він витрачає чималу суму коштів щомісячно на оренду квартири, доказами не підтверджені. Відповідач не надав суду договір оренди, докази сплати ним орендної плати.
Також, не доведено відповідачем перебування на його утриманні непрацездатних батьків, суду не надано відомостей про доходи батьків відповідача і доказів перебування їх саме на його утриманні.
Доводи відповідача про те, що суд не може одночасно збільшити розмір аліментів і змінити спосіб їх стягнення, є безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Позивач просила визначити збільшений розмір стягуваних в її користь аліментів в частці від заробітку відповідача, а не в твердій грошовій сумі, а суд лише за заявою одержувача, а не платника аліментів може визначити їх розмір у твердій грошовій сумі.
Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 , суд, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 листопада 2019 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуючий
Судді: