Іменем України
21 січня 2020 року м. Кропивницький
справа № 396/1363/18
провадження № 22-ц/4809/24/20
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого судді - Письменного О.А.,
суддів - Авраменко Т.М., Суровицької Л.В.,
при секретарі - Федоренко Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Бобринець-Агро-К» на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області у складі судді Шепетька В.І. від 28 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Бобринець-Агро-К» про розірвання договору оренди землі,-
встановив:
У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася в суд із зазначеним позовом, мотивуючи його тим, що 04.12.2010 року між нею та Приватним підприємством «Бобринець - Агро - К» було укладено договір оренди № 13-К земельної ділянки № 76 за кадастровим номером 3524082800:02:000, який був зареєстрований управлінням Держкомзему у Новоукраїнському районі про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 13.12.2011 року за № 35240000400700. Відповідно до умов цього договору вона передала ПП «Бобринець - Агро - К» у строкове платне користування вказану земельну ділянку площею 5,79 га, яка розташована на території Кропивницької сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. Пунктом 11 Договору передбачено, що орендна плата вноситься у строк до 1 січня наступного року.
Однак, станом на дату звернення з позовом до суду відповідач не виплатив їй орендну плату за 2017 рік, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків.
24.04.2018 року на адресу відповідача нею було направлено вимогу про виплату заборгованості по орендній платі та одночасним попередженням про можливість звернення до суду з позовом про розірвання укладеного між ними договору, у разі його невиконання. Однак, дану вимогу відповідачем було проігноровано.
Також зазначила, що на даний час відносно відповідача порушено справу про банкрутство, тому вона фактично позбавлена права отримати від нього заборгованість з орендної плати, оскільки нею не вжито заходів щодо заявлення вимог кредитора.
Посилаючись на систематичну несплату відповідачем орендної плати, просила розірвати укладений між ними договір оренди вказаної земельної ділянки.
Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2018 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм процесуального права, закрити провадження у справі. Зазначає, що відповідачем у справі є ПП «Бобринець-Агро-К», стосовно якого ухвалою господарського суду Київської області від 13 вересня 2017 року порушено провадження у справі та введено процедуру розпорядження майном. 24 липня 2018 року ухвалою господарського суду відкрито процедуру санації та призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Кошарського О.В., зупинено повноваження органів управління боржника щодо управління ПП «Бобринець-Агро-К» та розпорядження його майном. Після порушення провадження у справі про банкрутство боржник перебуває в особливому правовому режимі, оскільки вводиться мораторій на задоволення вимог кредиторів, надається строк для звернення кредиторів з вимогами до боржника, здійснюється розгляд вимог кредиторів та ін. Позивач не зверталася до господарського суду із заявою про визнання кредиторських вимог, у реєстрі вимог кредиторів заборгованість відповідача перед позивачем не значиться, що свідчить про недоведеність факту наявності заборгованості. Відповідно до п.8 ч.1 ст.20 ГПК України справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником віднесено до компетенції господарського суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін з таких підстав.
Судом встановлено, що 04 грудня 2010 року між сторонами укладено договір оренди № 13-К земельної ділянки № 76 за кадастровим номером 3524082800:02:000, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності та розташована на території Кропивницької сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, відповідно до якого остання передала ПП «Бобринець - Агро - К» у платне користування вказану земельну ділянку строком на 10 років /а.с.6-9/.
Згідно п. 9 Договору орендна плата вноситься орендарем щорічно у формі та розмірі: грошової 4 відсотки від нормативної оцінки земельної ділянки 3064,83 грн., готівкою та-або перерахуванням на особистий розрахунковий рахунок орендодавця.
Пунктом 11 вказаного договору передбачено, що орендна плата вноситься у такі строки: до 1 січня наступного року.
Дія Договору припиняється шляхом його розірвання: за взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом (п.38 Договору).
24.04.2018 року позивачем було направлено на адресу ПП «БОБРИНЕЦЬ-АГРО-К» вимогу негайного погашення суми заборгованості з орендної плати за 2017 рік, яка була отримана відповідачем 04.05.2018 року /а.с.12, 13/.
Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, за період з 1 кварталу 2016 року по 4 квартал 2017 року інформація про доходи ОСОБА_1 відсутня /а.с.14/.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
За змістом частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.
У пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Відповідно до частини першої статті 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за її користування протягом трьох місяців підряд.
Отже, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстава для розірвання договору оренди. Разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання, але ж повторне порушення вже може свідчити про систематичність.
Враховуючи, що до відносин, пов'язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.
Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов'язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Про те, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є вичерпною підставою для розірвання такого договору свідчить усталена судова практика Верховного Суду, яку слід врахувати при застосуванні норми права відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України.
Зокрема, такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі №6-1449 цс17, від 28 вересня 2016 року у справі № 6-977цс16 та від 12 грудня 2012 року у справі № 6-146цс12, а також у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, провадження № 61-41932сво18, постанові Верховного Судуу складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 383/708/16-ц, провадження № 61-16985св18.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що не виплачуючи позивачу орендної плати за 2016- 2017 роки, відповідач допустив істотне порушення прав орендодавця та систематичну несплату орендної плати, що є підставою для розірвання договорів оренди.
При цьому, факт невиплати орендної плати відповідач не оспорював, позиція відповідача під час розгляду справи в суді першої інстанції та доводи апеляційної скарги зводяться виключно до того, що в зв'язку з порушенням справи про банкрутство відповідача позов про розірвання договорів оренди підлягає розгляду в порядку господарського, а не цивільного судочинства.
Колегія суддів вважає, що такі доводи апеляційної скарги є безпідставними та не ґрунтуються на нормах законодавства, які регулюють спірні правовідносини.
Позивач звернулася до суду в порядку цивільного судочинства з позовом до ПП «Бобринець-Агро-К» про розірвання договору оренди земельної ділянки, що є вимогою немайнового характеру та не підлягає вартісній оцінці.
Земельні ділянки, які перебувають в оренді ПП «Бобринець-Агро-К», є індивідуально визначеним майном, яке належить на праві приватної власності позивачу та не можуть бути включені до складу ліквідаційної маси, відтак не є майновим активом відповідача.
Тому, даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки не стосується питання щодо формування активу боржника та не пов'язаний зі здійсненням провадження у справі про банкрутство ПП «Бобринець-Агро-К».
Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року справа № 396/652/18, провадження № 14-227цс19, від 15 травня 2019 року у справі № 289/2217/17, від 12 червня 2019 року у справі № 289/233/18, і підстав для відступу не вбачається.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Бобринець-Агро-К» залишити без задоволення.
Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28 вересня 2018 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 29.01.2020 року.
Судді:
О.А. Письменний Т.М. Авраменко Л.В. Суровицька