Провадження №2/760/2206/20
В справі № 760/22412/19-ц
13 січня 2020 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Шереметьєвої Л.А.
за участю секретаря- Гак Г.М.
позивача- ОСОБА_1
представника позивача- ОСОБА_2
розглянувши в відкритому судовому засіданні м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного територіального управління юстиції у м. Києві, Київської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу та визнання права власності на квартиру, суд
Позивачка звернулася до суду з позовом і просить:
-встановити факт її проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу з вересня 2005 року з ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
-визнати за нею право власності на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом.
Посилається в позові на те, що з вересня 2005 року вона проживала з ОСОБА_3 однією сім'єю як чоловік та дружина.
Спочатку вони проживали в квартирі АДРЕСА_2 , а в кінці 2006 року вирішили зробити ремонт у вказаній квартирі та переїхати до її квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , а квартиру по АДРЕСА_4 здавати в оренду.
Під час спільного проживання вони були пов'язані спільним побутом, мали спільні доходи та витрати, вели спільне господарство.
23 червня 2018 року ОСОБА_3 потрапив до Бородянської центральної районної лікарні, де його було прооперовано, а ІНФОРМАЦІЯ_1 він помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , виданим Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 25 червня 2018 року.
Всі витрати на лікування, організацію та проведення поховання були понесені нею.
Після смерті ОСОБА_3 у встановлений законом строк вона звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте постановою від 24 липня 2019 року № 4074/02-31й було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки вона не перебувала з померлим у зареєстрованому шлюбі та не підтвердила з ним свої родинні відносини.
Оскільки вона проживала з померлим однією сім'єю більше п'яти років, про існування інших спадкоємців їй невідомо, просить задовольнити позов.
Позивачка та її представник в судовому засіданні позов підтримали.
Представник відповідача - Головного територіального управління юстиції у м. Києві в судове засідання не з'явився, надіслав до суду заяву, якою просить розглядати справу в його відсутності.
Представник відповідача - Київської міської ради в судове засідання також не з'явився, про розгляд справ повідомлявся належним чином відповідно до вимог ст. 128 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За таких обставин, враховуючи належне повідомлення відповідачів про час розгляду справи, суд вважає за можливе розглядати справу в їх відсутності.
Ухвалою суду від 22 лютого 2019 року відкрито провадження в справі.
Згідно зі ст. 178 ЦПК України відповідачам був наданий строк для надання відзиву на позовну заяву.
11 жовтня 2019 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача - Головного територіального управління юстиції у м. Києві, в якому останній зазначив, що державний нотаріус Дев'ятої Київської державної нотаріальної контори Бодак О.М. правомірно виніс виніс постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з відсутністю рішення суду про встановлення факту проживання позивачки з померлим однією сім'єю.
Виходячи з цього, просить у позові відмовити.
18 жовтня 2019 року на адресу суду надійшов відзив від представника Київської міської ради, в якому зазначено, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що померлий в період з 2006 року по день смерті, проживаючи разом із позивачем брав участь у витратах по утриманню квартири АДРЕСА_5 .
Вважає, що доказів його проживання з позивачем в квартирі АДРЕСА_5 до матеріалів справи не надано.
Вважає, що з наданих доказів не вбачається, що ОСОБА_3 та позивачка спільно проживали однією сім'єю та незрозуміло, які між ними могли виникнути взаємні права та обов'язки та на підставі чого можна вважати їх однією сім'єю.
Виходячи з цього, просить відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши пояснення позивачки та її представника, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивачки, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
З цього законодавчо сформульованого поняття сім'ї випливає, що ознаками сім'ї є, зокрема, спільне проживання, спільний побут та ведення спільного господарства.
В пункті 6 рішення Конституційного Суду від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 зазначено, що до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство.
Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках.
Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
Судом встановлено, що позивачка зареєстрована в квартирі АДРЕСА_5 .
З вересня 2005 року позивачка проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 , який був власником квартири АДРЕСА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується Свідоцтвом про смерть, виданим 25 червня 2018 року відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві.
Відповідно до квитанції від 25 червня 2018 року витрати на його поховання несла позивачка.
З довідки ЖЕД № 901 КП »Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського р-ну м. Києва» № 901/373 від 05 червня 2019 року вбачається, що померлий з 2006 року проживав до дня смерті за адресою реєстрації позивачки, а саме в квартирі АДРЕСА_5 .
З Договору про надання споживчого кредиту від 16 липня 2014 року, укладеного між ПАТ'ОТП Банк» та померлим, вбачається, що останній при його укладенні зазначав своїм фактичним місцем проживання квартиру АДРЕСА_5 .
Вказану квартиру, як своє місце проживання, ОСОБА_3 зазначав і 17 березня 2014 року при поданні заяви до ТОВ'ВОЛЯ-КАБЕЛЬ» про припинення договору з надання послуг, а також у видатковій накладній № 251859 від 28 грудня 2016 року при придбанні товару у ФОП ОСОБА_5 .
З наданих позивачкою договорів оренди вбачається, що квартира АДРЕСА_4 померлим здавалася в оренду.
З договорів про надання туристичних послуг за 2008 рік вбачається, що позивачка разом з померлим укладали договори страхування подорожуючих за межі країни в 2008 році.
/ а.с. 4-5, 7 - 8; 12 - 21 /
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначила, що позивачка з ОСОБА_3 проживали разом приблизно з 2005 року.
Її сім'я разом з ними відпочивала в Туреччині, їх з позивачкою діти разом ходили до школи.
Позивачка разом з ОСОБА_3 спочатку проживали в належній йому квартирі по АДРЕСА_4 , а потім у квартирі позивачки по АДРЕСА_4 , так як квартиру по АДРЕСА_4 вони здавали в оренду.
Такі ж пояснення в частині спільного та тривалого проживання позивачки з ОСОБА_3 дали в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_4 та ОСОБА_8 .
Надані позивачкою докази є належними та допустимими, з точки зору закону, її проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 , наявності спільного побуту, спільних друзів, спільного відпочинку, придбання ними послуг та ведення спільного господарства.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів;показаннями свідків.
За змістом ст.ст.77- 79 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
В пункті 27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції " роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.
Виходячи з викладеного та надані позивачкою докази, суд приходить до висновку про обґрунтованість її вимог у цій частині.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.
Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
За змістом ч. 1 ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 2 СК України Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, між батьками та дітьми, усиновлювачами та усиновленими, між матір'ю та батьком дитини щодо її виховання, розвитку та утримання.
Сімейний кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між іншими членами сім'ї, визначеними у ньому.
Статтею 21 СК України встановлено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно ст. 27 СК України державна реєстрація шлюбу встановлена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їхніх дітей, а також в інтересах держави та суспільства.
Державна реєстрація шлюбу засвідчується Свідоцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів України.
Поняття "проживання однією сім'єю" та "член сім'ї" не є тотожними.
Особа може бути близьким родичем спадкодавця, тобто відноситися до членів сім'ї, проте не проживати з ним однією сім'єю.
Центральною ознакою проживання спадкоємця однією сім'єю зі спадкодавцем є систематичне ведення з ним спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї. При цьому важливою, проте не основною ознакою, є проживання в одному приміщенні зі спадкодавцем.
Відповідно до ч.1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Отже, проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов'язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню.
Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства.
Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об'єднують та витрачають кошти.
Вище суд прийшов до висновку про тривале проживання позивачки з ОСОБА_3 однією сім'єю без реєстрації шлюбу до його смерті та ведення ними спільного господарства.
З копії спадкової справи після смерті ОСОБА_3 вбачається, що заяву про прийняття спадщини після його смерті подала лише позивачка.
Інші спадкомці відсутні.
/ а.с.100 - 107 /
Вище суд прийшов до висновку, що позивачка проживала з померлим однією сім'єю без реєстрації шлюбу більше 10 років до його смерті, з вересня 2005 року.
Виходячи з цього, суд вважає обґрунтованими і вимоги позивачки і в частині визнання за нею права на спадщину після смерті ОСОБА_3 та визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом.
Керуючись ст. ст. 15,16, 1216, 1218, 1258, 1261, 1264, 1268, 1270 ЦК України, ст.ст. 3, 21, 27, 36 СК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з вересня 2005 року до 24 червня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 42, 40 кв.м., житловою 26, 20 кв.м.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 30 січня 2020 року.
Суддя Л.А. Шереметьєва