Житомирський апеляційний суд
Справа №295/431/17 Головуючий у 1-й інст. Гумен Н.В.
Категорія 27 Доповідач Талько О. Б.
21 січня 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої - судді Талько О.Б.,
суддів: Коломієць О.С., Шевчук А.М.,
за участю секретаря Пеклін Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 295/431/17 за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 березня 2017 року, ухвалене під головуванням судді Гумен Н.В.,-
У січні 2017 року Публічне акціонерне товариство « ОТП Банк » звернулось до суду з даним позовом, в якому зазначено, що 19 червня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір про надання останній 200000 дол. США, строком до 19 червня 2023 року, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами.
З метою забезпечення належного виконання боржником зобов'язань за даною угодою 19 червня 2008 року між банком та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 укладені окремі договори поруки.
Оскільки ОСОБА_1 своєчасно не сплачувала кошти, станом на 26 квітня 2016 року виникла заборгованість у розмірі 208976,74 дол. США, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 171243,60 дол. США, а також заборгованості зі сплати відсотків у сумі 37733,14 дол. США.
З огляду на вищезазначене, позивач просив стягнути в солідарному порядку із ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 208976, 74 дол. США, що є еквівалентним 5221421 грн. 36 коп.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 14 березня 2017 року позов ПАТ « ОТП Банк» задоволено.
Стягнуто із ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь ПАТ « ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 208976,74 дол. США, що є еквівалентним 5221421 грн. 36 коп.
Стягнуто з відповідачів на користь ПАТ « ОТП Банк» по 26107 грн. 10 коп. судового збору з кожного.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог до нього та ухвалити в цій частині нове судове рішення,- про відмову у задоволенні цих позовних вимог.
Зокрема, зазначає, що при вирішенні спору суд не врахував ту обставину, що 6 червня 2016 року банк направив боржнику та поручителям досудову вимогу про дострокове погашення боргу протягом тридцяти днів. Проте, з даним позовом ПАТ « ОТП Банк» звернулось до суду 16 січня 2017 року, тобто з пропуском шестимісячного строку пред'явлення вимоги до поручителя. Вказана обставина свідчить про припинення дії договору поруки.
Окрім того, враховуючи графік погашення кредиту та наявний в матеріалах справи розрахунок, можна дійти висновку про те, що ОСОБА_1 припинила виконувати свої кредитні зобов'язання перед позивачем у 2011 році. Відтак, з огляду на положення ч.4 ст. 559 ЦК України, початок перебігу строку пред'явлення вимог до поручителя повинен обчислюватись з 2011 року.
Також ОСОБА_2 вказує, що не був повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що позбавило його можливості надати пояснення та ставити питання про витребування доказів у справі.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що банк, реалізуючи своє право на дострокове повернення боргу, 6 червня 2016 року направив на адресу відповідачів письмові вимоги та 16 січня 2017 року звернувся до суду з даним позовом. Вказана обставина свідчить про дотримання позивачем положень ч.4 ст. 559 ЦК України ( в редакції Закону України №2478-VІІІ від 3 липня 2018 року), якою, зокрема, передбачено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку ( терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя.
В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник підтримали апеляційну скаргу.
На думку представника позивача, апеляційна скарга є необгрунтованою.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
В судовому засіданні встановлено, що 19 червня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ « ОТП Банк», та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №CM-SME JО1/037/2008, за умовами якого останній наданий кредит у розмірі 200000 дол. США, строком до 19 червня 2023 року.
Згідно з п.1.7.1 договору банк здійснює видачу кредиту позичальнику однією сумою чи траншами згідно з кредитною заявкою позичальника. Кредит надається однією сумою чи траншами шляхом дебетування кредитного рахунку позичальника та перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника.
У п. 3 кредитного договору зазначено, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка, а саме: фіксований відсоток у розмірі 6,0 % річних + FIDR ( процентна ставка за строковими депозитами фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені у банку на строк в 366 днів. В залежності від зміни вартості кредитних ресурсів банку ставка FIDR може змінюватись банком (збільшуватись чи зменшуватись) в порядку, передбаченому цим договором).
19 червня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки №SR-SME JО1/037/2008, відповідно до якого поручитель зобов'язувався відповідати за повне та своєчасне виконання боржником його зобов'язань перед кредитором за даним кредитним договором в повному обсязі.
Пунктом 1.2 договору поруки передбачено, що поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника, так і до поручителя, чи до обох одночасно.
Окрім того, 18 серпня 2014 року аналогічний договір поруки за № SR-SME JО1/037/2008/1 був укладений із ОСОБА_3 .
Звертаючись до суду з даним позовом, банк надав розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором, яка станом на 26 квітня 2016 року складає 208976,74 дол. США, в тому числі заборгованість за кредитом у розмірі 171243,60 дол. США, а також заборгованість зі сплати відсотків у сумі 37733,14 дол. США.
Матеріали справи свідчать, що 6 червня 2016 року банк надіслав позичальнику та поручителям письмові вимоги про дострокове погашення заборгованості протягом 30 календарних днів з дати відправлення цієї вимоги.
Відповідно до п.1.9.1 кредитного договору зобов'язання позичальника щодо дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому настає з дати відправлення банком на адресу позичальника відповідної вимоги та повинно бути проведено позичальником протягом тридцяти календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.
Умовами договору також передбачено, що у випадку невиконання позичальником боргових зобов'язань понад 38 календарних днів, банк має право в односторонньому порядку розірвати цей договір шляхом відправлення на поштову адресу позичальника відповідного листа про розірвання цього договору. Цей договір вважається розірваним з моменту відправлення на поштову адресу позичальника вищевказаного листа. Вимога вважається надісланою в день її направлення на адресу позичальника, що зазначена у цьому договорі ( п.1.9.3 кредитного договору).
Відповідно до положень ч.4 ст.559 ЦК України ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Отже, законодавцем визначено три способи визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання; протягом одного року від дня укладення договору поруки ( якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги).
При цьому, будь-який із зазначених у ч.4 ст. 559 ЦК України строк дії договору поруки за своєю правовою природою не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого таке право та обов'язок припиняються. Це означає, що зі спливом цього строку ( який є преклюзивним) кредитор позбавлений можливості вчиняти дії щодо реалізації свого права за договором поруки. Порука є строковим зобов'язанням, й незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.
Аналізуючи положення ч.4 ст. 559 ЦК України, необхідно зробити висновок, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку у межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого ч.2 ст. 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання ( у разі, якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).
Банк скористався своїм правом на дострокове стягнення заборгованості за даним кредитним договором, направивши 6 червня 2016 року на адреси відповідачів письмові вимоги про дострокове повернення кредиту протягом 30 календарних днів з дати відправлення даної вимоги. Відтак боржник зобов'язаний був достроково погасити заборгованість у строк до 6 липня 2017 року. Й саме із цієї дати розпочався перебіг шестимісячного строку, визначеного ч.4 ст.559 ЦК України.
Враховуючи, ту обставину, що банк звернувся до суду з даним позовом 16 січня 2017 року, а строк дії кредитного договору визначено до 6 липня 2017 року, порука ОСОБА_2 є припиненою із 6 січня 2017 року.
Посилання представника позивача на ту обставину, що в даному випадку слід застосовувати положення ст. 559 ЦК України в редакції Закону України №2478-VІІІ від 3 липня 2018 року, є безпідставним, оскільки порука припинилася до набрання чинності цим Законом й спірні правовідносини регулюються нормами цивільного законодавства, яке було чинним на час їх виникнення.
Враховуючи вищезазначене, рішення в частині стягнення із ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором слід скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, - про відмову у задоволенні даних позовних вимог.
Відповідно, підлягає скасуванню рішення й в частині стягнення із ОСОБА_2 на користь ПАТ « ОТП Банк» судового збору.
В іншій частині рішення не оскаржується, отже не є предметом апеляційного розгляду.
Керуючись ст. ст. 259,268,367,368,374,376,381-384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 березня 2017 року в частині стягнення із ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, - про відмову у задоволенні даних позовних вимог.
Рішення в частині стягнення із ОСОБА_2 на користь ПАТ « ОТП Банк» судового збору скасувати.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді:
Повний текст судового рішення складений 28 січня 2020 року.