Святошинський районний суд міста Києва
ун. № 759/7383/19
пр. № 1-кп/759/274/20
30 січня 2020 року м. Київ
Святошинський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.12.2018 за № 12018100080009798, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Городківка Крижопільського р-ну Вінницької обл., українця, громадянина України, який здобув середню спеціальну освіту, не працює, неодружений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358; ч. 4 ст. 358 КК України,
сторони кримінального провадження:
прокурор - ОСОБА_4 ,
обвинувачений - ОСОБА_5
Обвинувачений ОСОБА_3 у невстановлений час, перебуваючи у приміщенні Гайсинської приватної автошколи надав невстановленій особі свої персональні дані для виготовлення посвідчення водія на своє ім'я, яке надає право керувати транспортними засобами та грошові кошти у сумі 300 доларів США.
Після цього, невстановлена особа, перебуваючи у невстановленому місці, в невстановлений час, внесла неправдиві відомості до посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 22.10.2018, виданого ТСЦ 0542 м. Гайсин Вінницької області, нібито на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У подальшому, у невстановлений час, невстановлена особа у приміщенні Гайсинської приватної автошколи передала ОСОБА_3 посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 22.10.2018, виданого ТСЦ 0542 м. Гайсин Вінницької області, яке останній залишив у себе та в подальшому почав його використовувати для можливості керувати транспортними засобами.
Таким чином, ОСОБА_3 достовірно знаючи, що він не проходив установленого законом порядку отримання посвідчення водія, яке відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 08.05.1994 № 340 (зі змінами) «Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуск громадян до керування транспортними засобами», видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке, відповідно до п. 2.1 «а» та 2.4 Правил дорожнього руху України (які діють з 01.01.2002 зі змінами) водій повинен мати при собі та пред'явити для перевірки на вимогу поліцейського, залишив в себе, та в подальшому почав його використовувати для можливості керувати транспортними засобами.
Крім того, ОСОБА_3 05.12.2018 приблизно о 22 год. 30 хв., керуючи автомобілем «Opel Astra», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та рухаючись по пр. Перемоги, 115 у м. Києві, був зупинений працівниками поліції за порушення вимог ПДР України. На законну вимогу працівників поліції надати документи, ОСОБА_3 достовірно знаючи, що посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 22.10.2018, виданого ТСЦ 0542 м. Гайсин Вінницької області, є підробленим, використав його, пред'явивши працівникам поліції, після чого він був викритий останніми. В подальшому вказане посвідчення водія було вилучено працівниками поліції.
Відповідно до листа ГСЦ МВС України в м. Києві за № 31/23038 від 20.12.2018 посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 22.10.2018, виданого ТСЦ 0542 м. Гайсин Вінницької області, на ім'я ОСОБА_3 не видавалося, а видавалось на ім'я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ТСЦ 1842 Регіонального Сервісного Центру МВС України у Житомирській. Дане посвідчення водія має статус «виданий».
Згідно з висновком судово-технічної експертизи документів № 8-4/2035 від 22.12.2018 посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 22.10.2018 на ім'я ОСОБА_3 за своїми характеристиками не відповідає аналогічним документам, що знаходяться в офіційному обігу на території України.
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358; ч. 4 ст. 358 КК України, а саме: у пособництві у підробленні посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке надає права, з метою його використання підроблювачем та у використанні завідомо підробленого документа.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованих йому складах злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358; ч. 4 ст. 358 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся та підтвердив обставини вчинення ним злочинів, вказавши на час, місце, спосіб і мету їх вчинення, та показав, що він хотів якомога швидше отримати посвідчення водія. З цією метою він влітку 2018 року, перебуваючи у Гайсинській приватній автошколі, надав раніше незнайомій йому особі копії свого паспорту громадянина України, ідентифікаційного коду, медичної довідки та грошові кошти у сумі 300 доларів США. Приблизно через 2,5 місяці дана особа йому зателефонувала і сказала, що посвідчення водія вже виготовлене і він може під'їхати забрати. Забравши посвідчення водія, він поїхав до міста Києва, де працював таксистом. В подальшому, 05.12.2018 приблизно о 22 год. 30 хв. він керував автомобілем «Opel Astra», реєстраційний номер НОМЕР_2 , та рухався по пр. Перемоги, 115 у м. Києві. За порушення правил дорожнього руху він був зупинений працівниками поліції, яким надав посвідчення водія. Після цього слідчо-оперативною групою посвідчення водія було вилучено. Він здогадувався, що посвідчення водія є підробним.
Показання ОСОБА_3 є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин вчинення злочинів, добровільності та істинності його позиції.
Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів по даному кримінальному провадженню, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , щодо часу, місця, способу, мотиву та мети, форми вини, які ніким не оспорюються, визнано недоцільним у зв'язку із відсутністю сумнівів щодо правильного розуміння їх змісту учасниками судового провадження, добровільності їх позицій.
Таким чином, допитавши обвинуваченого ОСОБА_3 , дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, суд вважає доведеним у судовому засіданні те, що ОСОБА_3 вчинив пособництво у підробленні посвідчення, яке видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке надає права, з метою використання його підроблювачем, а тому його дії кваліфікує за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України.
Крім того, суд вважає доведеним у судовому засіданні те, що ОСОБА_3 вчинив використання завідомо підробленого документа, а тому його дії кваліфікує за ч. 4 ст. 358 КК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , є щире каяття.
Відповідно до ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , судом не встановлено.
Також при призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, які згідно зі ст. 12 КК України є невеликої тяжкості; ставлення ОСОБА_3 до вчиненого, яке полягає у визнанні вини та розкаянні; обставину, яка пом'якшує його покарання; та відсутність обставин, які обтяжують його покарання; дані про особу обвинуваченого, а саме його молодий вік, те, що він неодружений, не працює, має постійне місце реєстрації та проживання у Вінницькій області, за даними наявної документації на обліку у лікаря-психіатра під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, що свідчить про його осудність, раніше не судимий.
За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358; ч. 4 ст. 358 КК України у межах, установлених у санкціях вказаних частин ст. 358 КК України, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 70 КК України, а саме у виді штрафу.
Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_3 , попередження вчинення ним нових злочинів (кримінальних правопорушень) та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України.
Також суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_3 судові витрати за проведення експертизи, що підтверджується розрахунком її вартості.
Враховуючи викладене та керуючись ч. 9 ст. 100, ч. 2 ст. 124, ст. 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358; ч. 4 ст. 358 КК України.
Призначити ОСОБА_3 покарання за:
- ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 358 КК України - у виді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одну тисячу сімсот) грн 00 к.
- ч. 4 ст. 358 КК України - у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн 00 к.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді штрафу в розмірі 100 (ста) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одну тисячу сімсот) грн 00 к.
Речовий доказ - посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 22.10.2018, виданого ТСЦ 0542 м. Гайсин Вінницької області - залишити у матеріалах кримінального провадження № 12018100080009798 протягом усього часу їх зберігання.
На підставі ч. 2 ст. 124 КПК України стягнути з ОСОБА_3 на відшкодування судових витрат за проведення експертизи, залученими стороною обвинувачення експертами спеціалізованої державної установи, 1144 (одну тисячу сто сорок чотири) грн 00 к.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя: ОСОБА_1