Провадження № 33/803/51/20 Справа № 185/9936/19 Суддя у 1-й інстанції - Самоткан Н. Г. Суддя у 2-й інстанції - Пістун А. О.
28 січня 2020 року суддя Дніпровського апеляційного суду Пістун А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпро, апеляційну скаргу особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2019 року у справі про адміністративне правопорушення, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого ТОВ НВП «Техноваги» керівником відділу, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, -
Цією постановою визнано винуватим ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в сумі 680 гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 384 гривень 20 копійок.
При обставинах зазначених в оскаржуваній постанові, 25 жовтня 2019 року о 10.35 годині водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем «Рено Кенгу», н/з НОМЕР_2 , на перехресті нерівнозначних доріг - вул. Дніпровська та вул. Полтавська в м. Павлограді, рухаючись по другорядній дорозі (вул. Полтавська), не надав переваги у русі водію автомобіля «ЗАЗ 1103», д/н НОМЕР_3 , що рухався по головній дорозі, змусивши його гальмувати та змінити напрямок руху, щоб уникнути зіткнення, створивши останньому аварійну ситуацію. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху України.
Не погоджуючись з вищевказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та закрити провадження у справі.
В обґрунтування апеляційної скарги, зазначає, що його не було належним чином повідомлено про час та місце судового розгляду справи про адміністративне правопорушення щодо нього, чим було порушено його права.
Звертає увагу на те, що водій, якому нібито ОСОБА_1 створив аварійну ситуацію прибув на місце оформлення протоколу через 30 хвилин після зупинки та був заляканий працівниками поліції, які неповажно себе поводили.
Зазначає, що є свідок, який їхав з ним в автомобілі та може надати пояснення щодо подій того дня, проте суд першої інстанції на вказане уваги не звернув.
Вважає, що не завдавав перешкод водію автомобіля ЗАЗ, а відеозапис подій, на підтвердження протилежного, працівники поліції суду не надали.
В судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив її задовольнити з підстав викладених у ній.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, співставивши їх з наявними в матеріалах справи доказами, апеляційний суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Дослідженням матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції в порушення вищезазначених вимог закону належним чином не з'ясував обставини справи та не надав належної оцінки наданим доказам, що потягло передчасний висновок про те, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 122 КУпАП, а викладені в постанові висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Так, визнаючи доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, суд першої інстанції виходив з протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ № 018586 від 25.10.2019 р., рапорту поліцейського та пояснень водія ОСОБА_2 .
Між тим, допитаний у судовому засіданні під час апеляційного розгляду ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, яке йому інкримінується не визнав і пояснив, що аварійної обстановки він не створював.
Перевіривши під час апеляційного розгляду матеріали справи, апеляційний суд вважає, що висновки судді місцевого суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, за наведених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, не підтверджуються зібраними по справі доказами.
Приймаючи рішення про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення суддя місцевого суду не з'ясував, чи містить вчинене ним діяння склад правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, та чи є особа винною у його вчиненні.
Разом з тим, в постанові не надано оцінку та не наведено аналізу досліджених суддею місцевого суду доказів, не вказано, яким чином вони спростовують позицію ОСОБА_1 , щодо обставин події та доводять наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які встановлюють об'єктивну істину у справі.
Згідно із ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Згідно із ч. 4 ст. 122 КУпАП, відповідальність за вказане правопорушення настає у разі порушень, передбачених частинами першої, другої або третьої цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.
Диспозиція ч. 4 ст. 122 КУпАП України є бланкетною, для притягнення особи до адміністративної відповідальності за цією частиною статті, необхідна обов'язкова наявність в діях особи складу об'єктивної сторони адміністративних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2, ст. 122 КУпАП України.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, яке інкримінується ОСОБА_1 полягає у порушені правил проїзду перехресть, а саме у створені аварійної обстановки, тобто примушені інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.
Пунктом 16.11 Правил дорожнього руху України передбачено, що на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.
Як вбачається з відеозапису події від 25.10.2019 року, наданої відділом поліції на запит суду апеляційної інстанції, водій автомобіля «ЗАЗ 1103», д/н НОМЕР_3 , що рухався по головній дорозі, не змінював різко швидкість та напрямок руху.
Отже, переглядом відеозапису з камери зовнішнього спростереження поліції з достовірністю встановлено, що водієм ОСОБА_1 , аварійної обстановки створено не було.
Будь-які інші докази на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП у матеріалах справи відсутні, а відомості зазначені у протоколі, рапорті поліцейського та поясненнях водія ОСОБА_2 суперечать відеозапису дослідженого апеляційним судом.
За таких обставин, у діях ОСОБА_1 відсутня об'єктивна сторона правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП, отже і склад адміністративного правопорушення в цілому.
На підставі викладеного, при винесенні оскаржуваної постанови суддя місцевого суду належної оцінки та аналізу наявним у справі доказам не надав, відеозапису не витребував, та в порушення вимог ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП, не з'ясував усі обставини справи в їх сукупності, як наслідок дійшов помилкового висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи наведені обставини, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю події і складу правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 280, 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу особи, яка притягується до відповідальності ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2019 року у справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 122 КУпАП - скасувати.
Прийняти нову постанову суду апеляційної інстанції, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 122 КУпАП - закрити, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя А.О. Пістун