Провадження № 22-ц/803/308/20 Справа № 215/3143/18 Суддя у 1-й інстанції - Коноваленко М. І. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.
28 січня 2020 року м.Кривий Ріг
Справа № 215/3143/18
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Барильської А.П.,
суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П.,
секретар судового засідання - Голуб О.О.
сторони:
позивач - Акціонерне товариство «ВТБ Банк»
відповідач - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ВТБ Банк" на заочне рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 квітня 2019 року, яке ухвалене суддею Поповим В.В. в місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 01 квітня 2019 року, -
В липні 2018 року Акціонерне товариство «ВТБ Банк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позову зазначено, що згідно кредитного договору, заяви-договору, №1525002 від 08.07.2014 року Банк відкрив ОСОБА_1 рахунок 26254001687536 в гривнях, а також встановив кредитний ліміт в сумі 300000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік (а.с.57).
Щомісяця у період сплати, до 15 числа кожного місяця, позичальник повинен надати банку кошти, щомісячний платіж, мінімальний розмір якого складає 7% від суми заборгованості (а.с.58).
Копія заяви-договору від 08.07.2014 року, підписана клієнтом Банку ОСОБА_1 , підтверджує наявність відкритого рахунку на його ім'я. В Додатку №1 до вказаної заяви-договору зазначено, що строк кредитування становить 1 рік, а процентна ставка за простроченими розрахунками - 30% річних (а.с.60).
Позивачем зазначено, що Банк свої зобов'язання виконав та надав ОСОБА_1 кредитні кошти, проте відповідач зобов'язання за кредитним чином не виконував належним чином, у зв'язку з чим за кредитним договором утворилась заборгованість, яка станом на 07.06.2018 року, як зазначено в уточненій позовній заяві, становить 59119,72 грн. і складається з 58022,85 грн. - простроченого кредиту ліміту кредитування, 1049,18 грн. - відсотків за прострочений кредит з 08.10.2018 року по 29.10.2018 року, 47,69 грн. - відсотків за прострочений кредит за період з 30.10.2018 року по 30.10.2018 року, які позивач просив стягнути з відповідача разом із судовими витратами по справі.
Заочним рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 квітня 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про задоволення позовних вимог посилаючись на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивачем не доведено право вимоги та не надано підтвердження щодо строку дії картки, оскільки, відповідно до п. 8.5.1 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «ВТБ Банк», з якими відповідач погодився, оскільки підписав їх особисто, кредитний ліміт встановлюється строком на один рік з можливістю продовження на наступний рік, відповідно до п. 8.5.6 цих Правил.
Судом не враховано, що строк дії кредитного ліміту закінчився 30.04.2018 року, коли Банк направив відповідачу вимогу щодо погашення кредитної заборгованості.
Також судом не враховано, що боржником не погашено основний борг, тіло кредиту, тому право вимоги та нарахування відсотків у Банку не припиняється.
Відзив на апеляційну скаргу не подавався.
Заслухавши суддю-доповідача, відповідача ОСОБА_1 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, 08.07.2014 між ПАТ «ВТБ Банк», правонаступником якого є АТ «ВТБ Банк», та відповідачем ОСОБА_1 був укладений договір шляхом підписання анкети-договору на оформлення банківських продуктів №1525002 (а.с.57-59).
Згідно умов вказаного договору, Банк відкрив ОСОБА_1 рахунок 26254001687536 в гривнях з максимальною сумою кредитного ліміту 300 000 грн., процентна ставка за встановленим кредитним лімітом, на момент укаладання договору, складає 30% (а.с.57).
Щомісяця, у період сплати до 15 числа кожного місяця, позичальник повинен надати банку кошти, щомісячний платіж, мінімальний розмір якого складає 7% від суми заборгованості (а.с.58).
Копія заяви-договору від 08.07.2014 року підписана відповідачем ОСОБА_1 , що підтверджує наявність відкритого рахунку на його ім'я.
Посилаючись на невиконання відповідачем умов Договору, який був оформлений шляхом підписання анкети-договору на оформлення банківських продуктів №1525002, позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором, яка, за розрахунком позивача, станом на 07.06.2018 року, становить 59119,72 грн. та складається з 58022,85 грн. - простроченого кредиту ліміту кредитування, 1049,18 грн. - відсотків за прострочений кредит з 08.10.2018 року по 29.10.2018 року, 47,69 грн. - відсотків за прострочений кредит за період з 30.10.2018 року по 30.10.2018 року.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що обґрунтовуючи право вимоги частині стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором, позивач не довів розміру такої заборгованості.
Колегія суддів не може повністю погодитись з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, 08 липня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «ВТБ Банк», правонаступником якого Акціонерне товариство «ВТБ Банк», та ОСОБА_1 була укладена Заява-Договір на оформлення банківських продуктів за № 1525002, за умовами якого Банк відкрив ОСОБА_1 рахунок № НОМЕР_1 з можливістю подальшого встановлення кредитного ліміту із відсотковою ставкою 30 %.
Відповідно до п. 1 Договору, строк, на який встановлюється кредитний ліміт та зі спливом якого має бути в повному обсязі погашена заборгованість за Кредитним лімітом (в тому числі, сума кредиту, проценти, комісії та штрафні санкції) - 1 рік з дня підписання цього Договору. Складовою частиною Договору є Заява, Правила банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «ВТБ Банк» (далі - Правила), які є публічною пропозицією ПАТ «ВТБ Банк» та розміщені на сайті www.vtb.com.ua, Тарифи Банку, які клієнт отримав, повністю згоден, їх зміст розуміє та положення яких зобов'язується неухильно дотримуватися.
Відповідно до п. 2 Договору, Комісійні винагороди, які сплачуються клієнтом за надані Банком послуги в рамках цього договору, визначаються Тарифами банку, чинними на дату надання банком відповідної послуги.
Згідно з п. 4.1 Договору, до підписання цього Договору клієнт засвідчує, що був письмово ознайомлений з умовами нарахування процентів за кредитним лімітом, переліком, розміром та розрахунком всіх комісій, предметом кожної супутньої послуги, обґрунтуванням вартості кожної супутньої послуги, правилами зміну розміру процентної ставки за кредитом, тощо.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.ст. 525, 526, 546 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Із долученого до справи розрахунку заборгованості на станом на 31.10.2018 року, відповідач має заборгованість перед позивачем в загальному розмірі 59119,72 грн. яка складається: 58022,85 грн. - сума простроченого ліміту кредитування; 593,64 грн. - сума відсотків за прострочений кредит за період з 08.10.2018 року по 29.10.2018 року, 47,69 грн. - сума прострочених відсотків за кредит за період з 30.05.2018 року по 06.07.2018 року.
За приписами п.п. 3, 6 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.
Згідно зі ст. 41 Закону України "Про Національний банк України" та ч. ч. 1, 2 ст.68 Закону України "Про банки та банківську діяльність", Національний банк України встановлює обов'язкові для банківської системи стандарти та Правила ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності, що відповідають вимогам законів України та міжнародним стандартам фінансової звітності. Банки організовують бухгалтерський облік відповідно до внутрішньої облікової політики, розробленої на підставі Правил, встановлених Національним банком України відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку. Бухгалтерський облік має забезпечувати своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам достовірної інформації про стан активів і зобов'язань, результати фінансової діяльності та їх зміни.
Підставою для бухгалтерського обліку операцій банку, відповідно до підпункту 2.1.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 30.12.1998 № 566, зі змінами та доповненнями, є первинні документи, які фіксують факти здійснення цих операцій. У разі складання їх у вигляді електронних записів при потребі повинно бути забезпечене отримання інформації на паперовому носії.
Пунктом 5.1 глави 5 вищезазначеного Положенням визначено, що інформація, яка міститься в первинних документах, систематизується в регістрах синтетичного та аналітичного обліку. Запис у регістрах аналітичного обліку здійснюється лише на підставі відповідного санкціонованого первинного документа.
Згідно з п.5.4. цього Положенням, особові рахунки є регістрами аналітичного обліку, що вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня.
При цьому, п.5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року № 254 визначено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписки з особових рахунків клієнтів є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що надані АТ «ВТБ Банк», по справі докази є належними та допустимими, у розумінні ст. ст. 58-59 ЦПК України, та у своїй сукупності підтверджують те, що відповідач ОСОБА_1 , відповідно до наданої позивачем виписки по рахунку відповідача ОСОБА_1 за період з 08.07.2014 року по 07.06.2018 року користувався кредитними коштами, наданими йому АТ «ВТБ Банк» за укладеною між сторонами Заявою-Договором на оформлення банківських продуктів за № 1525002.
Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, станом на 31.10.2018 року, відповідач, з урахуванням часткового виконання зобов'язань за кредитним договором, має заборгованість за сумою простроченого ліміту кредитування в розмірі 58022,85 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі наведеного вище, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за сумою простроченого ліміту кредитування в розмірі 58022,85 грн., розмір якої підтверджений належними та допустимими доказами по справі, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги позивача в цій частині, заслуговують на увагу.
При цьому колегія суддів вважає, що з відповідача на користь позивача не підлягають стягненню 593,64 грн. відсотків за прострочений кредит за період з 08.10.2018 року по 29.10.2018 року та 47,69 грн. прострочених відсотків за кредит за період з 30.05.2018 року по 06.07.2018 року, з огляду на наступне.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
У заяві позичальника від 30.06.2016 року процентна ставка відсотків за прострочений кредит не зазначена.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками за прострочений кредит.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 08.07.2014 року, посилався на «Правила банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «ВТБ БАНК» (далі - Правила), які є публічною пропозицією ПАТ «ВТБ БАНК» та розміщені на сайті www.vtb.com.ua.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила та Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи Заяву-Договір, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за прострочений кредит, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Постановою Великої Палата Верховного Суду від 30.07.2019 року в справі № 342/180/17 зазначено, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Умови та Правлила не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані позивачем Правила та Умови, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Також, Постановою Великої Палата Верховного Суду від 30.07.2019 року в справі № 342/180/17 зауважено, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 позивач дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «ВТБ Банк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
На підставі наведеного вище колегія суддів вважає, що матеріалами справи підтверджено той факт, що відповідач свої зобов'язання за Заявою-Договором на оформлення банківських продуктів за № 15250026 від 08.07.2014 року належним чином не виконував, а отже зобов'язаний повернути позивачу борг по вказаному договору в загальному розмірі коштів, що були фактично отримані в розмірі 58022,85 грн.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про часткове задоволення вказаних позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором № 1525002 від 08.07.2014 року в розмірі 58022 грн. 85 коп. в іншій частині в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити.
На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пропорційно від задоволених позовних вимог, по сплаті судового збору за подання позову до суду першої інстанції в розмірі 1321,50 грн. (а.с.1) та за подання апеляційної скарги у розмірі 1982 грн. (а.с.164).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ВТБ Банк" задовольнити частково.
Заочне рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 01 квітня 2019 року скасувати та постановити нове рішення.
Позовні вимоги Акціонерного товариства "ВТБ Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "ВТБ Банк" заборгованість за кредитним договором № 1525002 від 08.07.2014 року в розмірі 58022 (п'ятдесят вісім тисяч двадцять дві) грн. 85 коп.
В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "ВТБ Банк" судові витрати в сумі 3303 (три тисячі триста три) грн. 75 коп.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 30 січня 2020 року.
Головуючий:
Судді: