Провадження № 22-ц/803/732/20 Справа № 205/3031/16 Суддя у 1-й інстанції - Басова Н.В. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
28 січня 2020 рокуколегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Куценко Т.Р., Ткаченко І.Ю.
при секретарі - Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 06 квітня 2017 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “МАРКС.КАПІТАЛ” до ОСОБА_1 про стягнення шкоди в порядку регресу, -
У квітні 2016 року приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “ДІМ СТРАХУВАННЯ” (далі - ПрАТ “СК “ДІМ СТРАХУВАННЯ”) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення шкоди в порядку регресу, мотивуючи тим, що 21 січня 2015 року в м.Дніпропетровську сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів «ВАЗ 2106», реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , та автомобіля «Ніссан», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 .
Зазначали, що винним у скроєні вказаного ДТП є ОСОБА_1 , вина якого встановлена постановою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 25 березня 2015 року.
Вказували, що до них звернувся власник автомобіля «Ніссан» із заявою про виплату страхового відшкодування на підставі договору та звіту про оцінку вартості матеріального збитку.
Посилаючись на те, що автомобілі були застраховані у встановленому законом порядку та вони виплатили потерпілому страхове відшкодування в розмірі 49 000 грн., а тому просили суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на їх користь 49000,00 грн. в порядку регресу та судові витрати.
Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 06 квітня 2017 року позов задоволено. Вирішено питання стосовно судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідно до законодавства якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП, а не шкода у розмірі вартості транспортного засобу до ДТП.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 06 квітня 2017 року залишене без змін.
Постановою Верховного Суду від 17 липня 2019 року ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 листопада 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
26 листопада 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю “МАРКС.КАПІТАЛ” (далі - ТОВ “МАРКС.КАПІТАЛ”) звернулось із заявою про залучення їх до участі у справі в якості позивача як правонаступника ПрАТ “Страхова компанія “ДІМ СТРАХУВАННЯ” (найменування якого 22 жовтня 2018 року було змінено на приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “САЛАМАНДРА”), у зв'язку із укладанням 11 жовтня 2017 року року між ними та ПрАТ “Страхова компанія “ДІМ СТРАХУВАННЯ” договору про надання фінансових послуг факторингу №03/11.10.17, за яким вони набули право вимоги по регресним вимогам згідно з додатком №1.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року залучено до участі у справі за позовом ПАТ “СК “ДІМ СТРАХУВАННЯ” (найменування якого було змінено на приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “САЛАМАНДРА”) до ОСОБА_1 про стягнення шкоди в порядку регресу, у якості позивача правонаступника товариство з обмеженою відповідальністю “МАРКС.КАПІТАЛ”.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, з врахуванням висновків Верховного Суду у даній справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.
Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає з огляду на таке.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що 16 березня 2014 року між ПрАТ «СК «ДІМ СТРАХУВАННЯ» та ОСОБА_1 укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується полісом від 16 березня 2014 року №АС/8950632.
21 січня 2015 року ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ-2106», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на вул.Малиновського зі сторони Самарського мосту у напрямку Усть-Самарського мосту, виявивши крайню неуважність щодо дорожньої обстановки та її змін, не обрав безпечну швидкість руху, виїхав на зустрічну смугу руху, де допустив зіткнення з автомобілем марки «Nissan Almera», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався у зустрічному напрямку. Внаслідок ДТП автомобілі отримали технічні пошкодження, чим завдана майнова шкода, а водій ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження.
Постановою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 25 березня 2015 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124, частини першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 2 роки.
Згідно зі звітом з визначення вартості матеріального збитку від 06 лютого 2015 року №011/15, складеного судовим експертом Цаберябим В.М., вартість автомобіля «Nissan Almera», реєстраційний номер НОМЕР_2 , на момент ДТП складає 61 155,89 грн, вартість відновлювального ремонту автомобіля 175 737,58 грн, вартість матеріального збитку 61 155,89 грн.
23 січня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до позивача з повідомленням про ДТП, а 10 лютого 2015 року він звернувся до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування.
На підставі зазначеної заяви, страхового акта від 05 червня 2015 року №900762, наказу від 08 червня 2015 року №900762 та звіту з визначення вартості матеріального збитку від 06 лютого 2015 року №011/15, позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 49 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 08 червня 2015 року №1682.
Позивач направив відповідачу претензію про відшкодування шкоди від 26 серпня 2015 року за вих.№127/140.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ПрАТ «СК «ДІМ СТРАХУВАННЯ» здійснило виплату страхового відшкодування потерпілому у розмірі 49 000,00 грн. до них у порядку регресу перейшло право на отримання від відповідача ОСОБА_1 страхового відшкодування у зазначеному розмірі.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком у суду першої інстанції.
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Законом України «Про страхування», ЦК України та іншими законодавчими актами.
До сфери обов'язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів, яке регулюється спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності у статті 3 цього закону визначено забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Відповідно до статті 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом статей 9,22-31,35,36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Згідно із частинами першою та другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Пунктом 36.1 статті 36 Закону передбачено, що страховик, керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентованої виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Зі змісту пункту 36.2 статті 36 Закону випливає, що страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 36 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентованої виплати) та виплатити його.
Згідно з пунктом 30.1 статті 30 Закону транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
Колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції враховано, що оскільки ремонт автомобіля марки «Nissan Almera», реєстраційний номер НОМЕР_2 , є економічно необґрунтованим (вартість ремонту становитиме 175 737,58 грн), ПрАТ «СК «ДС» на підставі експертного автотоварознавчого дослідження від 06 лютого 2014 року №011/15 виплатило ОСОБА_2 відшкодування майнової шкоди у розмірі встановленого ліміту за вирахуванням франшизи (49 000,00 грн), виходячи із розміру встановленої експертом шкоди, яка дорівнює ринковій вартості автомобіля на момент ДТП (61 155,89 грн).
Водночас, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до пункту 30.2 статті 30 Закону якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
З огляду на наведене правило, враховуючи, що автомобіль марки «Nissan Almera», реєстраційний номер НОМЕР_2 , вважався знищеним, його власнику підлягала до відшкодування різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до пункту 38.1.1 статті 38 Закону страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно із частиною першою статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність підстав для регресної вимоги позивача до відповідача, однак звертає увагу на те, що право зворотної вимоги (регресу) до винної особи страховик має саме у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
У цьому випадку страховиком помилково обраховано належну до сплати потерпілому суму страхового відшкодування, оскільки Законом встановлено інший порядок визначення розміру її відшкодування, а саме, у вигляді різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.
Таким чином, суди першої інстанцій помилково не взяв до уваги, звіт з визначення вартості матеріального збитку від 06 лютого 2015 року №011/15, з якого вбачається, що розмір шкоди обрахований виходячи з вартості автомобіля потерпілого на момент ДТП.
Колегія суддів звертає увагу на те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, п'ята статті 81 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивач на підтвердження розміру своїх позовних вимог надав звіт з визначення вартості матеріального збитку від 06 лютого 2015 року № 011/15, з якого вбачається, що розмір шкоди обрахований виходячи з вартості автомобіля потерпілого на момент ДТП, тобто звіт складений без визначення відповідно до пункту 30.2 статті 30 Закону різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.
Під час перегляду справи, клопотання про призначення експертизи з метою визначення різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, та як наслідок цього, доведення своїх позовних вимог позивач не заявляв.
На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, прийнявши до уваги доводи приведені в апеляційній скарзі, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 06 квітня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.
В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю “МАРКС.КАПІТАЛ” до ОСОБА_1 про стягнення шкоди в порядку регресу відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Куценко Т.Р.
Ткаченко І.Ю.